Ухвала суду № 85538366, 06.11.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4472/19 1-кп/335/576/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря Кудряшової Ю.І., прокурора Кравець Л.В., захисника Матсалаєвої В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження за обвинувальним актом № 12019080060000591 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом №12019080060000591 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.10.2019 року обвинуваченого ОСОБА_1 було оголошено у розшук, кримінальне провадження було зупинено. На виконання ухвали суду обвинуваченого ОСОБА_1 06.11.2019 року було доставлено до суду для участі у судовому засіданні по розгляду даного кримінального провадження, у зв`язку з чим кримінальне провадження відновлено.

Прокурором у підготовчому засіданні заявлено клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні заперечували проти клопотання прокурора.

Потерпілий у судове засідання не з`явився.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження в межах вирішуваних питань, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, та який відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжкого злочину.

Обвинувачений ОСОБА_1 ухилявся від суду, не з`являвся у судові засідання за викликом, у зв`язку з чим останнього було оголошено у розшук. Обґрунтованих доводів на підтвердження поважності неявки до суду обвинуваченим у підготовчому судовому засіданні наведено не було. Такі обставини з урахуванням тяжкості інкримінованого ОСОБА_1 злочину, суд розцінює достатніми для підтвердження ризику переховування від суду.

Разом з тим, судом встановлено, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 складено обвинувальні акти у вчиненні кількох злочинів, які перебувають на розгляді в суді, що свідчить про підтвердження ризику вчинення обвинуваченим, який офіційно не працевлаштований, іншого кримінального правопорушення.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії” Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів”.

Вирішуючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , дані про його особу, ту обставину, що обвинувачений постійного місця проживання не має, розлучений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, раніше засуджений за вчинення корисливих злочинів. Також суд враховує стан здоров`я обвинуваченого, який у судовому засіданні не надав даних про наявність будь-яких хронічних захворювань, його вік, міцних соціальних зв`язків та відсутність постійного стабільного джерела доходу.

Виходячи із встановлених судом обставин, суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, зокрема, ризику переховування та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України” крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Отже, виходячи з інкримінованого ОСОБА_1 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, суд враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її обвинуваченим.

В ході розгляду клопотання обвинуваченим та стороною захисту не надано достатніх доказів в обґрунтування доводів про відсутність наміру вчинити дії, направлені на переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також наміру вчинення іншого злочину.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про недостатність наведених обвинуваченим доводів для оцінки його поведінки належною при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом не встановлено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду, а також для запобігання встановленим судом ризикам, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя вирішує питання про визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, розмір якої, згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості встановлюється у розмірі від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальний стан обвинуваченого, тяжкість інкримінованого йому злочину, та, з урахуванням ст. 7 Закону України „Про державний бюджет України на 2019 рік” щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2019 року складає 1 921 гривень, вважає за необхідне визначити заставу у мінімальному розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого наступні обов`язки: прибувати на виклик суду; не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 слід обчислювати з 06.11.2019 року, та, згідно з вимогами ст. 197 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати запобіжний заходу відносно ОСОБА_1 на 60 днів, строком до 04.01.2020 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 182, 185, 194, 217, 314-316, 334 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 04.01.2020 року включно, який обчислювати з 06.11.2019 року.

Встановити заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Запорізькій області; Рахунок отримувача: 37319085001205, ДКСУ м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26316700; Код банку отримувача (МФО): 820172, призначення платежу – застава ОСОБА_1 .

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик суду;

- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити строк дії даної ухвали в частині застосування запобіжного заходу до 04.01.2020 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя: В.В. Калюжна