Рішення № 85490161, 08.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

08 листопада 2019 р. справа №520/10365/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бідонько А.В.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А0501 (вул. Горішного, буд. 142, м.Чугуїв-5, Харківська область, 63505) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А0501, в якому просить суд:

- Визнати протиправними дії військової частини А0501 (63503. м. Чугуїв. Харківська область, вул. Горішного, 142. код ЄДРПОУ 24976272) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . АДРЕСА_1 ) грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних сил України.

- Зобов`язати військову частину А0501 (63503. м. Чугуїв. Харківська область, вул. Горішного. 142. код ЄДРПОУ 24976272) здійснити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . АДРЕСА_1 ) перерахунок грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з включенням до складу грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних сил України, із урахуванням виплачених сум.

- Зобов`язати військову частину А0501 (63503, м. Чугуїв. Харківська область, вул. Горішного, 142, код ЄДРПОУ 24976272) виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з включенням до складу грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних сил України, із урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою КМУ від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил. Державної прикордонної служби. Національної гвардії. Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (яка була чинною на момент виникнення права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні), у розмірі 50% грошового забезпечення. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними, через що звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі.

Позивачем через канцелярію суду 21.10.2019 року подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, але потім ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заяву про відкликання раніш поданої заяви про залишення позову без розгляду, у зв`язку із чим суд має підстави вважати заяву від 21.10.2019 року такою, що є відкликаною.

Відповідач проти позову заперечував, до канцелярії суду направив письмовий відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством. Водночас відповідач зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та суперечать приписам діючого законодавства, оскільки зазначені виплати не є щомісячними і мають одноразовий або тимчасовий характер.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше

Враховуючи положення ч.11 ст.126 КАС України, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах України. Наказом командира військової частини А1314 (по особовому складу) від 19 грудня 2017 року № 239 позивач був звільнений з військової служби у запас за пунктом «а» частини шостої з урахуванням підпункту «ї» пункту 1 частини восьмої ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) приходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання подовжувати військову службу) з правом носіння військової форми одягу.

Наказом командира військової частини А0501 (по стройовій частині) від 26.12.2017 №139 (а.с. 16), майора ОСОБА_1 , заступника командира реактивного артилерійського дивізіону з морально-психологічного забезпечення бригадної артилерійської групи військової частини А0501, звільненого наказом командира військової частини А1314 (по особовому складу) від 19 грудня 2017 року № 239 з військової служби у запас за пунктом «а» частини шостої з урахуванням підпункту «ї» пункту 1 частини восьмої ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) приходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання подовжувати військову службу) з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що 26 грудня 2017 року справи та посаду здав. З 26 грудня 2017 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Календарна вислуга років у Збройних Силах України у позивача становить 25 років 04 місяці.

Абзацом дев`ятим наказу командира військової частини А0501 (по стройовій частині) від 26.12.2017 №139 передбачена виплата грошової допомоги по звільненню у запас в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 календарних років служби.

Судом встановлено, що відповідачем до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою КМУ від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил. Державної прикордонної служби. Національної гвардії. Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (яка була чинною на момент виникнення права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, далі - Постанова № 889), у розмірі 60% грошового забезпечення.

У зв`язку з чим. 11.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до військової частини А0501 (Відповідача) з проханням здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з включенням до складу грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних сил України, з урахуванням виплачених сум (а.с. 18).

За наслідком розгляду даної заяви листом №10/1094 від 25.09.2019 позивачу відмовлено у перерахуванні та доплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди (а.с. 19).

Вважаючи протиправною відмову Відповідача включити щомісячну додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якої нараховується одноразова грошова допомога при звільненні.

З вказаними обставинами позивач не погоджується, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно положень ст. 40 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Закону України «Про Збройні Сили України», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Так, п.п. 2 п. 1 Постанови № 889 (яка була чинною на час виникнення спірнихправовідносин), Уряд установив, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України у рішенні від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) вказав, що визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов`язків, пов`язаних з ризиком для життя та здоров`я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі і права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім`ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто соціальні гарантії військовослужбовців та працівників правоохоронних органів випливають з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними державних функцій.

Право на одноразову допомогу при звільненні позивач набув у відповідності до статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що не заперечується відповідачем.

Спірним питанням є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї допомоги.

Згідно матеріалів справи , що позивача звільнено з військової служби на підставі пункту "а" частини 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за закінченням строку контракту), з урахуванням п. "і" п.1 ч.8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; вислуга років у збройних Силах України позивача становить календарних 25 років 04 місяці, пільгова 27 років 10 місяців; відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, про що видано відповідний наказ; щомісячна додаткова грошова винагорода позивача на підставі Постанови № 889 становила 60% місячного забезпечення (а.с.14-15).

Проте, в ході судового розгляду встановлено, що відповідачем не включено додаткову грошову винагороду у зазначеному розмірі до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу.

Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Таким чином, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Суд зауважує, що ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені Постановою № 889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Судовим розглядом встановлено, що позивач отримував грошову премію з нагоди дня Збройних сил України за 2016 рік, грошову премію за підсумками 2016 року , грошову премію за підсумками першого півріччя 2017 року, грошову премію до 14 жовтня 2017 року, винагороду за тривалість безперервної військової служби за 25 років, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби, з яких також було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується копією довідки Військової частини А0501 від 29.05.18 №10/496 (а.с.20).

З огляду на викладене, щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу протягом 24 місяців до звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер.

Згідно ч.ч.2, 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад;2) оклад за військовим званням;3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Суд зауважує, що такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Оскільки останні 24 місяці перед звільненням додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, на підставі Постанови № 889, нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 15 жовтня 2019 по справі №240/445/19, від 08 серпня 2019 року по справі №802/955/17-а, від 31 липня 2019 року по справі №826/3398/17, від 16 травня 2019 року по справі № 826/11679/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вказане правове регулювання та обставин справи наявні правові підстави відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена Постановою № 889, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у нездійсненні позивачу нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Згідно положень п. 2, п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 2 та ч. 4 ст. 245 КАС України.

При цьому, аналіз зазначених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.

У спірних правовідносинах право позивача на пенсію за віком кореспондує обов`язок відповідача прийняти відповідне рішення та вчинити такі дії.

У випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення. Це цілком узгоджується з положеннями п. 4 ч. 2 та ч. 4 ст. 245 КАС України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах вже реалізував свої дискреційні владні повноваження, відмовивши у здійсненні нового розрахунку одноразової грошової допомоги, через що суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, однією сумою.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Таким чином, позов ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А0501 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії військової частини А0501 (63503. м. Чугуїв. Харківська область, вул. Горішного, 142. код ЄДРПОУ 24976272) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . АДРЕСА_1 ) грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних сил України.

Зобов`язати військову частину А0501 (63503. м. Чугуїв. Харківська область, вул. Горішного. 142. код ЄДРПОУ 24976272) здійснити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . АДРЕСА_1 ) перерахунок грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з включенням до складу грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних сил України, із урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати військову частину А0501 (63503, м. Чугуїв. Харківська область, вул. Горішного, 142, код ЄДРПОУ 24976272) виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з включенням до складу грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних сил України, із урахуванням виплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 листопада 2019 року.

Суддя Бідонько А.В.