Ухвала суду № 85495436, 11.11.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

11.11.2019м. ДніпроСправа № 904/5144/19

за заявою ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "ЮВІС", м. Дніпро

про забезпечення позову

Суддя Соловйова А.Є.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову, а саме:

1) накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "ЮВІС" (ідентифікаційний код: 19093004, місцезнаходження: 49044, місто Дніпро, вул. Володимира Моссаковського, буд. 1А), а саме на:

- адміністративний комплекс загальною площею 1915,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37927812101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який посвідчується Свідоцтвом про право власності на адміністративний комплекс, виданим Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 18 вересня 2000 року на підстав Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1616 від 20 липня 2000 року, та

- земельну ділянку загальною площею 0,3846 га, кадастровий номер 1210100000:03:299:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ДП № 025228), виданим 27 грудня 2002 року Дніпропетровською міською радою на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1496 від 16 липня 2002 року;

2) заборонити будь-яким та всім суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо наступного нерухомого майна:

- адміністративний комплекс загальною площею 1915,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37927812101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який посвідчується Свідоцтвом про право власності на адміністративний комплекс, виданим Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 18 вересня 2000 року на підстав Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1616 від 20 липня 2000 року, та

- земельну ділянку загальною площею 0,3846 га, кадастровий номер 1210100000:03:299:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ДП № 025228), виданим 27 грудня 2002 року Дніпропетровською міською радою на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1496 від 16 липня 2002 року.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що 15 червня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Нікопольський завод нержавіючих труб" (в подальшому перейменоване в Приватне акціонерне товариство "Сентравіс Продакшн Юкрейн", ідентифікаційний код: 30926946, місцезнаходження: 53201, Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, буд. 56 («ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" або "Позичальник") та Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" (в подальшому перейменоване в Акціонерне товариство "ВТБ Банк", ідентифікаційний код: 14359319, місцезнаходження: 01004, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, буд. 8/26 ("АТ "ВТБ Банк" або "Іпотекодержатель) було укладено кредитний договір № 46/07МВ, відповідно до якого ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" отримало кредитні кошти від АТ "ВТБ Банк" у розмірі 2550000,00 євро.

3 метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором, за результатами проведення Зборів було прийнято рішення про надання згоди на укладення іпотечного договору між АТ "ВТБ Банк" та ТОВ ВКП "ЮВІС" та надання необмежених повноважень виконавчому директору ТОВ ВКП "ЮВІС" на визначення умов такого договору ("Рішення"). Відповідні рішення були оформлені Протоколом № 01/11/13 від 01 листопада 2013 року.

На підставі зазначеного рішення Зборів, 20 листопада 2013 року між ТОВ ВКП "ЮВІС" та АТ "ВТБ Банк" було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. за реєстровим № 1629.

Відповідно до пункту 2.1 Іпотечного договору, предметом іпотеки є належне Відповідачу на праві власності нерухоме майно, а саме:

- адміністративний комплекс загальною площею 1915,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37927812101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який посвідчується Свідоцтвом про право власності на адміністративний комплекс, виданим Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 18 вересня 2000 року на підстав Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1616 від 20 липня 2000 року, та

- земельна ділянка загальною площею 0,3846 га, кадастровий номер 1210100000:03:299:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ДП № 025228), виданим 27 грудня 2002 року Дніпропетровською міською радою на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1496 від 16 липня 2002 року ( - "Предмет іпотеки").

Згідно з пунктом 2.2 Іпотечного договору за домовленістю сторін Предмет іпотеки оцінено у сумі 2 194 650,95 євро, що на момент укладення Іпотечного договору становило за офіційним курсом гривлі до іноземних валют Національного банку України 23 685 000,00 гривень.

Згідно з пунктами 5.3, 5.3.1 та 5.3.2 Іпотечного договору, АТ "ВТБ Банк" має право, у разі порушення зобов`язань за Кредитним договором, звернути стягнення на Предмет іпотеки шляхом набуття права власності на майно в позасудовому порядку або шляхом його продажу від свого імені будь-якій особі.

Враховуючи те, що згідно Іпотечного договору ТОВ ВКП "ЮВІС" надає Іпотекодержателю право на звернення стягнення на Предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом набуття власності на таке майно, такий договір фактично призводить до відчуження частини майнових прав на Предмет іпотеки. Аналогічна позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 16 грудня 2014 року у справі №39/5005/4527/2012, де зазначено, що договір застави за своєю правовою природою є договором відчуження майна, тому вказаний договір від імені заставодавця (юридичної особи-власника майна) мав бути укладений особою, уповноваженою на це компетентним органом управління товариства.

З огляду на те, що Предмет іпотеки є основним майном Відповідача та становить більше ніж 50% від всього майна Відповідача, відповідно до пункту 8.7.7 статуту ТОВ ВКП "ЮВІС" в редакції від 15 січня 2005 року, чинній на дату укладення Іпотечного договору (далі - "Статут", колія додається), вирішення питання про його відчуження віднесено до виключної компетенції Зборів. Окрім того, абзацом 4 п. 8.7 Статуту визначено, що рішення з цього питання повинне прийматися більшістю не менш як у 3/4 голосів учасників.

Відтак, оскільки переданий нерухомого майна в іпотеку фактично призводить до його відчуження в результаті звернення стягнення на Предмет іпотеки, таке Рішення повинно прийматися на Зборах за рішенням кваліфікованої більшості 3/4 голосів всіх учасників ТОВ ВКП "ЮВІС".

Натомість, як вбачається зі спірного Протоколу, 01 листопада 2013 року на Зборах були присутні учасники ТОВ ВКП "ЮВІС", які у сукупності володіють 66,6% голосів, а саме:

- ОСОБА_3 , частка якого становила 33,3% від загальної кількості голосів, та

- ОСОБА_4 , частка якого становила 33,3% від загальної кількості голосів.

Тобто, Рішення про передачу нерухомого майна в іпотеку за Іпотечним договором було прийнято з порушенням пункту 8.7.7 Статуту, яким вимагається не менш як 75% голосів всіх учасників, в той час як загальна частка участі присутніх учасників Зборів становила 66,6%.

Незважаючи на це, у Протоколі зазначено, що на Зборах нібито присутні учасники, які володіють 100% голосів, що не відповідало дійсності.

Щодо порушення прав та інтересів Заявника під час прийняття рішення Зборами в заяві зазначені такі підстави.

Третій учасник ТОВ ВКП "ЮВІС" - ОСОБА_5 , що володів 33,3% голосів, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повідомленням про смерть, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану м. Лугано, Швейцарія від 21 травня 2013 року.

З моменту відкриття спадщини, відповідно до положень ст. 1223 Цивільного кодексу України Заявник отримав право на спадкування частки в статутному капіталі ТОВ ВКП "ЮВІС" у розмірі 1 050 000,00 гривень, що становить 16,65% статутного капіталу, що також підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17 грудня 2013 року (копія свідоцтва додається).

Разом з цим, відповідно до положень ст. 55 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, чинній на дату спірних правовідносин), Заявник отримав переважне право вступу до ТОВ ВКП "ЮВІС" (що надає право брати участь у прийнятті рішення щодо відчуження майна, належного товариству) або право на отримання у грошовій або натуральній формі частки у майні ТОВ ВКП "ЮВІС".

В той же час, Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17 грудня 2013 року підтверджується факт набуття Заявником у порядку спадкування прав на майно ОСОБА_5 , в тому числі на частку в статутному капіталі ТОВ ВКП "ЮВІС" у розмірі 1 050 000,00 гривень, що становить 16,65% статутного капіталу Відповідача.

Отримавши право на частку в статутному капіталі ТОВ ВКП "ЮВІС" Заявник фактично отримав право на отримання у майбутньому в натуральній формі частки майна Відповідача в розмірі 16,65% (право "законного очікування").

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року, "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право власності може бути як "існуючим майном" так і коштами, включаючи позови, для задоволення яких Заявник може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності. Тобто, право Заявника на отримання у майбутньому у грошовій або натуральній формі частки майна Відповідача в розмірі 16,65% є майновим правом, яке не може бути обмежене внаслідок дій третіх осіб.

Відтак, все майно, належне ТОВ ВКП "ЮВІС" на момент смерті ОСОБА_5 до вирішення питання про вступ спадкоємців до складу учасників ТОВ ВКП "ЮВІС" або виділення його в натурі, фактично входить до складу спадкового майна, яке Заявник, як спадкоємець, мав право отримати у разі відмови у вступі до складу учасників товариства. Крім того, станом на дату подачі даної заяви, Заявник також має право отримати частину майна, незаконно переданого у іпотеку, у натуральній формі у разі виходу зі складу учасників товариства у тому об`ємі та тими обтяженнями, які були накладені на майно на момент відкриття спадщини.

Натомість, спірні Збори проводилися в період строку для прийняття спадщини ОСОБА_5 , без участі спадкоємців та/або будь-яких представників останнього, а оскаржуване рішення про надання згоди на укладення Іпотечного договору було прийняте без участі та без врахування інтересів учасника ТОВ ВКП "ЮВІС" і його спадкоємців, частка якого (яких) становила 33,3% статутного капіталу.

Вказане свідчить про те, що Збори прийняли оскаржуване рішення із порушенням прав та інтересів Заявника, очевидно розуміючи, що безоплатне майнове поручительство Відповідачем за зобов`язаннями Позичальника несе серйозний ризик втрати майна ТОВ ВКП "ЮВІС" та, як наслідок, зменшення грошового виразу частки Заявника у ТОВ ВКП "ЮВІС".

Відчуження майна або передача його в іпотеку без отримання відповідної згоди потенційного власника частки такого майна та особи, що має право приймати рішення щодо порядку розпорядження таким майном, може розцінюється як порушення права на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є втручання у право на вільне користування своїм майном у майбутньому.

Більше того, відповідно до законодавства України та судової практики Верховного Суду, іпотека поширюється на частину предмету іпотеки, яке в подальшому було виділене новому власнику (зокрема спадкоємцю) в окреме майно (постанови Верховного суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16 та Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 910/4650/17). У зв`язку з цим, спадкоємець отримуватиме у спадок майно, що було передано в іпотеку без його відома, хоча на момент відкриття спадщини, воно було вільне від будь-яких обтяжень.

Крім того, як вбачається із Протоколу № 13/12/13 від 17 грудня 2013 року (копія якого додана до заяви), Зборами в подальшому було прийнято рішення про виключення ОСОБА_5 зі складу учасників товариства в зв`язку з його смертю та про включення до складу учасників його спадкоємців, в тому числі Заявника, що однозначно свідчить про виникнення у Заявника прав на управління ТОВ ВКП "ЮВІС" та відповідно прийняття рішень в цілому з питань, передбачених п.8.7. Статуту.

Таким чином, Відповідач розпорядився майном передавши його в іпотеку до вирішення питання про вступ спадкоємців до складу учасників ТОВ ВКП "ЮВІС" або виділення його в натурі та виплати частки учасника спадкоємцям, порушивши таким чином майнові права та інтереси спадкоємців, зокрема Заявника.

Щодо загрози звернення стягнення на Предмет іпотеки за Іпотечним договором, Заявник обґрунтовує таким.

Заявнику стало відомо, що Відповідач на підставі Іпотечного договору отримав лист-вимогу від АТ "ВТБ Банк" вих. № 2144/1-2 від 08 квітня 2019 року (копія якого додана до заяви) щодо погашення заборгованості Позичальника, яка виникла в результаті порушення останнім умов Кредитного договору.

01 жовтня 2019 року Заявник, користуючись правами, наданими йому як учаснику ТОВ ВКП "ЮВІС" відповідно до статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", звернувся до Відповідача з проханням надати інформацію та копії документів, що стали підставою для передання майна Відповідача в іпотеку (копія листа додана до заяви).

У відповідь на вимогу Заявника Відповідач надав лист від 10 жовтня 2019 року, яким підтвердив укладення Іпотечного договору в інтересах АТ "ВТБ Банк" у якості майнового поручителя по кредитним зобов`язанням ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн", надав копію оскаржуваного Протоколу, що став підставою для укладення Іпотечного договору, самого Іпотечного договору та Листа.

Як зазначається в Листі, у разі непогашення ТОВ ВКП "ЮВІС" заборгованості Позичальника, АТ "ВТБ Банк" буде ініціювати процедуру звернення стягнення на іпотечне майно ТОВ ВКП "ЮВІС", зокрема, у позасудовому порядку. Відповідно існує очевидний ризик втрати Відповідачем майна на підставі Іпотечного договору, законність укладення якого на підставі рішення Зборів оспорюється Заявником.

Окрім того, як дізнався Заявник із відкритих джерел, права Іпотекодержателя були виставлені на торги та вже відбулася спроба реалізувати їх третім особам (інформація про торги: https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2019-10-03-000049-d). Законність призначення торгів та спроби змінити іпотекодержателя за Іпотечним договором наразі оскаржується в судовому порядку (справи №640/21320/19, №640/20555/19, №640/21070/19). Вказані обставини свідчать про те, що спірне іпотечне майно може у будь-який момент протиправно вибути із володіння ТОВ ВКП "ЮВІС", унеможлививши тим самим належний захист інтересів Заявника.

З огляду на викладені обставини Заявник має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсними рішень Зборів оформлених Протоколом № 01/11/13 від 01 листопада 2013 року про надання згоди на укладення ТОВ ВКП "ЮВІС" Іпотечного договору та надання повноважень виконавчому директору ТОВ ВКП "ЮВІС" на визначення всіх умов такого договору (питання 2 та 3 Протоколу).

Також, є підстави для вжиття заходів забезпечення позову до його подання, оскільки у випадку вчинення ТОВ ВКП "ЮВІС", Іпотекодержателем та/або третіми особами дій, направлених на передання прав на Предмет іпотеки на підставі Іпотечного договору Іпотекодавцю та/або третім особам, такі дії, очевидно, призведуть до унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів Заявника, як учасника ТОВ ВКП "ЮВІС", за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Вжиття заходів забезпечення позову у даній справі забезпечить захист прав Заявника, що можуть бути порушені зі сторони як Відповідача, так і третіх осіб, зокрема АТ "ВТБ Банк", у випадку звернення стягнення на Предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Так, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п.п.1,2, 4).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Оскільки ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Підставою для укладення Іпотечного договору стало саме оскаржуване рішення Зборів, оформлене Протоколом. Зазначене рішення було прийняте з істотним порушенням вимог закону та Статуту ТОВ ВКП "ЮВІС", внаслідок чого було порушено права та інтереси Заявника. Задоволення позову та визнання недійсним оскаржуваного рішення Зборів буде підставою недійсності Іпотечного договору загалом та, зокрема, його положень щодо звернення стягнення на Предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Відповідно до ч. 7 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника. За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов`язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов`язанням із передачі іншого майна (ч. 8-9 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

З огляду на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки та перехід права власності на таке майно до іншої особи може відбутись до моменту розгляду даної справи, вартісний вираз розміру частки участі Заявника у статутному капіталі товариства значно зменшиться, так як вартість вказаного нерухомого майна становить більш ніж 50% від вартості усього майна товариства.

Крім того, при виході зі складу учасників товариства, Заявник не зможе отримати право власності на частину нерухомого майна, вартість якого пропорційна вартості частки участі Заявника у статутному капіталі товариства.

В той же час, у разі задоволення вищевказаних позовних вимог Заявника після переходу права власності на предмет іпотеки до іншої особи, Заявнику необхідно буде ініціювати низку інших позовів щодо визнання правочинів з переходу права власності на предмет іпотеки недійсними та/або витребування його з чужого незаконного володіння, що суттєво ускладнює процес ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів Заявника.

Відтак,у випадку вчинення ТОВ ВКП "ЮВІС", Іпотекодержателем та/або третіми особами дій, направлених на передання прав на Предмет іпотеки на підставі Іпотечного договору Іпотекодавцю та/або третім особам, такі дії, очевидно, призведуть до унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів Заявника, як учасника ТОВ ВКП "ЮВІС", за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Вжиття заходів забезпечення позову у даній справі забезпечить захист прав Заявника, що можуть бути порушені зі сторони як Відповідача, так і третіх осіб, зокрема АТ "ВТБ Банк", у випадку звернення стягнення на Предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Враховуючи отримання Відповідачем Листа, в якому Іпотекодержатель наголошує на своєму намірі звернути стягнення на Предмет іпотеки у позасудовому порядку, шляхом прийняття Предмета іпотеки у власність АТ "ВТБ Банк", існує реальна загроза ініціювання Відповідачем та/або Іпотекодержателем відчуження Предмета іпотеки та реєстрації в позасудовому порядку права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки або продажу його третім особам. При цьому відповідні обставини вірогідно можуть відбутися до звернення Заявника до суду із позовом або у ході розгляду справи по суті.

Відповідно, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до вибуття з володіння Відповідача Предмета іпотеки, що фактично позбавить Заявника можливості ефективного захисту його прав та суттєво ускладнить поновлення його порушених прав та інтересів, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку про те, що заявлені заходи забезпечення позову як накладення арешту на Предмет іпотеки та заборона суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією прав щодо Предмета іпотеки, до вирішення справи за позовом Заявника про визнання недійсним рішень Зборів по суті, є обґрунтованими та адекватними.

Застосування зазначених заходів пов`язується з обставинами, на які Заявник послався в обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Вжиття заходів забезпечення позову до подання позову стане гарантією забезпечення ефективного захисту прав та інтересів Заявника і, в той же час, забезпечить збалансованість інтересів сторін у справі, оскільки ТОВ ВКП "ЮВІС" не буде обмежене в праві користування зазначеним майном, а АТ "ВТБ Банк" матиме змогу, у випадку необхідності, звернутися до суду із вимогою про звернення стягнення на Предмет іпотеки.

З урахуванням наведеного, заява про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову громадянки ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до подання позову:

1) накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "ЮВІС" (ідентифікаційний код: 19093004, місцезнаходження: 49044, місто Дніпро, вул. Володимира Моссаковського, буд. 1А), а саме на:

- адміністративний комплекс загальною площею 1915,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37927812101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який посвідчується Свідоцтвом про право власності на адміністративний комплекс, виданим Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 18 вересня 2000 року на підстав Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1616 від 20 липня 2000 року, та

- земельну ділянку загальною площею 0,3846 га, кадастровий номер 1210100000:03:299:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ДП № 025228), виданим 27 грудня 2002 року Дніпропетровською міською радою на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1496 від 16 липня 2002 року;

2) заборонити будь-яким та всім суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо наступного нерухомого майна:

- адміністративний комплекс загальною площею 1915,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37927812101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який посвідчується Свідоцтвом про право власності на адміністративний комплекс, виданим Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 18 вересня 2000 року на підстав Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1616 від 20 липня 2000 року, та

- земельну ділянку загальною площею 0,3846 га, кадастровий номер 1210100000:03:299:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ДП № 025228), виданим 27 грудня 2002 року Дніпропетровською міською радою на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1496 від 16 липня 2002 року.

Стягувач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "ЮВІС" (ідентифікаційний код: 19093004, місцезнаходження: 49044, місто Дніпро, вул. Володимира Моссаковського, буд. 1А).

Ухвала є виконавчим документом, підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", та може бути пред`явлена до виконання у строк до 11.11.2022.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 11.11.2019 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Є. Соловйова