Рішення № 85568707, 01.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 листопада 2019 р. Справа № 120/3296/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Лояніча В.О.

представника позивача: Савчука М.В.

представника відповідача: Вербицької Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач просить визнати протиправним рішення про відмову у переході на пенсію за віком від 28.03.2019 року № 678/11-32-3/04 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2016-2017 роки та зобов`язати відповідача призначити і виплачувати йому пенсію за віком з 14.03.2019 року згідно положень п. 3 ст. 45 та ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україна за два календарні роки (2017-2018), що передують року звернення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наразі отримує пенсію по інвалідності в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області. 14.03.2019 року ним подана заява до відповідача про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій згідно п. 4 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, рішенням відповідача від 28.03.2019 року йому відмовлено в переході на пенсію за віком з тих підстав, що він не був військовослужбовцем, у зв`язку з чим права на дострокове призначення пенсії згідно вищевказаною нормою не набув. На переконання позивача таке рішення відповідача є протиправним, оскільки наявне у нього посвідчення учасника бойових дій згідно ст.ст. 4, 5, 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підтверджує наявність підстав для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Наведені обставини спонукали позивача звернутися за захистом свого права до суду.

Ухвалою суду від 16.10.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня її вручення для подання відзиву на позовну заяву.

01.11.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю. Стверджує, що основною умовою для призначення даного виду пенсії є наявність статусу військовослужбовця, однак вказаного статусу позивач не має, оскільки був найманим працівником та займав штатну посаду слюсаря у військовій частині. Так, враховуючи, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідною військовою частиною як вільнонайманий працівник, тому наявне у нього посвідчення учасника бойових дій надає лише право користування пільгами, які визначені в ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В той же час ГУ ПФУ у Вінницькій області не мало жодних правових підстав для призначення позивачу пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У судовому засіданні представник позивача заявлений адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо позову та підтримали ті доводи, які викладені письмово у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_2 , згідно з копією посвідчення ветерана війни - учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , виданого 04.12.1996 року, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Довідкою Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату № 582 від 21.12.2018 року стверджено, що вільнонайманий ОСОБА_2 займав штатну посаду у військовому підрозділі, що входив до складу діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанських загонах і з`єднаннях) в Афганістані в період з 01.02.1987 року по 08.09.1988 року в складі військової частини п/п 29761.

Записами трудової книжки позивача Серії НОМЕР_2 зазначено, що ОСОБА_2 працював на посаді слюсаря у період з 01.02.1987 по 08.09.1988 рік у військовій частині № 29761. Згідно із записом № 16 від 08.09.1988 року: "Уволен по ст. 33 п.1 ликвидация предприятия".

Відповідно до розписки - повідомлення та заяви про призначення/перерахунок пенсії від 14.03.2019 року, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахування та переведення на пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як учасник бойових дій.

Рішенням від 28.03.2019 року № 678/11-32-3/04 відповідач відмовив позивачу у переході на пенсію за віком у зв`язку з відсутністю у останнього статусу військовослужбовця.

Суд зазначає, що наявність стажу роботи відповідачем не оспорюється. Спірним у даній справі є відмова відповідача у здійснені переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, як учаснику бойових дій відповідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Статтею 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано питання пенсійного забезпечення окремих категорій громадян. Так, у відповідності до пункту 4 частини першої вказаної статті право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Як вбачається із матеріалів справи, із заявою щодо призначення пенсії за віком позивач звернувся саме як особа, яка має статус учасника бойових дій.

Зі змісту наведеної вище норми п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" слідує, що право на дострокове призначення пенсії за віком при наявності статусу учасника бойових дій мають:

- військовослужбовці, які брали участь у бойових діях;

- особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" № 2232-ХІІ.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 цього Закону щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії в т.ч.: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Пунктом 4 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що до категорії учасників бойових дій належать в тому числі: особи вільнонайманого складу Збройних Сил, військ і органів Міністерства внутрішніх справ і Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, які займали штатні посади у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Другої світової війни та інші періоди ведення бойових дій, або перебували в ці періоди у містах, участь в обороні яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, встановлених для військовослужбовців частин діючої армії.

Тобто, статус учасника бойових дій позивач набув не як військовослужбовець, а як вільнонайманий працівник, що займав штатну посаду у військовій частині в період ведення бойових дій.

Відповідно до пункту 20 статті 6 цього Закону, учасниками бойових дій також визнаються: особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що в межах спірних правовідносин правом на дострокове призначення пенсії, в тому числі і переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за визначених умов, наділені не всі особи зі статусом учасника бойових дій, а лише ті, в яких наявний статус військовослужбовця, а також особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 20 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 виданого 04.12.1996 року та довідкою Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату № 582 від 21.12.2018 року про підтвердження зайняття штатної посади у військовому підрозділі, що входив до складу діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанських загонах і з`єднаннях) в Афганістані в період з 01.02.1987 року по 08.09.1988 року в складі військової частини п/п 29761.

Тобто, позивач будучи вільнонайманим працівником та займаючи штатну посаду у військовій частині не проходив військову службу, тобто не був військовослужбовцем. А наявний у нього статус учасника бойових дій наданий йому за інших підстав, аніж визначені пунктом 20 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відтак, судом встановлено, що надані позивачем документи хоч і підтверджують статус учасника бойових дій, однак не встановлюють приналежність до кола тих осіб, які, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мають право на дострокове призначення пенсії.

Враховуючи, що позивач не був військовослужбовцем, а лише займав штатну посаду у військовій частині та був вільнонайманим працівником (слюсарем) у нього відсутнє право на призначення пенсії на підставі положень пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що органом пенсійного фонду правомірно відмовлено у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком, у зв`язку з чим підстав для задоволення адміністративного позову не має.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович