Рішення № 85533414, 04.11.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/2377/19

2/303/1142/19

номер рядка стат. звіту - 25

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2019 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі: головуючої - судді Курах Л.В.

за участю секретаря судових засідань Багин Р.С.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій незаконними та стягнення безпідставно списаних грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до Мукачівського міськрайонного суду з позовом про визнання дій ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо списання коштів у сумі 14 118,00 гривень та нарахування відсотків за кредитним договором незаконними та стягнення з останнього на користь ОСОБА_3 безпідставно списаних грошових коштів у сумі 14 118,00 гривень з кредитної карти «Універсальна» ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , а також витрат на правову допомогу та судового збору.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 є клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» та власником кредитної карти «Універсальна» ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 . 11.08.2018 року невстановленою особою було здійснено пере випуск Sim-карти номера мобільного телефону позивача і за її допомогою з вищевказаної кредитної карти було знято грошові кошти в сумі 14 118,00 гривень. Оскільки списання коштів відбулося несанкціоновано, без волі позивача, то вона звернулася на гарячу лінію ПАТ КБ «ПриватБанк» з вимогою заблокувати вказану карту та повернути зняті кошти. Крім того, 12.08.2018 року позивач звернулася до правоохоронних органів з відповідним повідомленням, у зв`язку з чим було розпочато кримінальне провадження № 12018070040002375, за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.185 КК України. 28.01.2019 року позивач звернулася до ПрАТ «ВФ Україна» із заявою про надання інформації щодо причин блокування та пере випуску Sim-карти номера її мобільного телефону. Крім того, 08.02.2019 року позивач звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з письмовою вимогою про проведення службового розслідування з підстав несанкціонованого списання коштів з її рахунку та щодо повернення цих коштів, в задоволенні вказаної вимоги позивачу було відмовлено. 05.03.2019 року позивач звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про надання інформації щодо отримувача коштів знятих з її кредитної карти, однак відповіді не тримала. Оператор за номером гарячої лінії ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що ніякі відповіді більше надавати не будуть. На сьогоднішній день відповідач не здійснив жодних заходів щодо усунення порушень, у зв`язку з чим позивачу нараховують відсотки за користування кредитними коштами.

28.05.2019 року представником відповідача подано відзив на позов, з якого вбачається, що позов не визнають в повному обсязі, а позовні вимоги вважають необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Позивач підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил, була з ними ознайомлена та згідна. Відповідно до п.6.4 Постанови НБУ від 30.04.2010 року № 223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», користувач зобов`язаний негайно повідомити емітента або визначену ним юридичну особу про втрату спеціального платіжного засобу в порядку та формі, установлених договором, в іншому разі емітент не несе відповідальності. Крім того, згідно ст.33.3 ЗУ «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» платник зобов`язаний відшкодовувати шкоду, заподіяну банку або іншій установі - учаснику платіжної системи, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і проведення незаконних операцій з компонентами платіжних систем. При цьому банк, або інша фінансова установа, що обслуговує платника звільняється від відповідальності перед платником за проведення переказу. В даному випадку позивач не довів порушення свого права, а саме те, що перерахування коштів здійснено не за його дорученням, не довів протиправність поведінки відповідача. Також, відповідно до п.2.1.1.7.4Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення власника карти в Банк та блокування карти і за всі операції, які не супроводжуються авторизацію, до моменту поставки в СТОП-ЛИСТ платіжною системою, а в разі підключення до послуги «Екстренні гроші» також протягом часу блокування платіжної карти.

13.06.2019 року представником позивача ОСОБА_4 подано відповідь на відзив, з якого вбачається, що позивач не погоджується з доводами відповідача, з таких підстав: твердження відповідача про відсутність складу цивільного правопорушення і як наслідок звільнення від відповідальності, не відповідає обставинам справи оскільки позивач не просить про відшкодування збитків; доводи відповідача про відсутність порушення права позивача спростовується негайним повідомленням за телефоном гарячої лінії про блокування коштів, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, письмовою вимогою про проведення службового розслідування. Крім того, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНкоду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

19.06.2019 року представником відповідача подано уточнений відзив на позов, з якого вбачається, що позов не визнають в повному обсязі, а позовні вимоги вважають необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Службою безпеки АТ КБ «ПриватБанк» була проведена службова перевірка по факту списання грошових коштів 11.10.2018 року на загальну суму 14 118,58 гривень з карткового рахунку клієнтки ОСОБА_3 , в ході якої встановлено проведення трьох операцій на загальну суму 14 118,58 гривень, за допомогою послуги «Експрес -платежі» використовувався сервіс банку ІVR-меню, дзвінок на службу підтримки банку 3700. Під час даного дзвінка особа яка представилася ОСОБА_3 назвала реквізити для оплати, суму платежу, останні 4 цифри картки з якої проводяться платежі, а також при проведенні верифікації назвала правильно повністю своє ПІБ, дату народження, ПІБ свого чоловіка, місце народження, кількість повних років (на підтвердження чого надали диски із звукозаписами). Дані обставини свідчать про те, що проведення вказаних платежів стало можливим у звязку з неанлежним зберіганням або свідомою передачею, своїх особистих даних, номеру картки, паролей, відповіді на кодове запитання третім особам, а також несвоєчасне повідомлення Банку про втрату фінансового номеру.

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що за фактом виявлення несанкціонованого зняття коштів з рахунку на загальну суму 14118,00 гривень, звернулася до відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» про блокування банківської карти , до відділу поліції із заявою про заволодіння її грошовими коштами, а також в центральний офіс ПРАТ «Vodafone» щодо незаконного перевипуску SIM карти мобільного телефону. Окрім того зазначила, що розпорядження про списання коштів вона не давала, будь-яких дій, що могли призвести до списання грошових коштів не вчиняла, що підтверджується її заявою яка нотаріально посвідчена.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 , зазначила, що позивачем не доведено незаконність дій з боку банку. Відповідач вважає, що саме дії позивача призвели до незаконного використання ПІН коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції. Окрім того звернула увагу, що згідно листа ПРАТ «Vodafone» ініціатор запиту на заміну SIM карти мобільного телефону при зверненні надав інформацію щодо використання номера НОМЕР_2 , і дана операція була проведена коректно. Грошові кошти в розмірі 1938,00 гривень було повернуто на рахунок клієнта на звернення банку щодо блокування переведеної суми, а також проведено службове розслідування з приводу даної ситуації.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

На підставі ст.ст. 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК).

Позивач стверджує, та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_3 є клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» та власницею кредитної карти «Універсальна» № НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що 11.10.2018 року з рахунку позивача було списано грошові кошти на загальну суму 14 118 гривень. Дані обставини підтверджуються випискою по картковому рахунку НОМЕР_3 і додатковим рахункам договору за період з 11.10.2018 року по 17.12.2018 року, так 11.10.2018 року з рахунку № НОМЕР_1 було списано 13 810,53 гривень - платіж на адресу комунальних або інших підприємств, 103,02 - телеком послуги, 205,03 - телеком послуги.

Вказані кошти були списані несанкціоновано, за допомогою перевипуску Sim-карти Vodafonе за номером телефону НОМЕР_4 , про що позивачем було повідомлено на гарячу лінію «ПриватБанк», а 12.10.2018 року позивач звернулася до правоохоронних органів із заявою про злочин, на підставі якої розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018070040002375 за ч.1 ст.185 КК України.

Крім цього, позивач зверталася із заявою до ПрАТ «Vodafonе Україна» із заявою про надання інформації щодо незаконного перевипуску Sim-карти Vodafonе за номером телефону НОМЕР_4 , на день незаконного списання коштів з кредитної карти.

Згідно відповіді ПрАТ «Vodafonе Україна» заміна Sim-карти Vodafonе за номером телефону НОМЕР_4 здійснена через Центр обслуговування абонентів, ініціатор запиту на заміну Sim-карти надав ЦОА інформацію щодо використання номеру, а отже операція була проведена коректно.

В подальшому позивач зверталася із заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк» з проханням заблокувати вищевказану кредитну карту та припинити нараховувати відсотки, однак їй було в цьому відмовлено.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списувати кошти з рахунка на підставі розпорядження клієнта.

Тобто тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк в свою чергу зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою - запорука належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку допущення працівником банку халатності, внаслідок чого незаконно списуються гроші з поточного рахунку клієнта, фінустанова повинна нести відповідальність.

З дослідженого в судовому засіданні аудіо запису вбачається, що особа, яка назвалася ОСОБА_3 назвала реквізити для оплати, суму платежу, останні 4 цифри картки з якої проводяться платежі, а також при проведенні верифікації назвала правильно повністю своє ПІБ, дату народження, ПІБ свого чоловіка, місце народження, кількість повних років. Дзвінок цією особою було здійснено два рази, один раз платіж проведено не було, через те, що особою не було названо всіх необхідних реквізитів для оплати.

В судовому засіданні не доведено, що позивач вчиняла розпорядження щодо списання/перерахунку коштів, або будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з її рахунків, натомість встановлено, що позивачем негайно повідомлено на гарячу лінію відповідача про несанкціоноване списання коштів з кредитної карти.

Положенням ст.1073 ЦК України встановлено, що у випадку несвоєчасного зарахування коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30.04.2010 року банк у разі здійснення не дозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до ч. 3 ст. 1092 ЦК України якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Отже, положення Цивільного Кодексу передбачає прямий обов`язок банку в разі виявлення незаконного списання коштів повернути їх на рахунок клієнта.

У відповідності до ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів.

Згідно п. 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Неналежним отримувачем відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Так, згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Згідно із п. 8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління Національного банку України № 705 від 5 грудня 2014 року, емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, в якому він був перед виконанням цієї операції.

Також в п. 9 визначено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав.

З огляду на вищенаведене, вбачається що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.

Згідно з п. 39.2.3 ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Несанкціоновані позивачем транзакції, щодо переказу коштів в загальній сумі 14 118 гривень з карткових рахунків позивача, не відповідають загальним вимогам, встановленим ст.203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, суперечить ч.3 ст.203 ЦКУ, яка встановлює, що волевиявлення учасника правочину має бути спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При ухваленні рішення по даній справі, суд враховує правові висновки висвітлені в рішеннях Верховного суду від 23.01.2018 року у справі № 202/10128/14-ц (ЄДРСРУ № 71807586), 01.02.2018 року у справі № 758/7327/14-ц (ЄДРСРУ № 72044195) та від 12.02. 2018 року у справі № 592/2386/16-ц (ЄДРСРУ № 72199299) де досліджувалися питання щодо стягнення з банківської установи на користь споживача (позивача) безпідставно списаних коштів з карткового рахунку.

У вказаних рішеннях Верховний суд вказував на те, що задовольняючи позов споживача суд має враховувати положення статей 1068, 1071, 1072, 1073 ЦК України, статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пункту 9 розділу ІV Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, та діяти на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15: «…не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відсутні підстави для цивільно-правової відповідальності позичальника».

Крім того, згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам статей 76, 81 ЦПК України.

Судом також не беруться до уваги посилання представника відповідача у відзиві на позов, як на правову підставу відповідальності позивача за несанкціоноване списання грошових коштів з його рахунків, положення пунктів Умов і правил надання банківських послуг, оскільки такі в матеріалах справи відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При ухваленні рішення в даній справі, судом взято до уваги те, що доводи позивача про те, що вона жодним чином не порушувала умови договору про обслуговування карткового рахунку, негайно повідомила позивача на гарячу лінію банку про несанкціоноване списання грошових коштів з її рахунку, звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, звернулася з офіційною письмовою вимогою про блокування кредитної карти та припинення нарахування відсотків, відповідачем не доведено, що списання коштів з рахунку відбулося з вини позивача.

Враховуючи наведене відповідачем не доведено факту, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Стосовно вимоги позивача щодо визнання дій ПАТ КБ «Приватбанк» щодо нарахування відсотків за кредитним договором незаконними слід зазначити наступне, що ОСОБА_3 не було надано жодного розрахунку відсотків, які нараховані на суму 14118 гривень, і дана обставина в судовому засіданні не досліджувалась, а тому в задоволенні такої слід відмовити .

Крім того, судом взято до уваги, що відповідачем по справі вживались заходи щодо повернення незаконно списаних грошових коштів, і сума в розмірі 1938 гривень була повернута на картковий рахунок позивача ОСОБА_3 , про що свідчить виписка по рахунку (а.с.125), то сума яка підлягає до стягнення становить 12180 гривень.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст. 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. ст. 11, 16, 203,215, 1051, 1054, 1073 ЦК України, ст.ст. 10, 11-13, 28, 76, 77, 79, 80, 81, 88, 175-177, 209, 212, 214-215, 224-226 , 268 ЦПК України, СУД -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій незаконними та стягнення безпідставно списаних грошових коштів - задовольнити частково.

Визнати дій ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо списання коштів у сумі 14 118,00 гривень незаконними.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 безпідставно списаних грошових коштів у сумі 12 180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) гривень з кредитної карти «Універсальна» ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) гривні судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299, рах.№ НОМЕР_6 .

Повний текст рішення виготовлено 07.11.2019 року.

Головуюча Курах Л.В.