Рішення № 8552258, 18.06.2009, Виноградівський районний суд Закарпатської області

№2-833\09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2009р. м. Виноградів

Виноградівський районий суд Закарпатської області у особі головуючого- судді А.А.Надопта, при секретарі І.О.Чейпеш, за участю представника позивача по довіреності ОСОБА_1 та відповідачки, розглянувши у відкритому судому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Виноградівтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожите тепло,

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачці по справі, згідно із Договором №1690 від 15.10.2006р. надаються комунальні послуги з теплопостачання та горячого водопостачання, а відповідачка зобов"язана проводити оплату за опалення за діючими тарифами регулярно до 5-го числа наступного місяця.

Позивач відповідно до укладеного Договору та Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених Постановою KM України №1497 від 30.12.1997р. регулярно надавав відповідачці послуги з теплопостачання, яка ними користувалася в повномуобсязі і наміру відмовитися від даних послуг не виявляла. З боку відповідачки претензій з представленням відповідних актів щодо ненадання чи неякісного надання послуг на адресу позивача не надходло.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачка взяті на себе зобов"язання не виконує. За наданні послуги з січня 2006р. по лютий 2009р. відповідачка заборгувала 1.622, 89 грн. На усні та письмові попередження позивача про необхідність сплати боргу відповідач не реагує.

Крім цього, позивач просить, крім основного боргу, стягнути з відповідачки і 342, 63 грн. витрат позивача від інфляції та 56, 07 грн. відшкодування відсотків за користування чужими коштами, а також судові витрати по справі: 484, 00 грн. за надану правову допомогу та 250, 00 грн. по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Представник позивача у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсягу, посилаючись на підстави, викладенні в позовній заяві та просив суд їх задоволити в повному обсягу.

Відповідачка у попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю та не заперечувала проти їх задоволення, оскільки заборгованість виникла із її вини- відсутність постійного місця роботи.

Виходячи з наведеного суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання, оскільки відповідно до вимог ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього-ж Кодексу, відповідно до якої у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, суд вважає заявлений позов підлягаючим до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглядаючи дану цивільну справу на підставі наведених і встановлених у судовому засіданні фактів суд вважає, що правовідносини між сторонами врегульовані нормами ЦК та ЖК України.

Споживання фізичними особами комунальних послуг, в даному випадку послуг з теплопостачання регулюється нормами Постанови KM України №1497 від 30.12.1996р "Про правила надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення", при чому основою виникнення правовідносин є договори між постачальником та споживачем.

Так, відповідно до ст.3 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення вимоги щодо кількісних та якісних показників послуг визначаються договором.

Як вбачається із Договору за №1690 від 15.10.2006р., укладеного між сторонами, відповідачка відповідно до п.17 1 зазначеної угоди зобов"язалася перед позивачем проводити оплату за опалення та гаряче водопостачання згідно до діючих тарифів у встановлені договором строки.

Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.

Згідно до ч. 1 ст.903 ЦК України якщо за договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов"язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до чинного житлового законодавства, зокрема ст.ст.67-68 ЖК України, відповідач зобов"язанний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

З пояснень сторін та наявних у справі матеріалів не встановлено, що позивач припиняв надання відповідачці відповідних послуг. Не подавала і відповідачка відповідних заяв позивачу про припинення надання послуг, або неякісне їх надання, а відтак суд приходить до висновку, що саме відповідачка не виконує взяті на себе зобов'язання. Згідно проведених розрахунків заборгованість відповідача становить 1.6222, 89 грн.

Оскільки відповідачка борг в добровільному порядку не відшкодовує, то він зобов'язаний це зробити примусово.

Щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки 342, 63 грн. витрат позивача від інфляції, то суд вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити, оскільки відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги» за №486\96-ВР від 13.11.1996р., який є чинним і на даний час, у зв»язку з невиконанням державою зобов»язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати по рахунках з 1 жовтня 1996р. та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та при будинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).

Крім цього, не підлягають до задоволення і вимоги позивача про стягнення з відповідачки 56, 07 грн. відшкодування відсотків за користування чужими коштами, оскільки в суді встановлено, що позивач, відповідно до умов Договору, надав відповідачці комунальні послуги, зокрема, з теплопостачання, а не фінансові послуги, надання яких регулюється відповідно до приписів Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Суд також бере до уваги і те, що позивач по справі є комунальним підприємством Виноградівської РДА, а не фінансовою установою, які надають фінансові послуги населенню та юридичним особам.

Позивач, посилаючись на умови Договору-доручення №18\т про надання консультацій, юридичних послуг та представництво в судових органах від 01.04.2009р., просить суд також стягнути з відповідачки і його витрати за надання правової допомоги в розмірі 484, 00 грн., які він сплатив відповідно до видаткового касового ордеру юристу Д.І.Гонтару.

Суд виходить з того, що відповідно до вимог ч.ч.1-2 ст.84 ЦПК України витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Стороні (ч.1 ст.88 ЦПК України), на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Суд вважає, що зазначена позивачем сума за надання йому правової допомоги адвокатом не грунтується на чинному законодавстві.

Так, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.10.2006р. за №590 «Про граничні розмірі компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» граничний розмір витрат, пов»язаних із правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалене рішення у цивільній справі, у разі якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, яка обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі за годину роботи виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати.

Як видно з Договору на надання правової допомоги та видаткового касового ордеру, наданих позивачем, оплатною була лише робота адвоката по складанню позовної заяви, заперечень та надання правової допомоги у суді.

На переконання суду цей обсяг правової допомоги у представника, із врахуванням часу ознайомлення з документами та участю у судових засіданнях (всього відбулось по справі одне судове засідання - рішення винесене в попередньому судовому засіданні в порядку вимог ст.174 ЦПК України), зайняв не більше одної години.

Отже, стягненню підлягає сума, яка вираховується слідуючим чином: розмір мінімальної заробітної плати з 01.04.2009р. по 01.09.2009р. відповідно до ст.55 Закону України «Про державний бюджет України на 2009р.» становить 625, 00 грн. Отже, граничний розмір оплати адвоката за одну годину - 250, 00 грн. (40% від мінімальної зарплати), а відповідно за 1 годину х 250, 00 грн. = 250, 00 грн., а відтак, саме цю суму належить стягнути при вирішенні питання про розмір судових витрат в цій частині.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки, як вбачається з документально підтверджених матеріалів справи, позивач поніс наступні судові витрати по даній справі: 250, 00 грн. - вартість складання позовної заяви та послуг адвоката та 250, 00 грн. за інформаціійно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього-500, 00 грн., то суд вважає, що їх необхідно стягнути з відповідачки.

Крім цього, з відповідачки підлягає стягненню і 51, 00 грн. судового з бору.

За таких обставин, оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що позов ґрунтовний і такий підлягає до задоволення в частині стягнення з відповідачки основного боргу та витрат на інформаційно-технічний розгляд справи, вимоги щодо стягнення вартості правової допомоги підлягають до часткового задоволення, в решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог ст. ст.526, 527, 530, 903 ЦК України, ст.ст.67-68 Житлового кодексу України, ст.3 Постанови KM України №1497 від 30.12.1997р. "Правила надання послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення" та керуючись ст.ст.3, 10, 11, 59, 60, 130, 174, 212, 213-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Виноградівтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожите тепло задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, вул. Миру-5, квартира №81 в користь Комунального підприємства «Виноградівтеплокомуненерго» м.Виноградів, вул. Вакарова -18 (р\р26002000006418 в ВАТ «Фольксбанк» мЛьвів, МФО 325213, ЄДРПОУ 33689364) - основний борг 1.622, 89 грн., 51, 00 грн. судового збору, 250, 00 грн. сплачених витрат позивача на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 250, 00 грн. за надання правової допомоги.

В решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних і штрафних санкцій та відшкодування відсотків за користування чужими коштами - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Виноградівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційного суду або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.