Рішення № 8552230, 25.03.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2010 р. Справа № 17/27 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Дятьківці", вул. Заводська, 3, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200.

до відповідача: Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 78254

про стягнення 1165 грн. 02 коп.

Представники:

Від позивача: Мокляк Г.Я. - представник, (довіреність №05 від 06.01.10)

Від відповідача: не з"явились,

встановив: заявлено позов про стягнення 1165 грн. 02 коп., в тому числі 950 грн. 12 коп. основного боргу, 214 грн. 90 коп. пені.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання 09.03.10 р. та 25.03.10 р. не з'явився, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

На день розгляду справи в судове засідання 25.03.10 р. письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З огляду на те, що ухвалами суду від 09.03.10 р. та 25.03.10 р. явка сторін не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі відповідача, якого належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

16.09.09 р. між підприємцем ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Дятьківці" було укладено договір купівлі-продажу продукції №526/09/09.

Відповідно до розділу 1 пункту 1 договору, позивач зобов'язаний продавати продукцію виробництва АТ "Оболонь", а відповідач зобов'язується оплачувати вказану продукцію та своєчасно приймати її на умовах даного договору.

Продукція відпускається за вільновідпускними цінами, що зазначаютьсяу торгово-транспортних накладних. Відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно розділу 3 пункту 3 договору, при відвантаженні продукції без попередньої оплати покупець зобов'язується у термін 7 (сім) календарних днів повністю оплатити отриману продукцію.

На виконання умов договору позивач продав, а відповідач прийняв товар, що підтверджується накладними: №ДЯ-0069160 від 08.10.09 р. на суму 772 грн. 50 коп. та №ДЯ-0070118 від 15.10.09 р. на суму 529 грн. 62 коп., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений й товар станом на день подання позову сума боргу відповідача перед позивачем становить 950 грн. 12 коп.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов"язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з правочинів.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобовязання, а саме зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 178 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно із законом чи договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

Розділом 5 пункту 1 договору передбачено, що у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію, відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,2 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов"язання.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, а також беручи до уваги те, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений умовами укладеного договору, позовна вимога про стягнення пені у сумі 214 грн. 90 коп., яка нарахована позивачем згідно пункту 5.1 договору за несвоєчасне здійснення грошового зобов'язання, підлягає задоволенню частково у сумі 60 грн. 35 коп., в решті заявленої вимоги щодо стягнення пені у сумі 154 грн. 55 коп., суд дійшов висновку відмовити у задоволенні, як зайво нарахованої.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок пені на суму боргу, що виникла за відповідний місяць в розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення та становить 60 грн. 35 коп., отже в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 154 грн. 55 коп. слід відмовити в зв'язку з необгрунтованістю розрахунку позовних вимог.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 950 грн. 12 коп. основного боргу, 60 грн. 35 коп. пені. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 178, 509, 526, 530,610, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 193, 230, 231 ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України ч. 1 ст. 4-7, с. ст. 49, 83, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 78254 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства "Дятьківці", вул. Заводська, 3, м. Коломия (ідентифікаційний код 13640534) - 950 грн. 12 коп. основного боргу, 60 грн. 35 коп. пені, 88 грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита, 204 грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

рішення підписане 29.03.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 29.03.10