Ухвала суду № 85539049, 07.11.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4684/19

Провадження № 1-кс/461/9555/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова Зубачик Н.Б., при секретарі судових засідань Пелех О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту на майно, –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про скасування арешту майна, покликаючись на те, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова Волоско І.Р. від 08 серпня 2019 року, накладено арешт на: сертифікат про народження 395263 на прізвище ОСОБА_2 .

Заявник зазначає, що не є підозрюваною у кримінальному провадженні, а також відсутні будь-які докази та дані, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння належним їй майном. Подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна порушує її законні права та інтереси, у зв`язку із чим звернулась до слідчого судді за захистом своїх законних прав та інтересів. Просить клопотання задоволити.

В судове засідання заявник не з`явилась, однак представник заявника Лисак Володимир Богданович, який діє в інтересах ОСОБА_1 подав заяву про розгляд клопотання у їх відсутності, згідно якої клопотання підтримує та просить його задоволити.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суд не повідомили. У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне розгляд справи проводити за відсутності слідчого та прокурора, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає до часткового задоволення, виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Частиною 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Судом встановлено, що першим відділенням слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Львівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42018140410000052 від 14 березня 2018 року за підозрами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 358, ч. 2 ст. 332-2, ч.1 ст. 369-2 КК України.

На підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2019 року накладено арешт, а саме на: сертифікат про народження 395263 на прізвище ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме: у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Враховуючи вищенаведене, а також те, що ОСОБА_1 не є підозрюваною у даному кримінальному провадженні, вилучені предмети та документи, знаходяться під забороною на відчуження, а тому суд вважає можливим змінити місце зберігання вилучених предметів та документів та передати їх на відповідальне зберігання.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З аналізу даної норми КПК України вбачається, що така передбачає можливість скасування арешту майна виключно у двох випадках: якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні не завершено, обставини, які стали підставами для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, не змінилися, арешт на предмети та документи накладено обґрунтовано, доказів того, що відпала потреба в арешті майна, чи такий арешт накладено необґрунтовано, заявником не надано, а тому клопотання підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 16, 100, 170-174 КПК України, слідчий суддя -

у х в а л и в:

клопотання ОСОБА_1 – задоволити частково.

Сертифікат про народження 395263 на прізвище ОСОБА_2 - передати на відповідальне зберігання ОСОБА_1 .

В іншій частині клопотання – відмовити.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Слідчий суддя Зубачик Н.Б.