Рішення № 85572048, 12.11.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1072/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області, щодо нарахування боргу (недоїмки) фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в сумі 18276,72 грн за несплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування;

- скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області № Ф-2604-56 від 28.02.2019 року про сплату боргу (недоїмки) за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску;

- стягнути судові витрати з відповідача.

І. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що у відношенні нього, як фізичної особи-підприємця винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18276,72 грн №Ф-2604-56 від 28.02.2019 року, яку вважає протиправною з огляду на таке.

На думку позивача, відповідач має право нарахувати внесок прийнявши вимогу про його сплату на підставі тільки акту перевірки, звітності, що подається платниками до податкового органу, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких відповідно до Закону нараховується внесок. Оскільки позивачем звітність не подавалась, відповідачем така перевірка не проводилась, відтак податковим органом протиправно винесено оскаржувану вимогу.

Крім того звертав увагу суду на те, що відомості з інтегрованої картки платника внеску та з Реєстру не входять до переліку документів, які підтверджують суми виплат (доходу), такі відомості на його думку лише є підставою призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення.

Посилаючись на вимоги Закону, що регулюють спірні правовідносини вважає, що податковим органом з порушенням строку надіслано позивачу оскаржувану вимогу.

Підсумовуючи наведене вважає, що оскільки він як фізична особа - підприємець, не отримує дохід (прибуток), не здійснює підприємницьку діяльність, відтак у нього відсутній обов`язок сплачувати внесок.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого зазначив, що контролюючий орган при формуванні оскаржуваної вимоги діяв правомірно і в межах повноважень, які визначенні законодавством, а тому вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що однією з підстав яка надає контролюючому органу право на проведення документальної позапланової перевірки, може бути, припинення юридичної особи або підприємницької діяльність фізичної особи - підприємця або подання заяви про зняття з обліку платника податків. Відповідно даних з АІС "Податковий блок" вбачається, що 01.11.2004 року позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, як фізична особа - підприємець, а 19.07.2019 року проведено припинення державної реєстрації. Відтак, підстави для перевірки у відповідач виникли лише після припинення позивачем підприємницької діяльності (19.07.2019 року).

Звертав увагу суду на те, що позивач при звернені до суду в адміністративному позові вказав, що в нього як у фізичної - особи підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід, не виникає обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок.

Посилаючись на вимоги законодавства, що регулюють спірні правовідносини вважає, що у позивача з 01.01.2017 року виник обов`язок сплачувати єдиний внесок. А тому, позиція позивача щодо того, що основними підставами для нарахування ЄСВ є перш за все факт отримання доходу, є помилковою.

Підставою для формування спірної вимоги стали дані інформаційної системи органу доходів і зборів, що зазначено безпосередньо у вимозі, надісланій позивачу.

Стосовно посилань позивача на те, що останній оскаржувану вимогу від 28.02.2019 року отримав тільки 19.07.2019 року відповідач зазначив, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Платники податків та зборів зобов`язані сплачувати своєчасно та у відповідних розмірах податки та збори, посилався при цьому на норми Податкового кодексу України.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. 16.09.2019 року адміністративний позов залишено без руху.

2. 07.10.2019 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, в частині скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28 лютого 2019 року № Ф-2604-56 - повернуто позивачеві.

3. Того ж числа, 07.10.2019 р. ухвалою суду відкрито провадження в справі в частині визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, щодо нарахування боргу (недоїмки) за правилами спрощеного позовного провадження.

4. 08.11.2019 року ухвалою суду здійснено заміну неналежного відповідача ГУДФС у Чернівецькій області на належного відповідача - ГУ ДПС у Чернівецькій області.

ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач при зверненні до суду, просив справу розглянути без його участі в порядку письмового провадження.

2. 01.11.2019 року представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

3. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

IV. СУДОМ ВСТАНОВЛЕННІ ТАКІ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ЇМ ОСОБА_2 .

1. ОСОБА_1 згідно із даними інформаційної системи "Податковий блок", зареєстрований 01.11.2004 року, як фізична особа – підприємець, а з 19.07.2019 року припинена Державна реєстрація підприємницької діяльності фізичною - особою підприємцем за її рішенням. (а.с.38)

2. 28.02.2019 року Головне управління державної фіскальної служби у Чернівецькій області сформувало та надіслало на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-2604-56 про сплату заборгованості з єдиного внеску в сумі 18276,72 грн, станом на 31.01.2019 року. (а.с.10)

3. Згідно матеріалів справи, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована Головним управлінням державної фіскальної служби у Чернівецькій області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

V. ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

2. Правовідносини щодо забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовано Законом України №2464-VІ від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - закон №2464-VІ).

Відповідно до статті 1 Закону N 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону N 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно частини 4 статті 4 Закону N 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Перелік наведених вище критеріїв, за якими особа звільняється від сплати єдиного соціального внеску є вичерпними.

Відповідно до встановлених судом обставин, позивач не підпадає під критерії визначені частиною 4 статті 4 Закону N 2464-VI, а відтак і не є суб`єктом, який звільнений від сплати за себе єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону N 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 3 та 4 частини 8 статті 9 Закону N 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Законом України від 06.12.2016 N 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону N 2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Згідно приписів пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України N 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Як передбачено частиною 12 статті 9 Закону N 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що для фізичних осіб-підприємців, базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Разом з тим, законодавець в наведених нормах не надав будь-яких переваг або виключень для суб`єктів господарювання, окрім осіб, які визначені частиною 4 статті 4 Закону N 2464-VI.

Суд звертає увагу на те, що Закон не ставить у залежність обов`язок із сплати єдиного внеску від факту отримання чи неотримання в певному звітному періоді фізичною особою-підприємцем доходу (прибутку).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України від 21.12.2016 N 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 - 3200,00 грн.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448 грн. (3200.00*12*22 %). Аналогічно вказані правовідносини врегульовано і станом на 2018 рік, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на такий рік.

З прийняттям Закону України від 03.10.2017 N 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесені зміни до Закону N 2464-VI, що діють з 01.01.2018.

Так, з 01.01.2018 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

В наведених вище нормах чітко визначається те, що право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримували пенсію за віком або були особами з інвалідністю та отримували відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи могли бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями чинним законодавством не передбачено.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Законом України від 07.12.2017 N 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 року - 3723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00х3х22%), поквартально:

До 19.04.2018 - за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

До 19.07.2018 - за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

До 19.10.2018 - за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

Як зазначалось вище, статтею 6 Закону України "Про збір та облік єдиного на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач з 01.11.2004 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік у відповідача, як платник єдиного внеску.

Разом з тим, згідно ідентифікаційних даних АІС "Податковий блок" вбачається що, запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , зроблено 19.07.2019 року, № запису: 20380050002001210. (а.с.38)

З наведеного слідує, що в період за який позивачу нараховано єдиний внесок (2017-2018 роки), останній перебував у статусі фізичної особи-підприємця.

Приписами статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що систему органів у сфері державної реєстрації становлять Міністерство юстиції України та інші суб`єкти державної реєстрації.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до положень частин 1-4 статті 25 Закону N 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з частиною 4 статті 8 Закону N 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

3. Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 за N 449 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за N 508/26953).

Відповідно до пунктів 2 - 3 розділу VI Інструкції N 449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції N 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналогічна правова позиція викладена рішенні Верховного Суду N 826/11623/16 від 11.09.2018 року, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу . Отже, суд відхиляє твердження позивача про те, що вимога про сплату єдиного соціального внеску приймається лише на підставі документальної перевірки, за результатами якої складається акт та приймається рішення.

Аналіз вищенаведених норм свідчить проте, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

При цьому також варто зауважити, що законодавець пов`язав обов`язок фіскального органу по нарахуванню і прийняття відповідного рішення (вимоги) не з фактом утвореної недоїмки на кінець календарного місяця (кварталу), а з фактом виявлення такої недоїмки (пункт 2 розділу VI Інструкції N 449). Відтак, суд в чергове відхиляє аргументи позивача в тій частині, що рішення є протиправним на його думку, з огляду його не прийняття протягом тривалого часу.

Відповідно до частини 16 статті 25 Закону N 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Відтак, доводи позивача з приводу того, що він отримав оскаржувану вимогу від 28.02.2019 року лише 19.07.2019 року, ніяким чином не спростовують правомірність вимоги, а відповідно і не позбавляють останнього, щодо обов`язку погашення наявної в нього недоїмки зі сплати єдиного внеску.

4. Слід зазначити, що позивач в обґрунтування позовних вимог звертав увагу суду, що податковий орган здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом.

Натомість, заперечуючи проти позову відповідач окрім іншого посилаючись на норми Податкового кодексу України звертав увагу суду на те, що платники податків і зборів зобов`язані вчасно та у відповідних розмірах сплачувати податки та збори.

Водночас слід зазначити, що спірні правовідносини врегульовані Законом -2464-VI, дія якого поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак норми Податкового кодексу України не поширюються на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

5. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач при формуванні оскаржуваної вимога про сплату боргу (недоїмки) діям правомірно і в межах повноважень з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю - розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ: 43143196)

Суддя О.В. Боднарюк