Ухвала суду № 85572753, 12.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

12 листопада 2019 року м. Київ № 640/21607/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в місті Києві, Головного управління Національної поліції України в місті Києві, Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві,про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління МВС України в місті Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДР: 08592201), Головного управління Національної поліції України в місті Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДР: 00032684), Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві (02000, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 9Б, код ЄДР: 00032684), в якому просить суд:

1) визнати дії Головного управління МВС України в м. Києві та Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві протиправними щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 04.08.2017 по 22.08.2018;

2) cтягнути на корись ОСОБА_1 з Деснянського РУ ГУ МВС міста Києва невиплачену заробітну плату за період з 04.08.2017 по 22.08.2018;

3) визнати дії Головного управління Національної поліції України в м. Києві протиправними щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 04.08.2017 по 22.08.2018;

4) визнати протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в м. Києві щодо не сплати за ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 04.08.2017 по 22.08.2018;

5) зобов`язати Головне управління Національної поліції України в м. Києві провести сплату за ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 04.08.2017 по 22.08.2018.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд встановив наступне.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона була прийнята на службу в органи внутрішніх справ з 28.03.2005. Однак, відповідно до наказу від 06.11.2015 № 1007 о/с звільнена з 06.11.2015 у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік).

Зазначає, що в червні 2015 року вона звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування наказу від 06.11.2015 № 1007 о/с «По особовому складу» до Головного управління МВС в м. Києві в частині звільнення ОСОБА_1 , поновлення на займаній посаді, зобов`язання допустити до виконання службових обов`язків з моменту поновлення на роботі.

14.07.2017 Окружний адміністративний суд м. Києва у справі № 826/11746/16 позовні вимоги позивача задовольнив частково, зокрема, в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління МВС України в м. Києві від 06,11.2015 № 1007 о/с «По особовому складу» до Головного управління МВС в м. Києві в частині її звільнення, поновлення на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Деснянського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, а також стягнення з Головного управління МВС України в м. Києві заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по 14.07.2017.

Додає, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017, апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві у справа № 826/11746/16 було залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2017 залишено без змін.

14.07.2017 наказом від 04,08.2017 № 28 о/с Голови ліквідаційної комісії Нечитайло В.О. , позивача було поновлено на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Деснянського районного управління,

Пояснює, шо 11.08.2017 вона подала рапорт заступнику Голови Національної поліції України - начальнику Головного управління Національної поліції полковнику поліції Крищенку А.Є ., про допуск позивача до виконання своїх службових обов`язків. Відповідно до поданої нею заяви від 25.07.2017 про поновлення на роботі з метою добровільного виконання ГУ МВС України в м. Києві постанови суду в частині її негайного виконання, та вжити заходів щодо подальшого працевлаштування, враховуючи те, що ГУ МВС України в м. Києві знаходиться у стані ліквідації, вжити негайних заходів щодо її подальшого працевлаштування шляхом переведення на аналогічну посаду в Національну поліцію України або на будь-яку іншу аналогічну посаду в Національній поліції України м. Києві.

Однак, звертає увагу суду, що відповідач всупереч норм законодавства та рішенням суду не надав робоче місце, не допустив до виконання своїх службових обов`язків та не виплачував заробітну плату за період з 04.08.2017 по 22.08.2018 в результаті чого не здійснювались відрахування єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду.

Відтак, вважає, що дії ГУ МВС України в м. Києві та дії Головного управління Національної поліції порушують трудові права позивача.

Позивач зазначає, що 22.08.2018 Головне управління МВС України в м. Києві повідомило її, що наказом Головного управління МВС України в м, Києві від 22.08.2018 № 36 о/с її було звільнено з органів внутрішніх справ згідно з пп. «г» (через скорочення штатів) п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Посилаючись на ст. 115 Кодексу законів про працю наголошує, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Крім того, позивач наголошує, статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При цьому, звертає увагу суду на те, що відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також позивач у позовній заяві зазначає, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, у позовній заяві позивач зазначає, що абзацом 7 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу від 27.07.2018 відсутня інформація стосовно сплати Головним управлінням МВС України в м. Києві та Деснянським районним управлінням поліції єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що в свою чергу є недоїмкою з 04.08.2017 по 22.08.2018.

У позовній заяві позивач також посилається на пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відповідно до якої недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Зазначає, що відповідно до частин 2 та 3 статті 9 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

При цьому, позивач наголошує, що абзац 2 частини 2 статті 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачає порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.

Крім того, позивач у позовній заяві посилається на підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Таким чином позивач наголошує, що відповідачем не було здійснено виплату їй заробітної плати за період з 04.08.2017 по 22.08.2018, що є порушенням норм Кодексу законів про працю України, а також відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу від 27.07.2018 відсутня інформація стосовно сплати Головним управлінням МВС України в м. Києві єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що в свою чергу є недоїмкою з 04.08.2017 по 22.08.2018.

Відтак просить суд задовольнити позовні вимоги у позовному обсязі.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Разом з тим, проаналізувавши позовні вимоги та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд зазначає, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, тобто, позивачем в даному позові заявлено вимоги щодо, зокрема:

1) стягнення з Деснянського РУ ГУ МВС міста Києва заробітної плати за період з 04.08.2017 по 22.08.2018;

2) визнання протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в м. Києві щодо не сплати за ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 04.08.2017 по 22.08.2018;

3) зобов`язання Головного управління Національної поліції України в м. Києві провести сплату за ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 04.08.2017 по 22.08.2018, у зв`язку з чим є очевидним те, що вказані вимоги не можуть бути об`єднані у даному позові із вимогами про стягнення заробітної плати.

Суд зазначає, вказані вимоги звернуті до різних відповідачів та мають індивідуальний предмет доказування, оскільки вимога щодо стягнення заробітної плати та вимога зобов`язання сплатити ЄСВ розглядається на підставі різних документів та регулюються різними законодавчими актами України, оскільки позивач у позовній заяві посилається на норми Кодексу законів про працю України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Податковий кодекс України.

Тобто, предметом даної позовної заяви є об`єднані вимоги, які мають самостійні та значні предмети та обсяги доказування, що супроводжуються різними доказами. При цьому, для з`ясування правомірності та обґрунтованості кожної позовної вимоги, є необхідним з`ясування значного обсягу обставин та дослідження кожного окремого документу відносно тривалого періоду невиплати заробітної плати (по кожному місяцю окремо на протязі 1 (одного року)) та несплати ЄСВ (по кожному місяцю окремо на протязі 1 (одного року)), що вочевидь свідчить про індивідуальний предмет доказування у кожному конкретному випадку.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Таким чином, враховуючи викладені обставини, позовна заява, відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особам, які подали позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .

Суддя О.А. Кармазін