Постанова № 8562400, 10.03.2010, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 2-а-38/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2010 року Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ПАЛАМАРЧУК В.І.

при секретарі ГОРИСЛАВЕЦЬ Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в смт. Згурівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 д о УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ У ЗГУРІВСЬКОМУ РАЙОНІ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1В звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись не те, що він народився в 1938 році, у відповідності до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195 від 18 листопада 2004 року (далі – Закон №2195) він є дитиною війни та згідно ст.6 вказаного Закону позивач має право на державну соціальну підтримку, а саме – підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року №3235(далі – Закон №3235) дію статі 6 Закону №2195 було зупинено, а Законом України №3367 від 19.01.2006 року дію ст.6 Закону №2195 - відновлено.

В силу п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” від 19.12.2006 року № 489 (далі – Закон №489), дію статті 6 Закону №2195, якою передбачалася виплата щомісячної соціальної допомоги (в даний час – підвищення до пенсії) у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, було зупинено.

Також, відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від від 28.12.2007 року №107 (далі – Закон №107) текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було викладено в наступній редакції “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Тобто, ст.6 Закону №2195 чинна в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону №107, нова редакція ст.6 Закону №2195 втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, отже, з 09 липня 2007 року норми Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, які визнані неконституційними, втратили чинність.

Законні права позивача було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили – Законів України, які оприлюднюються у офіційних юридичних виданнях – «Офіційному Віснику Верховної Ради України», «Урядовому кур»єрі», та ін., підписатися на які позивач можливості не має, оскільки у нього відсутні грошові кошти, так як він має незначний розмір пенсії, яка фактично використовується на придбання продуктів харчування та придбання ліків, оскільки позивач має похилий вік та незадовільний стан здоров»я, проживає у сільській місцевості, про належні йому як дитині війни виплати у вказаних розмірах його повідомлено не було, і почувши про них у 2009 році, звернувшись до відповідача про їх нарахування та отримавши відмову, він дізнався про порушення свого права, тому вважає, що строку позовної давності він не пропустив, а в разі визнання його пропущеним, він може бути йому поновлений судом, так як він пропустив його з поважних причин, тому просить:

-в разі пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, поновити його, як такий, що пропущений з поважних причин;

-визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” №2195 від 18 листопада 2004 року, з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року, протиправною;

-зобов”язати Управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області, ідентифікаційний код 20622465, здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: 07600, вул.Толстого, буд.31, смт.Згурівка Згурівського району Київської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 н арахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком , виходячи з мінімального розміру пенсій за віком, відповідно до частини 1 ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058, з урахуванням фактично виплачених сум, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року.

В судове засідання сторони не з'явилися, направили заяви, в яких просять проводити розгляд справи у письмовому провадженні на основі наявних у справі матеріалів, за їх відсутності, позивач позов підтримує, відповідач позов не визнає повністю.

Відповідач направив заперечення, в яких вказав, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Оскільки дане підвищення виплачується з Державного бюджету, то управління в своїх діях керувалось у відповідності до Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зміни, внесені законами про бюджет визнано неконституційними, але відповідні зміни в Закони України та інші законодавчі акти, що стосуються даного питання не було винесено та не упорядковано у відповідність до згаданих рішень Конституційного Суду України. Оскільки Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Законами України, постановами Кабінету Міністрів та іншими законодавчими актами, то до внесення відповідних змін не може погодитися з вимогами позивача.

Відповідно до п.3 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради належить прийняття законів та відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 17- рп/2002 року від 17.10.2002 року роз’яснено , що Верховна Рада України приймає та змінює Закони України.

Відповідно до п. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина.

Крім того, позивач заявляє вимоги у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України та виставляє вимоги щодо нарахування щомісячної допомоги за 2007 – 2010 роки, ст. 99 згаданого кодексу визначено строк звернення до адміністративного суду – рік, а відповідно до ч. 1 ст. 100 кодексу, - пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Вимоги позивача щодо поновлення пропущеного строку, на думку відповідача, є немотивованими так як Закони після їх прийняття друкуються в засобах масової інформації та вільні для огляду для всіх громадян України. Тому Управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області наполягає на застосуванні норм ст.99-100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, на підставі викладеного Управління Пенсійного фонду України в Згурівському районі не визнає вимоги ОСОБА_1

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач ОСОБА_1 народився 18 вересня 1938 року (а.с. 9). Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (а.с.8). Відповідач не заперечує того факту, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

При цьому статтею 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

В той же час, що відповідно до статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни основані на принципі юридичної визначеності і зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Згідно приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, Управління Пенсійного Фонду України у Згурівському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року та по даний час –28 лютого 2010 року - оскільки в 2009 році державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені Законом №2195 не були обмежені або скасовані нормативно-правовими актами. Але всупереч зазначеному, відповідач, зазначеного підвищення до пенсії у 2007 році взагалі не виплачував, а в 2008 році та по даний час – виплачує не в повному обсязі.

Місячне підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону №2195 повинно розраховуватися на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений саме ч.1. ст.28 Закону №1058), оскільки, за чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими вказаною статтею Закону №1058, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір, немає, і тому посилання відповідача у своїй відмові на ч.3 ст.28 Закону №1058, якою передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та його права на отримання підвищення до пенсії, встановленого ст.6 Закону №2195.

В силу ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788 суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно з ч.1 ст.62 Закону №489, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня – 380,00грн.; з 01 квітня – 406,00грн.; з 01 жовтня – 411,00грн.

Відповідно до ч.3 ст.62 Закону №489 встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону №1058, з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п»ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно, розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007 року по 30.09.2007 рік – 410,06грн.; з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року – 415,11грн.

Згідно з ч.1 ст.58 Закону №107, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня – 470,00грн.; з 01 квітня – 481,00грн.; з 01 липня – 482,00грн.; з 01 жовтня – 498,00грн.

Згідно із ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» №835(із відповідними змінами та доповненнями), визначено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року - тобто для осіб, які втратили працездатність розмір прожиткового мінімуму встановлений у розмірі 498гривень , а з 01.11.2009 року встановлено такий розмір прожиткового мінімуму - 573,00грн.

Та оскільки позивачу відповідачем виплачується підвищення до пенсії у розмірі, що становить 10% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року по даний час, тому йому останнім повинно бути нараховано та виплачено за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року до даного часу суму підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за мінусом виплаченого відповідачем підвищення до пенсії.

Ненарахована та невиплачена сума підвищення за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до даного часу (28 лютого 2010 року) складає 2910,53(дві тисячі дев’ятсот десять)гривень53коп. (710,90грн.+1072,84грн.+1837,80грн.+343,80 грн.-1054,81грн.)

За 2007 рік 710,90грн.:

-за період з 09 липня по 31 липня 2007 року- 91,26грн . (410,06грн.х30%.:31д. х 23д.)

-за період з 01 серпня по 30 вересня 2007 року – 246,04грн . (410,06грн.х30% х 02міс.)

-за період з 01 жовтня по 31 грудня 2007 року – 373,60грн . (415,11грн. х 30%.х 03міс.)

За 2008 рік 1072,84грн. :

-за період з 22 травня по 31 травня 2008 року – 46,54грн. (481,00грн.х30% : 31д. х 10д.)

-за період з 01 червня по 30 червня 2008 року - 144,30грн. (481,00грн.х30%);

-за період з 01 липня по 30 вересня 2008 року – 433,80грн. (482,00грн. х 30% х 03міс.);

-за період з 01 жовтня по 31 грудня 2008 року- 448,20грн. (498,00грн. х 30%. х 03міс.)

За 2009 рік 1837,80грн.:

-за період з 01 січня 2009 року по 31жовтня 2009 року – 1494,00грн. (498,00грн. х 30% х 10міс.);

-за період з 01 листопада по 31 грудня 2009 року – 343,80 грн.(573,00 грн.х30%х02 міс.)

За 2010 рік 343,80грн.:

-за період з 01 січня по 28 лютого 2010 року – 343,80грн. (573,00грн. х 30% х 2міс.)

Фактично відповідач виплатив мені за період з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року 1054,81грн. (357,61грн.+597,60грн+99,60 грн.)

За 2008 рік 357,61грн. :

-за період з 22 травня по 30 червня 2008 року – 63,61грн . ((48,10грн. :31д. х 10д.) + 48,10грн.)

-за період з 01 липня по 30 вересня 2008 року – 144,60грн. (48,20грн. х 03міс.)

-за період з 01 жовтня по 31 грудня 2008 року – 149,40грн .(49,80грн. х 03міс.)

За 2009 рік 597, 60грн :

-за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року – 597 ,60грн . (49,80грн. х 12 міс.)

За 2010 рік 99 ,60грн :

-за період з 01 січня по 28 лютого 2010 року – 99,60грн . (49,80грн. х 2 міс.)

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу ст.100КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Також суд вважає поважними підстави пропуску строків позовної давності позивачем, який подав позовну заяву, обчислюючи строк позовної давності з моменту, коли йому стало відомо про порушення його прав та законних інтересів. При цьому суд зауважує, що позивач мешкає у сільській місцевості, є особою похилого віку, тому цілком імовірним є те, що про порушення своїх прав, а також рішення Конституційного Суду України йому стало відомо протягом тривалого часу з моменту його прийняття.

Тому суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з врахуванням вищенаведених розмірів за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року.

Керуючись частиною 2 статті 3, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195 від 18 листопада 2004 року, статтями 8, 22, 55, 95 Конституції України, статтями 6,17, 18,19,99, 100, 104 – 108, 122, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 д о УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ У ЗГУРІВСЬКОМУ РАЙОНІ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії – задоволити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, так як пропущений з поважних причин.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” №2195 від 18 листопада 2004 року, з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року, протиправною;

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області (розрахунковий рахунок 256063141010 в ГУОБ по м. Києву і Київській області МФО 322669 ідентифікаційний код 20622465), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: 07600, вул.Толстого, буд.31, смт.Згурівка Згурівського району Київської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 недораховані суми підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.І.ПАЛАМАРЧУК