Рішення № 85497594, 07.11.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2019 року 12 год. 55 хв.Справа № 280/4604/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі:

Головуючий суддя Сацький Р.В.

Секретар судового засідання Серебрянникова О.А.

за участю:

педставник позивача - адвокат Щербаков Б.В. (діє на підставі ордеру ЗП № 044511)

представник відповідача - Лабур М.Г. (діє на підставі довіреності № 45/8/08-01-10-01 від 24.01.2019)

Третя особа - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

до відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, буд. 8, адреса місцезнаходження: 61050, м. Харків, просп. Московський, буд. 60, код ЄДРПОУ 09807750)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач) та Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі по тексту - третя особа), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача:

- №0024291305 від 15.08.2018 (щодо донарахування податку на доходи і штрафних санкцій),

- №0024301305 від 15.08.2018 (щодо донарахування штрафних санкцій за платежом «податок на доходи фізичних осіб»,

- № 0024311305 від 15.08.2015 (щодо донарахування сум військового збору та штрафних санкцій).

Ухвалою суду від 05.11.2018 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Ухвала суду отримана представником позивача 15.11.2018, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, яке міститься в матеріалах справи.

В межах встановленого строку позивачем виконані вимоги ухвали суду від 05.11.2018 та подано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача №0024291305 від 15.08.2018 щодо донарахування податку на доходи і штрафних санкцій на позивача.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач безпідставно зробив висновки щодо наявності порушення з боку позивача норм, передбачених, зокрема, абзацом "д" пп.164.2.17 ст.164 Податкового кодексу України, а саме неоподаткування отриманого доходу у вигляді додаткового блага, оскільки анулювання (прощення) Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» заборгованості за Кредитними договорами з позивачкою , не є тотожним отриманому податковому благу, котре, згідно з Податковим кодексом України , має бути оподатковано. Також, позивачка наголошує, що відсотки за користування кредитом пеня, інші суми, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків у розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

Також позивачем зазначається, що, як витікає зі змісту акту ДФС у Запорізькій області від 23.07.2018 №680/08-01-13-05/ НОМЕР_2 , перевірка та донарахування сум податків здійснені державним ревізором-інспектором Гузенко Л.Ю. без врахування змісту Кредитних договорів 1 і 2 між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк», курсів національної валюти січня 2014 року та курсів на дату списання кредиту і відповідних прорахунків і без врахування норми п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 09 квітня 2015 року № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань»). При цьому сама перевірка проводилася з порушенням Конституції України, Податкового кодексу України, Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС від 31.07.2014 р. № 22.

06.12.2019 представником відповідача через канцелярію суду (вх. №40048) поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та зазначає. Актом Головного управління ДФС у Запорізькій області від 23.07.2018 №680/08-01-13-05/ НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_1 станом на дату складання Акту податок на доходи фізичних осіб у розмірі 158 841,81 грн не нарахувала та до бюджету не перерахувала, що є порушенням вимог пп.16.1.2, пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 36.1 ст. 36, пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп.168.2.1 п.168.2, пп.168.4.5 п.168.4 ст.168, п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р №2755-ІV, із змінами та доповненнями. В порушення вимог пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України ОСОБА_1 не визначено об`єкт оподаткування військовим збором, що призвело до не нарахування та неперерахування до бюджету військового збору за 2016 р. у розмірі 13236,82 грн. У встановлений законодавством строк, а саме -до 1 травня 2017 року та на станом на дату акту податкова декларація про майновий стан і доходи за 2016 р. ОСОБА_1 не надана, що є порушенням вимог пп. 16.1.3 п.16.1 ст. 16, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп.168.2.1 п.168.1 ст.168, пп. „в" п. 176.1 ст. 176, п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України. Перевіркою встановлено, що АТ «УкрСиббанк» листом від 30.10.2017р. №14-2-2/46528 підтверджено інформацію про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичній особі ОСОБА_1 , що в 2016 р. у повному обсязі відображено у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) фізичним особам і сум утриманого податку (форма №1 ДФ) за ознакою доходу «126». Доходи нараховані у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням з врученням боржнику відповідного повідомлення про анулювання (прощення) боргу згідно вимог підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 ПКУ та включенням суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1ДФ. Перевіркою встановлено, що податковим агентом АТ «УКРСИББАНК» податок на доходи з суми списаної заборгованості не утримувався та не перераховувався до бюджету, так як відповідно до абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній декларації.

Від представника третьої особи 11.12.2018 через канцелярію суду (вх. №40562) надійшли пояснення у яких третя особа зазначає, що банком виконано всі функції податкового агента відповідно до вимог чинного податкового законодавства та саме у Банку відсутні правові підстави для здійснення перерахунку суми анульованого боргу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача АТ «УКРСИББАНК» явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, клопотало про розгляд справи на розсуд суду.

14.12.2018 від представника позивача через канцелярію суду (вх. №41182) була подана відповідь на відзив, в якому зазначено, що відзивом не заперечено факт встановлення судовими рішеннями Комунарського районного суду М.Запоріжжя від 20.03.2015 у справі 333/5175/14 -ц та від 20.02.2015 у справі №333/5177/14-ц боргу позивачки саме в іноземній валюті і не пояснено переконливо, чому обрано хибний шлях розрахунку річного оподатковуваного доходу позивачки. Перевірка здійснена з порушенням вимог податкового кодексу України і прав ОСОБА_1 , а винесене за її результатами податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягають скасуванню. З наведених підстав просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 21.12.2019 витребувано від Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (04070, вул. Андріївська, 2/12, м. Київ) завірені належним чином копії договорів про надання споживчого кредиту 1) № 11084958000 від 29.11.2006 та №11186987000 від 23.07.2007; 2) гарантійного листа банку від 22.04.2016; 3) повідомлень банку від 22.04.16 про анулювання боргу за кредитними договорами №11084959000 від 29.11.2006 та №11186987000 від 23.07.2007 та витребувано від Акціонерного товариства "УкрСиббанк" розрахунок суми анульованого боргу та його складові частини.

Усною ухвалою суду від 21.12.2018, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошена перерва у підготовчому засіданні до 21.01.2019 о/об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 21.01.2019 витребувано від Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (49000, вул. Челюскіна, 8, м. Дніпро) завірені належним чином копії договорів про надання споживчого кредиту 1) № 11084958000 від 29.11.2006 та №11186987000 від 23.07.2007; 2) гарантійного листа банку від 22.04.2016; 3) повідомлень банку від 22.04.16 про анулювання боргу за кредитними договорами №11084959000 від 29.11.2006 та №11186987000 від 23.07.2007 та розрахунок суми анульованого боргу та його складові частини.

Ухвалою суду від 21.01.2019 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 20.02.2019 о/об 16 год. 00 хв.

На виконання Ухвали суду від 21.12.2018 від Акціонерного товариства "УкрСиббанк"надійшли витребувані судом документи.

Ухвалою суду від 20.02.2019 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20.03.20189 о/об 16 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 20.03.2019 зупинено провадження по справі для примирення сторін до 13.05.2019 о/об 17 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 13.05.2019 продовжено процесуальний строк для примирення сторін до 17.06.2019 о/об 14 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 24.05.2019 виправлено технічну описку в даті, до якої продовжено процесуальний строк для примирення сторін до 25.06.2019 о/об 09 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 25.06.2019 продовжено процесуальний строк для примирення сторін та зупинено провадження по справі до 09.09.2019 о/об 16 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 09.09.2019 продовжено процесуальний строк для примирення сторін та зупинено провадження по справі до 07.11.2019 о/об 11 год. 00 хв.

Судом не визнавалась обов`язкова участь представника третьої особи в судовому засіданні. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи за наявними в матеріалах справи доказами.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити повністю.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

Повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

23.07.2018 відповідно до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.06.2018 №2092, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.75.1 ст.75, ст.79 Податкового кодексу України уповноваженою особою відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБИ_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичній особі за ознакою «126» в 2016 році. Тривалість перевірки - 10 робочих днів, починаючи з 09.07.2018.

За результатами перевірки складено акт Головного управління ДФС у Запорізькій області від 23.07.2018 №680/08-01-13-05/ НОМЕР_2 , відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення: п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 , п.п.179.1 , п.п.179.7. ст.179 Податкового кодексу України, а саме (сума штрафних санкцій актом не визначалась); пп. «д» 164.2.17 пп 164.2.17 п.164.2 , ст. 164 п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік на суму 158 841,81 грн; пп. «д» 164.2.17 пп 164.2.17 п.164.2 , ст. 164 п.167.1 ст. 167, пп1.3 п.16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті донараховано військового збору за 2016 рік в сумі 13 236,82 грн.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області на підставі акту перевірки від 23.07.2018 №680/08-01-13-05/2634811902 прийняте, зокрема, оспорюване повідомлення - рішення №0024291305 від 15.08.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 198552,26 грн, в тому числі за основним платежем на 158 841,81 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 39 710,45 грн.

Інші податкові повідомлення - рішення щодо неподачі позивачкою податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік та щодо сум донарахованого військового збору за 2016 рік не є предметом розгляду цієї справи.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

29.11.2006 між громадянкою ОСОБА_1 (Позивачем) та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (Відповідачем), був укладений договір про надання споживчого кредиту №11084958000 в іноземній валюті («Кредитний договір 1»). В якості забезпечення повернення сум за Кредитним договором 1 в іпотеку на корить банку було передане єдине житло ОСОБА_1 (позивачки) - частка в кв. АДРЕСА_1 .

Також, 23.07.2007, між громадянкою ОСОБА_1 (Позивачем) та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (Відповідачем), був укладений договір в іноземній валюті про надання споживчого кредиту №11186987000 ( «Кредитний договір 2»). В якості забезпечення повернення сум за Кредитним договором 2 банку в іпотеку також була повторно передана частка в кв. АДРЕСА_1 .

Загальна сума боргу ОСОБА_1 за Кредитним договором 1 та Кредитним договором 2 станом на 22.04.2016 складала:

- за Кредитним договором 1 - 46181,43 доларів США («тіло» кредиту і відсотків за ним) та 3844,16 грн пені;

- за Кредитним договором 2 - 15581,41 доларів США («тіло» кредиту і відсотків за ним) та 522,11 грн пені.

Відповідно до письмової пропозиції банку ( лист від 22.04.2016 №894-3/30-4) після внесення позивачкою 17031 доларів США 22.04.2016 ПАТ «УкрСиббанк» анулював борг по Кредитним договорам 1 та 2 в частині:

за Кредитним договором 1 анульовано 30094,95 доларів США основного боргу, 6846,48 доларів США процентів та та 3844,16 грн пені;

за кредитним договором 2 анульовано 4710,58 доларів США основного боргу, 3079,83 доларів США процентів та 522,11 грн пені.

В силу п. 162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За змістом п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

В силу абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України , на підставі якого винесене оспорюване податкове повідомлення-рішення, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Разом з тим, підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України передбачено включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходу, отриманого як додаткове благо, і абзац "д" визначає один з видів такого блага.

З урахуванням зазначених вище норм Податкового кодексу України обов`язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов:

отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням;

надіслання платнику податку повідомлення про анулювання (прощеного) боргу;

включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду;

відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що сам факт наявності формальних підстав для включення суми боргу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (врученя платнику податку повідомлення про анулювання (прощеного) боргу; включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу), без отримання платником такого доходу, не спричиняє обов`язок щодо самостійної сплати податку з доходу, отриманого як додаткове благо.

Так, зі змісту п.5.1 та п.5.2 ст.5 Податкового кодексу України в разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

У відповідності до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (чинному на момент прощення заборгованості) доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п.14.1.47. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

У відповідності до п.3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №1020 від 24.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за № 46/18784 (який діяв до 01.04.2014), у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Аналогічне положення містилось в п. 3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2014 за № 228/25005, який вступив в силу з 01.04.2014 та міститься у п.3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556.

З аналізу наведених положень Податкового кодексу України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

АТ «УКРСИББАНК» поясненням щодо позову відповідно до ст.162 та 165 КАС України від 07.12.2018 №13-2-04/1694 підтверджено інформацію про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичній особі ОСОБА_1 :

22 квітня 2016 р. АТ «УКРСИББАНК» було прийняте рішення про анулювання частини кредитної заборгованості в розмірі 30 094,95 дол США по Кредитному договору 1, а саме 30 094,95 дол США суми основного боргу (кредиту), а також анульовано заборгованість сума процентів 6 848,48 дол США, сума штрафних санкцій (пені) в сумі 3 844,16 грн.

Також, 22 квітня 2016 року АТ «УКРСИББАНК» було прийняте рішення про анулювання кредитної заборгованості в розмірі 4 710, 58 дол США по Кредитному договору 2, а також анульовано заборгованість сума процентів 3 079,83 дол США, сума штрафних санкцій (пені) в сумі 522,11 грн.

22 квітня 2106 року Повідомлення про анулювання боргу вих. 31-1-62/39 від 22.04.2016 було отримано позивачкою під розпис.

При цьому, згідно з інформацією, що міститься у Поясненні щодо позову, АТ «УКРСИББАНК» зазначило, що на позивача відповідно до пп."д" 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України покладається обов`язок сплати податку на доходи фізичних осіб з доходу у вигляді суми анульованих боргових зобов`язань та відображення суми отриманого доходу у річній податковій декларації. І саме в АТ «УКРСИББАНК» відсутні правові підстави для здійснення перерахунку суми анульованого боргу.

Відповідно до пп.165.1.29 ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти.

З аналізу вказаної норми встановлено, що протягом дії кредитного договору отримані платником податку від банку кошти не можуть бути включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника.

Разом з тим, згідно з умовами укладених між позивачем та Кредитором договору 1 та Крединого договору 2 граничний термін погашення кредиту за Кредитним договором 1 встановлено до 01.12.2036, а за Кредитним договором 2 - 21.07.2026 і фактично, між сторонами в межах цивільних правовідносин відбулось дострокове припинення кредитних договорів шляхом дострокового погашення позичальником кредитної заборгованості.

Отже, враховуючи, що на виконання умов зазначених кредитних договорів АТ «УКРСИББАНК» прийняв від позивача за домовленістю кошти, які були отримані в якості кредиту, сторонами по договору фактично було достроково припинено дію договорів про кредити на умовах їх повернення, можна зробити висновок про те, що позивачем не було отримано оподатковуваного доходу в розумінні ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, 165 Податкового кодексу України.

Згідно з п.164.4 ст.164 ПК України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Водночас, положення абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) визначають сукупність умов, за наявності яких до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються основна сума боргу платника податку, прощеного (анульованого) кредитором.

З 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань". Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Однією з таких преференцій, встановлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, є невіднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.

Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року.

Також, вбачається, що положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України є спеціальними по відношенню до вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Їх застосування виключає наявність податкового правопорушення, передбаченого абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а відтак зумовлює безпідставність висновків податкового органу про збільшення загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування іншими податками.

Відповідач, під час видачі спірного податкового повідомлення-рішення №0024291305 від 15.08.2018, обчислення розміру податкових зобов`язань здійснював без врахування ставки НБУ 7,99300 станом на 1 січня 2014 року, як це передбачено приписами пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, чим безпідставно завищив суму до нарахування.

Відсутність складу податкового правопорушення, передбаченого абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, призводить до протиправності спірного податкового повідомлення-рішення відповідача №0024291305 від 15.08.2018, яким, як вбачається, відповідачем безпідставно завищено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування до суми 198552,26 гривень, в тому числі за основним платежем на 158 841,81 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 39 710,45грн, на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.109.2 ст.109 Податкового кодексу України передбачена цим Кодексом та іншими законами України відповідальність, настає у випадку вчинення платниками податків, їх посадовими особами порушень законів з питань оподаткування, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В силу п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковим кодексом України не передбачений обов`язок платника податків, який отримує доходи від податкового агента, щодо нарахування податкового зобов`язання.

Тому, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача №0024291305 від 15.08.2018, яким на підставі пп.54.3.2 п. 54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 і п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України позивачу яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 198552,26 гривень, в тому числі за основним платежем на 158 841,81 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 39 710,45грн, суперечить ст.109 ПК України.

Відповідно до п. 1.4.5 «Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків", затверджених наказом ДФС України від 31.07.2014 №22, у разі коли встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків) за місцезнаходженням (місцем проживання), у той же день складається акт перевірки місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників).

Жодних зазначених актів про відсутність позивача за місцезнаходженням (місцем проживання) суду надано не було. Тому суд вважає, що твердження відповідача про достатність здійснених заходів з повідомлення позивача про направлено лист від 09.01.2018 № 585/10/08-01-49-02 щодо надання декларацій з повідомленням про вручення, відповідно до пп.16.1.5 п.16.1 ст.16, пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.п.78.1.1, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.164.2.17, ст.164.2 ст.164 Податкового Кодексу України для надання декларації про доходи одержані за ознакою 126 «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо» за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 та про інші повідомлення позивачки, що містяться у Відзиві відповідача на позов, свого підтвердження не знайшли. Самі ж заходи зі здійснення невиїзної позапланової документальної перевірки щодо позивачки відповідач почав здійснювати раніше за рік до дати видачі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.06.2018 №2092 про її проведення, що є неприпустимим.

Також, відповідно до правових висновків, зазначених в ухвалі Колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 р. (К/800/13757/16), Європейський суд з прав людини висловив позицію у справі «Щокін проти України» (рішення від 14.10.2010), у якій дійшов висновку, що «…перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (<…>), № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І). Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Зі змісту п. 4.1 Податкового кодексу України податкове законодавство України базується, крім засад соціальної справедливості, рівномірності та зручності сплати податків тощо також і на засадах презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0024291305 від 15.08.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн, що підтверджується квитанцією від 30.10.2018 № 52.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до - Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) № 0024291305 від 15.08.2018.

Присудити на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано суддею 11.11.2019.

Суддя Р.В. Сацький