Рішення № 85489449, 28.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.002718

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Курпіта П.І.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача Гордєєва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача дачного кооперативу “Урожай” про визнання протиправними і скасування ухвал, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 додатку 1 до ухвали Львівської міської ради від 26.02.2015 № 4366 “Про затвердження переліку земельних ділянок, призначених для продажу у власність або для права оренди на земельних торгах (аукціонах)”;

- визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 20.09.2018 № 3939 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у 9-му Скнилівському АДРЕСА_1 для продажу на земельних торгах у формі аукціону”.

Ухвалою від 31.05.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 12.06.2019 суддя відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в загальному позовному провадженні.

Ухвалою від 08.07.2019 суддя залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача дачний кооператив “Урожай”.

Ухвалою від 31.07.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою від 30.09.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою від 28.10.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради трудящих депутатів від 05.04.1968 № 231 “Про відвод земельних ділянок організаціям м. Львова в Пустомитівському та Яворівському районах” передано Львівському обласному управлінню сільського господарства в постійне користування земельну ділянку під колективні сади та городи сільськогосподарських угідь допоміжного господарства Львівської психіатричної лікарні. В подальшому рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради трудящих депутатів від 21.05.1991 № 252 “Про передачу землі, виділеної під колективні сади та городи підприємствам та організація, садівничо-городнім кооперативам” підприємствам та організаціям зобов`язано передати виділену землю садівничо-городнім кооперативам, які організовані на цих підприємствах. Ухвалою Львівської міської ради від 05.03.1998 № 1144 “Про передачу у приватну власність членам дачного кооперативу “Урожай” земельних ділянок та надання в постійне користування цьому кооперативу земель загального користування на АДРЕСА_2 і Лисеницькій АДРЕСА_3 ” передано у приватну власність членам дачного кооперативу “Урожай” земельні ділянки загальною площею 69786 кв.м для ведення садівництва на АДРЕСА_4 . Скнилівській і Лисеницькій АДРЕСА_3 , та залишено у постійному користуванні дачного кооперативу “Урожай” земельну ділянку площею 6732 кв. м для загального користування. 22.04.2006 правлінням дачного кооперативу “Урожай” ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийнято в члени дачного кооперативу “Урожай”. Стверджує, що дачний кооператив “Урожай” є належним користувачем земельної ділянки в урочищі “Снилівок” у м. Львові, в тому числі ділянки у 9-му Скнилівському АДРЕСА_1 , що визнано відповідачем у рішенні виконкому Львівської міської ради від 06.02.1998 “Про інвентаризацію земель м. Львова.”

Однак, Ухвалою Львівської міської ради від 26.02.2015 № 4366 “Про затвердження переліку земельних ділянок, призначених для продажу у власність або для права оренди на земельних торгах (аукціонах)” затверджено переліки земельних ділянок, призначених для продажу у власність або для права оренди на земельних торгах (аукціонах). В подальшому, ухвалою Львівської міської ради від 20.09.2018 № 3939 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у 9-му Скнилівському АДРЕСА_1 для продажу на земельних торгах у формі аукціону” затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу на земельних торгах у формі аукціону площею 0,3052 га у 9-му Скнилівському АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування зблокованих житлових будинків за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування. Вважає, вказані ухвали Львівської міської ради незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позові, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 24.07.2019 (вх. № 26259). Зазначила, що земельна ділянка у 9-му Скнилівському АДРЕСА_5 3-а орієнтовною площею 0,3300 га знаходиться поза межами території дачного кооперативу “Урожай” та не використовується ним. Відповідно до матеріалів інвентаризації земель м. Львова затверджених рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.02.1998 № 51 “Про інвентаризацію земель м. Львова”, пропонована земельна ділянка входила в загальну площу 7,4790 га, яка була проінвентаризована в користуванні садових ділянок “Урожай”. За рахунок даної земельної ділянки ухвалою Львівської міської ради № 1144 “Про передачу у приватну власність членам дачного кооперативу “Урожай” земельних ділянок та надання в постійне користування цьому кооперативу земель загального користування на АДРЕСА_4 . Скнилівській і Лисеницькій АДРЕСА_6 . АДРЕСА_3 ” передано у приватну власність членам дачного кооперативу “Урожай”, зокрема земельну ділянку для ведення садівництва на АДРЕСА_4 . Скнилівській площею 6,6889 га та залишено у постійному користуванні земельну ділянку площею 0,6610 га для загального користування (проїзди). Відповідно до даної ухвали видано державні акти на право власності на земельні ділянки членів кооперативу та державний акт на право простійного користування землею ДК “Урожай”. Беручи до уваги лист дачного кооперативу “Урожай”, від 13.02.2017 № 7, у якому зазначено, що земельна ділянка не використовується дачним кооперативом “Урожай”, а також те, що вона не вилучена у встановленому законом порядку прийнято рішення виконавчого комітету від 10.03.2017 № 173 “Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 06.02.1998 № 51”. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:04:015:0328 площею 0,3052 знаходиться в комунальній власності Львівської міської ради. Вважає, що Львівська міська рада в межах наданих їй повноважень визначених ст. 12 Земельного кодексу України, розпорядилася земельною ділянкою у 9-му Скнилівському АДРЕСА_1 - включивши її в перелік земельних ділянок, призначених для продажу у власність на земельних торгах (п. 1 Додатку 1 до ухвали міської ради від 26.02.2015 № 4366 та подальшим затвердженням проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки (ухвала міської ради від 20.09.2018 № 3939).

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача подала відповідь на відзив від 31.07.2019 (вх. 27369), у якому зазначає, що ОСОБА_2 з 2006 року є членом дачного кооперативу “Урожай”. Факт перебування в користуванні кооперативу “Урожай” земельної ділянки, щодо якої винесені оскаржувані ухвали, на момент їх прийняття відповідачем, підтверджується, зокрема, даними Державного земельного кадастру України (в частині звітності з кількісного обліку земель). Про це свідчить і лист Відділу Держгеокадастру у Львові Львівської області від 14.09.2016, довідка від 04.02.2017 із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями. Відповідно до зазначених листа та довідки, відповідні дані грунтуються на матеріалах інвентаризації усіх категорій земель м. Львова, затверджених рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.02.98 за № 51 “Про інвентаризацію земель м. Львова”. Як зазначено у п. 2 цього рішення виконкому, затверджені матеріали інвентаризації усіх категорій земель м. Львова є даними державного земельного кадастру. Львівська міська рада на пленарних засіданнях не приймала рішення про припинення права постійного користування дачним кооперативом “Урожай” земельною ділянкою, щодо якої прийняті оскаржені ухвали.

Зазначає, що рішення ж виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.03.2017 № 173, на якому ґрунтуються заперечення відповідача проти позову, не є належним і допустимим доказом припинення належного позивачу і кооперативу права користування земельною ділянкою та правомірності оскаржуваних рішень. З відкритої бази даних документів Львівської міської ради, розміщеної на сайті ради, за винятком цього рішення, змін до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.02.1998 № 51, вносяться виключно ухвалами Львівської міської ради прийнятими на її пленарних засіданнях, на підставі заяв землекористувачів про вилучення земельних ділянок з їх користування. З огляду на те, що оскаржена ухвала від 26.02.2015 № 4366, якою згадана земельна ділянка була включена відповідачем в перелік ділянок, призначених для продажу, була прийнята за два роки до прийняття виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення від 10.03.2017 № 173. А в оскаржуваних ухвал (від 20.09.2018 № 3939, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки) відсутнє будь-яке посилання на рішення виконкому від 10.03.2017 № 173, як на підставу її винесення.

Вказує, що відповідачем також не наданого жодного доказу в підтвердження того, що кооператив та позивачка звертались до органів місцевого самоврядування з заявами про вилучення цієї ділянки з їх користування. А лист дачного кооперативу від 13.02.201 7№ 7, копія якого долучена відповідачем до відзиву від 23.07.2019, не є такою заявою ні за формою, ні за змістом, а лише відповіддю на запит в.о. начальника управління земельних ресурсів ЛМР від 09.02.2017 № 2403-вих-763 про надання інформації.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих від 25.03.1966 № 170 “Про закріплення земельної ділянки саду-городу в районі с. Скнилів за Львівським обуправлінням сільського господарства” закріплено бросовий сад пл. 3,67 га в районі с. Скнилів допоміжного господарства Львівської психіатричної лікарні за колективом працівників Львівського обуправління сільського господарства.

Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих від 05.04.1968 № 231 “Про відвод земельних ділянок організаціям м. Львова в Пустомитівському та Яворівському районах” відведено в постійне користування Львівському обласному управлінню сільського господарства 7,0 га сільськогосподарських угідь допоміжного господарства Львівської психіатричної лікарні, в тому числі 3,67 га бросового саду, відведеного рішенням виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих від 25.03.1966 № 170.

Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 21.05.1991 № 252 “Про передачу землі, виділеної під колективні сади та городи підприємствам та організація, садівничо-городнім кооперативам” підприємствам та організаціям зобов`язано передати виділену землю садівничо-городнім кооперативам, які організовані на цих підприємствах, організаціях.

Згідно з актом від 20.11.1992 "Про передачу земельної ділянки пл 7.35 га садівничому кооперативу "Урожай", виділену місцевому комітету обласного управління сільського господарства рішенням виконкому Львівської обласної ради народних депутатів від 05.04.1968 № 231" на виконання рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 21.05.1991 № 252 “Про передачу землі, виділеної під колективні сади та городи підприємствам та організація, садівничо-городнім кооперативам” профспілковий комітет головного управління сільського господарства і продовольства обласної державної адміністрації передав на баланс садівничого кооперативу “Урожай” земельну ділянку площею 7,35 га, яка розташована в урочищі Скнилівок м. Львова, вул. Снилівська.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.02.1998 № 51 “Про інвентаризацію земель м. Львова” затверджено матеріали інвентаризації усіх категорій земель м. Львова, матеріали інвентаризації усіх категорії земель міста Львова вважати даними державного земельного кадастру. Пунктом 53 (код 3090025) списку землекористувачів та землевласників Залізничного району м. Львова встановлено, що до земель садового кооперативу "Урожай" відноситься земельна ділянка площею 7,4790 га на АДРЕСА_4 . Скнилівській.

Ухвалою Львівської міської ради від 05.03.1998 № 1144 “Про передачу у приватну власність членам дачного кооперативу “Урожай” земельних ділянок та надання в постійне користування цьому кооперативу земель загального користування на АДРЕСА_4 . Скнилівській і Лисеницькій АДРЕСА_3 ” передано у приватну власність членам дачного кооперативу “Урожай” земельні ділянки загальною площею 69786 кв.м для ведення садівництва на АДРЕСА_4 . Скнилівській і Лисеницькій АДРЕСА_3 в тому числі на АДРЕСА_4 . Скнилівській – АДРЕСА_7 із них 8605 кв. м в межах червоних ліній без права капітального будівництва і на АДРЕСА_4 . Лисеницькій 2897 кв АДРЕСА_8 м. Залишено у постійному користуванні дачного кооперативу “Урожай” земельну ділянку площею 6732 кв.м для загального користування (проїзди.)

Ухвалою Львівської міської ради від 26.02.2015 № 4366 “Про затвердження переліку земельних ділянок, призначених для продажу у власність або для права оренди на земельних торгах (аукціонах)” затверджено перелік земельних ділянок, призначених для продажу у власність або для права оренди на земельних торгах (аукціонах) згідно з додатками 1, 2.

Відповідно до пункту 1 додатку 1 до ухвали Львівської міської ради від 26.02.2015 № 4366 земельну ділянку площею 0,3300, категорія землі – землі житлової та громадської забудови за адресою АДРЕСА_9 , призначено для продажу у власність або для права оренди на земельних торгах (аукціонах).

Ухвалою Львівської міської ради від 20.09.2018 № 3939 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у 9-му Скнилівському АДРЕСА_1 для продажу на земельних торгах у формі аукціону”, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу на земельних торгах у формі аукціону площею 0,3052 га у 9-ому Скнилівському АДРЕСА_10 , 3-а (кадастровий номер 4610136300:04:015:0328) для будівництва та обслуговування житлових будинків (код КВЦПЗ 02.01 – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель , що не надані у власність або користування.

Позивач вважаючи протиправними пункт 1 додатку 1 до ухвали Львівської міської ради від 26.02.2015 № 4366 “Про затвердження переліку земельних ділянок, призначених для продажу у власність або для права оренди на земельних торгах (аукціонах)” та ухвалу Львівської міської ради від 20.09.2018 № 3939 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у 9-му Скнилівському АДРЕСА_1 для продажу на земельних торгах у формі аукціону”, звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 41 ЗК України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Згідно з ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно з пунктом 1 Розділу X (Перехідні положення) ЗК України, рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Як встановлено судом, на підставі рішення виконкому Львівської обласної ради народних депутатів від 21.05.1991 № 252 Головним управлінням сільського господарства і продовольства відповідно до акту від 20.11.1992 "Про передачу земельної ділянки площею 7,35 га садівничому кооперативу "Урожай", виділену місцевому комітету обласного управління сільського господарства рішенням виконкому Львівської обласної ради народних депутатів від 05.04.1968 № 231" передано садівничому кооперативу «Урожай» земельну ділянку площею 7,35 га, яка розміщена в урочищі Скнилівок міста Львова, вул.Скнилівська.

Чинний Земельний Кодекс, прийнятий 25 жовтня 2001 року, визначив право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92).

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності відповідно до частини 2 статті 92 ЗК України набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі «про постійне користування земельними ділянками» (абзац 11 п. 5.3.) використання терміна “набувають”, що означає “ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь”, після набрання чинності статтею 92 Кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Як встановлено вище судом, право постійного користування земельною ділянкою, набуте дачним кооперативом та його членами у встановленому законодавством порядку ще до 01.01.2002, тобто до вступу в дію чинного ЗК України та, з урахуванням зазначеного висновку Конституційного Суду України, відповідне право зберігається за ними до приведення прав та і обов`язків щодо цієї земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

Право дачного кооперативу «Урожай» на користування спірною земельною ділянкою на час прийняття спірної ухвали Львівської міської ради від 26.02.2015№ 4366 “Про затвердження переліку земельних ділянок, призначених для продажу у власність або для права оренди на земельних торгах (аукціонах)” підтверджувалося і даними Державного земельного кадастру, про що свідчить пункт 53 (код 3090025) списку землекористувачів і землевласників Залізничного району м. Львова, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 06.02.1998 № 51 «Про інвентаризацію земель м. Львова», щодо користування дачним кооперативом «Урожай» земельною ділянкою площею 7,4790 га на вул. Скнилівській.

Згідно з вказаним рішенням, матеріали інвентаризації усіх категорій земель міста Львова вважати даними державного земельного кадастру. Зазначене підтверджується довідкою Відділу Держгеокадастру у м. Львові від 04.02.2017 та відповідями Держгеокадастру у м. Львові на запит Львівської міської ради від 14.06.2016 та 21.04.2017.

У свою чергу законодавством України передбачено вичерпний перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою (Глава 22 Земельного кодексу України).

Частиною 3 ст. 142 ЗК України передбачений порядок добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою, а саме припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Згідно з ч. 4 ст. 142 ЗК України власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 34 ч. 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відносин.

Суд встановив, що Львівська міська рада на пленарних засіданнях не приймала рішення про припинення права постійного користування дачним кооперативом “Урожай” земельною ділянкою, щодо якої прийняті оскаржувані ухвали.

Відповідач не надав доказів в підтвердження того, що кооператив та позивач звертались до органів місцевого самоврядування з заявами про вилучення цієї ділянки з їх користування. Лист дачного кооперативу від 13.02.2017 № 7 є лише відповіддю на запит в.о. начальника управління земельних ресурсів Львівської міської ради від 09.02.2017 № 2403-вих-763 про надання інформації.

На підтвердження правомірності прийняття спірних ухвал відповідач надав суду рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.03.2017 № 173 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 06.02.1998 № 51", відповідно до якого вирішено вважати пункт 53 (код 3090025) списку землекористувачів і землевласників Залізничного району м. Львова, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 06.02.1998 № 51 “Про інвентаризацію земель м. Львова”, щодо користування дачним кооперативом “Урожай” земельною ділянкою площею 7,4790 га на вул. Скнилівській таким, що втратив чинність. Земельну ділянку у 9-му Скнилівському провулку, 3-А площею 0,3052 га, яка не була передана у власність та користування членам дачного кооперативу “Урожай”, вважати землями міста, що не надані у власність та користування.

Суд критично оцінює посилання відповідача на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.03.2017 № 173, як на підставу правомірності прийняття спірних ухвал, оскільки таке було прийнято через два роки після прийняття оскарженої ухвали від 26.02.2015 № 4366 щодо включення відповідачем земельної ділянки в перелік ділянок, призначених для продажу у власність або для права оренди на земельних торгах (аукціонах).

А в оскарженій ухвалі від 20.09.2018 № 3939, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, відсутнє будь-яке посилання на рішення виконкому від 10.03.2017 № 173, як на підставу її винесення.

Додана до матеріалів справи Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію 08.10.2018 за Львівською міською радою в Державному реєстрі речових прав земельної ділянки комунальної власності площею 0,3052 га кадастровий номер 4610136300:04:015: 0328 для будівництва та обслуговування житлового будинку, не є підставою для прийняття спірних ухвал, а є лише наслідком їх прийняття, тому не може слугувати доказом правомірності прийняття оскаржених ухвал Львівською міською радою.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач, не вилучивши належним чином у Дачного кооперативу “Урожай” земельну ділянку площею 0,3052 га, яка знаходиться за адресою м. Львів, 9-й Скнилівський провулок, 3-а, включив таку до переліку земельних ділянок, призначених для продажу у власність або для права оренди на земельних торгах (аукціонах)” та затвердив проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки для продажу на земельних торгах у формі аукціону, тобто оскарженими ухвалами повторно розпорядився нею.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що оскаржені рішення Львівської міської ради, прийняті з порушеннм порядку їх прийняття та у не спосіб, передбачений чинним законодавством у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.01.2013 у справі “Волков проти України” зазначено, що в країнах повинен діяти принцип правової визначеності, який зобов`язує держави та їх органи здійснювати реалізацію прав та їх захист шляхом прийняття законодавства з чітким правовим визначенням спірних правовідносин та гарантує громадянам очікувати від держав та їх органів своєчасних та вичерпних дій відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

Водночас, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (“Лелас проти Хорватії”, від 20.05.2010 і “Тошкуце та інші проти Румунії”, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (“Онер`їлдіз проти Туреччини”, та “Беєлер проти Італії”). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (“Лелас проти Хорватії”).

Разом з цим, Європейській суд з прав людини вказував, що поняття “майно” в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття “правомірні очікування” тобто законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (“Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії”).

При прийнятті оскаржених ухвал Львівська міська рада порушила принцип правової визначеності, встановлений практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 додатку 1 до ухвали Львівської міської ради від 26.02.2015 № 4366 “Про затвердження переліку земельних ділянок, призначених для продажу у власність або для права оренди на земельних торгах (аукціонах)”.

Визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 20.09.2018 № 3939 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у 9-му Скнилівському АДРЕСА_10 , 3-а для продажу на земельних торгах у формі аукціону”.

Стягнути з Львівської міської ради (пл. Ринок, 1, м.Львів, 79006, ЄДРПОУ 04055896) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1536,80 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складено 07.11.2019.

Суддя Кедик М.В.