Рішення № 85571860, 01.11.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2019 року справа № 580/2459/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гараня С.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Ковтун Л.Б.,

представника відповідача Головного управління ДФС у Черкаській області – Каландирця А.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось комунальне підприємство «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради» з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 05.04.2019 № 0055755013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач скориставшись своїм правом щодо можливості застосування до КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради» штрафних санкцій, не врахував, що адміністративно-господарські санкції, до яких належить і застосований до позивача штраф, може застосовуватися лише з дотриманням строків визначених ст. 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. За твердженням позивача до суми штрафних санкцій, застосованих до підприємства включено період, за який у відповідності до положень ст. 250 Господарського кодексу України штрафна санкція застосовано бути не може через закінчення строку такого застосування.

Представник позивача у судове засідання не прибув, заявою від 21.10.2019 просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, додатково наголосив, що відповідно до ч. 2 ст. 250 Господарського кодексу України, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, законами України «Про валюту і валютні операції» «Про банки і банківську діяльність» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів. Тому безпідставними є твердження позивача, щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій визначених вказаною ст. 250 Господарського кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Матеріалами справи встановлено, що згідно даних інтегрованої картки платника податків встановлено, що в порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачем несвоєчасно сплачувались (несвоєчасно перераховувались) суми єдиного внеску.

На підставі пункту 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області № 0055755013 від 05.04.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача застосовано штраф за період з 21.08.2018 по 21.03.2019 у розмірі 592 174 грн 80 коп. та нараховано пеню в розмірі 31 661 грн 91 коп. Загальна сума штрафу та пені за вказаним рішенням становить 623 836 грн 71 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням № 0055755013 від 05.04.2019 та вважаючи, що у відповідача не було підстав для застосування штрафних санкцій позивач звернувся з даним позовом про оскарження рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон № 464-VI), - платниками єдиного внеску є роботодавці.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Відповідно до п.10 ч.1. ст.1 Закону № 2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п.2 ч. 2 ст.6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Як встановлено з матеріалів справи, до позивача застосовано штраф за період з 21.08.2018 по 21.03.2019 у розмірі 592 174 грн 80 коп. та нараховано пеню в розмірі 31 661 грн 91 коп., оскільки позивачем несвоєчасно сплачувались (несвоєчасно перераховувались) суми єдиного внеску.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону № 2464-VI, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно п. 6 ст. 13 Закону № 2464-VI, органи доходів і зборів мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Частиною 10 статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином, на підставі вище вказаних норм Закону № 2464-VI, за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.08.2018 по 21.03.2019 рішенням № 0055755013 від 05.04.2019 до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню.

Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем строків застосування адміністративно-господарських санкцій встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, то суд вказує на таке.

Частиною 1 ст. 250 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 250 Господарського кодексу України, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, законами України "Про валюту і валютні операції" "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що положення вказаної ст. 250 Господарського кодексу України в частині строків накладення адміністративно-господарські санкції не розповсюджуються на позивача, оскільки Закон, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Натомість ст. 16 Закону № 2464-VI визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Твердження позивача щодо неналежного фінансування підприємства органом управління, замовником транспортних послуг Департаментом ЖКК Черкаської міської ради, оскільки «Черкасиелектротранс» є комунальним підприємством Черкаської міської ради, судом також не беруться до уваги, та не можуть бути однією із підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що під час прийняття рішення з приводу якого подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити – повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст рішення виготовлено 11.11.2019.