Рішення № 85604581, 11.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року Справа № 160/8161/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 79/03-10/19 від 22 травня 2019 року щодо не поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 ОСОБА_1 з 07.10.2009р., з врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017р. відповідно до пенсійної реформи України та виплачувати на визначений пенсіонером банківській рахунок, відкритий в ПАТ КБ "ПриватБанк".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є громадянином України, отримував пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 та виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв`язку з чим виплату пенсії було припинено.

20.02.2019 представник ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю - ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 з 07.10.2009р., із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017р. відповідно до пенсійної реформи України.

Рішенням відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №4 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №79/03-10/19 від 22 травня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено в поновленні пенсії.

Таку відмову позивач вважає протиправною та такою, що суперечить рішенню Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/8161/19, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

26 вересня 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти заявлених позовних вимог та вказав, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через представника за довіреністю ОСОБА_2 , 20.02.2019 звернувся до Управління із заявою про призначення/перерахунок пенсії щодо перерахунку, поновлення виплати пенсії з 07.10.2009, як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни, з застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, також просив здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 відповідно до пенсійної реформи, до заяви додано копії: закордонного паспорта громадянина України для виїзду за кордон, довідка про присвоєння ІН № 403-13-01185 від 20.02.2019.

Рішенням Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №4 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.05.2019 №79/03-10/19 ОСОБА_1 відмовлено в поновленні виплати пенсії (копія рішення додана позивачем до позову).

Так, згідно з п.2.22 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання.

Як встановлено з нотаріально посвідченої довіреності від 17.05.2019, місце проживання ОСОБА_1 - Держава АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 .

Документи, передбачені п.2.22 Порядку № 22-1, щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) ОСОБА_1 на території України в м. Кам`янське, до Управління не надані.

Отже, законодавством регламентовано порядок звернення за поновленням виплати пенсії, однак позивачем подано заяву про поновлення виплати пенсії не за місцем перебування на обліку, а отже, відповідач, як орган державної влади, що повинен діяти виключно в межах наданих законом повноважень та у спосіб, передбачений законом, не є особою, яка по відношенню до позивача має обов`язок щодо поновлення виплати пенсії.

Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання.

Особисту заяву на запит пенсійної справи або документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку, ОСОБА_1 до Головного управління не надавав.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданим 27 жовтня 2009 року.

Як зазначає позивач в своєму позові він постійно проживає на території Ізраїлю, до виїзду на постійне місце проживання отримував пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2. У зв`язку з виїздом до Ізраїлю у 1995 році виплату пенсії позивачу припинено.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 до виїзду з України проживав за адресою: АДРЕСА_3 , представник позивача за довіреністю звернувся до відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, починаючи з 07.10.2009р., із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, також просив здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017р. відповідно до пенсійної реформи України.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.03.2019р. № 509/02-07/24 в поновленні виплати пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 ОСОБА_1 відмовлено.

21.03.2019 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогою прийняти мотивоване та обґрунтоване рішення відповідно до ч.5 статті 45 Закону № 1058-IV.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.04.2019р. № 2484/А-09 в поновленні виплати пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 ОСОБА_1 відмовлено та запропоновано усунути недоліки, які зазначені в попередньому листі.

13.05.2019 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо прийняття рішення.

Рішенням відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №4 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 79/03-10/19 від 22 травня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у поновленні пенсії.

Вказане рішення відповідача обгрунтовано тим, що згідно з Порядком подання та оформленням документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1, перерахунки та поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Однак, ОСОБА_1 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м.Кам`янське) ніколи не перебував, пенсійна справа відсутня.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами суд зазначає таке.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту (п. 1, 6, частини 1ст. 92 Конституції України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-ІV, в разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

На підставі наведеного, суд зазначає, що громадяни мають перед законом рівні конституційні права і свободи. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовним або іншими ознаками. А тому, позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі – Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Пунктом 2.8 Порядку №22-1 передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Отже, заява про поновлення виплати пенсії може бути подана пенсіонером особисто або його законним представником, при цьому заява може бути подана до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 №821 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" Кам`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі реорганізовані шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зв`язку з чим, не є обгрунтованою відмова відповідача в поновленні пенсії позивачу з тієї підстави, що останній на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м.Кам`янське) ніколи не перебував.

Враховуючи приведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22 травня 2019 року № 79/03-10/19 не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесено необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 ОСОБА_3 з 07.10.2009р., з врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017р. відповідно до пенсійної реформи України та виплачувати на визначений пенсіонером банківській рахунок відкритий в ПАТ КБ “ПриватБанк”, суд враховує таке.

Згідно з п.1.7. Порядку № 22-1, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

З урахуванням наведених положень Порядку № 22-1, та враховуючи ту обставину, що представник позивача із заявою про поновлення пенсії звернувся до відповідача 20 лютого 2019 року, позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 ОСОБА_1 з 07.10.2009р. є необгрунтованою, оскільки пенсіонер (через представника) із такою заявою про поновлення до 20 лютого 2019 року не звертався.

Суд також зазначає, що поновлення виплати пенсії відбувається за наявними в матеріалах пенсійної справи документами, отже, врахування компенсації втрати частини доходів, застосування всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити осучаснення пенсії відбувається на підставі додаткових документів, які надає пенсіонер до компетентного органу, який здійснює призначення, виплату та перерахунок пенсії та після відповідного звернення заінтересованої особи за вчиненням таких дій.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву, подану 20.02.2019 представником ОСОБА_1 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

З урахуванням чого, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 139, 194, 205, 241, 242-246, 250, 255, 295, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, і.к. 21910427) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 4 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22 травня 2019 року № 79/03-10/19.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ), подану 20.02.2019 представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 Матвійовичем та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити повністю

Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати з оплати судового збору у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 11 листопада 2019 року.

Суддя О.В. Царікова