Ухвала суду № 85521955, 08.11.2019, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/737/19

Провадження № 1-кс/626/863/2019

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

08 листопада 2019 року м. Красноград

Слідчий суддя Красноградського районного суду Харківської області Дудченко В.О., при секретарі Зінченко Л.В., за участю прокурора Крилевець Н.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Красноградського ВП ГУ НП України в Харківській області Мужевського С.О., погодженого з прокурором Красноградського відділу Первомайської місцевої прокуратури в рамках кримінального провадження № 12019220350000168 від 14.03.2019р. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Піщанка Красноградського району Харківської області, українець, громадянин України, маючий середню-технічну освіту, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засуджений:

- 25.03.2014 Красноградським районним судом Харківської області за ч.1 ст.396 КК України до 2 років позбавлення волі, відповідно до ст. 5 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

- 25.04.2014 Красноградським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців;

- 15.10.2014 Красноградським районним судом Харківської області за ч.2 ст.185, 71 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 17.10.2014 Красноградським районним судом Харківської області за ч.3 ст.297, 71 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 20.01.2015 Красноградським районним судом Харківської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, в силу ст.71 КК України частково приєднане покарання по вироку Красноградського районного суду Харківської області від 15.10.2014 та 17.10.2014 до 5 років 3 місяців позбавлення волі; 29.12.2017 Харківським районним судом Харківської області звільнений умовно достроково, на невідбуту частину покарання 9 місяців 17 днів.

- 12.06.2019 Красноградським районним судом Харківської області за ч.ч.2, 3 ст.185 та ч.1 ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, (вирок не набрав законної сили).

- який підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.ч.2,3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до поданого клопотання ОСОБА_1 , будучи раніше засудженим за вчинення умисних злочинів, маючи не зняті та не погашені судимості, за вчинення умисних корисливих злочинів, у тому числі за ст.185 КК України, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно скоїв нові умисні корисливі злочини при наступних обставинах.

Так, 14.03.2019 близько 11.00, ОСОБА_1 знаходячись поблизу магазину «Меліс плюс», що розташований за адресою: Харківська область, м.Красноград, вул.Соборна, буд.73, побачив велосипед марки «Салют» моделі «Retro 26», що належить ОСОБА_2 , який стояв поруч з магазином, вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи за №6/806СЕ-19 від 29.03.2019, становить 1026, 67 грн. Після чого ОСОБА_1 діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, повторно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, сів на вищевказаний велосипед та з викраденим майном зник з місця події, тим самим розпорядився викраденим майном на власний розсуд, а саме сховав його за бетонним парканом на присадибній ділянці неподалік будинку АДРЕСА_2 м АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , де зберігав його до моменту виявлення працівниками поліції, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Таким чином, своїми умисними злочинними діями, ОСОБА_1 , обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Крім того, 21.04.2019 близько 01.00 год., ОСОБА_1 діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, діючи повторно, проник на територію домоволодіння ОСОБА_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, пошкодив (кватирку) вікна житлового будинку, шляхом її вибивання, проник всередину будинку, звідки таємно викрав 4,15 кг. брухту міді та 3 кг. брухту чорного металу, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи за № 6/1707СЕ-19 від 19.07.2019, вартість одного кілограму брухту міді становить 132,33 грн., одного кілограма брухту чорного металу становить 5,47 грн. Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 з викраденим майном покинув місце події, тим самим розпорядився викраденим майном на власний розсуд, перемістивши його до себе додому, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 565,57 грн.

Таким чином, своїми умисними злочинними діями, що виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням до житла, вчинене повторно ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Крім того 25.08.2019 року близько 19:00 години, ОСОБА_1 діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, діючи повторно, розпиваючи спиртні напої разом з ОСОБА_4 , на лавочці в подвір`ї поблизу будинку АДРЕСА_4 96 АДРЕСА_5 . Вишневій, м. Красноград, Харківської області, помітив як в ОСОБА_4 , з кишені випав мобільний телефон «Fly FF 281». Усвідомлюючи, що за його діями ОСОБА_4 не спостерігає, ОСОБА_1 , таємно викрав, його мобільний телефон «Fly FF 281», вартість якого згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 6/2465СЕ-19 від 16.10.2019 становить 301 гривня 66 копійок. З викраденим майном ОСОБА_1 , через декілька хвилин з місця скоєння злочину зник, та в подальшому для продажу віддав його ОСОБА_5 , тим самим розпорядився викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином своїми умисними злочинними діями, що виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Крім того, 07.09.2019 близько 01.00 год., ОСОБА_1 діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, діючи повторно, проліз через отвір металевого паркану та проник всередину подвір`я ОСОБА_6 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, з території подвір`я таємно викрав електродвигун потужністю 1,5 квт, на 1500 об/хв, асинхронний, трьох фазний, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи за № 3 від 30.10.2019, вартість якого станом на 07.09.2019 року складала 2907,00 грн. Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 з викраденим майном покинув місце події, тим самим розпорядився викраденим майном на власний розсуд, продавши його в подальшому ОСОБА_7 , чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 2907,00 грн.

Таким чином, своїми умисними злочинними діями, що виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням до житла, вчинене повторно ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Також досудовим розслідуванням встановлено, що 15.09.2019 року близько 14:00 год. ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_8 поблизу магазину «АТБ», який розташований за адресою: Харківська область, м. Красноград, вул. Полтавська, 91-Г, де разом з ОСОБА_8 стояв та спілкувався. В процесі бесіди ОСОБА_1 , під приводом перевезення особистих речей до своєї бабусі в с. Піщанка, Красноградського району, Харківської області, діючи з раптово виниклим умислом направленим на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, діючи повторно, вирішив заволодіти велосипедом ОСОБА_8 , ТМ «Україна 28», вартістю, згідно висновку судово – товарознавчої експертизи № 6/2499СЕ-19 від 18.10.2019 – 513,33 грн. Після чого ОСОБА_1 разом з ОСОБА_8 , направились за адресою: АДРЕСА_6 , і ОСОБА_8 з території подвір`я викотив та передав ОСОБА_1 свій велосипед. ОСОБА_1 , шляхом обману та зловживання довірою отримав вищевказаний велосипед від ОСОБА_8 , продовжуючи свій злочинний умисел, в цей же день, направився до місця мешкання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_3 , де продав вказаний вище велосипед ОСОБА_9 , тим самим розпорядився майном на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму – 513,33 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними злочинними діями, обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України – шахрайство, тобто заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, вчинене повторно.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вищевказаних злочинах, з приводу обрання міри запобіжного заходу поклався на розсуд суду.

Таким чином у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_1 , який допитаний в якості підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст.185, ч. 2 ст.190 КК України, вину свою визнав повністю та щиро каявся.

Крім того, вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, наданими суду в додатках до клопотання.

Враховуючи вищевикладене, у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки він підозрюється у вчиненні ряду тяжких злочинів, відповідальність за вчинення яких передбачена у вигляді позбавлення волі строком до 6 років.

- незаконно впливати на потерпілих та свідків з тією метою, щоб останні не надавали свідчень, які б підтверджували його причетність до вчинення злочину.

- вчинити інше кримінальне правопорушення , так як підозрюваний ОСОБА_1 , маючи не погашену та не зняту в установленому порядку судимість, продовжував вчиняти корисливі кримінальні правопорушення і до теперішнього часу їх вчиняє. Постійного місця роботи не має, постійного джерела доходу для існування також не має, що в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_1 схильний до вчинення корисливих злочинів та може продовжити свою злочинну діяльність, пов`язану із заволодінням чужим майном.

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, відсутність міцних соціальних зв`язків, відсутність постійного місця роботи, що також впливає на його майновий стан, запобігти вищевказаним ризикам можливо лише шляхом обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що зможе гарантувати його належну процесуальну поведінку.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу є недоцільним, оскільки не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів, за який у разі визнання винним йому загрожує покарання на строк до 6 років, міцних соціальних сімейних зв`язків, постійного місця роботи не має, є раніше судимим за вчинення аналогічних тяжких злочинів та беручи до уваги те, що по вищевказаному кримінальному провадженню необхідно виконати ряд слідчих дій та оперативно - розшукових заходів, слідчий і звернувся до суду з відповідним клопотанням.

Перевіривши надані суду матеріали кримінального провадження, дослідивши докази по даних матеріалах, оцінивши в сукупності всі обставини, заслухавши думку прокурора, який підтримав вказане клопотання, пославшись на доводи та факти викладені в ньому, думку самого підозрюваного, який поклався на розсуд суди при вирішенні даного питання, вважаю, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду клопотання було встановлено вагомість наявних доказів, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчинені інкримінованих йому злочинів за ч.ч.2,3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, а саме наявними доказами, переліченими в клопотанні. Також допитаний в якості підозрюваного та в судовому засіданні, останній також визнав свою вину у вчиненні даних злочинів.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що останній раніше неодноразово судимий (5 разів, жодна з судимостей не погашена), при цьому всі судимості за умисні тяжкі корисливі та аналогічні злочини. Поряд з цим вироком Красноградського районного суду від 12.06.2019 року останній був засуджений шостий раз за ч.ч.2, 3 ст.185 та ч.1 ст.70 КК України до реальної міри покарання - 3 років 6 місяців позбавлення волі(на даний час вирок не набрав законної сили), однак міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинна була бути обрана після набрання вироком чинності.

Відповідно до висунутої підозри від 07.011.2019 року ОСОБА_1 на даний момент підозрюється у скоєнні ряду злочинів, частина яких скоєна до ухвалення даного вироку, а частина(3 епізоди) після ухвалення даного вироку. В судовому засіданні ОСОБА_1 визнав це, однак чому саме він так вчинив, а саме після ухвалення вироку 12.06.2019 року продовжив скоювати нові аналогічні злочини, пояснити не міг, а казав тільки: «так вийшло, пробачте».

Також останній міцних соціальних зав`язків не має, оскільки не працює, зі своєю дружиною він посварився, в зв`язку з чим вона подала на розлучення, а він пішов з дому і останні кілька місяців постійного місця мешкання не має, тимчасово мешкає за різними тимчасовими адресами, господарства не веде, що може його спонукати до переховування від органів слідства та суду, підозрюється у скоєнні ряду тяжких злочинів за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, строком до 6 років – ризики передбачені, п.1 ст.177 КПК України.

Крім того, останній може незаконно впливати на потерпілих та свідків, повне коло яких ще не встановлено (п.3 ст.177 КПК України) з тією метою, щоб останні не надавали свідчень, які б підтверджували його причетність до вчинення злочину.

Також ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ст.177 КПК України), так як останній маючи не погашену та не зняту в установленому порядку судимість, продовжував вчиняти корисливі кримінальні правопорушення і до теперішнього часу їх вчиняє. Постійного місця роботи не має, постійного джерела доходу для існування також не має, що в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_1 схильний до вчинення корисливих злочинів та може продовжити свою злочинну діяльність, пов`язану із заволодінням чужим майном.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження дають підстави вважати підозру ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

З огляду на вищевикладене є достатньо підстав вважати, що існують передбачені статтею 177 КПК України ризики, на які вказує слідчий та прокурор, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.

Як зазначено в статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно вплинути на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Водночас, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

З огляду на викладене, суд дійшов до переконливого висновку, що клопотання слідчого необхідно задовольнити, а щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, з урахуванням поведінки підозрюваного, характеру скоєного та його особи, не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків, а також забезпеченню спробам переховування від суду, впливу на свідків та перешкоджання встановлення істини у справі, а тому у такому разі не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід обчислювати з моменту фактичного затримання в залі суду після оголошення ухвали суду.

Поряд з цим, положеннями ч.3 ст.183 КПК України передбачено, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

За змістом ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на вище зазначене та з урахуванням суспільної небезпечності скоєного та даних про особу ОСОБА_1 , суд застосовує її у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням певних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, що складає 160560,00грн.(80х2007грн).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193-197, 205, 485-488, 492 КПК України,-

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СВ Красноградського ВП ГУ НП України в Харківській області Мужевського С.О. – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 13год. 30хв. 08 листопада 2019 року до 13год. 30хв. 06 січня 2020 року.

Ухвала щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення, в зв`язку з чим ОСОБА_1 необхідно взяти під варту в залі суду.

Для тримання під вартою обвинувачений ОСОБА_1 підлягає направленню до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Визначити стосовно ОСОБА_1 суму застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 160560,00(сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (банк отримувач - ДКС України, код отримувача ЄДРПОУ - 26281249, код банк отримувач (МФО) – 820172, рахунок отримувача 37318098006674, отримувач коштів ТУ ДСА України в Харківській області, призначення платежу - запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії даної ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 , з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Визначити 2-х місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити письмово слідчого, прокуратуру і суддю Красноградського районного суду Харківської області.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Також роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі звільнення з під варти в разі внесення застави, останній негайно повинен повідомити про це слідчого та прокурора і з`явитися до слідчого для встановлення електронного засобу контролю.

Копію ухвали про обрання запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду протягом 5 діб з дня її оголошення.

Слідчий суддя

Красноградського районного суду Дудченко В.О.