Рішення № 85568891, 01.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2019 року Справа № 160/7779/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Мороз Є.В., Сіянко М.С. Кравченко М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №0073305354 від 18.04.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2019р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0073305354 від 18.04.2019р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за оспорюваним рішенням до позивача були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску (далі – ЄСВ) за період з 10.02.2018р. по 17.01.2019р. протиправно, оскільки у вказаний період позивачем своєчасно були проведені перерахування ЄСВ, що підтверджується відповідними банківськими платіжними документами, а заборгованість зі сплати ЄСВ у сумі 8448,00 грн. (згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2018р. №Ф-36871-17/16) нібито виникла у позивача на підставі поданого Звіту по сплаті ЄСВ за 2017р. внаслідок того, що з 01.04.2017р., перейшовши на спрощену систему оподаткування (ІІІ група), позивач помилково заповнила як Таблицю №1 (по загальній системі оподаткування), так і Таблицю №2 (по спрощеній системі оподаткування) у Звіті по сплаті ЄСВ за 2017 рік, що призвело до задвоєння нарахованих сум ЄСВ саме за 2017р. У зв`язку з виявленими помилками у Звіті за 2017р. позивач у травні 2018р. зверталася до відповідача із заявою про допущені помилки при заповненні Звіту та зняття наведеної суми із заборгованості, однак контролюючий орган відповіді не надав, а прийняв оспорюване рішення про нарахування штрафних санкцій про несвоєчасну сплату ЄСВ фактично за відсутності фактів такого порушення, так як ні у 2017р., ні у період з 10.02.2018р. по 17.01.2019р. позивач не вчиняла дій щодо порушення строків сплати ЄСВ, навпаки, позивачем всі суми ЄСВ у наведений період були сплачені у терміни, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464). Окрім того, позивач посилається і на порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, а також на позицію, викладену у рішеннях Верховного Суду та рішеннях Європейського Суду з прав людини.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у відзиві на позов та у додаткових поясненнях просив відмовити у його задоволенні повністю посилаючись на те, що позивачем за його заявою здійснено перехід із загальної системи оподаткування на спрощену з 01.04.2017р. Разом з тим, 06.01.2018р. позивачем самостійно здійснено подання Звіту про нарахування та сплату ЄСВ за 2017р., у додатках до якого заповнено як Таблицю №1 (подається платниками, що перебувають на загальній системі оподаткування), так і Таблицю №2 (подається платниками, які перебувають на спрощеній системі оподаткування) на суму 8448 грн. у кожній з Таблиць, що призвело до самостійного нарахування позивачем ЄСВ за 2017р. у загальному розмірі 16896 грн. та виникнення недоїмки з 09.02.2018р. по 17.01.2019р., а тому у позивача виникла заборгованість по сплаті ЄСВ за 2017р. у сумі 8448 грн. та, з урахуванням вимог п.6.8 Інструкції №449 щодо повноважень контролюючого органу по зарахуванню сплачених сум у порядку черговості погашення заборгованості, було здійснено зарахування сплачених позивачем коштів у рахунок погашення вказаної недоїмки, а відповідно, і відбулося нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ЄСВ за оспорюваним рішенням на підставі ст.25 Закону №2464.

Ухвалою суду від 02.09.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, судовий розгляд даної справи призначений у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін на 23.09.2019р., що підтверджується змістом наведеної ухвали суду (а.с.2).

У подальшому, у судових засіданнях судом оголошувалася перерва до 11.10.2019р. та до 01.11.2019р. з метою надання учасниками справи додаткових документів, що підтверджується змістом протоколів судових засідань, наявних у справі (а.с.143-146, 150).

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 25.03.2013р. зареєстрована як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 , видами її діяльності за КВЕД є – стоматологічна практика (основний), перебуває на обліку у Лівобережній державній податковій інспекції (Самарський район м. Дніпра), знаходиться на спрощеній системі оподаткування (3 група) з 01.04.2017р., що підтверджується інформацією, наведеною у Витязі з ЄДРПОУ та у копії Витягу з реєстру платників єдиного податку від 10.03.2017р. №1704683400181 (а.с.107-108).

06.01.2018р. позивачем до контролюючого органу був поданий Звіт про суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік за Формою №Д5 (річна) у Додатку 5 до якого позивачем була заповнена як Таблиця №1 (подається платником, який перебуває на загальній системі оподаткування) за період з січня по грудень 2017р. у сумі 8448 грн., так і Таблиця №2 (подається платником, який перебуває на спрощеній системі оподаткування) за період з січня по грудень 2017р. у сумі 8448 грн., що підтверджується змістом копії наведеного Звіту наявного у справі (а.с.109-111).

08.05.2018р. позивачем до контролюючого органу була подана заява, у якій позивач просила зняти актуальність Звіту по ЄСВ (додаток %) за 2017р. у зв`язку з тим, що, будучи платником єдиного податку (гр.3) вона помилково заповнила Таблицю №1 та Таблицю №2, що підтверджується змістом наведеної заяви (а.с.113).

У відповідь на вищевказану заяву, контролюючий орган листом №28858/10/04-36-13-19 від 24.05.2018р. повідомив позивача про надіслання листа до ДФС України з проханням зняти актуальність з поданого Звіту від 06.01.2018р. та надання можливості переподання Звіту (а.с.114).

Окрім того, через задвоєння сум ЄСВ за 2017 рік внаслідок заповнення позивачем самостійно у поданому Звіті як Таблиці №1, так і Таблиці №2, контролюючим органом 14.05.2018р. була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-36871-17/64, яка становить 8448,00 грн. (а.с.115).

На вказану вимогу позивачем 05.06.2018р. була подана скарга до контролюючого органу за результатами розгляду якої листом №38195/10/04-36-17-14-16 від 03.07.2018р. повідомлено позивача, що заповнення позивачем Таблиць №1, №2 за Звітом за 2017 рік призвело до задвоєння нарахованого ЄСВ та виникнення заборгованості в сумі 8448,00 грн., а також вказано, що за наслідками розгляду заяви позивача ДФС України від 08.05.2018р. контролюючим органом будуть здійснені заходи згідно чинного законодавства (а.с.121).

Також, 18.04.2019р. контролюючим органом на підставі ч.10 та п.2 ч.1 ст.25 Закону №2464 було прийнято рішення №0073305354 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, за яким за несвоєчасну сплату ЄСВ за період з 10.02.2018р. по 17.01.2019р. був нарахований штраф у розмірі 3000,00 грн. та пеня у розмірі 2466,59 грн., що підтверджується змістом наведеного рішення (а.с.18).

Позивач оспорює наведене рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну плату ЄСВ, просить визнати його протиправним та скасувати посилаючись на те, що позивач не допускала порушень строків сплати ЄСВ ні у 2017 році, ні у період з 10.02.2018р. по 17.01.2019р., встановлених Законом №2464, а лише допустила технічну помилку при заповненні Звіту по сплаті ЄСВ за 2017 рік, а саме: заповнила Таблиці №1 та №2, хоча слід було заповнити лише Таблицю №2, так як позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, що призвело до задвоєння суми ЄСВ у розмірі 8448,00 грн. та зазначене не є підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за оспорюваним рішенням з урахуванням вимог ст. 25 Закону №2464.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08.07.2010р. №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №2464).

Відповідно до ч.4 ст. 8 Закону №2464 порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, а в частині адміністрування – Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464, визначено платниками єдиного внеску.

Обов`язки платників єдиного внеску регламентовано частиною другою статті 6 Закону №2464, згідно з приписами якої платник єдиного внеску зобов`язаний:

- своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

- подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що визначені законодавством.

Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску ( п.3 ч.1 ст. 7 Закону №2464).

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок – ч.8 ст. 9 Закону №2464.

Згідно з нормами частини п`ятої статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону №2464 передбачено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою та стягується із нарахуванням пені та штрафів.

А за приписами ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464 для платників єдиного внеску встановлена відповідальність за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у вигляді застосування штрафу у розмірі 20 відсотків своєчасно несплачених сум та нарахування пені з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Правила заповнення та подання звітності по нарахуванню та сплаті єдиного внеску, встановлені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015р. №435 (далі – Порядок №435).

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №435 фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою №Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».

Так, фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування подають до органу ДФС звіт з ЄСВ за себе один раз на рік – до 10 лютого, що настає за звітним, і заповнюють у Звіті Таблицю 2 додатку 5 (п.10, п.11 розділу ІУ Порядку №435).

При цьому, аналізом зазначеного Порядку №435 не передбачено повторне подання Звіту за один і той же період після граничного терміну подання Звіту, а також самостійне виправлення допущених помилок платником єдиного внеску, що перебуває на спрощені системі оподаткування під час заповнення Звіту, а саме: заповнення як Таблиці 1 (подається платником, який перебуває на загальній системі оподаткування), так і Таблиці 2 (подається платником, який перебуває на спрощеній системі оподаткування).

Як встановлено судом із наданих документів, позивач з 01.04.2017р. перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копією Витягу з реєстру платників податку від 10.03.2017р. №1704683400181 (а.с.107), а отже, позивачем підлягала заповненню лише Таблиця 2 додатку 5 Звіту по ЄСВ за 2017 рік.

Між тим, як вбачається зі Звіту по ЄСВ за 2017 рік, поданого позивачем до контролюючого органу 06.01.2018р., а саме:

- самостійно визначена у Таблиці 1 додатку 5 (заповнюється платниками, які перебувають на загальні системі оподаткування) сума доходу, на яку нараховується ЄСВ, але не менше за розмір мінімальної заробітної плати, у розмірі 38400 грн., сума нарахованого ЄСВ становить 8448 грн. (за період з січня по грудень 2017р.) - (а.с.110);

- самостійно визначена у Таблиці 2 додатку 5 (заповнюється платниками, які перебувають на спрощеній системі оподаткування) сума доходу, на яку нараховується ЄСВ, але не менше за розмір мінімальної заробітної плати, у розмірі 38400 грн., сума нарахованого ЄСВ становить 8448 грн. (за період з січня по грудень 2017р.) - (а.с.111).

Таким чином із аналізу вищенаведеного Звіту вбачається, що позивач, перебуваючи з 01.04.2017р. на спрощеній системі оподаткування, помилково заповнила Таблицю 1 у додатку 5 як платник, який перебуває на загальній системі оподаткування, що призвело до задвоєння суми ЄСВ за 2017р. та виставлення позивачеві недоїмки у розмірі 8448 грн. контролюючим органом внаслідок допущення такої помилки.

Факт задвоєння суми ЄСВ за 2017 рік внаслідок самостійного заповнення помилково позивачем Таблиці 1 у додатку 5 у Звіті про ЄСВ за 2017 рік та виникнення у позивача недоїмки на суму 8448 грн. через таку помилку підтверджено і у листі відповідача від 03.07.2018р. №38195/10/04-36-17-14-16 (а.с.121) та не оспорювалося і представником відповідача у ході судового розгляду справи.

Відповідно до п.1 та п.2 розділу У Порядку №435 у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.

Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком, який пройшов всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб.

У разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення строку подання такого Звіту помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми «скасовуюча» з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми «початкова» із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому, таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку має містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо.

Так, виявивши помилки у поданому вищенаведеному Звіті по ЄСВ за 2017 рік, позивач звернувся до податкового органу із заявою щодо помилкового заповнення у згаданому Звіті Таблиці 1 додатку 5, тоді як підлягала заповненню лише Таблиця 2, проте, органом ДФС вказана заява залишена без відповіді.

Отже, аналіз наведених норм та викладених обставин у даній справі свідчить про те, що виправлення допущених позивачем помилок у сумах, зазначених позивачем у поданому у Таблиці 1 та у Таблиці 2 додатку 5 у Звіті по ЄСВ за 2017 рік не передбачено Порядком №435 та зазначене призвело до помилкового нарахування позивачем ЄСВ як платником, який перебуває на загальній системі оподаткування, так і платником, який перебуває на спрощеній системі оподаткування одночасно, що не передбачено чинним законодавством України.

При цьому, слід зазначити, що об`єктом правопорушення, визначеного пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464 є правовідносини щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

Таким чином, відповідальність за приписами пункту 2 частини 11 ст. 25 Закону №2464 настає, якщо платник ЄСВ не сплатить або несвоєчасно сплатить суми ЄСВ у розмірі та у терміни, встановлені наведеним Законом.

Так, як встановлено судом у ході судового розгляду даної справи із наданих копій платіжних документів, позивачем як у 2017 році, так і у періоді з 10.02.2018р. по 17.01.2019р. (період зазначений у оспорюваному рішенні) суми ЄСВ були сплачені своєчасно та у встановленому законодавством розмірі (а.с.40-64).

Вказаний факт сплати своєчасно сум ЄСВ позивачем також був підтверджений і представником відповідача у судовому засіданні, при цьому, представник відповідача зазначив, що заборгованість зі сплати ЄСВ виникла у позивача внаслідок задвоєння суми ЄСВ за поданим Звітом по ЄСВ за 2017 рік через допущені позивачем помилки, яка були виявлена у 2018 році, після подання відповідного Звіту 06.01.2018р.

Водночас, помилки, допущені у Звітах з єдиного внеску, не є правопорушенням у розумінні пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464 з урахуванням того, що судом із наданих документів встановлено сплату сум ЄСВ позивачем у повному обсязі та у терміни, визначені наведеним Законом, що підтверджується вищенаведеними банківськими платіжними документами (а.с.40-64).

Також слід зазначити, що оскільки після виявлення помилки, позивачем направлено звернення до відповідача щодо помилкового подання Таблиці 1 та Таблиці 2 одночасно, замість заповнення лише Таблиці 2, а самостійно визначена позивачем сума сплачена у повній мірі та надійшла до Державного бюджету, допущена помилка у звітності, в даному випадку, не є правопорушенням, а інакше б позивач змушений був сплачувати податки та збори двічі за один і той самий період, що не відповідає завданням та принципам законодавства по сплаті ЄСВ з урахуванням того, що позивач як платник ЄСВ не ухилявся від їх сплати та не порушував встановлені строків на їх перерахування.

За викладених обставин та враховуючи те, що допущені помилки у Звітах по ЄСВ не є правопорушенням у розумінні п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення відповідача про застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну плату ЄСВ не ґрунтується на нормах законодавства України та фактично призвело до нарахування штрафних санкцій за відсутності порушення законодавства, а відповідно, суперечить вищенаведеній нормі ст.25 Закону №2464.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ЄСВ з урахуванням обставин встановлених судом, аналізу наданих учасниками справи документів та аналізу норм чинного законодавства, які суб`єктом владних повноважень дотримані не були, що не спростовано жодними доказами.

Є безпідставними і не обґрунтованими жодними доказами посилання відповідача на те, що порушення строків сплати ЄСВ позивачем відбулося у період з 10.02.2018р. по 17.01.2019р. за Звітом по ЄСВ за 2017 рік, а тому саме цей період правомірно зазначено у оспорюваному рішенні, оскільки вказані твердження відповідача спростовуються платіжними банківськими документами, які свідчать про сплату ЄСВ у наведений період у розмірах та у терміни, встановлені Законом №2464 (а.с.40-64).

Також судом враховується і те, що заперечуючи проти позову, представник відповідача підтвердив факт того, що штрафні санкції за оспорюваним рішенням фактично нараховані внаслідок допущеної помилки позивачем у поданому Звіті по ЄСВ за 2017р., яка полягала у заповненні двох Таблиць №1 та №2, тоді як фактично підлягала заповненню лише Таблиця №2 додатку 5, що призвело до задвоєння зарахованої позивачем суми ЄСВ за 2017 рік, при цьому, представник відповідача не навів жодних підстав та норм права, які б дозволяли за вищенаведені допущені помилки застосовувати до платників ЄСВ відповідні штрафні санкції, такі норми відсутні у чинному законодавстві.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши обставини щодо правомірності прийняття оспорюваного рішення, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про застосування до позивача штрафних санкцій прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та з порушенням норм законодавства України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв`язку з чим вищенаведений акт індивідуальної дії (рішення) є необґрунтованим та протиправним.

Отже, відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були порушені права та інтереси позивача, а тому таке порушене право позивача підлягає судового захисту шляхом визнанню протиправним та скасуванню акта індивідуальної дії (оспорюваного рішення), який є предметом даного спору.

Приймаючи до уваги викладене все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. понесені позивачем згідно квитанції №3344 від 12.08.2019р. (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №0073305354 від 18.04.2019р. – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0073305354 від 18.04.2019р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська,17-а, код ЄДРПОУ 39394856) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено – 06.11.2019р.

Суддя С.О. Конєва