Рішення № 85617197, 06.11.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2019 р. м. Рівне Справа № 918/711/19

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Стафійчук К.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до Виконавчого комітету Вараської міської ради

про стягнення завданої шкоди

За участю представників сторін:

від позивача: представник Шолом С.В. (довіреність № б/н від 27.05.2019 року);

від відповідача: представник Лазарчук Т.М. (довіреність № 27/02.3-34 від 11.10.2019 р.).

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Вараської міської ради (далі - Відповідач), в якій просить стягнути 18 404,68 грн завданої шкоди.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енер гетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 12.11.2015 р. № 2766 для ДП "НАЕК "Енергоатом", в тому числі для ВП "Рівненська АЕС", було встановлено з 01 січня 2016 року тариф на централізоване водовідведення споживачам, які не є суб`єктами госпо дарювання у сфері централізованого водовідведення, в розмірі - 4,53 грн за 1 куб. м (без ПДВ).

Постановою НКРЕКП від 22.03.2017 р. за № 307 було затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, згідно умов яких ліцензування даного виду діяльності для ДП "НАЕК "Енергоатом" в подальшому здійснюватимуть обласні державні адміністрації, що згодом було підтверджено листом НКРЕКП від 26.07.2017 р.

07 вересня 2017 р. ВП "Рівненська АЕС" звернувся до виконавчого комітету Вараської міської ради (лист № 174/7666 від 07.09.2017 р.), як до органу, уповноваженого на встановлення тарифу, надавши економічно обґрунтовані витрати на надання послуги з централізованого водовідведення з усіма необхідними додатками для встановлення відповідного тарифу споживачам м. Вараш. Однак, через бездіяльність даного органу тариф на централізоване водовідведення для ВП "Рівненська АЕС" протягом тривалого часу не було встановлено. Так, лише 01 лютого 2018 р. виконавчий комітет Вараської міської ради прийняв рішення за № 4 про встановлення для ВП "Рівненська АЕС" тарифу на централізоване водовідведення починаючи з 01 березня 2018 р. в розмірі - 23,68 грн за 1 куб. м (без ПДВ).

01 листопада 2018 р. ВП "Рівненська АЕС" звернувся до відповідача із зверненням (лист за № 174/10465) про ко ригування діючого на той час тарифу на централізоване водовідведення. Втім, такий тариф органом місцевого самоврядування відкореговано не було. У період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року включно, а також у грудні 2018 року, державне підприємство було вимушене надавати споживачам в м. Вараш послугу з централізованого водовідведення по тарифу, який не забезпечував ВП "Рівненська АЕС" відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на надання такої послуги. Цим самим, на думку позивача, державне підприємство зазнало майнової шкоди, розмір якої становить 18 404,68 грн, і які позивач просить суд стягнути з відповідача.

15.10.2019 року до суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає вимоги Позивача, викладені в позовній заяві, безпідставними та необгрунтованими, посилаючись на те, що сама наявність бездіяльності, яку вбачає Позивач, без встановлення у законодавчо визначенному порядку її незаконності (протиправності) не може слугувати підставою для позову. Відповідач вважає, що подані Позивачем докази не підтверджують встановлення протиправності (незаконності) бездіяльності Відповідача. На думку Відповідача, для застосування до Виконавчого комітету Вараської міської ради цивільної відповідальності немає необхідних складових, як наслідок - відсутні і достатні правові підстави для задоволення позову.

Разом з тим, Відповідач вказує на те, що період, за який Позивач має намір стягнути майнову шкоду, включає в себе частину місячного строку, який наданий уповноваженому органу для розгляду тарифів з надання послуг на централізоване водовідведення, протягом якого у Позивача виникають витрати, відшкодування яких здійснюється за правилами п.п. 34 - 42 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин). Для відшкодування витрат, що виникли у Позивача протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, тобто у період з 07.09.2017 року по 07.10.2017 року, встановлений спеціальний порядок їх відшкодування, доказів дотримання якого Позивачем не надано. Відтак, сума витрат за період від 01.10.2017 по 07.10.2017, яка розрахована та включена Позивачем до загального розміру збитків, не є обґрунтованою.

23.10.2019 року до господарського суду від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує на те, що бездіяльність виконкому щодо не встановлення тарифу на центра лізоване водопостачання ВП "Рівненська АЕС" не оскаржувалася і не оскаржується зараз. Це зумовлено тим, що свій обов`язок, хоч і з порушенням встановлених строків, відповідач таки виконав, і тариф починаючи з 01 березня 2018 року було встановлено. Отже, виконавши свій обов`язок, виконкомом цим самим припинив допускати бездіяльність по відношенню до ВП "Рівненська АЕС", а тому й відпала необхідність оскаржувати бездіяльність відповідача в су довому порядку. Позивач зазначає, що в обгрунтування вимог даного позову ВП "Рівненська АЕС" було зазначено, що в ході встановлення тарифу на централізоване водопостачання, а згодом його коригування, з боку виконкому допущено бездіяльність, яка є неправомірною, адже даний орган цим самим порушив строки, надані на встановлення та коригування тарифу. ВП "Рівненська АЕС" вважає, що належним чином довів ту обставину, що з боку Відповідача було допущено протиправну бездіяльність по відношенню до ВП "Рівненська АЕС" в ході встановлення, а згодом коригування, тарифу на централізоване водопостачання, як наслідок, в даному випадку є наявні усі необхідні складові для настання у виконкому цивільно-правової відповідальності за завдану державному підприємству шкоду.

06.11.2019 року до суду від Відповідача надійшло заперечення відповідно до якого останній вказує на те, що спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 Цивільного Кодексу України. Відшкодування шкоди, завданої органом місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх владних повноважень, можливе лише за наявності такого елементу складу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду. Проте і сама наявність бездіяльності, яку вбачає Позивач, без встановлення у законодавчо визначенному порядку її незаконності (протиправності) не може слугувати підставою для позову.

Враховуючи те, що виконавчий комітет Вараської міської ради є органом місцевого самоврядування з врахуванням статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", то спір щодо встановлення неправомірності дій відповідача є компетенцією адміністративного суду, рішення якого може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків. На сьогоднішній день рішення адміністративного суду за яким визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Вараської міської ради щодо не встановлення для позивача економічно обґрунтованого тарифу на централізоване водовідведення - відсутнє. За твердженням відповідача, подані позивачем докази не підтверджують наявність всіх необхідних елементів для притягнення його до цивільної відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

Заяв і клопотань від сторін не надходило.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "23" жовтня 2019 р.

В судовому засіданні 23.10.2019 року оголошувалася перерва до 06.11.2019 року.

Представник Позивача в судовому засіданні 06.11.2019 року підтримав позовну заяву, з підстав зазначений у позові, з урахування відповіді на відзив.

Представник Відповідача в судовому засіданні 06.11.2019 року позовні вимоги не визнає, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, з урахуванням заперечень, та просить суд відмовити в позові.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енер гетики та комунальних послуг № 2766 від 12.11.2015 р. "Про встановлення тарифів на цетралізоване водопостачання та водовідведення ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" установлено ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" тарифи: а) на централізоване водопостачання: споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 3,44 грн за 1 куб. м (без ПДВ); споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 4,67 грн за 1 куб. м. (без ПДВ); б) на централізоване водовідведення: споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 3,55 грн за 1 куб. м (без ПДВ); споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 4,53 грн за 1 куб. м. (без ПДВ).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енер гетики та комунальних послуг № 307 від 22.03.2017 р. "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення" затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що додаються.

07.09.2017 року Позивачем надано Відповідачу (лист № 174/7666) для розгляду та встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, економічно обгрунтовані витрати з централізованого водопостачання та водовідведення, розраховані згідно вимог Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово - комунальні послуги".

Рішенням виконавчого комітету Вараської міської ради від 01.02.2018 р. № 4 "Про встановлення тарифів для ВП "Рівненська АЕС" на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з 01.03.2018 року" встановлено тарифи для ВП "Рівненська АЕС" на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з 01.03.2018 року.

Відповідач листом (№ вих156/02.3-28/05 від 06.02.2018 р.) направив Позивачу для розгляду та врахування в роботі рішення виконавчого комітету Вараської міської ради від 01.02.2018 р. № 4 "Про встановлення тарифів для ВП "Рівненська АЕС" на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з 01.03.2018 року".

01.11.2018 року Позивач направив Відповідачу лист № 174/10465 від 01.11.2018 року з проханням провести коригування встановленого для ВП "Рівненська АЕС" тарифу на централізоване водовідведення, враховуючи тариф на централізоване водовідведення, який буде встановлено для Кузнецовського МКП.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищезазначене, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд зазначає, що в силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до положень статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами місцевого самоврядування, визначені статтею 1174 Цивільного кодексу України.

Статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Наведені статті (ст. 1173 та ст. 1174 ЦК України) є спеціальними, тобто в них передбачені особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності. До таких особливостей можна віднести:

- суб`єктний склад завдавачів шкоди: суб`єктами завдання шкоди є органи державної влади, яка відповідно до ст. 6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи влади Автономної республіки Крим та органи місцевого самоврядування, а також їх посадові чи службові особи;

- завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також їх посадовими чи службовими особами при здійсненні ними організаційно-розпорядчих функцій, покладених на них законами або іншими нормативними актами. Такі діяння можуть мати різноманітні види та форми, як то накази, розпорядження, вказівки або інші владні приписи (причому немає значення, зроблені вони в усній чи в письмовій формі), які підлягають обов`язковому виконанню фізичними та юридичними особами, яким вони адресовані. Поряд із діями, тобто активною поведінкою державних органів, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, шкода у зазначеній сфері може бути заподіяна і шляхом протиправної бездіяльності, оскільки в області владно-адміністративних відносин та організаційно-розпорядчих функцій вимагається активність, і неприйняття необхідних мір чи заходів, передбачених законами або іншими правовими актами, може призвести до завдання шкоди;

- завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб, є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів, посадових чи службових осіб, а також бездіяльність останніх, тобто невиконання покладених на них службових, посадових обов`язків.

Суб`єктом відшкодування завданої шкоди є держава, Автономна республіка Крим та орган місцевого самоврядування. Тобто, шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної республіки Крим, бюджетів органів місцевого самоврядування.

Відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, їхніми посадовими чи службовими особами, настає незалежно від вини цих органів та осіб, тобто і при випадковому завданні.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є факт протиправної поведінки Відповідача у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, заподіяння шкоди такими рішеннями позивачу та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою позивачу шкодою.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Позивач протиправність Відповідача пов`язує з бездіяльністю виконавчого комітету Вараської міської ради щодо своєчасного не встановлення тарифу на централізоване водовідведення для ВП "Рівненська АЕС".

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Вирішуючи спори про стягнення майнової шкоди, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК України).

Позивач стверджує, що матеріальною шкодою, завданою позивачу органом місцевого самоврядування є шкода у розмірі 18 404,68 грн, яка розрахована останнім із суми фактичних витрат на послугу з централізаного водовідведення у розмірі 28 304,06 грн та фактичних нарахувань, згідно із затвердженим тарифом у розмірі 9 899,38 грн (28 304,06 грн - 9 899,38 грн = 18 404,68 грн).

Суд вважає, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв`язку між бездіяльністю виконавчого комітету Вараської міської ради, яка полягає у не встановленню тарифу на централізоване водовідведення для ВП "Рівненська АЕС", та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт несвоєчасного встановлення тарифу на централізоване водовідведення.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Позивачем не було надано суду доказів, які б вказували саме на причинний зв`язок між бездіяльністю державного органу та завданням шкоди.

Водночас суд відмічає, що за приписами ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За змістом ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність причинно - наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завдання цим шкоди позивачу, внаслідок чого за відсутності однієї із складових елементів цивільного правопорушення цивільно-правова відповідальність не настає.

Крім того, хоча законом і встановлено строк протягом якого орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути питання щодо встановлення тарифів, однак це не зобов`язує останнього, як колегіальний орган, вирішити це питання позитивно (затвердити тариф в конкретному розмірі), що ставить під сумнів і беззаперечність розміру шкоди, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Судові витрати у розмірі 1 921,00 грн. покладаються на Позивача - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція".

Керуючись статтями 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 14 листопада 2019 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Романюк Р.В.