Ухвала суду № 85616545, 12.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.11.2019Справа №910/4557/19За позовом Акціонерного товариства "Прокредит Банк", м. Київ,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукти Харчування", м. Київ

2. ОСОБА_3 , м. Київ

3. ОСОБА_2 , Київська область, Києво-Святоишинський район, с. Софіївська Борщагівка

про стягнення 1 503 632,33 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Грішина Н.О. (адвокат за довіреністю від 23.09.2019);

від відповідача-1: не з`явились;

від відповідача-2: Самойленко В.В. (адвокат за ордером серія КВ №813008 від 12.11.2019);

від відповідача-3: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Прокредит Банк" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукти Харчування" (відповідач-1), ОСОБА_3 (відповідач-2) та ОСОБА_2 (відповідач-3) про стягнення 1 503 632,33 грн з урахуванням штрафних санкцій, який обґрунтований тим, що відповідачем-1 не виконуються обов`язки покладені на умовами Рамкової угоди FW115.984 від 21.04.2015 року та Договору про відкриття кредитної лінії №115.46456/FW115.984 від 23.12.2016 року, виконання зобов`язань по яким забезпечено за Договором поруки №FIL.82374-ДП1 від 21.04.2015 року, укладеного між позивачем та відповідачем-2 та Договором поруки №214458-ДП1 від 23.12.2016 року, укладеного між позивачем та відповідачем-3.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем-2 та відповідачем-3 у даній справі є фізичні особи, що не є підприємцями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 постановлено звернутися до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в місті Києві із запитом щодо доступу до персональних даних фізичних осіб ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), за формою, наведеною в додатку №3 до Правил реєстрації місця проживання, Затверджених Постановою КМУ №207 від 02.03.2016 та зобов`язано Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в місті Києві надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

24.04.2019 до суду від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в місті Києві надійшло повідомлення із зазначенням місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.06.2019.

В підготовчому засіданні 11.06.2019 було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 16.07.2019.

В підготовчому засіданні 16.07.2019 судом оголошено перерву до 01.10.2019.

09.09.2019 до суду від позивача надійшло повідомлення з оголошенням у газеті про виклик відповідачів у справі №910/4557/19 в судове засідання на 01.10.2019 о 10:45 год.

30.09.2019 до суду від відповідача-1 надійшов лист з клопотанням про винесення ухвали про поновлення процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву, клопотанням про винесення ухвали про зобов`язання сторін про визначення попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, клопотанням про винесення ухвали про зобов`язання позивача забезпечити та долучити до справи докази та клопотанням про винесення ухвали про забезпечення права на захист на укладення договору на надання правової допомоги.

В підготовчому засіданні 01.10.2019 судом було розглянуто лист відповідача-1 з клопотаннями та відмовлено у їх задоволенні, про що оголошено відповідну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та оголошено перерву до 12.11.2019.

11.09.2019 до суду від директора відповідача-1 - Степаненко В.В. надійшли пояснення з клопотаннями: про сприяння у забезпеченні рівності учасників процесу, та у забезпеченні права на захист відповідача, винісши ухвалу про надання дозволу на звернення за безоплатною правовою допомогою, у випадку відмови адвокатів на участь у судовому процесу без попередньої оплати; про винесення ухвали про поновлення процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву строком 15 днів з моменту отримання позову від Банку та доданих до нього документів та про винесення ухвали про зобов`язання позивача забезпечити та долучити до справи докази та направити копії документів доданих до справи позивачем відповідачу: копію статуту Банку, діючу на момент укладення правочинів; накази (розпорядження), якими встановлюються депозитні ставки у гривні України строком на 12 місяців, за період 2015-2019 років, наказ (розпорядження), яким затверджено розрахунок індексу Банку UIRD12, за період 2015-2019 років; посадові інструкції, щодо осіб, які укладали правочини з відповідачем від імені Банку; копії довіреностей на укладення правочинів договорів від імені Банку; копії нотаріально посвідчених довіреностей на укладення правочинів, у випадку передоручення повноважень керівника Банку.

В підготовче засідання 11.09.2019 представники відповідача-1 та відповідача-3 не з`явились, про час та місце повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Розглянувши вищевказані пояснення директора відповідача-1 - Степаненко В.В. з клопотаннями, суд на місці ухвалив відмовити в їх задоволенні, про що постановлено ухвалу, яку було занесено до протоколу судового засідання.

Суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення вищевказаних клопотань відповідача-1, з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Тобто, господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням господарського судочинства.

Як зазначено у п. 5 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов`язків.

Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Також, ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Рішеннями ЄСПЛ у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27.10.1993 (п. 33), та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, «без якого змагальність як принцип не існує». Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Викладене свідчить, що суд у своїй діяльності має забезпечувати непорушність балансу інтересів сторін, їх рівності та змагальності, зокрема, шляхом запобігання зловживання процесуальними правами окремими учасниками судового процесу.

Так, подача відповідачем-1 пояснень разом з клопотаннями є реалізацією його права на судовий захист зазначеним способом.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України визначає дії, які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами.

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти певні дії однієї зі сторін спору, що спрямовані на затягування строків розгляду справи, на спричинення додаткових необов`язкових витрат сторони, на вчинення стороною позасудових дій, які фактично свідчать про визнання позовних вимог, та/або інших дій, що передбачені законом та/ або є такими, що на розсуд суду мають на меті створення перешкод здійсненню належного судочинства у конкретному спорі, тим самим перешкоджаючи доступу сторони до правосуддя та реалізації права на справедливий суд.

Так, для запобігання зловживанню процесуальними правами у кожному конкретному випадку може бути вжито, зокрема, таких заходів:

- залишення без розгляду або повернення скарг, заяв, клопотань (ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України);

- покладення на сторону судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України);

- стягнення в дохід державного бюджету штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України);

- постановлення окремої ухвали (ч. 2 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, подання директора відповідача-1 - Степаненко В.В. вищевказаних пояснень з клопотаннями, суперечить основним засадам господарського судочинства щодо розумності строків розгляду справи та порушує права позивача , і відповідно може бути розцінено судом як зловживання з боку директора відповідача-1 - ОСОБА_2 своїми процесуальними правами, що є підставою для застосування до нього вжиття заходів у вигляді стягнення в дохід державного бюджету штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Представники позивача та відповідача-2 в підготовчому засіданні 13.11.2019 повідомили суд про те, що подали всі наявні докази на підтвердження своїх вимог, відсутність клопотань, заяв, тощо та не заперечували проти закриття підготовчого провадження.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Оскільки у підготовчому судовому засіданні вирішено питання, визначені у ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст. ст. 177, 181-182, 185, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити підготовче провадження.

2. Призначити справу до судового розгляду по суті на 14.01.20 о 11:15 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б, зал судових засідань № 5 .

3. Викликати представників сторін у судове засідання.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя C.М. Морозов