Рішення № 85538196, 31.10.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/939/19

Провадження №2/333/1090/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючої судді Круглікової А.В.,

при секретарі судового засідання Іщенко А.О.

при участі представника відповідача Черкашина ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А

до відповідача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 800 грн., –

ВСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (надалі – ТОВ «Споживчий кредит») звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ) заборгованості за кредитним договором в сумі 17 800 грн. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач в позовній заяві вказує, що 12.11.2018 р., 27.11.2018 р. та 14.12.2018 р. між сторонами укладено кредитні договори, на виконання умов яких ТОВ «Споживчий кредит» надано відповідачу кредит в сумі 10 000 грн. із фіксованою незмінюваною процентною ставкою в розмірі 28%, що становить 2 800 грн. Як зазначав позивач, свої зобов`язання з погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом ОСОБА_2 належним чином не виконав. У зв`язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 10 000 грн. основного боргу за кредитом та 2 800 грн. з відсотків за користування. Крім того, за прострочення виконання основного зобов`язання відповідачу нараховано до сплати 5000 грн. штрафу. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити, стягнути з відповідача 10 000 грн. основного боргу за кредитом, 2 800 грн. з відсотків за користування та 5000 грн. штрафу.

Представник позивача в судові засідання жодного разу не з`явився, надав до матеріалів справи клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено наступні обставини та визначено відповідно до них правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено судом, 12.11.2018 року між ТОВ «Споживчий кредит» (Кредитор) та ОСОБА_2 (Позичальник) підписано заявку, відповідно до змісту якої остання є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився -12.11.2018 р.

Згідно з змістом вказаної заявки, відповідно до умов кредитного договору від 12.11.2018 р. № 12.11.2018-100002393 Позичальнику надається кредит в сумі 10 000 грн. із строком користування – 14 календарних днів з дати отримання, процентів в сумі 2 800 грн., що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка), із графіком платежів – сплати до 25.11.2018 р. включно.

Вбачається, що Позичальник ( ОСОБА_3 В ОСОБА_4 ) підтвердив, що однозначно та безумовно прийняв (акцептував) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору від 12.11.2018 р. № 12.11.2018-100002393, з якими попередньо уважно ознайомився. Акцептовані умови кредитного договору містяться у вказаній заявці та оферті.

Крім того, 27.11.2018 р. між ТОВ «Споживчий кредит» (Кредитор) та ОСОБА_2 (Позичальник) підписано заявку, згідно з якою відповідач отримав кредитні кошти за кредитним договором від 27.11.2018 р. № 27.11.2018-010000114 в сумі 10 000 грн. із строком користування – 14 календарних днів з дати отримання, процентів в сумі 2 800 грн., що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка), із графіком платежів – сплати до 11.12.2018 р. включно.

Заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 27.11.2018 р. ОСОБА_2 на підставі ст. 601 ЦК України просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту в розмірі 10 000 грн. за кредитним договором від 12.11.2018 р. № 12.11.2018-100002393. Кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Зобов`язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором від 27.11.2018 р. № 27.11.2018-010000114 та зобов`язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором від 12.11.2018 р. № 12.11.2018-100002393 вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Дана заява є частиною кредитного договору № 27.11.2018-010000114.

Також, 14.12.2018 р. між ТОВ «Споживчий кредит» (Кредитор) та ОСОБА_2 (Позичальник) підписано заявку згідно з якою відповідач отримав кредитні кошти за кредитним договором від 14.12.2018 р. № 14.12.2018-010000074 в сумі 10 000 грн., із визначенням розміру процентів в сумі 2 800 грн. та кінцевим терміном повернення –28.12.2018 р. включно.

Заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 14.12.2018 р. ОСОБА_2 на підставі ст. 601 ЦК України просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту в розмірі 10 000 грн. за кредитним договором № 14.12.2018-010000074 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту в розмірі 10 000 грн. за від 27.11.2018 р. № 27.11.2018-010000114. Кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Зобов`язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором № 14.12.2018-010000074 та зобов`язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором від 27.11.2018 р. № 27.11.2018-010000114 вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Дана заява є частиною кредитного договору № 14.12.2018-010000074.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Вимоги до письмової форми правочину встановлені статтею 207 ЦК України, за змістом якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2).

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регламентуються Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з ст. 11 вказаного вище Закону, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1). Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6). Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, заявки від 12.11.2018 р., 27.11.2018 р., від 14.12.2018 р. та Заяви позичальника про перекредитування/зарахування від 27.11.18 р., від 14.12.2018 р. підписані ОСОБА_2 (позичальником) шляхом заповнення одноразового ідентифікатору (паролю) у відповідності до норм ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на підставі заявок від 12.11.2018 р., 27.11.2018 р., від 14.12.2018 р. та Заяв позичальника про перекредитування/зарахування від 27.11.18 р., 14.12.2018 р., між сторонами склались кредитні правовідносини, в яких сторони погодили всі істотні умови кредитного договору – суму кредиту (10 000 грн.), відсотки за користування кредитом (2 800 грн.) та строк виконання зобов`язання.

Отже, наведені вище обставини свідчать, що підписані Позичальником шляхом заповнення одноразового ідентифікатору (паролю) заявки ТОВ «Споживчий кредит» від 12.11.2018 р., 27.11.2018 р., від 14.12.2018 р. укладені з дотриманням порядку укладення електронних договорів, а тому прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З матеріалів справи вбачається, що зобов`язання з надання відповідачу кредитних коштів в сумі 10 000 грн. на підставі заявки від 12.11.2018 р. виконані ТОВ «Споживчий кредит» в повному обсязі, що підтверджується належним чином засвідченою копією квитанції від 12.11.2018 р. № 113792920, довідкою за підписом директора ТОВ ФК «Елаєнс» від 15.04.2019 р., листом АТ «Альфа-Банк» за вих. від 15.04.2019 р. № 36274-53-б/б, випискою з карточки за підписом головного бухгалтера ТОВ «Споживчий кредит».

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, отримані кредитні кошти, відсотки за користування кредитом у строк, визначений у договорі в повному обсязі не повернув, чим порушив умови договору.

Так, за розрахунком позивача, за ОСОБА_2 обліковується заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 10 000 грн. та 2 800 грн. з відсотків за користування кредитом.

Факт наявності наведеної вище заборгованості підтверджується матеріалами справи й не спростований відповідачем.

Судом відхиляються доводи відповідача, з посиланням на виписку з особового рахунку ОСОБА_2 , щодо неотримання останнім заявлених до стягнення у цій справі кредитних коштів. Так, суд виходить з того, що факт надання ТОВ «Споживчий кредит» відповідачу кредитних коштів в сумі 10 000 грн. підтверджується іншими наведеними вище доказами, що наявні в матеріалах цієї справи.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 10 000 грн. заборгованості за основною сумою кредиту та 2 800 грн. з відсотків за користування кредитом є доведеними, обґрунтованими, та підтвердженими доданими документами. У зв`язку з чим, задовольняються судом в цій частині.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки.

ТОВ «Споживчий кредит» заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5000 грн. штрафу. Розглянувши вимоги в цій частині, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Наведена вище правова позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17.

Вбачається, що обґрунтовуючи заявлені вимоги в частині стягнення штрафу, ТОВ «Споживчий кредит» посилається на «Пропозицію про укладення кредитного договору (оферта)», яку як стверджує позивач ОСОБА_2 акцептував відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Так, п. 5.4. доданої до матеріалів справи «Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта)» передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником грошових зобов`язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2% у перший день невиконання.

Дослідивши умови та зміст «Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта)», на які посилається позивач, судом встановлено, що остання містить лише факсиміле Кредитора - ТОВ «Споживчий кредит». При цьому, вбачається, що електронний підпис відповідача на вказаній «Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта)» відсутній.

Згідно з ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1). Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2).

Таким чином, враховуючи, що додана позивачем до матеріалів справи «Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта)» не містить доказів на підтвердження безпосереднього ознайомлення ОСОБА_2 з її змістом та підписання позичальником, в т.ч. шляхом заповнення одноразового ідентифікатору (паролю), суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено прийняття позичальником (відповідачем) запропонованих йому умов щодо відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язання, приєднання позичальника, як другої сторони до запропонованого договору та, як наслідок, додержання між сторонами письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання.

Крім того, із змісту підписаних ОСОБА_2 шляхом заповнення одноразового ідентифікатору (паролю) заявок ТОВ «Споживчий кредит» від 12.11.2018 р., 27.11.2018 р., від 14.12.2018 р. також не вбачається наявності та узгодження сторонами умов в частині відповідальності позичальника сплатити заявлений до стягнення у цій справі штраф за невиконання/неналежне виконання основного зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог в частині стягнення з відповідача 5000 грн. штрафу. У зв`язку з чим, у задоволенні вимог в цій частині судом відмовляється.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1 381,39 грн. покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, код ЄДРПОУ 37356833) – 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу за кредитом, 2 800 (дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. відсотків за користування кредитом та 1 381 (одну тисячу триста вісімдесят одну) грн. 39 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини вимог судом відмовляється.

Повне рішення складено 08.11.2019 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова