Ухвала суду № 85637340, 07.11.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/16706/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2019 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

при секретарі Бурячек О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження,

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до поданої заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Довіра та Гарантія просило суд: «замінити сторону виконавчого провадження, а саме стягувача на правонаступника первісного стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, до суду від представника заявника надійшла заява про розгляд заяви у її відсутність, та підтримує заяву в повному обсязі.

Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. (п. 2 ч.3 ст.442 Цивільного процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, перевіривши наведені Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» доводи щодо підстав заміни сторони виконавчого провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.442 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Судом встановлено, що Дніпровським районним судом м. Києва, 29 грудня 2009 року ухвалено рішення, яким позов Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Комерційного Інноваційного банку «УкрСиббанк» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11072592000 від 07 листопада 2006 року в розмірі 80 515,52 грн.

Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Комерційного Інноваційного банку «УкрСиббанк» суму сплаченого судового збору в розмірі 805,15 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, 18 вересня 2019 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» було укладено Договір № 1930/К купівлі продажу прав вимог, відповідно до умов якого, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність права вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають: право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, як виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку №1 до цього Договору; право оскаржувати недійсність або припинення Прав вимоги, а також припинення/ліквідацію будь-якого з боржників у судовому та позасудовому порядку; право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника прав вимоги та/або кредитора за правами вимоги, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючи боржників, органів нотаріату, правонаступників/ спадкоємців боржників, тощо; право власності на права вимоги, а також права кредитора за правами вимоги, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішення про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення/ліквідації боржника, на підставі цього договору; право набутих у власність гроші та/або на підставах наведених у додатку №1 до цього договору або отримання грошових коштів/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності укладених договорів тощо.

Відповідно до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДЕЛЬТА БАНК» відступило, а ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖИНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» прийняло право вимоги за договором кредиту № 11072592000, укладеного 07 листопада 2006 року боржником якого є ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно положень частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Тобто, заміна стягувача можлива також і до відкриття виконавчого провадження, адже, незалежно від факту перебування чи не перебування вище вказаного виконавчого листа на примусовому виконанні у органах Державної виконавчої служби набув статусу стягувача.

Отже, виходячи з наведеного, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження (розгляду). Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 21.02.2011 і відповідно до якої (позиції) поняття "виконавче провадження" розуміється як завершальна стадія судового провадження.

Наведене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у справі "Горнсбі проти Греції" названий суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Більше того на підставі відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора поза межами виконавчого провадження та не залежить від відкритого виконавчого провадження, що також підтверджується судовою практикою.

Вирішуючи питання про заміну сторони виконавчого провадження, слід дійти висновку про те, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником має відбуватись не лише у відкритому виконавчому провадженні, тому що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям попередника після ухвалення щодо нього судового рішення і заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно положень частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Тобто, заміна стягувача можлива також і до відкриття виконавчого провадження, адже, незалежно від факту перебування чи не перебування вище вказаного виконавчого листа на примусовому виконанні у органах Державної виконавчої служби набув статусу стягувача.

Отже, виходячи з наведеного, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження (розгляду). Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 21.02.2011 і відповідно до якої (позиції) поняття "виконавче провадження" розуміється як завершальна стадія судового провадження.

Наведене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у справі "Горнсбі проти Греції" названий суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Більше того на підставі відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора поза межами виконавчого провадження та не залежить від відкритого виконавчого провадження, що також підтверджується судовою практикою.

Вирішуючи питання про заміну сторони виконавчого провадження, слід дійти висновку про те, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником має відбуватись не лише у відкритому виконавчому провадженні, тому що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям попередника після ухвалення щодо нього судового рішення і заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Таким чином, внаслідок укладання договору відступлення права вимоги від первісного кредитора Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейшли всі права щодо грошової вимоги до боржника за кредитним договором, укладеним з первісним кредитором.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» є правонаступником первісного стягувача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та має право звернутися до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, де боржником виступає ОСОБА_1 , щоб захистити свої порушені, невизнані або оспорюванні права чи інтереси.

Відповідно до приписів статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти.

Згідно ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1 статті 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В заяві про заміну стягувача заявник посилається на відсутність законодавчо закріпленої вимоги надання суб`єктом звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження чіткого переліку документів та додатків, які необхідно надати суду, тому наданий договір відступлення права вимоги, є, на думку заявника, достатнім та безпосереднім доказом правонаступництва.

В той же час, для встановлення факту відступлення права вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» суду необхідно встановити факт відступлення права вимоги по договору, дату відступлення права вимоги, якою, згідно з умовами договору, є дата підписання відповідного Додатку №1 від 18 вересня 2019 року до Договору про купівлю-продажу прав вимоги від 18 вересня 2019 року, а також встановити, які саме права вимоги передаються.

Так, за умовами п. 1.1. Договору відповідно до умов якого, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність права вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають: право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, як виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку №1 до цього Договору; право оскаржувати недійсність або припинення Прав вимоги, а також припинення/ліквідацію будь-якого з боржників у судовому та позасудовому порядку; право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника прав вимоги та/або кредитора за правами вимоги, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючи боржників, органів нотаріату, правонаступників/ спадкоємців боржників, тощо; право власності на права вимоги, а також права кредитора за правами вимоги, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішення про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення/ліквідації боржника, на підставі цього договору; право набутих у власність гроші та/або на підставах наведених у додатку №1 до цього договору або отримання грошових коштів/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності укладених договорів тощо.

Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Так, відповідно до положень ч. 2, 4, ст. 95 Цивільного процесуального кодексу, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства та враховуючи скорочений строк розгляду заяв про заміну сторони правонаступником, учасникам справи направлено виклики до суду, однак стягувач та боржник в судове засідання не з`явились, процесуальним правом надати докази на підтвердження чи спростування наведених у заяві підстав для заміни сторони виконавчого провадження не скористались, за таких обставин суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів, які долучено стягувачем до заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Таким чином, з викладеного вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», всупереч ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України, не довів суду належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги від Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», а відтак не довів наявність підстав для здійснення процесуального правонаступництва.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, що не підлягає задоволенню, при цьому Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» не позбавлене права на повторне звернення до суду з заявою про заміну стягувача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 512, 514, 517 Цивільного кодексу України, ст. 354, 442 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

п о с т а н о в и в :

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: