Постанова № 8550477, 12.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.03.10Справа №2а-15086/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , суддів Кудряшової А.М.

Циганової Г.Ю.

при секретарі Слабун О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Фірма «Союз-Крим»

до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі ДПА України

про визнання протиправним та скасуванню рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, спонукання до виконання певних дій визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення-рішення.

за участю представників:

від позивача – Смирнова Г.М. – пред-к, дов. від 01.09.2009 р.

Давиденко М.І. – пред-к, дов. від 25.05.2009 р.

від відповідачів – 1) Петрова Ю.В. – пред-к, дов № 418/9/10-0 від 11.03.2010 р.

Підронова Є.В. – дов. № 283/9/10-0 від 12.02.2010 р.

2) Безверха Ю.А, -пред-к, дов. №10-60-16/2885 від 28.08.2009 р.

Суть спору: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла позовна заява Приватного підприємства «Фірма «Союз-Крим» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі (далі відповідач), ДПА України (далі другий відповідач) про визнання протиправним та скасуванню рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оформленого актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 28/15-02 від 15.10.2009 р., спонуканню відповідачів вчинити дії з відновлення дії свідоцтва № 100106490, виданого 24.03.2008 р. на бланку ф. №2-ПДВ, Серія НБ 3155295, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0001951502/0 від 14.12.2009 р. про застосування штрафних санкцій на суму 170 грн. Вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно, без вивчення всіх обставин справи анулював реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 11.02.2010 р., надав заперечення на позов, в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову.

Другий відповідач надав письмові пояснення на позов до суду в яких зазначив, що відповідачем рішення про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 28/15-02 від 15.10.2009 р., прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, в наслідок чого відсутні підстави для задоволення позову.

Під час проведення судових засідань представники сторін наполягали на вимогах та доводах, викладений у позові та запереченнях до нього.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований Сімферопольською районною державною адміністрацією 13.06.2001 р.

Відповідач зареєстрував 05.12.2007 р. позивача платником податку на додану вартість, йому видано Свідоцтво серія НБ№1552295 № 100106490 про реєстрацію платника податку на додану вартість .

Відповідачем 15.10.2009 р. прийнятий акт № 28/15-02 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, в якому зазначено, що позивачем в період часу з вересня 2008 р. по серпень 2009 р. надавались декларації з ПДВ, яки свідчать про відсутність поставок, які оподатковуються податками, що підтверджено даними особового рахунку. На підставі визначеного комісією відповідача було прийнято рішення про анулювання реєстрації позивача платником податку відповідно до п. 9.8 «г`» ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача, за результатами якої 09.12.2009 р. складено Акт № 2285/1502/31460769. У зазначеному акті зафіксовано, що позивач не повернув свідоцтво з податку на додану вартість після анулювання його платником податку, що є порушенням п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами вивчення фактів, встановлених під час проведення зазначеною перевірки, відповідачем 14.12.2009 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0001951502/0 про застосування до позивача згідно з п.п. 1 п.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» штрафних санкцій у розмірі 170 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду , визначена цим законом.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.п. «а» п. 2.1. ст.. 2 Закону платником податку є будь-яка особа , яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Об’єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.( п.п.3.1.1 п.3.1. ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” ).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У п.п. 7.4.5. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

З аналізу зазначених вище положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» стає зрозумілим, що сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). Таким чином існує взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім – включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

У ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” визначений порядок реєстрації осіб як платника податку на додану вартість. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справлення цього податку.

У п. 9.8 ст. 9 Закону визначені випадки анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість.

Якщо особа, зареєстрована як платник податку , не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідових податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок) , яка (яки) свідчать про відсутність оподаткованих поставок протягом такого періоду, податковий орган має право анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість ( п. п. « ґ » п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Порядок проведення процедури реєстрації та анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначено Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за №208/4429 (далі Положення).

Відповідно до п.25 зазначеного Положення реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону “Про податок на додану вартість”.

Так, п. 25.2 Положення передбаче6но, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу.

Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене відповідно до чинного законодавства. Підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до Державної податкової адміністрації України для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру (п.25.4 Положення) .

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов ‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

У п.п.15.3.1. п.15.3. ст.15 цього Закону визначено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Ст.17 Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Як зазначено вище, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» платник податків має на повернення надмірно сплаченого податку або шляхом його віднесення до податкового кредиту в порядку , передбаченому вказаним Законом, або шляхом подання податковому органу заяв про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у наданій ним податковій декларації.

Суд вважає,що згідно з вимогами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” такі дії мають бути вчинені платником податку протягом не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

До матеріалів справи доданий Акт № 28/15-02 (вих. № 3324/10/150 від 15.10.2009р.) про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, в якому зафіксоване те, що позивач надав у період час з вересня 2008 р. по серпень 2009 р. до органів державної податкової інспекції звітність по ПДВ, яка свідчить про відсутність поставок, які оподатковуються податками. У зазначеному акті визначено, що розмір податкової заборгованості складав 0 грн. У п. 5 зазначеного акту комісією відповідача зроблений висновок про наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до п.п. 9.8 ґ Закону України “Про податок на додану вартість .

Матеріали справи свідчать про те, що після державної реєстрації позивача ним здійснені заходи щодо проведення будівельно-монтажних по будівництву кафе, для підготовки майданчика для його будівництва. У зазначених правочинах позивач був замовником послуг та сплачував ПДВ виконавцям робіт, продавцям будівельних матеріалів. При цьому у надісланих на адресу відповідача деклараціях він визначав сплачену суму ПДВ (спочатку звітного періоду у розмірі 214363 грн.), як залишок від’ємного значення податку, розрахований згідно з п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не ставив питання про відшкодування сплаченого ПДВ з державного бюджету. В подальшому вказана сума податкового кредиту збільшувалась, постійно відображалась у податковій звітності, яка надсилалась до податкового органу.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що, вказуючи п.п. « ґ » п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість» як підставу для анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, відповідача діяв с порушенням способу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, передбаченому законодавством України, без урахування фактичних обставин справи, без дотримання принципів рівності та єдиного підходу , встановлених у ст.3 Закону України «Про систему оподаткування», що призвело до дискримінації позивача.

Суд також приймає до уваги те, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з підстав надання платником податку звітності, яка свідчать про відсутність оподаткованих поставок протягом дванадцяти послідових податкових місяців з дня його реєстрації згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість» є правом, а не обов’язком податкового органу, а під час розгляду справи відповідачем не надано обґрунтувань таких дії , що на думку суду може привести у майбутньому для значних витрат державних коштів в разі звернення позивача з вимогами про отримання бюджетного відшкодування по ПДВ у сумі, яка ним була вказана у податкових декларацій з ПДВ за звітний період.

Суд, керуючись ст. 2 КАСУ, вважає, що дії відповідача по анулюванню реєстрації позивача як платника податку на додану вартість не можна визнати розсудливими, вони вчинені без дотримання принципу рівності перед законом, призвели до несправедливій дискримінації останнього.

З огляду на зазначене вище суд приходить до висновку, що існують підстави для визнання протиправним та скасуванню рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оформленого актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 28/15-02 від 15.10.2009 р.

Приймаючи до уваги встановлення під час розгляду справи протиправність дій податкового органу по анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, суд вважає, що у останнього були відсутні підстави для повернення свідоцтва платника податку на додану вартість в наслідок чого не можна вважати правомірним нарахування податковим органом штрафних санкцій за її неповернення. За таких обставин має бути визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення рішення відповідача №0001951502/0 від 14.12.2009 р. про застосування до позивача згідно з п.п. 1 п.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» штрафних санкцій у розмірі 170 грн.

На думку суду вимоги позивача по спонуканню відповідачів вчинити дії з відновлення дії свідоцтва № 100106490, виданого 24.03.2008 р. на бланку ф. №2-ПДВ, Серія НБ 3155295 є передчасними. Відповідно до зазначених вище норм чинного законодавства податкові органи після набранням чинності рішення в частині неправомірного анулювання позивача в якості платника ПДВ мають вчинити дії щодо поновлення відомостей про його реєстрацію у відповідному державному реєстрі.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.03.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 18.03.2010 р.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі про анулювання реєстрації Приватного підприємства «Фірма «Союз-Крим» (м.Сімферополь, вул. Желябова 26) в якості платника податку на додану вартість, яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 28/15-02 від 15.10.2009 р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі №0001951502/0 від 14.12.2009р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Фірма «Союз-Крим» (м.Сімферополь, вул. Желябова 26) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

5. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Яковлєв С.В.