Рішення № 85490001, 08.11.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2019 р. Справа № 480/3850/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп`яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що подав до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Павленківської сільської ради Лебединського району Сумської області за межами населеного пункту. Листом від 18.04.2019 відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Підставою вказано, що землі, які плануються до відведення відносяться до пасовищ, розорювання яких забороняється. Вважає відмову протиправною. Вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч. 7ст. 118 Земельного кодексу України, при цьому в листі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області не вказано жодної з них. Таким чином, підстави для відмови в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні. Уточнивши позовні вимоги, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у ненаданні дозволу та зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що землі, які позивач планує до відведення, відносяться до пасовищ. На підставі ч. 3 ст. 37 Закону України "Про охорону земель" їх розорювання забороняється. Такі землі можуть бути використані виключно громадянами на умовах оренди. Не погоджується із позовною вимогою про зобов`язання надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки питання надання таких дозволів є виключною компетенцією органів Держгеокадастру. Просить відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач вказував, що викладені у відзиві доводи є безпідставними та необгрунтованими. Просив позов задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що у березні 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Павленківської сільської ради Лебединського району Сумської області за межами населеного пункту (а.с. 11).

Листом від 18.04.2019 р. №Л--4657-2552/21-19 відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Повідомив, що запланована до відведення земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення-пасовищ. З посиланням на ст. 37 Закону України «Про охорону земель» зазначив, що на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо розорювання сіножатей, пасовищ (а.с. 13).

Згідно інформаційної довідки міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області земельна ділянка сільськогосподарського призначення відноситься до земель запасу, пасовищ (а.с. 42).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України. Відповідно до ч.ч. 6, 7ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Верховній Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам. Відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка використовується для пасовища.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про охорону земель» на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо розорювання сіножатей, пасовищ.

На запит суду відповідач не надав доказів, що відносно земельної ділянки, яку бажає отримати позивач у власність, приймалось рішення про обмеження діяльності щодо розорювання пасовища. Положення наведеної вище норми не містять прямої заборони на розорювання пасовищ, а носять факультативний характер. За таких обставин, суд вважає, що посилання відповідача на положення ч. 3 ст. 37 Закону України «Про охорону земель» за відсутності рішення про обмеження на земельній ділянці діяльності по розорюванню пасовищ не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов`язків, зобов`язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з`ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви. Жодної з наведених у частині 7статті 118 ЗК України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем не зазначено.

Відповідно до ч. 10ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Статтею 118 ЗК України визначено строк для розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та передбачено два можливі варіанти рішень за наслідками розгляду такої заяви - задоволення заяви та надання дозволу або відмова у наданні дозволу з передбачених на те законом підстав. Інших варіантів дій уповноваженого органу за наслідками розгляду заяви законом не передбачено. Враховуючи, що заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не була відповідачем задоволена, лист від 18.04.2019 суд трактує саме як відмову у наданні такого дозволу.

З приводу твердження відповідача про неможливість судового втручання у його дискреційні повноваження суд зазначає таке. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, а тому не є дискреційними.

Враховуючи, що під час судового розгляду встановлено факт протиправної поведінки відповідача, суд вважає, що зобов`язання його прийняти рішення конкретного змісту не є втручанням в його дискреційні повноваження, та саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, суд визнає протиправною відмову відповідача у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та вважає необхідним зобов`язати відповідача надати такий дозвіл.

Представником позивача заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 008,75 грн.

Вартість понесених витрат підтверджується договором про надання правової допомоги від 16.08.2019, укладеного позивачем з адвокатом Боханом С.О. (а.с. 20) Вартість надаваних адвокатом послуг з правової допомоги визначена у додатку до договору (а.с. 21).

Надано також акт приймання-передачі наданих послуг від 08.10.2019.2019, відповідно до якого на зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи витрачено 0,5 годин, вартість наданої послуги складає 501,75 грн., на правовий аналіз наданих клієнтом документів витрачено 0,5 години, вартість послуги - 501,75 грн., вартість послуги зі складання адвокатського запиту становить 500 грн., на пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах витрачено 1,5 годин, вартість послуги складає 1505,25 грн., вартість складання позовної заяви склала 2000 грн. (а.с. 31).

Сплата 5008,75 грн. в рахунок вартості наданих послуг підтверджується копією рахунку на оплату та квитанцією АТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 32,33).

Відповідач заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу з тих підстав, що розмір витрат є неспівмірним складності справи та виконаній роботі.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 3. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається зі змісту акту виконаних робіт та матеріалів справи, обсяг позовної заяви та доданих до неї документів не є значним. Послуга зі з`ясування обставин справи дублюється з послугою з аналізу наданих клієнтом документів. Пошук та аналіз законодавства та актуальної практики дублюється з послугою зі складання позовної заяви. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що час та обсяг заявлених адвокатам послуг не є співмірним з розміром витрат на правничу допомогу.

Справа не відноситься до категорії складних та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Тому суд доходить до висновку, що складність справи та ціна позову також є не співмірними з вартістю заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт, підтверджений обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь особи, яка такі витрати понесла - ОСОБА_1 , судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

На підставі ст. 139 КАС України на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 грн., сплачений при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі від 18.04.2019 р. №Л--4654-2552/21-19 у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Павленківської сільської ради Лебединського району Сумської області за межами населеного пункту.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Павленківської сільської ради Лебединського району Сумської області за межами населеного пункту.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Петропавлівська, 108, м. Суми, Сумська область, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн., сплачений при зверненні до суду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко