Рішення № 85530579, 25.09.2019, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/280/17 Провадження № 2/450/144/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2019 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Мельничук І. І.

при секретарі Гев`як Ю. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєва О.Я. про визнання недійсними договорів, зобов`язання вчинити дії та стягнути збитки, -

в с т а н о в и в :

позивач 31.01.2017 року звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд визнати недійсним Кредитний договір №12/02/07 від 01.02.2007р., укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Мрія»; визнати недійсним Договір іпотеки від 01.02.2007р., укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Мрія», посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О.Я. за реєстровим №213 із внесеними до нього змінами; зобов`язати приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєву О.Я. зняти заборону відчуження та зареєструвати припинення обтяження у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме на житловий будинок А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0215га, яка знаходиться в с. Зубра Пустомитівського району Львівської області яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку; визнати недійсним договір поруки №12/02/07-ДП, укладений між АКБ «Мрія» та ОСОБА_3 із внесеними до нього змінами; застосувати правові наслідки недійсності правочину шляхом зарахування всіх сплачених ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» за Кредитним договором №12/02/07 від 01.02.2007р. платежів в розмірі 200 000,00 (двісті тисяч доларів США) до сум повернення грошових коштів, отриманих за Кредитним договором №12/02/07 від 01.02.2007р., укладеним між ОСОБА_1 та АКБ «Мрія»; стягнути із ПАТ «ВТБ Банк» на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 170 000,00 (сто сімдесят тисяч доларів США); судові витрати покласти на відповідача.

03.02.2017 року провадження у справі відкрито.

Дана справа перебувала на розгляді у судді Пустомитівського районного суду Львівської області Добош Н.Б., повноваження якої на даний час припинені, у зв`язку з чим, згідно повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 22.02.2018 року суддя Мельничук І. І.

27.02.2018 року провадження у справі поновлено на підставі ч. 1 ст. 254 ЦПК України.

13.04.2018 року задоволено клопотання представника позивача про повернення на стадію підготовчого судового засідання.

02.10.2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача.

03.12.2018 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

04.03.2019 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

23.08.2019 року на адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивача просить суд визнати недійсним Кредитний договір №0 2/02/07 від 01.02.2007р., укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Мрія»; визнати недійсним Договір іпотеки від 01.02.2007р.. укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Мрія», посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О.Я. за реєстровим №213 із внесеними до нього змінами; зобов`язати приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєву О.Я. зняти заборону відчуження та зареєструвати припинення обтяження у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме на житловий будинок А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0215га. яка знаходиться в с.Зубра Пустомитівського району Львівської області яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку; визнати недійсним договір поруки №Л2/02/07-Д11, укладений між АКБ «Мрія» та ОСОБА_3 із внесеними до нього змінами.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що 01.02.2007 року між мною та АКБ «Мрія» (правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», надалі - Банк) укладено кредитний договір №12/02/07 (надалі - Кредитний договір), відповідно до якого Банк зобов`язувався надати позивачу грошові кошти в сумі 200 000 доларів США строком до 01.02.2017 року для споживчих потреб. З метою забезпечення виконання зобов`язань за даним Кредитним договором між позивачем та Банком було укладено Іпотечний договір (падалі - Іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Мосєєвою О. Я. за реєстровим №213. Відповідно до даного Іпотечного договору позивачем було передано в іпотеку Банку наступне нерухоме майно, а саме: житловий будинок А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 »; майнові права на земельну ділянку площею 0,0215га, яка знаходиться в с. Зубра Пустомитівського району Львівської області та передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка набута у власність відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія ВЕМ №164871, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою 0.51. 27.12.2006р. з реєстровим №5869 кадастровий № 4623683300:01:001:0086. 01.02.2007р. між Банком та ОСОБА_3 укладено Договір поруки №12/02/07-ДП для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище Кредитним договором. 28.07.2010 року між стронами укладено Договір про внесення змін №5 до Кредитного договору, згідно якого пункти 7.13, 7.14, 9.1 було викладено в новій редакції, а Розділи № 4, №7, №9, доповнено новими пунктами. Так, зокрема було змінено умови черговості погашення вимог Банку та умови відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов Договору; збільшено строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу та пені до 10 років; доповнено Договір умовами щодо надання позичальником згоди на розкриття банківської таємниці; передбачено обов`язок Іпотекодавця виготовити Державний акт про право власності на землю в строк до 10.09.2010р. та інше. Додатоком №5 від 28.07.2010р. до Кредитного договору також було визначено графік погашення капіталу та процентів за користування кредитними коштами. 19.11.2014р. між позивачем та Банком було укладено Договір №6 про внесення змін до Кредитного договору, яким було змінено строк виконання зобов`язання з 01.10.2017 року на 01.10.2018 р. змінено порядок нарахування та сплати Процентів і тіла кредиту, визначено, що сплати штрафних санкцій, які були нараховані за несвоєчасну сплату основного боргу та процентів за Кредитним договором до моменту укладення договору про внесення змін №6 від 19.11.2014р. позичальник зобов`язаний сплатити в останній місяць дії Кредитного договору та інше.

Позивач зазначає, що надання коштів за вище вказаним кредитним договором відповідає всім ознакам споживчого кредиту, оскільки згідно п. п. 19, 22. 23 ч.І ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 13 січня 2006 року (надалі за текстом цього позову - Закон), споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем споживачеві на придбання продукції; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника; продукція - будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляється, виконується чи надається для задоволення суспільних потреб. Надмірно сплачені проценти за користуванням кредитом, а також неможливість врегулювати з Банком заборгованість за кредитом шляхом її конвертації в національну валюту, змусило мене звернутись за правовою допомогою.

Економічно-правовий аналіз оспорюваного кредитного договору виявив невідповідність умов цього договору вимогам чинного законодавства України та грубе порушення Відповідачем норм Закону щодо процедури укладення споживчих кредитних договорів, а зокрема: в супереч п. 2 ст. 11 Закону Відповідач ні перед укладенням спірного договору, ні протягом його дії, не повідомив позивача ні усно, ні письмово (як того вимагає Закон) про істотні умови надання кредиту та умови кредитування, а саме: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформленням договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Відповідач не зазначив у спірному договорі його обов`язкову складову: детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані із отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту, а також абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов`язані із наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту. У спірному договорі на момент його укладення взагалі була відсутня інформація про розмір щомісячного платежу по сплаті відсотків в грошовому вимірі. Тобто, кожного місяця, починаючи з моменту укладення Кредитного договору, позивач дізнавався про розмір платежу за відсотками у касі банку. А при зверненні до працівників Відповідача з проханням надати хоча б приблизний розмір таких сум, у відповідь отримав рекомендацію розрахувати ці суми самостійно, а вже в касі їх відкоригує касир. Аж по спливу більше як трьох років сторонами було визначено в Додатку №5 від 28.07.2010р. до Кредитного договору графік платежів як по тілу кредиту так і за відсотками. Така непоінформованість про умови кредитного договору пояснюється організацією Відповідачем процедури його підписання, де вказані договори оформлялися поспіхом та нашвидкуруч, та відповідно завчасно мене з кредитними умовами ніхто не ознайомлював.

З огляду на те, що Відповідач не міг не знати про ці вимоги законодавства в силу своїх професійних обов`язків, неповідомлення ним вище зазначеної інформації з умисним приховуванням з його боку від мене повної об`єктивної інформації щодо істотних умов кредитного договору з метою введення мене в оману щодо реальної вартості кредитних коштів.

Такі дії Відповідача безпосередньо вплинули на моє волевиявлення та позбавили мене свободи вибору. Дії відповідача відбулись приховано, без згоди та відома позивача, оскільки він мав на меті отримання кредиту під 13% річних.

Порушення банком вимог чинного цивільного законодавства при наданні споживчого кредиту, сприяли введенню позивача в оману щодо реальних умов кредитного договору, що зумовило помилкову оцінку мною собівартості таких правовідносин та сприяло укладення шкідливого для інтересів позивача правочину.

23.08.2019 року прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог та задоволено клопотання представника позивача в порядку ст. 55 ЦПК України та замінено відповідача у справі з АТ «ВТБ «Банк» на ОСОБА_2 .

В підготовче судове засідання позивач не з`явився, представник позивача подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явилася, подала на адресу суду заяву про визнання позову, в якій просить суду позов задоволити.

В обґрунтування зазначає, що умови Кредитного договору не відповідають вимогам чинного законодавства України та порушують норми Закону та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ 10 травня 2007 року №168 (надалі - Правила) щодо процедури укладення споживчих кредитних договорів, а зокрема: п. 2 ст. 11 Закону та п.п. 2.1 п.2 Правил; п.4 ст. 11 Закону; п.п. 2.2 п.2 Правил; п.п. 3.1, 3.3 п.З Правил; п.п. 3.2 п. 3 Правил; аж по спливу більше як трьох років сторонами було визначено в Додатку №5 від 28.07.2010р. до Кредитного договору графік платежів як по тілу кредиту так і за відсотками. Окрім того, щодо стягнення додаткової комісії в розмірі 0,5 відсотка від суми кредиту (п. 1.2 Кредитного договору) суперечить п.п. 3.6 п. 3 Правил, який забороняє банкам встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь. Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів. З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про визнання заявленого позову.

Третя особа приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєва О. Я. в підготовче судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши думку учасників справи, висловлену у письмових заявах, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, вважає, що позов слід задоволити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

01.02.2007 року між мною та АКБ «Мрія» (правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк») укладено кредитний договір №12/02/07, відповідно до якого Банк зобов`язується надати мені грошові кошти в сумі 200 000 доларів США строком до 01.02.2017 року для споживчих потреб.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за даним Кредитним договором між ОСОБА_1 та Банком було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О. Я. за реєстровим №213, відповідно до якого ОСОБА_1 було передано в іпотеку Банку наступне нерухоме майно, а саме: житловий будинок А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 »; майнові права на земельну ділянку площею 0,0215га, яка знаходиться в с. Зубра Пустомитівського району Львівської області та передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка набута у власність відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий № 4623683300:01:001:0086, серія НОМЕР_1 , посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О. Я. 27.12.2006р. з реєстровим №5869.

01.02.2007р. між Банком та ОСОБА_3 укладено Договір поруки №12/02/07-ДП для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище Кредитним договором.

28.07.2010 року між сторонами укладено Договір про внесення змін №5 до Кредитного договору, згідно якого пункти 7.13, 7.14, 9.1 було викладено в новій редакції, а Розділи № 4, №7, №9, № доповнено новими пунктами.

Так, зокрема було змінено умови черговості погашення вимог Банку та умови відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов Договору; збільшено строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу та непі до 10 років; доповнено Договір умовами щодо надання позичальником згоди на розкриття банківської таємниці; передбачено обов`язок Іпотекодавця виготовити Державний акт про право власності на землю в строк до 10.09.2010 р. та інше.

Додатком №5 від 28.07.2010р. до Кредитного договору також було визначено графік погашення капіталу та процентів за користування кредитними коштами.

19.11.2014р. між ОСОБА_1 та Банком було укладено Договір №6 про внесення змін до Кредитного договору, яким було змінено строк виконання зобов`язання з 01.10.2017 року на 01.10.2018р. змінено порядок нарахування та сплати Процентів і тіла кредиту, визначено, що сплати штрафних санкцій, які були нараховані за несвоєчасну сплату основного боргу та процентів за Кредитним договором до моменту укладення договору про внесення змін №6 від 19.11.2014р. позичальник зобов`язаний сплатити в останній місяць дії Кредитного договору та інше.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Пунктом дев`ятим зазначеної етап і визначено, що під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

Конституційний Суд України в рішенні від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 по справі № 1-26/201 зазначив, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги.

Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робі г, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Оскільки відповідач не міг не знати про ці вимоги законодавства в силу своїх професійних обов`язків, неповідомлення ним вище зазначеної інформації з умисним приховуванням з його боку від мене повної об`єктивної інформації щодо істотних умов кредитного договору з метою введення мене в оману щодо реальної вартості кредитних коштів.

Таким чином, позивач зазначає, що надмірно сплачені проценти за користуванням кредитом, а також неможливість врегулювати з Банком заборгованість за кредитом шляхом її конвертації в національну валюту, змусило мене звернутись за правовою допомогою.

Судом встановлено, що в супереч п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитор ні перед укладенням спірного договору, ні протягом його дії, не повідомив мене пі усно ні письмово (як того вимагає Закон) про істотні умови надання кредиту та умови кредитування, а саме: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформленням договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, па які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Всупереч п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитор не зазначив у спірному договорі його обов`язкову складову: детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані із отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту, а також абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов`язані із наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, гак і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

Окрім того, як встановлено судом, у спірному договорі на момент його укладення взагалі була відсутня інформація про розмір щомісячного платежу по сплаті відсотків в грошовому вимірі та аж по спливу більше як трьох років сторонами було визначено в Додатку №5 від 28.07.2010р. до Кредитного договору графік платежів як по тілу кредиту так і за відсотками.

З аналізу чинного законодавства правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. При вчиненні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення: природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Внутрішня воля потерпілого на вчинення правочину відповідає його зовнішньому волевиявленню, однак її формування відбувається не вільно, а під впливом обману з боку інших осіб.

Таким чином, з аналізу чинного законодавства та встановлених судом обставин справи, встановлено, що спірний договір укладено з грубим порушенням кредитором вимог чинного законодавства, які були спрямовані на введення позивача в оману щодо істотних умов кредитного договору з метою створення в нього помилкової оцінки дійсної вартості кредитних коштів, що в свою чергу призвело до хибного волевиявлення при укладенні спірного договору.

Відповідно до п. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається інформація для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Встановлено, що 01 серпня 2019 року, первісний відповідач у справі, АТ «ВТБ Банк» продав право вимоги за кредитним договором №12/02/07 від 01.02.2007 року, згідно договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (копія договору наявна в матеріалах справи), на користь набувача прав - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Фінмарк». Також 01 серпня 2019 року АТ «ВТБ «Банк» відступив право вимоги за договором поруки від 01.02.2007 року за №12/02/07 – ДП, щодо поручителя ОСОБА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Фінмарк».

02 серпня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінмарк» набувач прав за кредитним договором №12/02/07 від 01.02.2007 року продало ці права фізичній особі - ОСОБА_2 , а також відступило право вимоги за договором поруки від 01.02.2007 року за №12/02/07-ДП, щодо поручителя ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_2 .

Відповідачем ОСОБА_2 на адресу суду надано заяву про визнання позову в повному обсязі, на підставі того, що умови Кредитного договору не відповідають вимогам чинного законодавства України та порушують норми Закону та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ 10 травня 2007 року №168 (надалі - Правила) щодо процедури укладення споживчих кредитних договорів, а зокрема: п. 2 ст. 11 Закону та п.п. 2.1 п.2 Правил; п.4 ст. 11 Закону; п.п. 2.2 п.2 Правил; п.п. 3.1, 3.3 п.З Правил; п.п. 3.2 п. 3 Правил; по спливу більше як трьох років сторонами було визначено в Додатку №5 від 28.07.2010р. до Кредитного договору графік платежів як по тілу кредиту так і за відсотками; окрім того, щодо стягнення додаткової комісії в розмірі 0,5 відсотка від суми кредиту (п. 1.2 Кредитного договору) суперечить п.п. 3.6 п. 3 Правил, який забороняє банкам встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь.

За змістом ст. 548 ЦК України, недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню, а недійсність основного зобов`язання зумовлює недійсність правочину щодо його забезпечення.

З огляду на це, визнання судом оспорюваного договору недійсним, обумовлює недійсність Іпотечний договір від 01.02.2007р., укладеного між мною та АКБ «Мрія», посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О.Я. за реєстровим №213 із внесеними до нього змінами, а також договір поруки №12/02/07-ДП, укладений між АКБ «Мрія» та ОСОБА_3 із внесеними до нього змінами.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження у представлених суду доказах, а тому позов слід задоволити у повному обсязі.

Керуючись ст. п. 1 ч. 2 та ч. 4 ст. 22, ч. 1 ст. 215, ч. ч. 1, 3 ст. 203, ч. 1 ст. 216, 230, 258, 261 ЦК України, п. п. 14. 19, 22, 23 ч. 1 ст. 1, ст. ст. 11, 15, 19, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», п. п. 2, 3 «Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ 10.05.2007р. №168, ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 158, 200, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєва О.Я. про визнання недійсними договорів, зобов`язання вчинити дії та стягнути збитки – задоволити.

Визнати недійсним Кредитний договір №12/02/07 від 01.02.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Мрія».

Визнати недійсним Договір іпотеки від 01.02.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Мрія», посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О.Я. за реєстровим №213 із внесеними до нього змінами.

Зобов`язати приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєву О.Я. зняти заборону відчуження та зареєструвати припинення обтяження у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме на житловий будинок А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0215 га., яка знаходиться в с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Визнати недійсним договір поруки від 01.02.2007 року №12/02/07-ДП, укладений між АКБ «Мрія» та ОСОБА_3 із внесеними до нього змінами.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 25 вересня 2019 року.

СуддяІ. І. Мельничук