Рішення № 85497328, 11.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року Справа № 160/6940/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Новомосковський міськрайонний територіальний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12209-53у від 14.11.2018 р. зі сплати єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15 819, 54 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом жодних перевірок відносно нього не проводилось, оскільки наказ про проведення перевірки та повідомлення про її проведення він не отримував. В оскаржуваній вимозі не зазначено обставин, щодо наявності акту перевірки, правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску та не відображено обставин з приводу проведення такої перевірки. Також, з оскаржуваної вимоги не зрозуміло на підставі чого відповідачем була нарахована вказана сума недоїмки, як відповідачем проводився розрахунок та за який період було здійснене вказане нарахування. А отже відповідачем не проводилося будь-якої перевірки, а отже і не могло бути складено акту перевірки відповідно до вимог діючого законодавства, що свідчить про те, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12209-53у від 14.11.2018 р. є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 26.07.2019 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність ст.160, 161 КАС України.

На виконання ухвали суду, 12.08.2019 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме надано до суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн., а також ті додатки, які були зазначені в акті від 23.07.2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду 04.09.2019 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 №Ф-12209-53 є цілком законна та вірна. ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності. На дату формування спірної вимоги позивач не перебував в стані припинення підприємницької діяльності. Податкова звітність позивачем не подавалась, як наслідок, він повен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Третя особа до теперішнього часу пояснень, чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору на адресу суду не надіслала, хоча отримала ухвалу суду 22.08.2019 року.

Ухвалою суду від 13.08.2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12209-53у від 14.11.2018 року у розмірі 15 819,54 грн. до набранням законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 19.12.2000 року був зареєстрований, як фізична особа-підприємець, номер запису про державну реєстрацію 2 229 017 0000 003490.

19.07.2019 року державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис за № 2 229 006 0003 003490 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за його рішенням. Даний лист позивач особисто долучив в якості додатку до своєї позовної заяви.

Судом також встановлено, що 14.11.2018 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12209-53у, якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15 165,84 грн.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з діями відповідача по формуванню та видачі відносно нього спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № №Ф-12209-53у від 14.11.2018 року.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 р. №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" (далі - Закон №2464), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 р. №449 (далі - Інструкція №449).

Відповідно до ч.1 ст.2 цього Закону, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.2 ст.2 Закону №2464).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464).

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В силу ч.8 вказаної статті Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Стаття 4 Закону №2464 визначає перелік суб`єктів, які відносяться до платників єдиного внеску.

Так, платниками єдиного внеску, відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464, є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини 5 статті 4 Закону №2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464).

Згідно з нормами частини 5 статті 8 Закону № 2464, єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону №2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 1 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.4 і 5 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до пунктів 3,4 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20.04.2015 р. №449, затвердженої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за №508/26953 (зі змінами та доповненнями), у разі якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи орану доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно з п.2 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 14.04.2015 р. №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015р. за №460/26905 (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок №435), фізичні особи - підприємці, в том числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік (п.4 розділу 3 Порядку №435).

За визначеннями наведеними у пункті 4-5 ч.1 Закону України № 2464, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску. Що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць. За який нараховується заробітна плата (дохід) та підлягає сплаті щомісяця, тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, за яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону № 2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток) та ставки єдиного внеску.

Так, судом встановлено, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 19.12.2000 року по 19.07.2019 року як фізична особа-підприємець, проте не здійснив сплату єдиного внеску за 2018 рік. Отже, згідно з даними інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості платника станом на 14.11.2018 р., становила 15 165,84 грн. На підставі цих даних Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 р. №Ф-12209-53.

Щодо доводів позивача про не проведення відповідачем перевірки, за результатами якої податковий орган мав би право сформувати податкову вимогу та порядку зняття з обліку платника податку, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.5 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. №1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 р. за № 1562/20300 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 р. № 462) (далі - Порядок № 1588), визначено що у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

- заяви за формою № 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктами 11.2 - 11.4 цього розділу;

- відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

- відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про припинення (закриття) відокремленого підрозділу;

- судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449.

Відповідно до пункту 3 розділу VI вказаної Інструкції фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, у тому числі, на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою, в свою чергу, є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 826/11623/16.

Доводи позивача, що відповідачем тривалий час не реалізовувалися повноваження по формуванню та направленню вимоги по сплаті боргу, не спростовують її обґрунтованість в частині встановлення податкових зобов`язань позивача зі сплати ЄСВ. Така обставина не може слугувати для скасування вимоги та звільнення позивача від обов`язку сплати ЄСВ, адже за приписами ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування та стягнення сум недоїмки не застосовується.

При цьому, самим позивачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність у нього заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у визначеному розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із ст.139 КАС України, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, враховуючи, що у задоволенні позову позивачу відмовлено, а тому понесені ним судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Новомосковський міськрайонний територіальний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити повністю.

Судовий збір по даній справі не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма