Постанова № 8551763, 24.03.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 березня 2010 р. № 7/144-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого судді:Кравчука Г.А.

суддів:Мачульського Г.М.

Олійника В.Ф. (доповідач),

розглянувши

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "МОРІС", м. Вінниця

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 року

у справі№7/144-09 господарського суду Вінницької області

за позовомВиконавчого комітету Вінницької міської ради

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "МОРІС", м. Вінниця

пророзірвання договору оренди

за участю представників сторін:

позивача -Левчишин С.О.;

відповідача –Кирийчук В.І., Безрученко Д.П.; в с т а н о в и в :

У червні 2009 року Виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "МОРІС", м. Вінниця (далі –ТОВ ВКП "МОРІС") про розірвання договору №2 від 01.04.2001 року оренди цілісного майнового комплексу, а саме котельні, розташованої по вул. К. Маркса, 18А в м. Вінниця та передачу її до виконавчого комітету.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02 жовтня 2009 року (суддя Банасько О.О.), яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 року у справі №7/144-09 (судді: Філіпова Т.Л. –головуючий, Горшкова Н.Ф., Майор Г.І.) позов був задоволений та постановлено розірвати договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 року №2, укладений між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код –13322432) та ТОВ ВКП "МОРІС", пров. К.Маркса, 44, м. Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код –24899175). Зобов'язано Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" повернути Виконавчому комітету Вінницької міської ради за актом прийому-передачі цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К. Маркса, 18а. Цим же рішенням було вирішено питання про судові витрати.

В касаційній скарзі ТОВ ВКП "МОРІС" ставиться питання про скасування зазначених судових рішень та припинення провадження у справі з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені в касаційній скарзі доводи колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи із наступного.

Як видно із матеріалів справи судами попередніх інстанцій було визнано встановленим, що 01 квітня 2001 року між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради (орендодавець) та ТОВ ВКП "Моріс" (орендар) укладено договір №2 оренди цілісного майнового комплексу (далі –договір), згідно з п.1.1 якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К. Маркса, 18а, склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки комплексу, результатів інвентаризації та передавального балансу станом на 01.04.2001 року. Загальна вартість переданого майна становить 2163035,92 грн. (а.с.9-11, т.1).

Відповідно до п.2.1 договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийому-передачі вказаного майна.

В п.2.4 договору сторони зазначили, що вартість майна, що повертається орендарем орендодавцю, визначається на підставі передавального балансу та акту оцінки складеного за даними інвентаризації майна на момент припинення договору оренди, звіреного з актом приймання-передачі комунального майна в оренду. Орендар повертає майновий комплекс в порядку визначеному чинним законодавством і цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням виконкому №1277 від 31.08.2000р. і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2001 року - 5407,59 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди квітень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за квітень 2001 року (п.3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору сторони встановили, що орендна плата перераховується до міського бюджету щоквартально не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним кварталом з урахуванням щомісячного індексу інфляції. В орендну плату не входять платежі за комунальні та інші послуги, а також плата за землю.

Згідно із п.3.6 договору зобов’язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечується у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше ніж орендна плата за два місяці.

В п.4.1 договору сторони обумовили, що амортизаційні відрахування за орендоване майно залишаються в розпорядженні орендаря і використовуються на повне відновлення орендованих основних фондів.

Відповідно до розділу 5 (Обов’язки орендаря) договору орендар зобов’язався, зокрема, в місячний термін оформити право оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства (п.5.1); використовувати орендоване майно у відповідності з його призначенням та умовами цього договору (п.5.2); своєчасно і в повному обсязі вносити до місцевого бюджету орендну плату (п.5.3); своєчасно здійснювати капітальний і поточний ремонт орендованих основних фондів. Проведення капітального ремонту погоджувати з орендодавцем (п.5.4); нараховувати амортизаційні відрахування на орендовані основні засоби своєчасно та до 20 числа місяця слідуючого за звітним кварталом подавати звіт про нарахування та використання цих відрахувань до фінансового управління (п.5.6); застрахувати орендоване майно в порядку визначеному законодавством (п.5.7); створити страховий фонд (п.5.8).

У відповідності до п.6.3 договору орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили право орендодавця виступати з ініціативою щодо внесення змін у договір оренди або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок його неналежного використання або невиконання умов договору.

Сторони договору визначили, що спірний договір діє з 01.04.2001р. до 31.03.2011р. строком на 10 років (п.10.1 договору).

У п.10.3 та п.10.4 договору сторони встановили, що зміни та або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

На виконання умов договору 02.04.2001 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду цілісний майновий комплекс бувшої котельні КЕЧ 2/53, залишкова вартість якої складала 2163035,92 грн. згідно з додатками про що свідчить підписаний сторонами акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу котельні КЕЧ 2/53 по вул.К.Маркса, 18а та додатки № № 1-5 до нього (а.с.12-17, т.1).

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 26.04.2001 року №728, зокрема, було вирішено здати в оренду відповідачу терміном на 10 років цілісний майновий комплекс –котельню по вул. К.Маркса, 15а, балансовою та залишковою вартістю 2163035,92 грн. та затверджено договір оренди цілісного майнового комплексу котельні по вул.К.Маркса, 18а, (а.с.18, т.1).

В подальшому до вказаного договору оренди вносились зміни стосовно розмірів орендної плати, наданих орендарю пільг по її розміру тощо згідно з додатковими угодами від 27.04.2001 року, від 24.06.2002 року, від 01.01.2003 року, від 01.02.2004 року (а.с.19-21, 118, т.1).

06.02.2009 року міським головою м. Вінниці прийнято розпорядження №25-р "Про створення комісії по перевірці ефективного використання комунального майна орендованих цілісних майнових комплексів по вул. К. Маркса, 18а, та вул. Чехова, 7".

За результатами проведеної перевірки, комісією складено відповідний акт з висновками про те, що умови договорів оренди виконуються орендарем неналежним чином (неоформлення останнім права оренди земельної ділянки, страхування предмета оренди на суму, меншу його балансової вартості, самовільне проведення реконструкції, перепланування та встановлення додаткового обладнання, несвоєчасне внесення орендної плати тощо) та запропоновано управлінню комунального майна спільно з юридичним управлінням підготувати на розгляд виконкому проект рішення щодо розірвання договорів оренди №№1, 2 з ТОВ ВКП "Моріс" за взаємною згодою сторін (а.с.26-32, т.1). Комісією також було проведено інвентаризацію переданого орендарю майна, результати якої відображено в актах інвентаризації №№1, 2 (а.с.73-86, т.2).

Відповідачем щодо акту перевірки та актів інвентаризації надано письмове пояснення від 24.03.2009 року №79 та заперечення від 02.04.2009 року №84 в яких, зокрема, ТОВ ВКП “Моріс” посилався на безпідставність та необ'єктивність висновків, вказаних в акті (а.с.43-44, т.2, 119-121, т.1).

05.05.2009 року позивачем на адресу відповідача було направлено пропозицію про розірвання договору оренди від 01.04.2001 року №2 (лист від 05.05.2009 року №04-3-13-3017, а.с.22, 115, т.1). Факт отримання вказаного листа відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 980750 від 15.05.2009р.(а.с.51, 115, т.1).

Факт надіслання позивачем письмової пропозиції відповідачу розірвати договір оренди, відповідачем не заперечується. При цьому, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповіді на пропозицію розірвати договір відповідач не надав.

У червні 2009 року Виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся до господарського суду Вінницької області з позовною заявою, в якій, посилаючись на викладені обставини, просив розірвати договір №2 оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 року, укладений між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та ТОВ ВКП "Моріс" та передати котельню по вул. К.Маркса, 18а, в м. Вінниця за актом прийому-передачі до Виконкому Вінницької міської ради.

Крім цього, 12.08.2009р. позивач надав до суду першої інстанції письмові обґрунтування позовних вимог, а 21.09.2009р. письмові пояснення щодо позовних вимог (114-117, 214-217 т.2).

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення закону містяться також в ст.ст.151, 161 ЦК УРСР, який був чинним на момент укладення сторонами спірного договору.

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання (ст.611 ЦК України) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема , розірвання договору.

Із змісту п.5.1 договору видно, що орендар взяв на себе зобов'язання в місячний термін оформити право оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства.

Суди на зазначене вказали, що така умова договору оренди майна не визначена законом як істотна , з огляду на зміст ч.1 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", проте її наявність у договорі не суперечить законодавству, враховуючи положення ч.3 ст.10 цього ж Закону, а також ст.627 ЦК України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору) оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору) орендарі набувають права на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, цим та іншими законами України та договором оренди землі. Підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця.

Порядок надання земельних ділянок в користування визначено в ст.19 Земельного кодексу України №561-ХІІ (в редакції, чинній на момент укладення договору).

З наданої позивачем довідки Управління земельних ресурсів від 29.07.2009р. №2263/01-16 видно, що 02.07.2009р. управлінням було надано відповідь на звернення ТОВ ВКП "Моріс" від 18.06.2009р. №144 стосовно оформлення земельної ділянки за адресою вул.К.Маркса, 18а, та вказано на необхідність надання відповідних документів для підготовки рішення на розгляд органів місцевого самоврядування. Також у вказаній довідці зазначається про те, що звернень від ТОВ ВКП "Моріс" щодо розгляду проекту відведення, технічної документації до управління земельних ресурсів не надходило (а.с.93, т.2).

В матеріалах справи наявна довідка Управління Держкомзему у м.Вінниці Вінницької області від 30.07.2009р. №870, в якій зазначено, що земельна ділянка по вул.К.Маркса, 18а, належить територіальній громаді міста і в користування чи власність нікому не передана, цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (а.с.112, т.2).

Аналогічні відомості містяться в довідці Управління земельних ресурсів Вінницької міської ради від 22.09.2009 року №534/01-08. Також 22.09.2009 року позивачем надано копію державного акта на право постійного користування землею міста Вінниці, копію плану земель наданих в постійне користування виконкому Вінницької міської ради народних депутатів.

Крім того, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.09.2009 року свідчить про те, що земельна ділянка розташована в м. Вінниці по вул. К. Маркса, 18а, використовується ТОВ ВКП "Моріс" без документів, що посвідчують право використання земельною ділянкою згідно з вимогами ст.125 Земельного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях підтверджував відсутність оформленого договору оренди земельної ділянки.

Наведене дало підстави судам визнати, що не є переконливими посилання відповідача на відсутність його вини у невиконанні цієї умови договору, зокрема і в частині посилань на положення ст.116, п.1 ст.124 Земельного кодексу України. Норми Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України №2768-ІІІ (в редакції чинній на момент прийняття рішення) передбачають обов'язок для особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду здійснити певні дії з метою юридичного оформлення права користування земельною ділянкою. В підтвердження вчинення таких дій відповідачем не надано відповідних доказів ( кадастрового плану, технічної документації тощо).

Посилання відповідача на те, що земельна ділянка на якій розташовано цілісний майновий комплекс по вул. К. Маркса, 18а, належить до земель оборони жодним чином не підтверджено.

Щодо невиконання орендарем зобов'язань за договором оренди, передбачених положеннями п.5.4. щодо капітального ремонту основних фондів та використання з цією метою амортизаційних відрахувань суди зазначили, що згідно з ч.3 ст.23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар.

Проте цілісний майновий комплекс - котельня по вул. К.Маркса, 18А в м. Вінниця - на баланс ТОВ ВКП "Моріс" не передавалась, а знаходиться на балансі управління житлового господарства Вінницької міської ради.

З матеріалів справи видно, що відповідач неодноразово звертався до позивача з пропозицією про передачу на баланс ТОВ ВКП "Моріс" орендованого цілісного майнового комплексу (листи від 24.05.2009 року №129 та від 07.04.2004 року №101, а.с.97, т.1, а.с.36, т.2), проте позитивної відповіді на вказані звернення не отримав.

Посилання позивачем на те, що неналежне виконання відповідачем умов договору щодо проведення капітального ремонту спричинило виникнення дефектів у шести котлоагрегатах, які внаслідок неможливості подальшої експлуатації відповідно до акту про списання основних засобів затвердженого рішенням виконкому від 30.09.2008 року №2348 були списані суди визнали не переконливим, оскільки акти про списання основних засобів, висновки експертизи за результатами експертного обстеження не підтверджують факту виведення котлів з експлуатації та необхідність їх списання внаслідок не проведення своєчасно капітального ремонту або допущених порушень їх експлуатації з боку орендаря. Відсутність орендованого майна на балансі відповідача унеможливлювало нарахування ним у встановленому порядку амортизаційних відрахувань і, відповідно, використання їх для проведення капітального ремонту основних засобів, тому посилання позивача у цій частині не доводять порушення умов договору оренди відповідачем.

Судами надано юридичну оцінку про те, що є необґрунтованими доводи позивача щодо проведення відповідачем, в порушення умов договору оренди, поліпшень орендованого майна без згоди орендодавця (встановлення нових котлоагрегатів) , враховуючи положення п.6.3. договору оренди, а також враховуючи, що сторони договору оренди своїми спільними діями сприяли досягненню погодженої ними мети - встановленню нових котлоагрегатів.

Про згоду орендодавця свідчать його дії, щодо укладення 29.08.2008 року між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради (поручитель) та ТОВ ВКП "Моріс" договору поруки №1/4, з якого вбачається, що поручитель поручається за підприємство перед ВФ ВАТ "Кредитпромбанк" по отриманню кредиту для виконання робіт по реконструкції котельні з заміною котлових агрегатів (а.с.102, т.1). З моменту закупівлі та проведення робіт по монтажу двох котлоагрегатів "VISSMAN" (2007-2008 рік) позивачем не було вчинено дій, які б могли бути розцінені як незгода з діями орендаря. Котлоагрегати використовувались відповідачем з метою забезпечення населення мікрорайону тепловою енергією та гарячим водопостачанням, що не суперечить умовам спірного договору.

Щодо порушень орендарем умов, передбачених п.п. 5.7, 5.8 договору оренди суди зазначили та виходили з тих положень ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які визначають умову щодо страхування орендованого майна як істотну умову договору оренди. Належним виконанням цієї умови забезпечується право орендодавця отримати власне майно після спливу строку дії орендного договору у не погіршеному стані.

Згідно із ст.24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди.

В п.5.7 договору передбачено обов'язок для орендаря застрахувати орендоване майно в порядку визначеному чинним законодавством.

Згідно ст.1 Закону України "Про страхування" (в редакції Закону на момент укладення договору) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Частинами 1, 3, 4 ст.8 названого Закону (в редакції Закону на момент укладення договору) встановлено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не обумовлено договором страхування або умовами обов'язкового страхування. Страхове відшкодування - грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Метою страхування майна є можливість його відновлення у разі настання страхового випадку у попередньому стані.

Дії відповідача, спрямовані на виконання п.п.5.7,5.8 договору оренди підтверджуються матеріалами справи (довідка Вінницької дирекції АТ "Українська пожежно-страхова компанія" від 23.07.2009 року №1/07 (а.с.59, т.2), картка рахунку з 01.01.2003 року по 30.07.2009 року, як підтвердження оплати страхових сум страховику (а.с.60-62, т.2), проте суди вказали, що не можуть вважатися дії такими, що свідчать про належне виконання цієї умови договору, з урахуванням наступного.

Як вбачається із п.1.1 договору, акту прийому-передачі цілісного майнового комплексу котельні КЕЧ 2/53 (вул. К. Маркса, 18а) залишкова вартість орендованого майна складає 2163035,92 грн.

Відповідно до довідки Управління житлового господарства Вінницької міської ради від 29.07.2009 року №06/405 станом на 01.01.2009 року балансова вартість цілісного майнового комплексу по вул. К. Маркса, 18а, становить 4585693,00 грн., а сума зносу 1627538,00 грн. (а.с.94, т.2).

Натомість відповідачем укладено договір страхування згідно з яким, сума страхового відшкодування в разі настання страхового випадку буде дорівнювати 71711,92 грн.

Враховуючи положення ст. 13 Цивільного кодексу України та частини 2 ст. 193 Господарського кодексу України відповідно до якої кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та досягнення загальногосподарського інтересу, суди визнали відсутність належного виконання умов орендного договору у зазначеній частині.

За змістом позовної заяви, підставою звернення позивача до суду з позовом є і недоотримання останнім від відповідача орендної плати у зв’язку із простроченням платежів та виникнення на підставі цього заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону про оренду майна, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 10 Закону визначено, що однією із істотних умов договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації. Відповідне положення міститься і у ст.284 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

У відповідності із додатковою угодою, укладеною між сторонами 01.02.2004р. до договору №2 від 01.04.2001р., встановлено розмір орендної плати у сумі 3153,92 грн. Пунктом 3.2 договору сторони встановили, що орендна плата перераховується до міського бюджету щоквартально не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним кварталом з урахуванням щомісячного індексу інфляції. В орендну плату не входять платежі за комунальні та інші послуги, а також плата за землю. Тобто, ТОВ ВКП “Моріс” взяло на себе певне зобов'язання, воно у нього виникло в силу договору оренди (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підстава виникнення обов'язку).

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення договору), ст.286 ГК України встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Дослідженням наявних у справі доказів судом встановлено, що в порушення наведених норм законодавства та умов договору відповідач належним чином свої зобов'язання не виконав, орендну плату своєчасно та в повному обсязі не оплачував.

Відповідно до даних, що містяться у довідці про нарахування та надходження орендної плати (т.2, а.с.96-98) відповідач мав борг з орендної плати на протязі всього періоду користування орендованим майном. Цю обставину відповідач не заперечує.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Вінницької області від 28.08.2007р. у справі №8/143-07 позов прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства “Моріс” про стягнення 122575,73 грн. задоволено. Стягнуто з ТОВ ВКП “Моріс” на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради 122575, 73 грн. боргу по сплаті орендної плати за період з листопада по грудень місяці 2003 року, 2004р., 2005 рік та травень-грудень 2006 року (а.с.112, т.1).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.11.2007р. у справі №8/143-07 розстрочено ТОВ ВКП “Моріс” погашення боргу в сумі 122575,73 грн. по оренді котельні №1, пров. К.Маркса, 18а, згідно з рішенням суду від 28.08.2007р. в такому порядку: з січня 2008 року по листопад 200 року включно по 10215,00 грн. щомісяця, а в грудні 2008 року –10210,73 грн. (а.с.113, т.1).

Відповідно до картки рахунку 532 за період з 01.01.2007р. по 13.07.2009р. ТОВ ВКП “Моріс” погасив дану заборгованість по орендній платі частково в сумі 91935,00 грн.

Враховуючи, що відповідач плату за користування орендованим майном в розмірі 30640,73 грн., стягнуту відповідним рішенням суду не погасив, позивач 05.05.2009р. направив відповідачу лист №04-3-13-3017 з пропозицією про розірвання договору оренди від 01.04.2001 року (підтвердженням чого є повідомленням про вручення поштового відправлення № 980750 від 15.05.2009р., а.с.51, 115, т.1).

В матеріалах справи станом на час прийняття рішення судом першої інстанції були відсутні докази погашення відповідачем заборгованості. Доводи відповідача в частині несвоєчасного відшкодування позивачем відповідачу різниці вартості теплової енергії, що постачається населенню по пільгових тарифах, не визнана судом як прострочення кредитора (ст. 613 ЦК Ураїни), оскільки обов'язок сплати орендної плати , відповідно до наведених вище положень законодавства, не залежить від результатів господарської діяльності орендаря.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Пунктом 8.2 договору сторони передбачили право орендодавця виступати з ініціативою щодо внесення змін у договір оренди або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок його неналежного використання або невиконання умов договору.

Частиною 2 ст.651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судами попередніх інстанцій доведено істотне порушення умов договору, оскільки істотною умовою договору оренди є і його оплатність.

Матеріали справи підтверджують наявність обставин, що свідчать про порушення договору зі сторони ТОВ ВКП "Моріс", які призвели до позбавлення позивача отримано того результату, на який він розраховував при укладенні договору.

Крім того за приписами ст.188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання договору) або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Суди встановили, що нормами чинного законодавства не передбачено строк, у який сторона договору повинна звернутись до суду з позовом про розірвання договору.

Лист-пропозиція позивача від 05.05.2009р. №04-3-13-3017 був визнаний судом як доказ, що свідчить про дотримання досудового визначеного ст.188 ГК України порядку розірвання договору оренди.

Оскільки сторонами не досягнуто відповідної згоди суди визнали встановленим, що спір правомірно було передано на вирішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, а тому суди попередніх інстанцій визнали також і позовну вимогу про передачу об'єкта оренди Виконавчому комітету Вінницької міської ради обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства,

Вищий господарський суд України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову, оскільки виходячи із змісту вимог ст.651 ЦК України, а також за відсутності застережень іншого змісту в частині 3 ст.291 ГК України, ст.783 ЦК України, а тому приходить до переконливого висновку, що встановлений статтею 783 ЦК України перелік підстав розірвання договору найму на вимогу наймодавця не є виключним і що у всякому випадку право вимоги розірвання договору у наймодавця виникає у разі істотного порушення договору наймачем, а тому визнає, що судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано правильну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, які не можуть бути скасованими.

З цих підстав касаційна скарга не може бути задоволена.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "МОРІС" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 року та рішенням господарського суду Вінницької області від 02 жовтня 2009 року у справі №7/144-09 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г. Кравчук Судді:Г. Мачульський В. Олійник