Вирок № 85518834, 11.11.2019, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/413/17

Провадження № 1-кп/615/44/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2019 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Товстолужського О.В.,

при секретареві Неділько І.О.,

за участю прокурорів Жорняка М.С.,

Турбара А.В.,

Середи С.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Зольнікової В.О.,

потерпілого ОСОБА_2 М ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42017220000000041 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, українця, який займає посаду поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення ГУ НП в Харківській області, раніше не засудженого, одруженого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України,

в с т а н о в и в:

Державним обвинуваченням ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, будучи відповідно до наказу т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області №559 о/с від 07.11.2015 року призначеним на посаду командира відділення батальйону поліції особливого призначення (м. Харків) Головного управління Національної поліції в Харківській області, маючи спеціальне звання старшого сержанта поліції, являючись співробітником правоохоронного органу та виконуючи повноваження представника влади, усвідомлював відсутність законних підстав для застосування заходів фізичного впливу та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав та бажав настання суспільно небезпечних наслідків, порушив норми ст. ст. 21, 68 Конституції України, якими передбачено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, що кожний зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права, свободи, честь і гідність інших людей, також порушив службові обов`язки та ст. ст. 2, 43, 44 Закону України «Про Національну поліцію», де зазначено, що поліцейським заходом примусу – є застосування фізичного впливу (сили), порядок, межі та підстави застосування такого впливу, так як жодна з підстав не мала місця в даному правопорушенні, ОСОБА_1 явно перевищив надані йому повноваження.

Як зазначено в обвинувальному акті, 25.11.2016 року, приблизно о 14 годині 45 хвилин, коли ОСОБА_1 перебуваючи на посту «ДАІ» у м. Валки Харківської області, з метою демонстрації своєї переваги, бажаючи не допустити розмови адвоката ОСОБА_4 з ОСОБА_5 , в якого тимчасово вилучено слідчим СВ Валківського відділу поліції ГУ НП в Харківській області на зазначеному посту автомобіль «Hyundai Accent», державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 , безпідставно застосував до ОСОБА_4 фізичну силу, а саме наніс удар кулаком правої руки у ліву виличну ділянку обличчя та нижню повіку лівого ока. Внаслідок своїх незаконних дій, ОСОБА_1 завдав ОСОБА_4 фізичного болю та спричинив йому, згідно з висновком судово-медичного експерта №7338-ая/16 від 12.12.2016 року наступні тілесні ушкодження: садна на тлі синця на обличчі, які відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Такі дії ОСОБА_1 державним обвинуваченням кваліфіковані за ч. 2 ст. 365 КК України, - перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень, що супроводжувалися насильством, болісними діями, за відсутності ознак катування.

В судовому засіданні ОСОБА_1 винуватим себе не визнав повністю та пояснив, що в 2016 році він проходив службу в батальйоні поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області з місцем дислокації в м. Харків, а наприкінці цього ж року, наказом керівництва був відряджений до Валківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області для роботи на стаціонарному посту, який розташований поряд із автодорогою Харків-Київ на в`їзді в м. Валки Харківської області. Як правило він ніс службу в складі групи, яка складалась з декількох працівників поліції, при цьому старшим групи був він. Завданням цієї групи була охорона громадського порядку на місці несення служби.

Вдень, 25.11.2016 року, як зазначив обвинувачений, під час несення служби, хтось із його колег зупинив водія на прізвище ОСОБА_6 , який рухався на автомобілі «Hyundai Accent», в напрямку м. Київ. Колега повідомив ОСОБА_1 , що водій ОСОБА_6 на запитання працівника поліції повідомив, що в автомобілі знаходиться заборонений предмет. Сам Помазунов помітив через скло, що дійсно, в салоні лежить предмет в чохлі. Водій ОСОБА_6 на пропозицію працівників поліції відмовився добровільно пред`явити даний предмет. Через це, як ОСОБА_7 ОСОБА_8 , він зателефонував на лінію «102» та викликав слідчо-оперативну групу з місцевого територіального органу поліції.

По приїзду групи, ОСОБА_1 надав слідчому складений ним рапорт про дану подію та залишився біля автомобіля ОСОБА_9 . Старшою групи, що прибула на виклик була слідчий-жінка, яка стала оформляти якісь документи. Двері автомобіля були опечатані групою, яка прибула, і після цього, до місця події під`їхав не знайомий чоловік, який вийшовши із автомобіля, почав відразу все знімати на свій мобільний телефон. Як пояснив ОСОБА_1 , у нього відразу склалось враження, що відбувається якась провокація, оскільки цей чоловік поводився зухвало, кричав та зривав з автомобіля бірки, якими той був опечатаний. Сам ОСОБА_1 фізичну силу до цієї особи не застосовував, а просто перешкоджав підходити до автомобіля. З`ясувалось, що цією особою був адвокат на прізвище Розумний. Після завантаження автомобіля на евакуатор, усі разом, в тому числі Розумний, поїхали до Валківського відділу поліції, а ОСОБА_1 залишився та продовжив нести службу.

Сторона обвинувачення, на підтвердження скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення посилається на показання потерпілого, свідків, відомості з протоколів проведення слідчих експериментів та пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, висновками судово-медичних експертиз, щодо наявності та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого, а також посилається на відеозапис наданий під час досудового слідства самим потерпілим.

Суд, дослідивши надані докази, прийшов до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Так, згідно копії послужного списку особистий №0087333, ОСОБА_1 прийнятий на роботу в органи внутрішніх справ 28.04.2009 року, згідно наказу ГУ МВС України в Харківській області №52 о/с від 28.04.2009 року (а.с.170-172, т.1)

Відповідно до витягу із наказу т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області №20 о/с від 07.11.2015 року, ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання старшого сержанту поліції (а.с.157, т.1)

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області №943 від 11.11.2016 року, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 командира відділення БПОП (м. Харків) направлено з 14.11.2016 року по 13.12.2016 року у службове відрядження до Валківського відділу поліції ГУ НП в Харківській області (а.с.162, т.1)

Обов`язки та повноваження працівників поліції визначено галузевим законодавством, зокрема Законом України «Про Національну поліцію».

Статтями 23 та 24 Закону України «Про Національну поліцію» визначені повноваження, що виконує поліція, відповідно до покладених на неї завдань.

Як вбачається з ч. 1 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію», поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати заходи примусу - фізичний вплив (силу).

Порядок та підстави застосування фізичного впливу (сили) визначені в ст. ст. 43 та 44 Закону України «Про Національну поліцію».

Отже, судом встановлено, що 25.11.2016 року ОСОБА_1 знаходився на роботі та ніс службу в м. Валки Харківської області на стаціонарному посту поліції, що розташований на в`їзді до міста з боку м. Харкова та мав би діяти у відповідності до вищезазначених норм закону.

В цей день, з міста Харкова в напрямку м. Києва рухався автомобіль «Hyundai Accent», державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_10 та близько о 12 годині 40 хвилин, був зупинений працівниками поліції біля вищезазначеного стаціонарного посту.

Такі обставини не оспорюються жодним із учасників кримінального провадження.

Висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи та висновки експертів судово-медичних експертиз свідчать про отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень в період, що охоплює вищезазначені події.

Так, відповідно до висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи №1296-2016 від 26.11.2016 року, на підставі даних огляду по заяві ОСОБА_4 , в останнього виявлені тілесні ушкодження – садна на фоні крововиливу на обличчі. Такі пошкодження утворились від травматичної дії тупих твердих предметів, по механізму удар-тертя-ковзання та могли утворитись протягом доби до моменту огляду. Даний висновок підтверджується виглядом, характером пошкоджень, а також стадією загоєння саден та кольором крововиливу. За ступенем тяжкості такі тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.82, т.1)

Згідно висновку судово-медичної експертизи №7338-ая/16 від 14.12.2016 року, в ОСОБА_4 мали місце наступні тілесні ушкодження: садно на тлі синця на обличчі. Ці ушкодження утворилися від травматичної дії тупого твердого предмета за механізмом удар-тертя-ковзання та могли бути отримані протягом доби до моменту огляду (26.11.2016 року). Цей висновок підтверджується характером ушкоджень, а також стадією загоєння садна і кольором синця. За ступенем тяжкості: садно на тлі синця, викликало незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.110, т.1)

З висновків судово-медичної експертизи №301-Ая/17 від 16.01.2017 року та №666-Ая/17 від 31.01.2017 року витікає, що показання ОСОБА_4 , які викладені у «Протоколі проведення слідчого експерименту» від 16.01.2017 року та показання ОСОБА_10 , які викладені в «Протоколі проведення слідчого експерименту» від 31.01.2017 року в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним в частині механізму утворення встановлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. (а.с.133-134, 153-154, т.1)

Самі по собі висновки судово-медичних експертиз є доказами отриманими відповідно до закону, проте суд оцінює ці докази лише як такі, що фіксують наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 та їх локалізацію.

Разом з тим, локалізація та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 стороною захисту не оспорюються.

У висновках експертиз містяться дані про те, що: «…садно на тлі синця на обличчі…могло бути отримано протягом 1 доби до проведення огляду (26.11.2016 року)».

Таке формулювання, за відсутності інших об`єктивних даних, є припущенням, що вказує на ймовірність виникнення тілесних ушкоджень в певний проміжок часу.

Отже, обставини отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_4 викладені в обвинуваченні, не можна вважати підтвердженими дослідженими в судовому засіданні доказами, як окремо так і в їх сукупності.

Так, відповідно до копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1901 серії ХВ №000088 виданого Радою адвокатів Харківської області на підставі рішення від 18.02.2015 року, Розумний М.В. є адвокатом (а.с.91, т.1)

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він є адвокатом та надає професійну правничу допомогу. В листопаді 2016 року, зателефонував хтось із його знайомих та попрохав терміново надати правову допомогу особі, яку працівники поліції затримали в м. Валки Харківської області. Він погодився, а невдовзі йому зателефонував чоловік на прізвище ОСОБА_6 , що потребував допомоги та розповів ситуацію, яка склалась.

ОСОБА_4 пояснив, що на автомобілі свого тестя, він негайно вирушив до місця події, дорогою спілкуючись із клієнтом. Розмовляючи по телефону, Розумний радив клієнту зачинитись в автомобілі та дочекатись його приїзду. Проте, у відповідь почув крики та зрозумів, що працівники поліції застосували до ОСОБА_9 силу ОСОБА_11 Під`їхавши до стаціонарного посту поліції, який розташований на в`їзді м. Валки з боку Харкова, він побачив зупинений на узбіччі автомобіль, поруч з яким, під охороною працівників поліції, стояв водій. Автомобіль був обклеєний скотчем та папером, що взагалі не забезпечувало неможливість проникнення в середину. ОСОБА_4 представився, пред`явивши посвідчення адвоката та поклав свою папку на цей автомобіль. Він намагався вести відеозйомку, але випадково увімкнув функцію не відео, а фото. Він хотів підійти до автомобіля ближче, щоб зафіксувати опечатування автомобіля, яке на його думку, зовсім не відповідало кримінальному процесуальному законодавству. Підійти до автомобіля став перешкоджати працівник поліції, прізвище якого, згодом було встановлено, як Помазунов. ОСОБА_4 все одно намагався підійти до автомобіля і в цей момент, Помазунов цілеспрямовано вдарив його в ліву сторону обличчя правою рукою, одягненою в перчатку.

Як пояснив потерпілий, відеозйомку він розпочав після цього та намагався підійти до ОСОБА_9 , адже останнього утримували незаконно, а йому самому перетинали шлях та не підпускали до клієнта.

За твердженням потерпілого, працівники поліції діяли вкрай незаконно, оскільки не бажали оглядати автомобіль із середини за добровільною згодою власника, оскільки той повідомив, що в автомобілі велика сума грошей та телескопічна дубинка для самозахисту, яку він придбав абсолютно легально в Німеччині, незаконно опечатали та вилучили автомобіль та за допомогою евакуатора стали переміщувати приватну власність – автомобіль до відділу поліції. Після отримання удару, як зазначив потерпілий, він зателефонував за номером «102» та викликав поліцію повідомивши, що зазнав побиття. На місце події прибула інша група із Валківського відділу поліції.

Згодом, прибувши в райвідділ із затриманим ОСОБА_12 , як ОСОБА_7 ОСОБА_4 , він мав розмову із керівником слідчого відділення, який під загрозою привласнення усієї суми грошей, що на момент вилучення автомобіля знаходилась в ньому, вимагав та отримав 25 000 грн. в якості хабара за те, що ОСОБА_10 відпустять і віддадуть машину з грошима.

Потерпілий в судовому засіданні пояснив, що ввечері, 25.11.2016 року, після повернення додому, він зустрівся із тестем і той сфотографував наявні у нього на обличчі тілесні ушкодження. Наступного дня, він звернувся до лікарні, а 29.11.2016 року, після консультацій із ОСОБА_12 , звернувся із заявою про вимагання хабара працівниками Валківського відділу поліції і нанесення йому тілесних ушкоджень іншими працівниками поліції, до прокуратури Харківської області.

На підтвердження своїх пояснень, потерпілий надав в судове засідання фотозображення його обличчя із наявними на ньому ушкодженнями лівої частини.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він мешкає в м. Бровари Київської області та в кінці листопада 2016 року поїхав до м. Харкова, щоб придбати автомобіль. Нічого не купивши, він повертаючись додому, по дорозі, на стаціонарному посту поліції при в`їзді в м. Валки Харківської області, був зупинений співробітниками поліції. Як пояснив свідок, працівники поліції під час огляду автомобіля через скло побачили грошові кошти, сума яких становила 805 тис. грн. та телескопічну палицю. Останні повідомили, що бажають вилучити палицю, але він не надав дозвіл на огляд автомобіля. Йому повідомили, що зберігання такої палиці є незаконним і стали вимагати гроші.

Як повідомив свідок, він з дозволу працівників поліції зателефонував адвокату та попрохав надати йому правовому допомогу. Згодом приїхала група працівників поліції разом із слідчим із Валківського відділу поліції ГУ НП в Харківській області та почали вимагати кошти. ОСОБА_10 відмовив їм і через це його автомобіль було опечатано. Потім приїхав адвокат ОСОБА_4 та став вказувати працівникам поліції про їх незаконні дії. Адвокат намагався підійти, щоб поспілкуватись, але працівник поліції, прізвище якого, як згодом з`ясувалось ОСОБА_8 , перешкоджав йому. Під час штовханини, адвокат отримав від поліцейського удар в обличчя. Не зважаючи на обурення адвоката ОСОБА_4 , автомобіль все одно було завантажено на евакуатор та переміщено до Валківського відділу поліції, де за хабар в сумі 25 000 грн. він був відпущений.

Свідок пояснив, що вже в приміщені відділу поліції, він бачив синець на обличчі ОСОБА_4

Потерпілий ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_10 пояснили, що за фактом вимагання неправомірної вигоди, де обвинуваченими є працівники Валківського відділу поліції розглядається справа Валківським районним судом Харківської області в окремому самостійному провадженні.

Прокурор підтвердив вищезазначені дані.

Відповідно до постанови прокурора прокуратури Харківської області від 16.01.2017 року, з матеріалів досудового розслідування за №42016220000001048 від 30.11.2016 року, що зареєстровано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України (вимагання службовою особою з використанням свого службового становища), де потерпілим є ОСОБА_10 , а свідком ОСОБА_4 , виділено матеріали досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України і зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42017220000000041 (а.с.179-181, т.3)

Виділені матеріали кримінального провадження і є предметом розгляду стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Оцінюючи показання потерпілого і свідка ОСОБА_10 , суд прийшов до висновку, що вони не можуть бути прийняті до уваги, як об`єктивні та безсторонні з огляду на ті обставини, що свідка та потерпілого пов`язували договірні відносини про надання правової допомоги.

Зацікавленість свідка та потерпілого у визнанні неправомірними дій працівників поліції обумовлена їх процесуальними статусами, де свідок ОСОБА_10 – є потерпілим у кримінальному провадженні, що розглядається судом за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, а ОСОБА_4 в ньому – свідок.

Обидва кримінальні провадження пов`язані між собою обставинами зупинення та вилучення транспортного засобу ОСОБА_10 , що мало місце 25.11.2016 року, які зазначені особи, вважають неправомірним.

Крім пояснень потерпілого та свідка ОСОБА_10 , обвинувачення посилається на показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які були в складі слідчо-оперативної групи та прибули з Валківського відділу поліції на місце зупинки автомобіля «Hyundai Accent», яким керував ОСОБА_10

Зазначені свідки пояснили, що були на місці події в той час, коли приїхав Розумний та знаходились в безпосередній близькості від нього. Свідки зазначили, що бачили, як ОСОБА_4 зривав бірки з автомобіля ОСОБА_10 , який на момент приїзду Розумного вже був опечатаний. ОСОБА_4 з працівниками поліції розмовляв на підвищених тонах, поводився зухвало, стверджував, що він адвокат, що здійснює захист ОСОБА_10 , проте жодних документів, що підтверджують його повноваження не надавав. Свідки заперечили ту обставину, що взагалі хтось із працівників поліції застосовував до потерпілого фізичну силу.

В підтвердження обвинувачення, свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_13 надали інформацію лише про те, що 25.11.2016 року потерпілий та обвинувачений перебували в певний час в певному місці, як то визначено в обвинувальному акті, проте ці обставини сторонами захисту, обвинувачення, а також потерпілим і так не оспорюються.

Свідки обвинувачення, які є працівниками поліції та були присутніми 25.11.2016 року на посту поліції ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , підтвердили, що бачили адвоката ОСОБА_2 М ОСОБА_3 та інших осіб, в тому числі ОСОБА_1 , проте спростували відомості про нанесення ОСОБА_1 удару ОСОБА_4

Працівники Валківського відділу поліції ОСОБА_18 та ОСОБА_19 допитані в судовому засіданні в якості свідків обвинувачення пояснили, що за вказівкою керівника 25.11.2016 року прибули на місце події пост поліції в м. Валки. Метою їх прибуття була допомога колегам, які вже перебували на посту. Проте прибувши на місце, з`ясувалось, що ніякої допомоги не потрібно. Згадати чи були на місці події ОСОБА_1 чи ОСОБА_4 , зазначені свідки взагалі не змогли.

Інші свідки обвинувачення ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які також на час 25.11.2016 року працювали в Валківському відділі поліції пояснили, що на посту в м. Валки в цей день не були, про спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 їм нічого не відомо.

Свідок сторони захисту ОСОБА_22 пояснив, що він працював в одному підрозділі поліції особливого призначення разом із ОСОБА_1 та в листопаді-грудні 2016 року їх було відряджено до Валківського відділу поліції ГУ НП в Харківської області. Як пояснив свідок, службу вони несли на стаціонарному посту при в`їзді до м. Валки. Котелевський зазначив, що наприкінці листопада 2016 року вони зупиняли автомобіль, під час огляду в якому було виявлено телескопічну палицю, після чого було викликано слідчо-оперативну групу місцевого відділу поліції. Через деякий час, на місце події прибув адвокат, який вів себе зухвало, проте, як пояснив свідок, тілесних ушкоджень останньому ніхто не наносив.

Сумніви в тому, що тілесні ушкодження, які мали місце на обличчі потерпілого отримані ним саме в наслідок цілеспрямованих дій ОСОБА_1 підкріплюються іншою обставиною.

Так, потерпілий будучи фахівцем в галузі права, тобто особою обізнаною у способах захисту власних прав, мусив передбачати наслідки вчинення дій, після того, як викликав працівників поліції з приводу побиття його іншим працівником поліції, в цей же день 25.11.2016 року, надав письмові пояснення з приводу власного виклику наступного змісту: «Претензій щодо працівників поліції стосовно словесного конфлікту, який мав місце на посту «ДАІ» у м. Валки 25.11.2016 близько 15 год. 00 хв., а також виклику за тел. 102, щодо заподіяння тілесних ушкоджень не маю. Написано власноручно 25.11.2016 року». (а.с.97, т.1)

Цим поясненням ОСОБА_4 визначив, що його конфлікт з працівниками поліції був «словесним».

Даних про те, що такі пояснення були написані ОСОБА_4 під примусом, в судове засідання не надано.

Ця обставина також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_23 , який пояснив, що він працював черговим у Валківському відділу поліції. Восени 2016 року до відділу надійшов виклик по лінії «102» про нанесення особі тілесних ушкоджень працівником поліції. Після доповіді таких даних керівнику відділу, він направив слідчо-оперативну групу на місце події. Як пояснив свідок, через близько 20 хвилин дана група повернулась і, разом із рапортом працівника поліції про те, що відбулось, йому передали пояснення заявника в яких він зазначив, що не має жодних претензій до працівників поліції.

Суд приймає вищезазначені пояснення свідка, оскільки на час розгляду справи свідок не працює працівником поліції, як і не працював в одному підрозділі із обвинуваченим на час інкримінованих йому дій.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснив, що він займається діяльністю з перевезення автомобілів за допомогою евакуатора. Він згадав, що події мали місце декілька років тому. Як пояснив свідок, йому зателефонували працівники поліції та попрохали відвезти автомобіль який стояв біля посту поліції в м. Валки до Валківського відділу поліції. ОСОБА_24 зазначив що, він здійснив перевезення автомобіля, при цьому, автомобіль був зачинений та опечатаний. Будь-яких конфліктів чи бійок в місці завантаження автомобіля він не бачив та не чув.

Ці свідчення суд також приймає як достовірні та об`єктивні, оскільки свідок Перерва не є представником правоохоронного органу та не мав відносин з потерпілим.

Свідок ОСОБА_25 пояснив, що потерпілий ОСОБА_4 є чоловіком його доньки. Він, як і ОСОБА_4 здійснює адвокатську діяльність. Як пояснив свідок, в кінці листопада 2016 року, ОСОБА_4 попрохав його автомобіль, щоб поїхати до м. Валки для надання правової допомоги певній особі. Отримавши ключі від автомобіля, ОСОБА_4 поїхав. Ввечері, зустрівшись із зятем, як зазначив свідок, він виявив на його обличчі синець. Наявність таких ушкоджень, ОСОБА_4 пояснив, що він їх отримав від неправомірних дій працівників поліції.

Пояснення свідка ОСОБА_25 також не можуть бути прийняті судом як об`єктивні та не заангажовані, оскільки свідка ОСОБА_25 та потерпілого пов`язують родинні стосунки.

Фотографія тілесного ушкодження надана потерпілим, як така, що зроблена його тестем, ввечері 25.11.2016 року, не є джерелом інформації про обставини отримання цих тілесних ушкоджень.

Суд також не приймає як допустимі докази протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.01.2017 року за участю потерпілого ОСОБА_4 (а.с.135-139, т.1) та від 31.01.2017 року за участю свідка ОСОБА_10 (а.с.165-169, т.1), оскільки в них відсутні підписи самих учасників ОСОБА_4 та ОСОБА_10

Протоколи проведення слідчих експериментів від 17.01.2017 року за участю потерпілого ОСОБА_2 М ОСОБА_3 та від 31.01.2017 року за участю свідка ОСОБА_10 (а.с.100-109, т.1) не можуть слугувати доказами на підтвердження завдання удару ОСОБА_1 , оскільки не містять відомостей в який самий момент це відбулось і хто з сторонніх осіб був при цьому присутній.

Отже, зазначені документи містять дані лише про механізм отримання ушкоджень в той час коли сукупність вагомих доказів породжує сумнів в тому, що ОСОБА_4 зазнав ушкоджень від дій саме ОСОБА_1 .

Як обвинувачений, так і потерпілий пояснили, що відеозапис наданий потерпілим ОСОБА_4 був здійснений останнім за допомогою його власного мобільного телефону і відображає дійсні події, що мали місце у зазначений в обвинуваченні дату та час біля будівлі поста поліції на в`їзді в м. Валки Харківської області.

Отже, суд приймає зазначений відеозапис як належний та допустимий доказ, отриманий в передбаченому КПК України порядку, що містить фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

В судовому засіданні ретельно досліджений зазначений відеозапис.

Загалом, відеозапис містить дані про те, що на місці події, біля дороги Київ-Харків, навпроти приміщення посту поліції перебуває легковий транспортний засіб, який ймовірно, на певних правових підставах, належить ОСОБА_10

ОСОБА_10 перебував біля автомобіля, рух ОСОБА_9 певним чином контролювався та обмежувався працівниками поліції, що стояли поруч з ним.

Потерпілий пояснив, що відеозапис був розпочатий ним, після того, як ОСОБА_1 наніс йому удар.

Суд вважає, що потерпілий спотворює сам момент початку контакту між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , свідомо виносячи відомості про удар за межі відеозапису, оскільки, вочевидь, відеозаписом цього удару не зафіксовано.

Зазначена обставина підтверджується даними відеозапису з його початку, коли на перших секундах Розумний представляється адвокатом, а на 16 сек., на питання ОСОБА_2 М ОСОБА_3 слідчий Хрищенюк ОСОБА_26 Ф. представляється ОСОБА_4 На 23 сек. на його ж запитання слідчий роз`яснює, що огляд транспортного засобу ОСОБА_10 вже відбувся. Крім того, слідчий вимагає у Розумного пред`явити його документи.

На 27 секунді відеозапису, ОСОБА_1 повідомляє, що не бажає спілкуватись з цією особою, маючи на увазі ОСОБА_4 та відходить від нього.

До ОСОБА_4 на 30 сек. підходить інший працівник Валківського відділу поліції на прізвище ОСОБА_13 , до якого Розумний звертається із словами: «Руки приберіть!».

ОСОБА_13 вимагає від ОСОБА_4 , щоб той забрав з автомобіля свої речі та відійшов від транспортного засобу. При цьому, ОСОБА_4 відмовляється вголос.

На 46 секунді відеозапису ОСОБА_1 роз`яснює ОСОБА_4 , що відбувається фіксація правопорушення за участю автомобіля та вимагає від нього відійти від транспортного засобу.

З 48 по 51 секунду відеозапису камера телефону ОСОБА_4 охоплює погруддя ОСОБА_1 та обличчя, і при цьому, ОСОБА_1 повідомляє, що ним здійснюється охорона місця події.

В цей же відрізок часу до 52 секунди, права рука ОСОБА_1 також з`являється на зображенні та перебуває уздовж його тулуба.

На 52-53 секунді, камера телефону була спрямована ліворуч на землю і вже на 54 секунді, знову охопила погруддя, обличчя та праву руку обвинуваченого.

Весь цей час ОСОБА_1 поводився спокійно, заявивши особі, що здійснювала відеозапис: «можете знімати» (55 секунда відеозапису).

Натомість, на 56 секунді відеозапису чути, як ОСОБА_4 питає у ОСОБА_1 «З якою метою ви ударили мене в обличчя?». ОСОБА_1 , не змінюючи тону відповів, що він його не бив.

За таких підстав, суд вважає, що на відеозаписі зафіксовані усі події від початку спілкування ОСОБА_4 з працівниками поліції та ОСОБА_10 біля зупиненого працівниками поліції автомобіля.

За позицією сторони обвинувачення та потерпілого, той самий фрагмент відеозапису, де ОСОБА_4 (56 сек.) задає запитання ОСОБА_1 , що стоїть прямо перед ним, «З якою метою ви мене вдарили?», - є підтвердженням завдання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Суд не погоджується з цим, з огляду на обставини за яких здійснювався відеозапис.

Вочевидь, метою відеофіксації вищезазначених подій з боку потерпілого, як адвоката, який надає професійні правові послуги певній особі, була не тільки фіксація можливих порушень з боку працівників поліції, але й демонстрація ним самого процесу відеофіксації для спонукання працівників поліції до виконання ними законних, на думку адвоката, вимог.

Оскільки ОСОБА_4 усвідомлював це, то мав реальну змогу відразу зафіксувати після нанесення удару, бодай, первісні тілесні ушкодження на власному обличчі, проте не зробив цього.

І цей факт також викликає сумнів у наявності тілесних ушкоджень у потерпілого на момент його спілкування з ОСОБА_1 .

Водночас, нанесення удару працівником поліції ОСОБА_1 особі, яка представилась адвокатом та демонстративно фіксує усі події на відеозапис, - є нелогічним та малоймовірним.

Вищезазначене підтверджується, відеозаписом на 56 сек., де ОСОБА_1 на закиди потерпілого, про нібито нанесення йому удар, реагує впевнено, пропонуючи ОСОБА_4 пройти медичний огляд.

Обвинувачення містить твердження про те, що метою завдання удару ОСОБА_1 було перешкоджання ОСОБА_4 , як адвокату, спілкуватись із власним клієнтом ОСОБА_10

Обвинувачення в цій частині не узгоджується із поясненнями самого потерпілого, який стверджує, що працівник поліції на прізвище ОСОБА_1 цілеспрямовано завдав йому удар в обличчя, під час спроби підійти до автомобіля, а не спілкування з клієнтом (журнал судового засідання від 10.10.2019 року 11 год. 54 хв. 50 сек., а.с.169, т.3, зворотній бік).

Крім того, показання Розумного та свідка ОСОБА_9 також протирічать один одному в цій частині, оскільки свідок ОСОБА_10 підтверджуючи сам факт завдання ОСОБА_1 удару ОСОБА_4 вказав, що це відбулось у «штовханині», коли Розумний намагався дістатись до нього для конфіденційного спілкування (журнал судового засідання від 10.10.2019 року 10 год. 01 хв. 39 сек., а.с.167, т.3).

Дані розбіжності мають важливе значення, оскільки обвинувачення містить формулювання про те, що ОСОБА_1 наніс тілесні ушкодження потерпілому «…бажаючи не допустити розмови адвоката ОСОБА_4 з ОСОБА_5 » .

Також формулювання обвинувачення містить дані про те, що ОСОБА_1 безпідставно застосував фізичну силу і з метою «демонстрації своєї переваги».

Водночас, як сам обвинувачений заперечив наявність у нього мети демонструвати перевагу у спілкуванні з ОСОБА_4 , так і інші докази, кожний окремо, не вказують на таку мету.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Невідповідність позиції потерпілого формулюванню обвинувачення в частині мотиву є значним фактором у формуванні «розумного сумніву», за наявності якого, обвинувачення не може вважатись підтвердженим.

Адже, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України, обов`язковому доказуванню підлягає мотив і мета кримінального правопорушення.

Вищезазначене знаходить своє підтвердження в позиції викладеній в Постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року (справа 712/13361/15) в якій зазначено, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року). Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Під час судового розгляду, судом досліджені усі надані сторонами фактичні дані, учасники процесу не були позбавлені можливості заявляти клопотання, надавати інші докази, просити суд про вчинення певних дій, передбачених кримінальним процесуальним законом.

Відповідно до ст. 92 КПК України, тягар доведення винуватості особи у скоєнні кримінального правопорушення лежить на стороні обвинувачення.

За суттю даної норми, прокурор зобов`язаний не тільки надати в судовому засіданні усі наявні у нього докази, але й спростувати позицію сторони захисту в разі невизнання обвинуваченим винуватості.

Отже, аналізуючи кожен з наданих стороною обвинувачення доказів, як окремо так і в їх сукупності, суд прийшов до висновку, про те, що вони не підтверджують ту обставину, що саме ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження.

Суд не може із впевненістю стверджувати, що тілесні ушкодження спричинив ОСОБА_1 , лише тому, що на нього вказує потерпілий.

Таким чином, даних про перевищення ОСОБА_1 повноважень не має, оскільки не доведено сам факт застосування з боку останнього фізичної сили, у виді удару.

Згідно положень ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як вбачається з ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно із статтею 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладені доводи, суд вважає за необхідне виправдати ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку із недоведеністю, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення.

Міра запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 не обрана, цивільний позов не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати – відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 370, 373, 374-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку із недоведеністю висунутого обвинувачення.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.В. Товстолужський