Рішення № 85490882, 06.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 листопада 2019 року № 826/17265/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючої судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4»доФонду гарантування вкладів фізичних осібтретя особа:Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк»провизнання рішення від 23 червня 2017 року №2663 протиправним в частині, скасування окремого положення рішення від 23 червня 2017 року №2663, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Домобудівний комбінат №4» (далі по тексту - позивач, ПрАТ «ДБК №4») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач, Фонд), в якому позивач просив суд:

- визнати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 червня 2017 року №2663 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» в частині початку процедури ліквідації та делегування всіх повноважень ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з 24 червня 2017 року протиправним;

- скасувати окремі положення рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 червня 2017 року №2663 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» щодо початку процедури ліквідації та делегування всіх повноважень ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з 24 червня 2017 року;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб змінити рішення від 23 червня 2017 року №2663 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» в частині початку процедури ліквідації та делегування всіх повноважень ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з 23 червня 2017 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що 04 лютого 2005 року між Акціонерним банком «Діамант», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «Діамантбанк» та Відкритим акціонерним товариством «ДБК-4», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Домобудівний комбінат №4» укладено договір банківського рахунку №1317, відповідно до якого банк зобов`язався відкрити клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 , приймати та зараховувати на поточний рахунок грошові кошти, що надходять клієнту.

05 березня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» та позивачем укладено договір банківського рахунку №14-03-05-000332, за умовами якого банк зобов`язувався відкрити позивачу поточний рахунок/поточний рахунок в банківських металах № НОМЕР_2 , приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти/банківські метали, виконувати розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум/банківських металів з поточного рахунка, здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, на момент звернення до суду з вказаною позовною заявою останній має на поточних рахунках в ПАТ «Діамантбанк»: № НОМЕР_3 , відкритому згідно договору банківського рахунку №1317 від 04 лютого 2005 року, кошти в розмірі 125751,37 грн та № НОМЕР_4 кошти в розмірі 5205845,11 грн, що разом становить 5331596,48 грн.

24 квітня 2017 року правлінням Національного банку України прийнято рішення №264-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до категорії неплатоспроможних».

23 червня 2017 року відповідно до рішення правління Національного банку України від 22 червня 2017 року №394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2663 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

23 червня 2017 року, як зазначено у позовній заяві, між Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» Старцевої Т.В. та Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» в особі тимчасово виконуючого обов`язки Голови Правління Мелеш К.В. укладені певні договори про передачу приймаючому банку активів (нерухомого майна) неплатоспроможного банку.

Зокрема, як вказує позивач, 23 червня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» Старцевої Т.В. та Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» в особі тимчасово виконуючого обов`язки Голови Правління Мелеш К.В. укладено договір №220617нж-17 про передачу приймаючому банку активів (нерухомого майна) неплатоспроможного банку, що, на думку позивача, свідчить про те, що Фондом з неплатоспроможного банку були виведені основні активи та в подальшому продані приватним особам за заниженою ціною.

Крім того, як стверджує позивач, вказані договори були підписані від Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» Старцевою Т.В., яка не мала повноважень на їх укладення в силу вимог Закону, оскільки починаючи з 23 червня 2017 року в банку введена процедура ліквідації.

Також, у позовній заяві зазначено, що рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 червня 2017 року №2663 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» своїми положеннями щодо початку процедури ліквідації банку суперечить вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку.

За доводами позивача, відповідачем, всупереч вимог статей 44,46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пунктів 1.2, 2.2-2.3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, було грубо порушені норми чинного законодавства щодо початку процедури ліквідації банку, яка повинна, як вважає позивач, розпочатись саме з 23 червня 2017 року.

Викладені вище обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 24 квітня 2017 року №264-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 квітня 2017 року №1684 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Діамантбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», відповідно до якого розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 1 місяць з 17 години 00 хвилин 24 квітня 2017 року до 23 травня 2017 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» строком на 1 місяць з 17 години 00 хвилин 24 квітня 2017 року до 23 травня 2017 року включно.

В подальшому, як вказано у відзиві на позовну заяву, Фондом повідомлено про проведення пошуку приймаючих банків, що зацікавлені бути залученими до виведення неплатоспроможного банку Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з ринку.

23 травня 2017 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №2075, за змістом якого продовжено строк тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з 24 травня 2017 року до 23 червня 2017 року включно.

Крім того, представник відповідача послався на те, що за результатами відкритого конкурсу серед попередньо кваліфікованих осіб, зацікавлених взяти участь у виведенні з ринку Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» визначено переможця та обрано найменш витратний спосіб виведення з ринку Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» - відчуження частини активів і зобов`язань на користь приймаючого банку із подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку. Єдиним учасником конкурсу та, відповідно, переможцем, стадо АТ «Таскомбанк». Станом на 13 червня 2017 року отримано позитивний висновок Національного банку України щодо його, як приймаючого банку, фінансового стану та спроможності виконати зобов`язання перед вкладниками та кредиторами неплатоспроможного Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк».

23 червня 2017 року підписано договір про передачу частини активів та зобов`язань неплатоспроможного Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на користь приймаючого банку - АТ «Таскомбанк», відповідно до умов якого останнє набуло всіх прав та обов`язків боржника перед вкладниками (фізичними особами, у тому числі фізичними особами-підприємцями) неплатоспроможного Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» щодо повернення грошових коштів та сплати відсотків за договорами банківського рахунку/вкладу (у тому числі за іменними ощадними сертифікатами) у межах 200 000,00 грн, загальна сума переданих зобов`язань склала приблизно 1,1 млрд грн.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22 червня 2017 року №394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 червня 2017 року №2663 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким запроваджено процедуру ліквідації банку з 24 червня 2017 року по 23 червня 2019 року включно.

Також, представник відповідача послався на те, що позивач вже звертався до Господарського суду міста Києва з позовами щодо визнання недійсними договорів, укладених в процесі виведення публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з ринку (справи №910/17270/17 та №910/18745/17). Судовими рішеннями у даних справах, які набрали законної сили, як вказав представник відповідача, встановлено факт початку процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» саме з 24 червня 2017 року та факт відсутності у позивача порушеного права на момент звернення до суду.

При цьому, у відзиві на позовну заяву також зазначено, що вимоги позивача акцептовані в сумі 5331596,48 грн та віднесені до сьомої черги погашення акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк».

На підставі вищевикладених обставин, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що рішення Правління Національного банку України №394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» прийнято 22 червня 2017 року, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2663 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» прийнято 23 червня 2018 року, в якому зазначено про початок процедури ліквідації саме з 24 червня 2018 року.

Проте, як вказує представник позивача, відповідачем не надано пояснень з приводу порушення вимог пункту 2.2. Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, в якому зазначено, що Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку приступає до виконання своїх обов`язків у день прийняття Фондом рішення про початок процедури ліквідації банку.

Враховуючи, що днем прийняття Фондом рішення про початок процедури ліквідації банку є 23 червня 2018 року, то, як стверджує представник позивача, уповноважена особа Фонду повинна була приступити до виконання своїх обов`язків саме з 23 червня 2018 року, тобто з дня прийняття Фондом вказаного рішення, а не на наступний день чи іншу дату.

Також, представник позивача зазначив, що посилання відповідача на наявність судових рішень є безпідставним та необґрунтованим, оскільки процедура ліквідації запроваджується не на підставі рішень суду, а на підставі законодавчих актів.

При цьому, у відповіді на відзив представник позивача зазначив, що при розгляді справ №910/17270/17 та №910/18745/17 в порядку господарського судочинства було визначено, що питання пов`язані з датами запровадження ліквідації банку є виключно предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому, на думку представника позивача, відповідачем не спростовані твердження позивача, якими мотивовані позовні вимоги.

Представник третьої особи в письмових поясненнях на позовну заяву послався на те, що позивач є кредитором Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» згідно договорів банківського рахунку №1317 від 04 лютого 2005 року, №14-03-05-000332 від 05 березня 2014 року.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 24 квітня 2017 року №264-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 квітня 2017 року №1684 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Діамантбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17:00 годин 24 квітня 2017 року до 23 травня 2017 року включно та призначено уповноважену особу Фонду строком до 23 травня 2017 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 23 травня 2017 року №2075 продовжено строк тимчасової адміністрації банку та строк повноважень уповноваженої особи Фонду на один місяць з 24 травня 2017 року до 23 червня 2017 року включно.

На думку представника третьої особи, позивач не довів та не обґрунтував, в чому полягає порушення або оспорювання його прав та інтересів у спірних правовідносинах.

Крім того, представник третьої особи послався й на те, що оскільки в банку триває процедура ліквідації, а позивач є одним з кредиторів банку, задоволення його вимог буде здійснюватись у спеціальній процедурі, встановленій Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Станом на момент звернення до суду, права позивача не були і не могли бути порушені, на думку представника третьої особи, оскільки процедура ліквідації в банку не завершена, а черговість задоволення вимог позивача ще не настала, що, як вважає представник третьої особи, свідчить про безпідставність подання позову.

При цьому, представник третьої особи наголосив й на тому, що процедура ліквідації банку розпочинається не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадків, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22 червня 2017 року №394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23 червня 2017 року №2663 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з 24 червня 2017 року по 23 червня 2019 року включно та призначено уповноважену особу Фонду, що свідчить про необґрунтованість припущень позивача про укладення договору у період ліквідації неплатоспроможного банку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20 червня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Консалтинг Плюс» про його залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

17 жовтня 2018 року судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого прлвадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» про його залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

В судовому засіданні 28 листопада 2018 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача та представник третьої особи заперечували проти задоволення позовних вимог та просили у їх задоволенні відмовити.

Враховуючи згоду представників учасників справи та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Приватне акціонерне товариство «Домобудівний комбінат №4» є кредитором Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», на рахунку якого розміщені грошові кошти позивача на загальну суму 5 331 596,48 грн, що підтверджується копією договору банківського рахунку №1317 від 04 лютого 2005 року, копіями додаткових угод до нього, копією договору банківського рахунку №14-03-05-000332 від 05 березня 2014 року та копіями виписок з банківських рахунків.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 24 квітня 2017 року №264-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 квітня 2017 року № 1684 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Діамантбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24 квітня 2017 року до 23 травня 2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», начальнику відділу моніторингу операцій проблемних банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Старцевій Тетяні Володимирівні строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24 квітня 2017 року до 23 травня 2017 року включно (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/203-pat-diamantbank/11968-zaprovadzheno-tymchasovu-administratsiyi-u-pat-diamantbank).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 травня 2017 року № 2075 продовжено строк тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з 24 травня 2017 року до 23 червня 2017 року включно та продовжено строк повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Діамантбанк» Старцевої Тетяни Володимирівни з 24 травня 2017 року до 23 червня 2017 року включно (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/203-pat-diamantbank/13058-prodovzheno-tymchasovu-administratsiyu-u-pat-diamantbank).

13 червня 2017 року на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про завершення відкритого конкурсу серед попередньо кваліфікованих осіб, зацікавлених взяти участь у виведенні з ринку Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», та визначено переможця, обрано найменш витратний спосіб виведення з ринку Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» - відчуження частини активів і зобов`язань на користь приймаючого банку із подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку, а також повідомлено про те, що «Триває узгодження умов договору про передачу активів і зобов`язань. Про факт його підписання та детальніші умови угоди буде повідомлено додатково».

Відповідно до змісту вказаного оголошення, єдиним учасником конкурсу, а зрештою і його переможцем, стало АТ «Таскомбанк». Також зазначено, що АТ «Таскомбанк» виступить як приймаючий банк, та повідомлено про те, що від придбання перехідного банку (на що попередньо також заявився переможець конкурсу) АТ «Таскомбанк» добровільно відмовилось, а також про те, що станом на день опублікування цього оголошення, вже отримано позитивний висновок Національного банку України щодо АТ «Таскомбанк», як приймаючого банку, фінансового стану та спроможності виконати зобов`язання перед вкладниками та кредиторами неплатоспроможного Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/203-pat-diamantbank/13862-vyznacheno-peremozhtsia-vidkrytoho-konkursu-sered-zatsikavlenykh-vziaty-uchast-u-vyvedenni-z-rynku-pat-diamantbank-investoriv).

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22 червня 2017 року №394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 червня 2017 року №2663, «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з 24 червня 2017 року до 23 червня 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, крім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Тімоніну Олександру Олексійовичу строком на два роки з 24 червня 2017 року до 23 червня 2019 року включно (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/203-pat-diamantbank/14407-rozpochato-protseduru-likvidatsii-pat-diamantbank-ta-delehovano-povnovazhennia-likvidatora-banku).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач стверджує про те, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» Старцева Тетяна Володимирівна станом на 23 червня 2017 року вже не мала повноважень на укладення з Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» в особі тимчасово виконуючого обов`язки Голови Правління Мелеш К.В. договору №220617нж-17 про передачу приймаючому банку активів (нерухомого майна) неплатоспроможного банку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини 2 статті 4 цього Закону).

Згідно з частиною 3 статті 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року №2121-ІІІ Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п`яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

У відповідності до частини 5 тієї ж статті Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (частина 6 статті 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року №2121-ІІІ).

В той же час, у відповідності до частини 1 статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Частиною 4 статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI передбачено, що Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Тобто, процедура початку ліквідації неплатоспроможного банку включає, у тому числі, такі етапи:

1) отримання Національним банком України пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про прийняття рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п`яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду;

2) прийняття рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п`яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду;

3) повідомлення про це банк та надіслання рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

4) початок процедури ліквідації банку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Так, судом встановлено, що рішення Правління Національного банку України №394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» було прийнято 22 червня 2017 року.

А 23 червня 2017 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2663, «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з 24 червня 2017 року до 23 червня 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, крім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Тімоніну Олександру Олексійовичу строком на два роки з 24 червня 2017 року до 23 червня 2019 року включно.

При цьому, суд наголошує, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було офіційно отримано рішення Правління Національного банку України від 22 червня 2017 року №394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» саме 22 червня 2017 року, а не 23 червня 2017 року, що, в свою чергу, в силу вимог законодавства, дозволяє вже Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочати процедуру ліквідації банку саме з 24 червня 2017 року, оскільки саме вказану дату слід вважати наступним робочим днем після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а тому, суд не вбачає будь-яких порушень з боку відповідача стосовно визначення дати початку процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк».

Стосовно посилань позивача на положення частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI, зокрема, на пункт 1 цієї частини та пунктів 1.2, 2.2., 2.3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року №2 (далі по тексту - Положення (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)), суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку.

У відповідності до пункту 1.2 розділу V Положення Виконавча дирекція Фонду може делегувати всі або частину своїх повноважень як ліквідатора уповноваженій(им) особі(ам) Фонду на ліквідацію банку та розпочинає процедуру ліквідації неплатоспроможного банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Пунктом 2.2. розділу V Положення передбачено, що Фонд або уповноважена(і) особа(и) Фонду на ліквідацію банку приступає (приступають) до виконання своїх обов`язків у день прийняття Фондом рішення про початок процедури ліквідації банку.

У відповідності до абзацу 1 пункту 2.3 розділу V Положення з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку. Під керівниками банку для цілей цього Положення розуміються голова та члени правління (ради директорів), крім головного бухгалтера та/або заступника.

Аналіз наведених норм законодавства, що діяли на момент початку процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», та на які посилається позивач при обґрунтуванні своїх позовних вимог, також свідчать про те, що в даному випадку відсутні будь-які порушення з боку відповідача стосовно визначення дати початку процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», а днем початку процедури ліквідації банку слід вважати саме дату, зазначену в рішенні Фонду, а не дату винесення цього рішення.

Більш того, суд зазначає, що позивач, посилаючись на абзацу 1 пункту 2.3 розділу V Положення не звернув уваги на той факт, що вказана норма стосується саме припинення всіх повноважень органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту), що, у будь-якому випадку, не можна розцінювати, як порушення строків початку процедури ліквідації.

В той же час, суд зауважує, що фактично, звертаючись до адміністративного суду з вказаною позовною заявою позивач не погоджується з умовами укладеного між Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» Старцевої Т.В. та Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» в особі тимчасово виконуючого обов`язки Голови Правління Мелеш К.В. укладено договір №220617нж-17 від 23 червня 2017 року про передачу приймаючому банку активів (нерухомого майна) неплатоспроможного банку, оскільки, на думку позивача, умови цього договору свідчать про те, що Фондом з неплатоспроможного банку були виведені основні активи та в подальшому продані приватним особам за заниженою ціною.

В даному випадку, уповноважена особа Фонду виступала не як суб`єкт владних повноважень, а як орган управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, а тому незгода з умовами вказаного договору не є публічно-правовим спором у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, тобто підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач скористався своїм правом та звертався до господарського суду з позовною заявою про визнання договору №220617нж-17 від 23 червня 2017 року недійсним і рішенням Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2017 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01 березня 2018 року, у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» відмовлено.

Крім того, суд наголошує й на тому, що позивачем не оскаржується рішення Правління Національного банку України від 22 червня 2017 року №394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 червня 2017 року №2663, «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з 24 червня 2017 року до 23 червня 2019 року включно.

З огляду на викладене та враховуючи встановлені у даній справі обставини, а також зважаючи на предмет оскарження у даній справі і наведені на його обґрунтування доводи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не надано суду достатніх документальних доказів, якими підтверджується протиправність дій та рішення відповідача, в той час, як відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій при прийнятті рішення та встановленні дати початку процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», враховуючи обставини, встановлені судом у даній адміністративній справі та з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову ПрАТ «ДБК №4» відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська