Ухвала суду № 85542309, 11.11.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2596/13-ц

Провадження № 6/127/785/19

У Х В А Л А

11 листопада 2019 року м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

при секретарі судового засідання Коваленко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Бертман Р.П. про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов`язань – ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Бертман Р.П. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 . Дане подання мотивоване тим, що на примусовому виконанні в відділі знаходиться виконавче провадження №46257887 з примусового виконання виконавчого листа №127/2596/13-ц, виданого 27.01.2014 Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості в сумі 6949856,27 грн. Заявник повідомив, що боржник маючи закордонний паспорт та фінансові можливості протягом тривалого періоду систематично здійсню виїзд за кордон. У той же час рішення суду не виконує, заборгованість за рішенням суду залишається непогашеною. У зв`язку із викладеним просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

У судове засідання заявник не з`явився, натомість просив розгляд справи провести у його відсутність, подання підтримав, просив його задовольнити.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічного звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст.441 ЦПК України, неявка державного виконавця не перешкоджає розгляду подання.

Дослідивши матеріали подання, суд дійшов висновку, що подання задоволенню не підлягає.

Судом установлено, що на виконанні в Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області знаходиться виконавче провадження №46257887 з примусового виконання виконавчого листа №127/2596/13-ц, виданого 27.01.2014 Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за Генеральним договором №BL1976 від 03.03.2008 року та додатковими угодами № BL1976/К-1 від 03.03.2008 року, №BL5681/К-1 від 11.06.2008 року, № BL7632/К-2 від 28.08.2008 року станом на 11.11.2013 року в загальному розмірі 6949856,27 грн., а також судовий збір в розмірі 3441,00 грн.

Виконавче провадження по вищевказаному виконавчому листу відкрите 02.02.2015 року.

В межах виконавчого провадження здійснено перевірку майнового стану боржника та накладено арешт все майно боржника (постанова державного виконавця від 02.02.2015), а також на кошти, що містяться на рахунках в АТ «Приватбанк» та Вінницькій філії АТ «Приватбанк» (постанова державного виконавця від 17.01.2019).

Відповідно до постанови державного виконавця від 08.12.2015 з боржника на погашення заборгованості за рішенням суду в межах даного виконавчого провадження утримується 20% розміру пенсії, яка згідно відповіді Пенсійного фонду України №1057770988 від 24.10.2019 складає 8602 грн. Наразі, за даними вказаного органу відомості про працевлаштування боржника та останнє його місце роботи відсутні. Також, за повідомленнями компетентних органів та інформації, отриманої державним виконавцем щодо майнового стану боржника, відомості про реєстрацію права власності на рухоме та нерухоме майно за боржником відсутні.

Як вбачається з наданої державним виконавцем інформації (ІС ДП «НАІС»), наведеної станом на 06.11.2019, боржник ОСОБА_1 , датований закордонним паспортом серії НОМЕР_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , за період з 20.07.2018 по 08.05.2019 здійснював перетин кордону України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішенням про стягнення періодичних платежів.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є не тільки наявність невиконаних зобов`язань, але і ухилення від їх виконання.

Виходячи з аналізу вказаних норм, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника судом можливе лише при встановленні умислу боржника на злісне ухилення від виконання ним свого обов`язку. Тобто, законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тобто за будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochevv.Bulgaria» від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

У справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013 року) ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст.2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Отже, право на звернення до суду із поданням про обмеження боржника в праві виїзду за межі України виникає в державного виконавця лише у випадку доведення і обґрунтування факту умисного ухилення останнього від виконання своїх зобов`язань.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду. Сам факт відкриття виконавчого провадження та невиконання боржником зобов`язання самостійно в повному обсязі не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовими рішеннями обов`язків. Відсутність доходів, не встановлення державним виконавцем наявності майна зареєстрованого за боржником, також короткострокові виїзди (2-3 дні) за кордон не свідчить про умисел в невиконанні рішення суду. Крім того, суд звертає увагу, що з пенсії боржника проводиться утримання в рахунок погашення заборгованості.

Тому, за поданої сукупності доказів та за відсутності належних доказів щодо умисного ухилення боржника від виконання обов`язків, не вбачається достатніх підстав для прийняття рішення про тимчасове обмеження в правах, передбачених ст. 33 Конституції України, ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст.260, 441 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Бертман Р.П. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її складення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення/складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: