Рішення № 85499296, 11.11.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2060/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову "Про стягнення виконавчого збору" старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Гудзь А.М. від 04.07.2019 р. ВП № 51292357.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06.06.2016 р. державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС м.Херсон ГТУЮ у Херсонській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51292357 щодо примусового виконання виконавчого листа № 666/1333/14 від 06.06.2014 р., виданого Дніпровським районним судом м.Херсон про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ РБ Аваль про звернення стягнення на предмет іпотеки вартістю 196182,74 грн. 25.05.2017 р. відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження". Рішення Дніпровського районного суду м.Херсон позивач виконала самостійно, тобто відповідачем не здійснено жодної виконавчої дії. Проте, 24.09.2019 р. отримала постанову від 04.07.2019 р. по виконавчому провадженню ВП № 51292357 про стягнення виконавчого збору. Вважає, що вказана постанова підлягає скасуванню, оскільки винесена більш ніж через два роки після повернення виконавчого документа стягувачу та при її винесенні не враховано, що жодних виконавчих дій не проводилось.

Ухвалою від 07.10.2019 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений суддею строк, позивач усунула недоліки позовної заяви і ухвалою від 01.11.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи .

Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Херсоні відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м.Херсона, про звернення стягнення з ОСОБА_1 196182,74 грн. боргу.

На підставі заяви стягувача, п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" 25.05.2017 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

04.07.2019 р. старшим державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС м.Херсон ГТУЮ у Херсонській області Гудзь А.М. у виконавчому провадженні ВП № 51292357 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 19618,27 грн.

09.07.2019 р. старшим державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС м.Херсон ГТУЮ у Херсонській області Гудзь А.М відкрито виконавче провадження ВП № 59473044 щодо примусового стягнення виконавчого збору в розмірі 19618,27 грн.

Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 04.07.2019 р. ВП №51292357 протиправною, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України від 21.04.1999 р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV), який був чинним на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.06.2016 р.

Відповідно до ст.1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 Закону № 606-XIV).

Частиною 2 статті 25 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Приписами ч.1 ст.28 Закону № 606-XIV визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

З 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень якого виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Закону № 1404-VIII (в редакції, чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.05.2017 р.) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно п.1 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною 3 статті 40 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З аналізу вказаних норм слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

З матеріалів справи та даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень за електронним посиланням https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors (витяг долучено до матеріалів справи) вбачається, що державним виконавцем ДВС Дніпровського РУЮ у м.Херсоні 06.06.2016 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51292357 з виконання рішення Дніпровського районного суду м.Херсона про стягнення з ОСОБА_1 196182,74 грн. боргу.

Згідно ч.2 ст.25 Закону № 606-XIV, чинної на час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до постанови від 25.05.2017 р. повернення виконавчого документа стягувачу мало місце у зв`язку з надходженням письмової заяви стягувача про повернення виконавчого документа.

Таким чином, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення боргу у сумі 196182,74 грн., які б призвели до повного або часткового його виконання.

Враховуючи викладене, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, тому така постанова не відповідає вимогам ст.27 Закону № 1404-VІІІ.

Так, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ вбачається, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми.

Відповідно до п.21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

При цьому, суд зазначає, що у разі стягнення виконавчого збору відповідно до ч.3 ст.40 Закону № 1404-VІІІ без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Аналогічну правову позицію з подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 19.06.2019 р. по справі № 824/172/18-а, від 28.02.2019 р. по справі №819/1116/17.

На користь висновку суду про створення умов для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору у разі повернення виконавчого документу стягувачу без фактичного його примусового виконання органом державної виконавчої служби свідчать і положення ч.5 ст.37 Закону №1404-VІІІ, якою передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Також суд зауважує, що у постанові про стягнення виконавчого збору від 04.07.2019 р. державний виконавець формулює підстави для стягнення виконавчого збору наступним чином: "виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів)".

В той же ча, постанова про відкриття виконавчого провадження № 51292357 винесена 06.06.2016 р. відповідно до ч.2 ст.25 Закону № 606-XIV, редакція якої не передбачала винесення одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанови про стягнення виконавчого збору.

Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03.07.2018 р., який набрав чинності 28.08.2018 р., у частині другій статті 27 Закону № 1404-VIII слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".

Тобто, починаючи з 28.08.2018 р. розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.

Постанова про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем 04.07.2019 р., а тому розмір виконавчого збору повинен розраховуватися від суми фактичного стягнення, доказів здійснення якого відповідачем до суду не надано.

Ухвалою від 01.11.2019 р. відповідача було зобов`язано надати до суду належним чином засвідчені копію виконавчого провадження № 51292357

Відповідачем відзив на позовну заяву не надано, в електронному вигляді до суду надійшли лише заочне рішення від 25.04.2014 р., постанова про повернення виконавчого документа від 25.05.2017 р., постанова про стягнення виконавчого збору від 04.07.2019 р. , заява про фактичне виконання в повному обсязі рішення та виконавчий лист від 25.04.2014 року.

Оскільки відповідачем не надано до суду жодного доказу правомірності постанови про стягнення виконавчого збору від 04.07.2019 р., суд вважає її протиправною, а тому вона підлягає скасуванню.

Окремо суд звертає увагу на те, що ч.3 ст.40 Закону № 1404-VIII встановлено чіткі строки винесення постанови про стягнення виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа з підстави подачі стягувачем письмової заяви про повернення виконавчого документа - не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа.

Виконавчий документ повернуто стягувачу постановою від 25.05.2017 р., а постанову про стягнення виконавчого збору винесено державним виконавцем через 2 роки і майже два місяці після повернення виконавчого документа - 04.07.2019 р.

Грубе порушення державним виконавцем строків прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, на думку суду, є самостійною підставою для визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 04.07.2019 р.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність постанови про стягнення з позивачки виконавчого збору в розмірі 19618,27 грн. від 04.07.2019 р., а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , то судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 287 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.Перекопська, 166, код ЄДРПОУ 34906792) про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Гудзь А.М. від 04.07.2019 р. ВП № 51292357.

Визнати пртиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Гудзь А.М. від 09.07.2019 р. ВП № 59473044.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.Перекопська, 166, код ЄДРПОУ 34906792) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 105000000