Рішення № 85496557, 11.11.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2019 р. Справа № 924/837/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу у залі судового засідання № 337

за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Шаровечківської сільської ради, с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області

до районного кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об`єднання "Райагробуд", с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 20814,52 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати,

Представники сторін:

прокуратури: Паракевич О.Г. - посвідчення №047701

позивача: Гуменюк Р.Є. - довіреність від 10.10.2019 р.

відповідача: Беребелюх Б.М. - довіреність від 18.10.2018 р.

У судовому засіданні 11 листопада 2019р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11.09.2018 року відкрито провадження у справі № 924/837/18 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.11.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/837/18 на 30 днів.

29.11.2018р. ухвалою суду провадження у справі № 924/837/18 за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Шаровечківської сільської ради до районного кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об`єднання "Райагробуд" про стягнення 20814,52 грн. збитків, завданих використанням земельної ділянки по вул. Центральна, 2, с. Шаровечка Хмельницького районну Хмельницької області без правовстановлюючих документів зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 922/3412/17 у касаційному порядку.

Ухвалою суду від 09.10.2019р. поновлено провадження у справі та прийнято заяву заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури від 07.10.2019 р. про зміну предмету позову. В заяві від 10.10.2019 р. позивач підтримав вказану вище заяву прокурора.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.10.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Шаровечківської сільської ради звернувся до суду з позовом про стягнення з районного кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об`єднання "Райагробуд" 20814,52 грн. збитків, завданих використанням земельної ділянки, загальною площею 2,9874 га, яка знаходиться в с. Шаровечка Хмельницького району по вул. Центральна, 2, без правовстановлюючих документів.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання „Райагробуд" до 19.01.2017р. було власником комплексу споруд загальною площею 3224 кв.м, розташованого за адресою: вул. Центральна , 2, с. Шаровечка Хмельницького району на земельній ділянці з кадастровим номером 6825089600:03:004:2450 з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств. Як вказано прокурором у позовній заяві, державний акт на право постійного користування РКДМБМО „Райагробуд" земельною ділянкою площею 3,14 га, серії І - ХМ № 000305 визнаний недійсним рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.06.2012р. по справі № 13/5025/406/12, яке набрало законної сили 05.07.2012. Окрім того, після визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І -ХМ № 000305 , площею 3,14 га, РКДМБМО „Райагробуд" у встановленому ст. 123 ЗК України порядку, за оформленням правовстановлюючих документів до власника землі, Шаровечківської сільської ради, не звернулося та продовжувало безоплатно використовувати земельну ділянку комунальної власності для обслуговування свого нерухомого майна. Вказана обставина, як відзначає прокурор у позові, підтверджується актом від 27.04.2018р., складеним представниками комісії по визначенню розмірів збитків, заподіяними власникам землі та землекористувачам Хмельницької районної державної адміністрації за результатами обстеження земельної ділянки по вул. Центральна, 2, с. Шаровечка Хмельницького району .

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, прокурор вважає, що відповідачем в порушення вимог законодавства не було оформлено право користування земельною ділянкою площею 2,9874 га, для обслуговування нерухомого майна.

З врахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3412/17, 07.10.2019р. на адресу суду надійшла заява заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури про зміну предмету позову, у якій останній просив суд стягнути з районного кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об`єднання "Райагробуд" на користь Шаровечківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (р/р 31419611022527 , МФО 899998, ЄДРПОУ 38045535, код платежу 2406220, одержувач: ГУ ДКС України у Хмельницькій області) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 20814,52 грн., відповідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Позивач у заві від 10.10.2019р. дану заяву прокурора підтримав.

У відповіді на відзив прокурор зауважує, що після визнання недійсним державного акту на право постійного користування відповідач до власника земельної ділянки не звернувся, та продовжував безоплатно використовувати земельну ділянку площею 3,14 га. За твердженням прокурора, використання всієї земельної ділянки з кадастровим номером 6825089600:03:004:2450 підтверджується актом від 27.04.2018р. та документацією із землеустрою, розробником якої є ТОВ "Хмельницьке обласне земельне агентство" за заявою районного кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об`єднання "Райагробуд".

Прокурор в судовому засіданні просить суд задовольнити позовні вимоги у повному об`ємі, з врахуванням заяви від 07.10.2019р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному об`ємі.

У відзиві на позов від 29.10.2018р. відповідач не погоджується з позовними вимогами, вказуючи, що земельною ділянкою з кадастровим номером 6825089600:03:004:2450 не формував, не використовував всю її площу, а належним доказом використання земельної ділянки може бути висновок земельно-технічної експертизи. Звертає увагу суду, що для стягнення збитків необхідно довести наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Представником відповідача надано суду додаткові пояснення по суті спору від 21.10.2019р., відповідно до яких вважає, що позов прокурора є безпідставним та необґрунтованим. Так, відповідач вказує, що районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання "Райагробуд" користувалось лише тією земельною ділянкою, яка необхідна для розміщення та експлуатації належного йому комплексу будівель. Решта земельної ділянки відповідачу не потрібна та ним не використовувалася. Також відповідач вказує, що твердження прокурора про реєстрацію відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 6825089600:03:004:2450 є необґрунтованим, оскільки з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.03.2019р. № 344/416-19-0.2 вбачається, що заява про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825089600:03:004:2450 була сформована у автоматичному режимі НКС України на підставі технічної документації ОСОБА_1 . Оскільки у місцевому фонді документації із землеустрою відсутня відповідна документація, відповідач вважає, що встановити особу, яка звернулась для формування земельної ділянки не вбачається можливим. Посилання прокурора на те, що наявність паркану свідчить про фактичне користування відповідачем земельною ділянкою площею 2,9874 га є необґрунтованим, оскільки такий паркан не належить відповідачу на праві власності. Крім того, за визначенням відповідача акт від 27.04.2018р. одержаний з порушенням Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284, оскільки до складу комісії в силу абз. 2 п. 2 Порядку не входив представник Держекоінспекції.

Окрім того, представник відповідача у додаткових поясненнях від 21.10.2019р. просить суд застосувати строки позовної давності та у зв`язку із пропуском строку позовної давності позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення безпідставно збережених коштів до 10.09.2015р. вважає за необхідне відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.10.2019р. відповідач є юридичною особою.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 20.11.2017р. комісією в складі начальника відділу агропромислового розвитку райдержадміністрації Островерхи М.Я., в.о. начальника відділу у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Маначина В.І., начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та будівництва райдержадміністрації Ільчишина Р.П. здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: Хмельницький район, с. Шаровечка, вул. Центральна, 2 , загальною площею 2,9874 га. Обстеження земельної ділянки проведено для підтвердження використання РКДМБМО „Райагробуд" земельної ділянки без правовстановлюючих документів на землю. Як встановлено у акті, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно РКДМБМО „Райагробуд" до 19.01.2017р. було власником комплексу споруд загальною площею 3224 кв.м за адресою: Хмельницький район, с. Шаровечка, вул. Центральна, 2 . Договір оренди земельної ділянки із Шаровечківською сільською радою не укладався. В результаті обстеження земельної ділянки комісією встановлено, що вказана земельна ділянка в с. Шаровечка по вул. Центральна, 2 знаходиться на закритій території, яка огороджена по периметру парканом.

Із викопіювання з публічної кадастрової карти України вбачається, що за кадастровим номером 6825089600:03:004:2450 зареєстрована земельна ділянка, площею 2,9874 га, тип власності - комунальна, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

Відділом Держгеокадастру у Хмельницькому районі листом № 1401/116-17 від 30.08.2017р. надано інформацію першому заступнику голови Хмельницької райдержадміністрації щодо нормативно грошової оцінки земельної ділянки площею 2,9874 га, кадастровий номер 6825089600:03:004:2450, с. Шаровечка по роках: 2014 рік - 1234095,00 грн., 2015 рік - 1541385,00 грн., 2016 рік - 2208804,00 грн., 2017 рік - 2341524,00 грн.

Згідно листа від 23.08.2017р. державною податковою інспекцією у місті Хмельницькому Головного управління державної фіскальної служби у Хмельницькій області повідомлено першого заступника голови Хмельницької райдержадміністрації, що РКДМБМО „Райагробуд" сплачувало земельний податок за земельну ділянку площею 31400 кв.м, яка знаходиться в межах с. Шаровечка на території Шаровечківської сільської ради Хмельницького району відповідно до задекларованих сум в податкових деклараціях: 2014р. - 3613,55 грн., 2015р. - 4513,28 грн., 2016р. - 5415,93 грн., 2017р. - 5415,93 грн. (в 2017р. сплачено 2707,98 грн.). Станом на 23.08.2017р. заборгованість по земельному податку відсутня.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.06.2012р. у справі № 13/5025/406/12 позов прокурора Хмельницького району, м. Хмельницький в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області, м. Хмельницький до Шаровечківської сільської ради, с. Шаровечка Хмельницького району, районного кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об`єднання "Райагробуд", с. Шаровечка Хмельницького району про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та скасування реєстрації державного акту серії І -ХМ № 000305 на право постійного користування земельною ділянкою площею 3,14 га, виданого Шаровечківською сільською радою народних депутатів 28.12.1998р., позов задоволено частково. Визнано недійсним державний акт на право постійного користування Хмельницьким колективним міжгосподарським будівельно-монтажним підприємством „Райагробуд" земельною ділянкою площею 3,14 га, серії І- ХМ № 000305 , виданий Шаровечківською сільською радою народних депутатів 28.12.1998р. В частині позовних вимог щодо скасування державної реєстрації державного акту серії І - ХМ № 000305 на право постійного користування земельною ділянкою площею 3,14 га, виданого Шаровечківською сільською радою народних депутатів 28.12.1998р., провадження у справі припинено.

Рішенням дев`ятої сесії Шаровечківської сільської ради сьомого скликання від 29.06.2016р. № 1 вирішено, зокрема, затвердити ставки та пільги по земельному податку та Положення про земельний податок по Шаровечківській сільській раді на 2017 рік.

Відповідно до п. 4.1. Порядку справляння плати за землю в частині земельного податку ставки податку за земельні ділянки, нормативно-грошову оцінку яких проведено (незалежно від місця знаходження земельної ділянки), встановлюється у розмірі - 1% від її нормативно-грошової оцінки.

Сільським головою Шаровечківської сільської ради листом № 448 від 15.08.2018р. повідомлено Хмельницьку місцеву прокуратуру, що земельна ділянка площею 2,9874 га (кадастровий номер 6825089600:03:004:2450) комунальної власності, яка знаходиться за адресою: Хмельницький район, с. Шаровечка, вул. Центральна, 2 дійсно обгороджена парканом, який побудований на початку 80-х років ХХ століття.

27.04.2018р. відбулось засідання комісії по визначенню та відшкодуванню розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, оформлене протоколом комісії від 27.04.2018р., на якому вирішено, зокрема, затвердити акт розрахунку збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів РКДМБМО „Райагробуд" в сумі 20814,52 грн.

Актом від 27.04.2018р. встановлено, що земельна ділянка, яка використовується, знаходиться на території Шаровечківської сільської ради в межах населеного пункту с. Шаровечка. Площа земельної ділянки, яка використовується, складає 2,9874 га (кадастровий номер 6825089600:03:004:2450). Категорія земель (цільове призначення): землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення - для розміщення виробничої бази. Актом встановлено, що рішення про передачу в користування земельної ділянки відсутнє. Крім того, відсутні правовстановлюючі документи на землю. Період використання земельної ділянки, який береться до розрахунку (в межах терміну позовної давності): з 01.07.2015р. по 18.01.2017р. (включно). Розмір збитків із врахуванням сплаченого земельного податку складає 20814,52 грн.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області № 226/2018-р від 11.05.2018р. затверджено акт комісії по визначенню розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 27.04.2018р.

Хмельницькою районною державною адміністрацією надіслано РКДМБМО „Райагробуд" лист № 40/12-1245/18 від 14.05.2018р., в якому повідомлено про необхідність сплатити нараховані збитки в сумі 20814,52 грн. на рахунок Шаровечківської сільської ради. Факт надіслання означеного листа підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 14.05.2018р.

Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 136808770 від 06.09.2018р., районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання „Райагробуд" було власником комплексу споруд загальною площею 3224 кв.м., розташованих по вул. Центральна, будинок 2, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шаровечка, а саме: прохідна (площа 18,2 кв.м), заправочна станція (площа 21 кв.м), розчинно-бетонний вузол (площа 169,4 кв.м), столярний цех (площа 429,8 кв.м), лісопильний цех (площа 289,6 кв.м), ремонтно-механічна майстерня з побутовим корпусом (площа 1152,8 кв.м), матеріальний склад (площа 675,8 кв.м), адміністративне приміщення (площа 467,4 кв.м.). Вказаний комплекс будівель розміщений на земельній ділянці площею 2,9874 га, кадастровий номер: 6825089600:03:004:2450, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 136808770 від 06.09.2018р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення 19.01.2017р. за районним кооперативно-державним міжгосподарським будівельно-монтажним об`єднанням „Райагробуд" права власності на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6801345522014 від 28.07.2014р. районному кооперативно-державному міжгосподарському будівельно-монтажному об`єднанню „Райагробуд" на підставі Державного акта від 28.12.1998р. І-ХМ 000305 належить право постійного користування земельною ділянкою площею 2,9874 га, кадастровий номер 6825089600:03:004:2450, розташованої за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шаровечка, вул. Центральна, 2 .

Враховуючи, що відповідачем не сплачено 20814,52 грн. безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Зокрема, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Частиною 5 ст. 126 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Судом встановлено, що відповідач до 19.01.2017р. являвся власником комплексу споруд загальною площею 3224 кв.м., розташованих по вул. Центральна, будинок 2, Хмельницька область, Хмельницький район , с. Шаровечка. Вказаний комплекс будівель розміщений на земельній ділянці площею 2,9874 га, кадастровий номер: 6825089600:03:004:2450, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (зміст інформаційної довідки).

Статтею 377 ЦК України (в редакції, чинній на момент набуття відповідачем власності на об`єкт нерухомості) передбачено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, перехід права на земельну ділянку не відбувається автоматично, а потребує оформлення. Набуттю права користування передує волевиявлення особи, яка виявила бажання набути таке право, і лише після цього здійснюється волевиявлення відповідного органу місцевого самоврядування. За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

На виконання вищевикладених положень законодавства відповідачем, як власником нерухомості, та, враховуючи факт визнання недійсним державного акту на право постійного користування (зміст рішення господарського суду від 18.06.2012р. по справі № 313/5025/406/12), вчинено дії по формуванню земельної ділянки в селі Шаровечка по вул. Центральній, буд. 2 , а саме за заявою відповідача розроблена документація із землеустрою щодо земельної ділянки площею 2,9874 га та кадастровим номером 6825089600:03:004:2450, про що свідчить лист Держгеокадастру від 29.06.2016 р. № 10-28-99.10-6895/0/15-16 та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Однак, матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів оформлення права оренди земельної ділянки комунальної власності, на якій знаходилась нерухомість відповідача, у встановленому законодавством порядку після визнання недійсним державного акту на право постійного користування.

Стосовно посилань відповідача на те, що останнім фактично не використовується земельна ділянка площею 2,9874 га, судом відзначається, що дане твердження не підтверджене будь-якими належними, допустимими, достатніми, достовірними доказами як це передбачено ст.ст. 76-79 ГПК. Натомість наявні матеріали справи свідчать про те, що саме дану земельну ділянку використовує позивач, зокрема, це акт обстеження земельної ділянки від 20.11.2017р., виписка з публічної карти, лист Держгеокадастру від 29.06.2016 р. № 10-28-99.10-6895/0/15-16, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку

Із зазначеного, суд прийшов до висновку, що відповідач з 2015 року по 18.01.2017р. користувався земельною ділянкою, на якій розміщена належна йому на праві власності нерухомість, без достатньої правової підстави, тобто, без укладення договору оренди та сплати орендодавцю орендної плати. Тобто, районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання "Райагробуд", як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею. Позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 листопада 2018 року в справі № 922/3412/17.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, норма статті 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільний кодекс України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельними ділянками у встановленому законодавчими актами розмірі, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Таким чином, з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на вищезазначену земельну ділянку. Цього обов`язку після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки (в редакції додаткового договору) відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.

Відтак, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Позивачем здійснено розрахунок орендної плати в розмірі 20814,52 грн., яку безпідставно збережено відповідачем розраховані за період з 01.07.2015р. по 18.01.2017р. З приводу зазначеного судом враховується, що у відповідності до абз. 1 п. 289.1. ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

За приписами ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відділом Держгеокадастру у Хмельницькому районі листом № 1401/116-17 від 30.08.2017р. надано інформацію першому заступнику голови Хмельницької райдержадміністрації щодо нормативно грошової оцінки земельної ділянки площею 2,9874 га, кадастровий номер 6825089600:03:004:2450, с. Шаровечка по роках: 2014 рік - 1234095,00 грн., 2015 рік - 1541385,00 грн., 2016 рік - 2208804,00 грн., 2017 рік - 2341524,00 грн.

Здійснивши перерахунок розміру безпідставно збереженої орендної плати за 2016 рік та за період з 01.01.2017р. по 18.01.2017р., суд прийшов до висновку про правомірність нарахування 16672,11 грн. безпідставно збережених коштів за 2016 рік та 885,42 грн. за період з 01.01.2017р. по 18.01.2017р., з врахуванням сплаченої суми відповідно до задекларованих сум в податкових деклараціях (довідка ДПІ від 23.08.2017р.).

Однак, як вбачається із додаткових пояснень від 21.10.2019р., відповідач просить суд застосувати позовну давність до вимог в частині стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.07.2015р. до 10.09.2015р.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р.).

Як зазначалося вище, позовні вимоги, що є предметом розгляду у даній справі, заявлені обґрунтовано.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за період з 01.07.2015р. по 31.12.2015р. При цьому, згідно штемпеля господарського суду Хмельницької області позивач (прокурор) звернувся з позовом до суду 10.09.2019р. (вх. № 05-08/1683/18).

Таким чином, враховуючи визначений законодавством загальний строк позовної давності, суд вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.07.2015р. по 09.09.2015р., що становить 2998,31 грн. (1541385,00 грн. * 1% / 100% / 365 днів * 71 день). Тому, безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 10.09.2015р. по 31.12.2015р., із врахуванням сплати 4513,28 грн. земельного податку, становитимуть 258,61 грн. (7770,27 грн. - 2998,31 грн. - 4513,28 грн.).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ГПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у позові в частині стягнення 2998,31 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.07.2015р. по 09.09.2015р. необхідно відмовити.

При прийнятті рішення судом бралися до уваги аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

У додаткових поясненнях відповідач стверджує, що акт від 27.04.2018р. є недопустимим доказом, оскільки до складу комісії не входив представник Держекоінспекції, однак на спростування вказаного судом зазначається, що жодних доказів на оскарження означеного акту, а також розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 11.05.2018р., яким затверджено акт комісії по визначенню розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 27.04.2018р., відповідачем по справі не надано.

За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" Case of Seryavin and others v. Ukraine (заява № 4909/04) від 10.02.2010 Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994).

Беручи до уваги наведені вище положення закону, зважаючи на встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача (прокурора) щодо стягнення з відповідача 17816,21 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності, площею 2,9874 га, розташованої за адресою: вул. Центральна, 2, с. Шаровечка, Хмельницького району, без належних на те правових підстав, тому вказані позовні вимоги в означеній сумі підлягають задоволенню. Доказів добровільного відшкодування в сумі 17816,21 грн. матеріали справи не містять. У стягненні 2998,31 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.07.2015р. по 09.09.2015р. суд відмовляє у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Отже, позовні вимоги відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджені належними і допустимими доказами та підлягають частковому задоволенню.

Усні доводи відповідача викладені в судовому засіданні, щодо відсутності у прокурора правових підстав для подачі позову у даній справі та як наслідок необхідності залишення позову без розгляду, судом вважаються безпідставними, оскільки сам факт не звернення до суду органу місцевого самоврядування з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Окрім того, судом звертається увага, що про неналежне викання своїх повноважень позивачем, свідчить факт того, що представник останнього в засіданні суду 11.11.2019р. вказав на невжиття з боку ради заходів до стягнення суми боргу, зважаючи на реорганізацію (проведення численних виборів) об`єднаної територіальної громади, а тому, враховуючи строки позовної давності для стягнення даних коштів (які частково і так пропущені), позивач вважає обґрунтованим звернення прокурора з даним позовом до суду.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).

Аналогічні висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019р. по справі № 903/129/18.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц.

За наведеного у позові змісту суспільного інтересу, наведених доводів щодо обставин вчинення порушення відповідачем вимог законодавства та з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 587/430/16-ц від 26.06.2019р., суд зазначає, що прокурор довів наявність підстав для звернення із позовною заявою в особі органу місцевого самоврядування.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Шаровечківської сільської ради, с. Шаровечка, Хмельницького району Хмельницької області до районного кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об`єднання "Райагробуд", с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 20814,52 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати задовольнити частково.

Стягнути з районного кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об`єднання "Райагробуд" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шаровечка, вул. Центральна, 2, ідентифікаційний код 03587495) на користь Шаровечківської сільської ради (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шаровечка, вул. Сапунова, 37/2, ідентифікаційний код 04403918) 17816,21 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот шістнадцять гривень 21 коп.) безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Видати наказ.

Стягнути з районного кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об`єднання "Райагробуд" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шаровечка, вул. Центральна, 2, ідентифікаційний код 03587495) на користь прокуратури Хмельницької області (код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок 35218028002814, код класифікації видатків бюджету 2800) 1508,27 грн. (одну тисячу п`ятсот вісім гривень 27 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.11.2019 року.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 6 прим. :

1 - до справи;

2 - прокуратурі Хмельницької області (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3);

3, 4 - Хмельницькій місцевій прокуратурі ( м. Хмельницький, Проскурівська, 63; м. Хмельницький, вул. У. Громової, 10);

5 - позивачу (313336, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Шаровечка, вул. Сапунова, 37/2);

6 - відповідачу (31336, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Шаровечка, вул. Центральна, 2).

Всім рекомендованим з повідомленням.