Рішення № 85490568, 08.11.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/460/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в інтересах якої звернувся представник - адвокат Ткачук Олег Сергійович (вул. Головна, 5, м. Чернівці, Чернівецька область) до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39392513, вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58013) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2019 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах якої звернувся представник - адвокат Ткачук Олег Сергійович (позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6682-56 від 14.01.2019 року на суму 5071,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є пенсіонером, особою з інвалідністю II групи, та з 13.06.2005 року отримує пенсію по інвалідності.

В період з 10.02.1997 року по 28.12.2015 року ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

У січні 2019 року ОСОБА_1 отримала від відповідача вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціально внеску №Ф-6682-56 від 14.01.2019 року на суму 5071,80 грн.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась з листом до Головного управління ДФС в Чернівецькій області в якому повідомила, що звіт про суми нарахованого єдиного соціального внеску (додаток 5) за 2014 рік на суму 5071,81 грн нею було подано помилково, просила не враховувати та скасувати його. Проте, згідно відповіді від 25.02.2019 року Головне управління ДФС в Чернівецькій області звернення залишило без задоволення.

Вищезгадану вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-6682-56 від 14.01.2019 року представник позивача вважає такою, що підлягає скасуванню та протиправною, виходячи із наступного.

На думку представника позивача, необхідними умовами для застосування положень ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ є отримання особою статусу пенсіонера чи встановлення такій особі інвалідності, а також отримання нею відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. При цьому єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, помилкове визначення ОСОБА_1 розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2014 рік не можна ототожнювати з добровільною участю у системі такого страхування, а зазначені у звіті суми внеску неможливо ототожнювати із заборгованістю з його сплати за 2014 рік.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що жодних договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 не укладала, представник позивача вважає, що ОСОБА_1 звільнена від сплати єдиного соціального внеску.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив проти позову в якому зазначив, що ОСОБА_1 з 10.02.1997 року по 28.12.2015 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Так, ОСОБА_1 було подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік, в якому позивачка самостійно визначила базу нарахування та суму єдиного внеску - 5071,80 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 була зобов`язана сплатити в строки, встановлені законом зобов`язання по єдиному внеску самостійно визначене в звіті по єдиному внеску, проте не зробила цього.

Підсумовуючи вищевикладене, відповідач вказував, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2019 року №Ф-6682-56 є законною, прийнятою контролюючим органом в межах наданих повноважень і дотримуючись покладених законом обов`язків.

Ухвалою суду від 25.04.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 23.05.2019 року.

Судове засідання призначене на 23.05.2019 року відкладено на 09.07.2019 року, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні.

Ухвалою суду від 04.06.2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 в інтересах якої звернувся представник - адвокат Ткачук Олег Сергійович про забезпечення адміністративного позову, зупинено стягнення за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6682-56 від 14.01.2019 року на суму 5071,80 грн на підставі якої виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби м. Чернівці відкрито виконавче провадження від 07.05.2019 року №59028908.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

09.07.2019 року, за клопотанням сторін, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши та оцінивши в сукупності докази, якими вони обґрунтовуються, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 04.11.2005 року Шевченківським РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 6).

Згідно з Витягом з Єдиного з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.04.2019 року, позивач 10.02.1997 року зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця. 28.12.2015 року припинено державну реєстрацію підприємницької діяльності ОСОБА_1 за власним рішенням (а.с. 22).

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 від 18.03.2016 року серії НОМЕР_3 , позивач з 13.06.2005 року є пенсіонером по інвалідності 2 група, загальне захворювання (а.с. 7).

ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується Витягами із акту огляду у МСЕК (а.с. 10-21).

Відповідно до Листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 16.04.2019 року №12691/09-13, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, як одержувач пенсії по інвалідності з 13.06.2005 року обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 8).

31.05.2015 року ОСОБА_1 було подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік на суму 5071,86 грн (а.с. 60-61).

У зв`язку з наявністю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по сплаті єдиного внеску, відповідно до положень ст. 25 Закону України №2464-VI відповідачем було сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6682-56 від 14.01.2019 року у сумі 5071,00 грн (а.с. 23).

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДФС в Чернівецькій області із листом в якому просила не враховувати та скасувати Звіт про суми нарахованого єдиного соціального внеску (додаток 5) за 2014 рік на суму 5071,86 грн, який подано помилково.

Відповідачем розглянуто лист щодо визнання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік як помилково поданого, та листом від 25.02.2019 року №1839/ФОП/24-13-57-02 повідомив ОСОБА_1 , що звіт поданий за 2014 рік - не підлягає скасуванню (а.с. 24).

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6682-56 від 14.01.2019 року, представник позивача звернувся до суду з даним позовом про її скасування.

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Конституції України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (Закон №2464-VI).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону 2464-VI у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до п. 3 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435, ФО-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу. Звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до п. 16 Розділу ІІ Порядку №435 відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.

Виходячи із зазначених правових норм, суд приходить до висновку, що право не сплачувати єдиний внесок поширюється на фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" трудові пенсії поділяються на пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017 року (ч.1 ст. 26 Закону № 1058-IV).

Частиною 4 ст. 44 Закону №1058-IV передбачено, що особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 від 18.03.2016 року серії НОМЕР_3 , позивач з 13.06.2005 року є пенсіонером по інвалідності 2 група, загальне захворювання та отримує відповідно до закону пенсію по інвалідності.

Також з матеріалів справи видно, що позивач на час формування оскаржуваної вимоги досяг пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV.

Оскільки позивач, яка з 13.06.2005 року є пенсіонером по інвалідності, у період з 10.02.1997 року по 28.12.2015 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, отримує відповідно до закону пенсію по інвалідності та досягла пенсійного віку, за спірний період у неї не має обов`язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд зазначає, що необхідними умовами для застосування положень ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VІ є отримання особою статусу пенсіонера чи встановлення такій особі інвалідності, а також отримання нею відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. При цьому єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, суд погоджується з позицією позивача про те, що, помилкове визначення позивачем розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2014 рік не можна ототожнювати з добровільною участю у системі такого страхування, а зазначені у звіті суми внеску неможливо ототожнювати із заборгованістю з його сплати за 2014 рік.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що позивачем не укладено договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд приходить до висновку, що позивач звільнена від сплати єдиного соціального внеску.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Під час розгляду справи відповідачем не було доведено суду обґрунтованості винесеної ним вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6682-56 від 14.01.2019 року на суму 5071,80 грн та не спростовано доводів позивача.

Враховуючи все зазначене вище, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6682-56 від 14.01.2019 року, підлягають до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат позивача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах якої звернувся представник - адвокат Ткачук Олег Сергійович до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6682-56 від 14.01.2019 року на суму 5071,80 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Представник позивача - адвокат Ткачук Олег Сергійович (вул. Головна, 5, м. Чернівці, Чернівецька область);

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39392513, вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58013).

Суддя В.О. Григораш