Ухвала суду № 85614305, 13.11.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/27611/19

Провадження № 2-з/947/1375/19

УХВАЛА

13.11.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Кирикової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2019 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 01 вересня 2019 року,в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на житловий будинок, загальною площею 297,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3221487001:01:021:0068, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ;

- встановлення заборони ОСОБА_2 вчиняти правочини щодо відчуження, у тому числі дарування, передачі в користування третім особам, а також шляхом встановлення заборони суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією прав, у тому числі приймати будь-які заяви щодо проведення реєстраційних дій стосовно вказаного нерухомого майна.

В обґрунтування заяви, заявник посилається на те, що 01 вересня 2019 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за умовами якого він – ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в борг грошові кошти в сумі 3784500 гривень 00 копійок, що еквівалентно 150000 доларів США, строком до 31 жовтня 2019 року, а ОСОБА_2 в свою чергу зобов`язався повернути ОСОБА_1 вказану грошову суму коштів у визначений строк.

У вказаному договорі сторони засвідчили, що передання позикодавцем позичальнику зазначеної суми грошових коштів було здійснено готівкою в національній валюті України – гривні в повному обсязі до підписання цього договору. Підписанням цього договору, сторони підтверджують факт одержання позичальником від позикодавця грошових коштів в сумі, визначеній у п.1 цього договору (150000 доларів США). Підписаний позичальником договір є доказом передачі позики від позикодавця до позичальника.

Заявник стверджує, що ОСОБА_2 в обумовлений строк грошові кошти не повернув, та в позасудовому порядку відмовляється від виконання свого обов`язку, що є підставою для звернення до суду з цим позовом.

Також, заявник зазначив, що ОСОБА_2 на праві власності належить наступне нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 297,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, загальною площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3221487001:01:021:0068, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 вважає за необхідне накласти арешт та встановити заборону вчинення дій на вказане майно, належне відповідачеві, оскільки є підстави вважати, що до завершення справи в суді відповідач відчужить майно, що в подальшому може унеможливити виконання рішення суду. Оскільки у випадку невиконання в добровільному порядку боржником рішення суду доведеться задовольняти вимоги кредитора шляхом реалізації майна боржника, проте якщо боржник до завершення розгляду справи відчужить майно, то виконання рішення суду в примусовому порядку стане неможливим, оскільки сума є значною. Задоволення заяви про забезпечення позову сприятиме відновленню прав позивача, оскільки у випадку задоволення судом позову про стягнення боргу та добровільного невиконання боржником рішення суду, стане можливим задоволення вимог кредитора шляхом реалізації належного боржникові на праві власності нерухомого майна. Крім цього, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки у випадку відчуження майна боржником до завершення судового процесу по стягнення боргу та у випадку невиконання боржником добровільного рішення суду, в примусовому порядку стягнути борг з боржника шляхом реалізації його майна стане неможливим, а отже права позивача і надалі будуть порушеними та не зможуть бути відновленими.

Крім того, заявник зазначив, що існує ризики подальшого невиконання боржником рішення суду, ухваленого за наслідком розгляду справи, оскільки, як йому відомо боржник розпочав здійснювати продаж належного йому на праві власності майна, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 вимушений звернутись до суду з цією заявою, до подання позовної заяви до суду, яку зобов`язався подати до суду в десятиденний строк з дня подання цієї заяви.

Заявник не вбачає підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019 року, справу за вказаною завою було розподілено судді Калініченко Л.В.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви – за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Перевіряючи чи підсудна справа цьому суду, судом встановлено наступне.

Так, заявник має намір подати до суду позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Як зазначено заявником у заяві, місцем проживання відповідача за майбутнім позовом – ОСОБА_2 є: АДРЕСА_2 , що не є територією Київського району міста Одеси.

У той же час, судом також встановлено, що відповідно до п.3.1 спірного договору позики від 01 вересня 2019 року сторонами визначено, що повернення суми грошових коштів, визначеної в п.1 цього договору (виконання договору), повинно бути здійснено готівкою в місті Одесі, шляхом передання грошових коштів від позичальника позикодавцеві у приміщенні Головного відділення Акціонерного банку «Південний» (м. Одеса, вул. Краснова, 6/1).

На підставі викладеного, судом встановлено, що сторонами вказаного договору, було обумовлено місце виконання договору позики від 01.09.2019 року, яким є місце розташування Головного відділення Акціонерного банку «Південний».

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Південний» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 20953647, не перебуває в стані припинення, місцезнаходженням якого є: АДРЕСА_3 , 6/1, що є територією Київського району міста Одеси.

Згідно з ч.8 ст.28 ЦПК України, позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

На підставі викладеного, оскільки сторонами вказаного договору, було обумовлено місце виконання спірного договору позики від 01.09.2019 року, на території Головного відділення Акціонерного банку «Південний», місцем розташування якого є: м. Одеса, вул. Краснова, 6/1, що належить до території Київського району міста Одеси, суд доходить до висновку, що позов до ОСОБА_2 про стягнення боргу, який ОСОБА_1 має надати до суду, належить поданню за правилами підсудності встановленими ч.8 ст.28 ЦПК України, а саме до Київського районного суду міста Одеси.

Одночасно судом враховується, що заявником подано до суду заяву, в якій ОСОБА_1 підтвердив, що подальший позов до ОСОБА_2 про стягнення боргу, він має намір подавати саме до Київського районного суду міста Одеси, за правилами підсудності встановленими ч.8 ст.28 ЦПК України.

У зв`язку з чим, суд доходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, підсудна Київському районному суду міста Одеси.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Подана ОСОБА_1 заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, та таким чином вона підлягає негайному розгляду в судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У відповідності до ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3 ст.149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, з заяви та доданих до неї документів вбачається, що між сторонами по справі виник спір стосовно невиконання ОСОБА_2 умов договору позики від 01 вересня 2019 року, за умовами якого останній зобов`язався повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 150000 доларів США в строк до 31.10.2019 року.

Відповідно до наданої до суду інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №183647378 від 11.10.2019 року, судом встановлено, що ОСОБА_2 належить на праві власності:

- житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 297,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, серії НОМЕР_1 , виданого 22.05.2015 року Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 641956732214;

- земельна ділянка, площею 0,25 га, кадастровий номер 3221487001:01:021:0068, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 , виданого 01.03.2013 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області Ужвенко В.М., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16017832214.

Оглянувши інформацію про вказане нерухоме майно стосовно якого заявлено вимоги про забезпечення позову, суд вважає, що ціна позову, який має намір подати до суду заявник спів мірна з заявленими заходами забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням викладених роз`яснень Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника, який має намір подати до суду позов, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір стосовно невиконання ОСОБА_2 умов договору позики, що полягає у неповерненні грошових коштів в сумі 150000 доларів США, що зумовлює заявника на звернення до суду з відповідним позовом, у зв`язку з чим суд вважає вимоги про забезпечення позову обґрунтованими, а саме вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення арешту та встановлення заборони вчиняти відповідні дії та укладати правочини спрямовані на відчуження, у тому числі дарування, а також встановлення заборони вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією прав стосовно вищевказаного нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , який у разі подання позивачем позову набуде статус відповідача по справі, що буде співрозмірним, оскільки зазначене майно у разі ухилення відповідача від виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, може слугувати забезпеченням його виконання, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, оскільки до розв`язання виниклого між сторонами по справі спору по суті, відповідач має право відчужити належне йому на праві власності майно, на користь третіх осіб, за наслідком чого примусове виконання рішення суду, у разі відсутності волі відповідача на його виконання, буде не результативним, а забезпечення позову навпаки виступають запорукою можливого виконання рішення суду, у зв`язку з чим суд доходить до висновку, що заява заявника про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимог заявника про встановлення заборони ОСОБА_2 укладати будь-які правочини спрямовані на передання в користування вказаного нерухомого майна, суд вважає необґрунтованими, оскільки у даному випадку, такі дії не перешкоджають можливій реалізації спірного майна, а також можуть сприяти ОСОБА_2 в отриманні доходів, для подальшого погашення заборгованості.

Також суд вважає необґрунтованими вимогу заявника про встановлення заборони суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам приймати будь-які заяви щодо проведення реєстраційних дій стосовно вищевказаного нерухомого майна, оскільки задоволена судом вимога про встановлення вказаним суб`єктам у вчиненні будь-яких реєстраційних дій вже позбавляє права на здійснення дій спрямованих на реалізацію майна та є наслідком розгляду відповідної заяви, однак суд вважає не можливим вчиняти дії, які можуть перешкоджати законним діям таких суб`єктів в отриманні заяв, що буде порушенням прав третіх осіб у зверненні до таких органів і суб`єктів.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову – це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Відповідно до ч.4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З наданих до суду документів, вбачається, що позивач зареєстрований на території України, в матеріалах справа відсутні документи на підтвердження того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, у зв`язку з чим, судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.

Керуючись ст. ст. 149-153, 354, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання до суду позовної заяви – задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, який має бути поданий до суду протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, а саме:

- Накласти арешт на житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 297,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 641956732214, який належить на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

- Накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер 3221487001:01:021:0068, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16017832214, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

- Встановити заборону ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , вчиняти дії та укладати правочини спрямовані на відчуження, у тому числі дарування, стосовно нерухомого майна - житлового будинку, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 297,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 641956732214.

- Встановити заборону ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , вчиняти дії та укладати правочини спрямовані на відчуження, у тому числі дарування, стосовно нерухомого майна - земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 3221487001:01:021:0068, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16017832214.

- Встановити заборону суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією прав стосовно нерухомого майна - житлового будинку, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 297,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 641956732214.

- Встановити заборону суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією прав стосовно нерухомого майна - земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 3221487001:01:021:0068, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16017832214.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 в решті вимог – залишити без задоволення.

Копію ухвали направити для виконання ОСОБА_2 та до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65000, м. Одеса, вул. Черняхівського, 6).

Зобов`язати ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня постановлення ухвали суду про забезпечення позову подати до суду позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, з одночасним повідомленням суду про вжиті такі дії.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі неподання такого позову у встановлений законом строк, вжиті заходи забезпечення позову будуть скасовані.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Головуючий Калініченко Л. В.