Постанова № 8548604, 17.03.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.03.2010 р.                                                             справа №30/155

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

за участю представників сторін: від позивача:Жуков В.В., за довіреністю, від відповідача 1:

від відповідача 2:Дубій І.Ю., за довіреністю

Мішина С.Л., за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Донецьк-Агропродукт" м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від18.01.2010 року по справі№30/155 за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" м.Київ в особі філії "Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Донецьку" м.Донецьк до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьк-Агропродукт" м.Донецьк 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Доннафтосервіс" м. Донецьк простягнення заборгованості за кредитним договором № 545/1 від 09.12.05р. у розмірі 5 644 838,11грн. та звернення стягнення на майно В С Т А Н О В И В: Рішенням господарського суду Донецької області від 18.01.2010р. у справі № 30/155 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії “Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Донецьк”м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334270) задоволені повністю.

Приписано стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецьк –Агропродукт”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32116799) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії “Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Донецьк” м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334270) заборгованості у розмірі 4749893,01 грн., відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 837623,77 грн., комісійну винагороду в розмірі 60033,39 грн. та звернути стягнення на наступне майно в рахунок виконання вимог Банку за кредитним договором №545/1 від 09.12.05:

1. Нерухоме майно, у відповідності до Договору іпотеки № 192 від 30.08.2007р., посвідченого Качур Г.В. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 3961, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Єнакієво, с. Кам’янка, вул. Гагаріна, 2 “а”, а саме:

-          будівля зерносховища (літ. Б-1);

-          будівля масло цеху (літ. В-1);

-          будівля зерносховища (літ. Д-1);

-          будівля зерносховища (літ. Е-1);

-          будівля зерносховища (літ. Ж-1);

-          будівля зерносховища (літ. З-1);

-          навіс-ток (літ. К);

-          колодязь (літ. Л);

-          будівля нарядної (літ. М-1);

-          сарай (літ. Н);

-          огорожа (літ. І-2);

-          замощення (літ. І);

-          вбиральня (літ. Г).

Предмет іпотеки зареєстровано у реєстрі права власності за № 9760538. Право власності підтверджується договором купівлі –продажу № 54 від 29.10.2001р. (укладений у простій письмовій формі), та зареєстрований Єнакіївським БТІ 09.01.2002р., витягом про реєстрацію права власності.

Визначено спосіб реалізації застави: шляхом продажу цього майна Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії “Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Донецьк”м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334270) від свого імені будь-якій особі.

2. Рухоме майно, у відповідності до Договору застави майна № 49 від 11.09.2009р. (далі –договір застави ), а саме:

- сіялка для посіву пропасних культур KINZE модель 3600, рік випуску 2005, належить Відповідачу 1 на підставі договору купівлі –продажу 196 АТ від 06.12.2006р.;

- трактор колісний JОHN DEERE модель 8420, рік випуску 2005, заводський № RW8420Р034474, двигун № RJ60811127, реєстраційний 313014 ТК. Належить Відповідачу 1 на підставі договору купівлі –продажу 195 АТ від 06.12.2005р. та свідоцтва про державну реєстрацію АБ № 237060 від 22.06.2006р.

- зернозбиральний комбайн JОHN DEERE модель 9640і, рік випуску 2006, заводський № Z09640A079434, двигун № RG608111280016, реєстраційний 04773 ТК. В комплекті жатка зернова JОHN DEERE 625R, жатки BRUNS. Належить Відповідачу 1 на підставі договору купівлі –продажу 195 АТ від 06.12.2005р. та свідоцтва про державну реєстрацію АБ № 240177 від 22.06.2006р.

- важка дискова борна KUHN моделі XL 60 “Discover”, заводський №ЕС8797. Належить Відповідачу 1 на підставі договору купівлі – продажу 196 АТ від 06.12.2005р.

Визначено спосіб реалізації застави: шляхом продажу цього майна Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії “Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Донецьк”м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334270) від імені ТОВ „Донецьк-Агропродукт” будь-якій особі покупцю.

          Приписано стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецьк –Агропродукт”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32116799) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії “Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Донецьк” м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334270) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивується тим, що свої обов’язки щодо своєчасного повернення кредиту відповідач не виконав.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецьк-Агропродукт»м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування вищевказаного рішення . Вважає , що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що Договором           № 25/545/1 про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 545 від 09.12.05р. були внесені зміни до другого розділу договору «Предмет договору, а саме у п. 2.2. дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту -31.01.2010р. При цьому , вважає , що позивач, в порушення умов договору, вже в жовтні 2009р. звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення суми боргу та звернення стягнення на майно.

Крім того , Договором № 7 від 19.12.08р. відсоткова ставка за договором № 545/1 від 09.12.05р. була збільшена з 17% до 21% , що на думку скаржника суперечить нормам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема , щодо доповнення ст. № 1056-1 п. 2 Цивільного кодексу України , Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Окрім означеного , посилається на те , що Договором про заставу майна № 49 від 11.09.09р. забезпечено вимоги , що випливають з кредитного договору по поверненню до 31.01.10р. кредиту у сумі 4749893,01грн.

Заявник апеляційної скарги просить суд скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 18.01.10р. та прийняти нову постанову , якою розстрочити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 18.01.09р. по справі № 30/155 до жовтня 2010р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги , скаржник зауважує на тому , що через економічну кризу склалася негативна ситуація в сільському господарстві , що потягнуло важкий фінансовий стан підприємства.

29.01.10р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьк-Агропродукт»м.Донецьк надійшли уточнення за якими скаржник просить суд прийняти нову постанову, якою відстрочити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 18.01.10р. по справі 30/155 до жовтня 2010р.

Позивач , Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»м.Київ в особі філії «Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Донецьку»м.Донецьк, у відзиві № 02-05/54 від 10.02.10р. на апеляційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечує , вважає наведені в апеляційній скарзі підстави для скасування Рішення суду безпідставними та такими , що не підлягають задоволенню. При цьому , зауважує на тому, що відповідачем фактично оскаржується не висновки суду за підсумками розгляду вимог позивача та заперечень відповідачів , а лише ставиться питання про зміну порядку (строку) виконання приписуючи дій, обов’язок вчинення яких породжується саме цими висновками суду першої інстанції. До того ж , посилається на те , що вимоги щодо відстрочки виконання рішення є повноваженнями саме суду першої , а не апеляційної інстанції.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Доннафтасервіс»м.Донецьк, у відзиві № 18 від 15.03.10р. , та представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи заявника апеляційної скарги повністю підтримав.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, що були присутні в судовому засіданні, судова колегія встановила наступне.

09 грудня 2005 року між Акціонерним комерційним промислово - інвестеційним банком (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецьк-Агропродукт»м.Донецьк (Позичальник), було укладено кредитний договір №545/1 .

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредит у сумі 4800000,00 гривень (чотири мільйоні вісімсот тисяч гривень), на умовах передбачених цим Договором.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту –08 грудня 2008 року (п.2.2 Договору).

За приписами п.2.3 Кредитного договору , кредит надається із наступним цільовим призначенням: для виконання інвестиційного проекту, що передбачає придбання основних засобів; у тому числі придбання сільськогосподарської та зрошувальної техніки, сплати послуг.

Відповідно до п.3.2. Кредитного договору, відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачується Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 17 відсотків річних. Відсотки нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком наступним чином:

- за період з дати надання кредиту по останній календарний день поточного місяця відсотки нараховуються в останній робочий день поточного місяця та сплачуються протягом 10 банківських днів. При розрахунку відсотків використовується метод факт/факт, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році;

- надалі відсотки нараховуються за період з першого календарного дня поточного місяця по останній календарний день поточного місяця в осатаній робочий день поточного місяця та сплачується протягом 10 банківських днів;

- в останньому місяці кредитування відсотки нараховуються за період з першого календарного дня поточного місяця по день погашення кредиту (без його обліку)в день погашення кредиту та сплачується в протягом 10 банківських днів.

Згідно п.4.3.4 Кредитного Договору про необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит з указаних вище підстав Банк зобов’язаний письмово попередити Позичальника не менше ніж за 10 календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів.

Відповідно до договору про внесення змін №6 від 31.03.08р. до кредитного договору №545/1 від 09.12.2005 року (а.с.30, том 1) забезпечення кредиту є договори застави обладнання, іпотеки та майнових прав, укладені між Банком та Позичальником.

19.12.08р. сторонами підписаний договір №7 (а.с.31, том 1) , умовами якого внесені зміни до кредитного договору №545/1 від 09.12.2005 року та процентна ставка встановлена на рівні 21% у гривні.

Відповідно до Договору №25/545/1 від 11.09.09р. про внесення змін до кредитного договору №545/1 від 09.12.2005 року (а.с.32-34) п.2.1 кредитного договору викладено у наступній редакції: «Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 4749893.01 грн.(ліміт кредитної лінії), на умовах передбачених цим Договором, далі кредит або лінія.

Ліміт кредитної лінії зменшується за наступним графіком:

з 01.12.2009 року ліміт встановлюється в сумі 3749893,01 грн.

з 01.01.2010 року ліміт встановлюється в сумі 1749893,01 грн.»

Пункт 2.2 Кредитного договору викладено у наступній редакції: « дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту 31 січня 2010 року».

30 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово –інвестиційним банком (Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Доннафтасервіс»м.Донецьк (Заставодавець) , у забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором укладено договір іпотеки №192 (а.с.35-39, том 1)

Предметом даного договору визначено нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Єнакієво, с. Кам’янка, вул. Гагаріна, 2 “а”, а саме:

-          будівля зерносховища (літ. Б-1);

-          будівля масло цеху (літ. В-1);

-          будівля зерносховища (літ. Д-1);

-          будівля зерносховища (літ. Е-1);

-          будівля зерносховища (літ. Ж-1);

-          будівля зерносховища (літ. З-1);

-          навіс-ток (літ. К);

-          колодязь (літ. Л);

-          будівля нарядної (літ. М-1);

-          сарай (літ. Н);

-          огорожа (літ. І-2);

-          замощення (літ. І);

-          вбиральня (літ. Г).

Предмет іпотеки зареєстровано у реєстрі права власності за № 9760538. Право власності підтверджується договором купівлі –продажу № 54 від 29.10.2001р. (укладений у простій письмовій формі), та зареєстрований Єнакіївським БТІ 09.01.2002р., витягом про реєстрацію права власності.

Відповідно до п.3.1.5. Договору іпотеки №192 від 30.08.2007р., за умови настання будь-якого або всіх наступних випадків:

-невиконання Іпотекодавцем зобов’язань за цим Договором, зокрема, щодо вжиття заходів, необхідних для збереження та страхування майна та його належної експлуатації.

-невиконання Боржником зобов’язань за Кредитними договорами.

- загибелі, втрати чи пошкодження Майна і невиконанні при цьому Іпотекодавцем умов, викладених у п.4.1.1. цього договору,

- відчуженні у будь-який спосіб Іпотекодавцем Майна або обтяженні його зобов’язаннями на користь третіх осіб без попереднього погодження із Іпотекодержателем у письмовій формі і невиконанні при цьому Іпотекодавцем умов, викладених у п.4.1.2 цього Договору, Іпотекодержатель ( Банк) має право звернути стягнення на Майно та реалізувати його, або вимагати від Боржника дострокового виконання зобов’язань, що випливають із Кредитних договорів.

За приписами п.5.1 даного Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення та реалізувати Майно в тому числі і у випадках , зокрема , якщо у момент настання строку виконання Боржником зобов’язань за Кредитними договорами вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановленій відповідно до Кредитного договору стоки сум кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у передбачені Кредитним договором строки сум відсотків, або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойок, а також при настанні інших обставин, встановлених в умовах Кредитних договорів, які тягнуть розірвання або припинення цих Кредитних договорів.

Як вбачається з п.5.2 даного Договору іпотеки звернення стягнення на майно здійснюється за вибором Іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або шляхом позасудового врегулювання згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться у п.5.2.1 Договору.

За приписами п.5.2.1 Договору іпотеки, застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя згідно ст. 36 Закону України “Про іпотеку” вважається Договором про задоволення вимог Іпотекодержателя і визнає можливий спосіб звернення стягнення на Майно за вибором Іпотекодержателя без будь-якго додаткового узгодження з Іпотекодавцем, а саме:

- 5.2.1.1 Передача Іпотекдержателю права власності на Майно в рахунок виконання Іпотекодавцем зобов’язань по Кредитному договору у порядку, встановленому статтею 37 Закону України “Про іпотеку”. Даний договір застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, який передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на Майно в рахунок виконання Іподекодавцем зобов’язань по Кредитному договору, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Майно.

- 5.2.1.2 Право Іпотекодержателя від свого імені продати майно будь –якій особі на підставі договору купівлі –продажу у порядку, встановленому ст.. 38 Закону “Про іпотеку”. Ціна продажу Майна встановлюється сторонами на рівні заставної вартості Майна, встановленої цим договором. Договір купівлі-продажу Майна, укладений відповідно до цього пункту, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на Мійно, що було предметом іпотеки за цим Договором.

- 5.2.1.3 Продажу Іпотукодавцем (або за його дорученням, оформленим відповідно довіреності Іпотекодвцем) Майна третій особі на корить Іпотекодержателя;

- 5.2.1.4 Іншим способом, що не суперечить чинному на момент реалізації Майна законодавству.

11.09.2009р. до Договору іпотеки №192 був укладений договір №52/192 про внесення змін, у зв’язку з реорганізацією Акціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), ідентифікаційний код 00039002, шляхом перетворення в Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” ідентифікаційний код 0039002, яке є правонаступником прав та обов’язків Акціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство).

11 вересня 2009 року між Акціонерним комерційно промислово –інвестиційним банком (Іпотекодержавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Доннафтасервіс»м.Донецьк (Іпотекодавець) було укладено договір про заставу майна № 49 (а.с.44-51, том 1).

Предметом даного договору сторонами визначено:

- сіялка для посіву пропасних культур KINZE модель 3600, рік випуску 2005, належить Відповідачу 1 на підставі договору купівлі –продажу 196 АТ від 06.12.2006р.;

- трактор колісний JОHN DEERE модель 8420, рік випуску 2005, заводський № RW8420Р034474, двигун № RJ60811127, реєстраційний 313014 ТК. Належить Відповідачу 1 на підставі договору купівлі –продажу 195 АТ від 06.12.2005р. та свідоцтва про державну реєстрацію АБ № 237060 від 22.06.2006р.

- зернозбиральний комбайн JОHN DEERE модель 9640і, рік випуску 2006, заводський № Z09640A079434, двигун № RG608111280016, реєстраційний 04773 ТК. В комплекті жатка зернова JОHN DEERE 625R, жатки BRUNS. Належить Відповідачу 1 на підставі договору купівлі –продажу 195 АТ від 06.12.2005р. та свідоцтва про державну реєстрацію АБ № 240177 від 22.06.2006р.

- важка дискова борна KUHN моделі XL 60 “Discover”, заводський №ЕС8797. Належить Відповідачу 1 на підставі договору купівлі – продажу 196 АТ від 06.12.2005р.

За умовами п.5.1 цього Договору застави, Заставодержатель набуває право звернення стягнення на Майно та його реалізацію в тому числі і у випадку, якщо у момент настання строку виконання Заставодавцем та/або Боржником зобов’язань за Кредитними договорами вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановленій відповідно до п.2.2. Кредитних договорів стоки сум кредитів; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені Кредитним договором строки сум відсотків за користування кредитами, сум комісійної винагороди за управління кредитами (к тому числі відсотків за неправомірне користування кредитами); та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені Кредитними договорами;

Відповідно з п.5.2.2. Договору застави, Заставодержатель може безпосередньо звернутися до господарського суду з позовом про звернення стягнення на Майно та його реалізацію.

02 жовтня 2009 року Позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьк-Агропродукт»м.Донецьк було направлено вимогу №02-05/1095 від 02 жовтня 2009 року (а.с.17, том 1), де Банком повідомлено, що Позичальником не сплачено Банку проценти за користування кредитними коштами за період з 01.12.2008 року по 30.09.2009р. Сума нарахованих банком та несплачених Позичальником процентів за користування кредитними коштами та комісійних винагород на момент направлення Вимоги складає: за користування кредитними коштами 802700,28 грн.; за управління кредитною лінією 59324,57 грн.

Відправка Відповідачу зазначеної вимоги підтверджена наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями поштової квитанції від 02.10.2009р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового повідомлення від 06.10.2009р.(а.с.а.с.5, 6, том 1).

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, що були присутні в засіданні суду , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги, та часткову невідповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч.1 ст.11 ЦК України), тобто між сторонами склалися цивільні правовідносини, врегульовані положеннями Цивільного кодексу України.

Підставою позову позивачем визначено Кредитний договір №545/1 від 09 грудня 2005 року укладений між Акціонерним комерційним промислово - інвестеційним банком (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецьк-Агропродукт»м.Донецьк (Позичальник).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за своєю правовою природою між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зазначена правова норма кореспондується із ч.ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України , відповідно до яких господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З пояснень та матеріалів справи вбачається , що сторони досягли усіх істотних умов передбачених законом для даного виду кредитного договору: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії , спірний Договір є підписаним всіма сторонами, завірений печатками та містить всі необхідні для даного виду правочинів істотні умови, тому є укладеним.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору .

Згідно ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положень ч.3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок .

За приписами ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України відповідно до кредитного договору на позичальника покладається обов’язок повернути отриманий від фінансової установи кредит та сплатити за нього проценти.

Як це вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного провадження, Позивач свої зобов’язання за Договором кредиту виконав у повному обсягу.

Відповідачем 1 не сплачено Позивачу проценти за користування кредитними коштами за період з грудня 2008 року по 19 жовтня 2009 рік та комісійну винагороду за управління кредитною лінією за період з грудня 2008 року по 19 жовтня 2009 рік, внаслідок чого утворилась заборгованість:

-          заборгованість за кредитом –4749893,01 грн.

-          відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 837623,77 грн. (станом на 29.10.2009 р.)

-          комісійна винагорода в розмірі 60033,39 грн. (станом на 29.10.2009р.)

Тобто , відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за Кредитним Договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, у тому числі –заставою, видом якої за ст.575 Цивільного кодексу України є іпотека.

За приписами ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України підставою виникнення застави є зокрема договір.

Як вбачається з матеріалів справи , грошові зобов’язання Відповідача 1 забезпечені, серед іншого, іпотекою згідно з договором іпотеки №192 від 30.08.2007 року укладеним з Відповідачем 2, заставою, згідно договору про заставу майна №49 від 11.09.2009 року, укладеним з Відповідачем 1.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

З урахуванням вищенаведеного , судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту у сумі 4749893,01грн., суми заборгованості за процентами 837623,77 грн. та комісійної винагороди у розмірі 60033,39 грн.

Як про це вже було позначено вище , відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, у тому числі –заставою, видом якої за ст.575 Цивільного кодексу України є іпотека.

За приписами ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України підставою виникнення застави є зокрема договір.

Як вбачається з матеріалів справи , грошові зобов’язання Відповідача 1 забезпечені, серед іншого, іпотекою згідно з договором іпотеки №192 від 30.08.2007 року укладеним з Відповідачем 2, заставою, згідно договору про заставу майна №49 від 11.09.2009 року, укладеним з Відповідачем 1.

Відповідно до положень ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Аналогічні положення встановлені щодо іпотеки як виду застави нерухомого майна і в абз.3 ст. 1 Закону України „Про іпотеку”, приписи якого підлягають переважному застосуванню у розглядуваній справі як спеціальні з огляду на предмет застави, вказаний в п.1.1. іпотечного договору №192 від 30.08.2007року.

Відповідно до умов п.1.1. Іпотечного договору (зі змінами внесеними Договором №52/192 від 11.09.2009р.) основним зобов’язанням, забезпеченим іпотекою (у розумінні абз.5 ст.ЗУ “Про іпотеку), є грошові зобов’язання Відповідача 1 перед Позивачем по Кредитному договору, у тому числі –повернення кредиту, сплату процентів та комісійної винагороди, що цілком відповідає приписам ст.7 Закону України “Про іпотеку”.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За приписами ч. 3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, у тому числі –на підставі рішення суду .

Відповідно до положень ст. 20 Закону України „Про заставу” заставодержатель набуває звернення на предмет застави в разі якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконане.

У відповідності до ст. 21 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору є одним з видів забезпечувальних обтяжень.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором ( ст. 589 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Відповідно до ст.24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах ( ст. 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” ).

Як вбачається з матеріалів справи , позивач , Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»м.Київ в особі філії «Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Донецьку» м.Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьк-Агропродукт»м.Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю «Доннафтасервіс»м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 4749893,01 грн. за кредитним договором №545/1 від 09.12.05р. , відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 837623,77 грн., комісійної винагороди в розмірі 60033,39 грн. та з вимогою звернути стягнення майно , визначене у договорі іпотеки №192 від 30.08.2007 року укладеним з Відповідачем 2, та договорі про заставу майна №49 від 11.09.2009 року, укладеним з Відповідачем 1.

З цього приводу судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Позивач , фактично , маючи всі достатні правові підстави для стягнення грошових зобов’язань за кредитним договором , додатково до цього заявив вимоги які випливають з Законів України „Про іпотеку” та „Про заставу” щодо звернення стягнення на майно.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування

майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Разом з тим , положеннями ч. 3 цієї ж статті встановлено , що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

При цьому , за приписами п. 3 ст. 13 цього Кодексу не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З урахуванням вищенаведеного , судова колегія дійшла до висновку , що одночасне задоволення вимог позивача , як стосовно стягнення , так і звернення стягнення на все майно , визначене договорами про заставу та іпотеку, без врахування вартості об’єктів та їх співвідношення з обсягом простроченої заборгованості , відсотків за користування кредитними коштами та комісійної винагороди за договором кредиту , є подвійним стягненням з боржника на користь кредитора.

Означені обставини , дають судовій колегії підстави вважати таке задоволення вимог , що було здійснено судом першої інстанції , зловживанням правом позивача.

Окрім цього , слід зауважити , що відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

При цьому , судом першої інстанції взагалі в ос пореному рішенні не було вказано вартості майна переданого відповідачами у заставу та іпотеку , та , відповідно, не визначена початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Скаржником заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення в частині стягнення боргу до 01.10.2010року.

В обґрунтування заявленого клопотання скаржник посилається на те , що ТОВ «Донецьк-Агропродукт» є сільськогосподарським підприємством . Основним видом діяльності підприємства є вирощування озимої пшениці, ярового ячменя, соняшника, додатковим видом діяльності є тваринництво. Для проведення весняно-польових робіт належним чином та своєчасного збору врожаю посіяних культур, проведення польових робіт з дотриманням агротехнологій ( для придбання насіння, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів ) , сплати заробітної плати , податків та інших обов’язкових платежів , у підприємства є потреба у вільному розпорядження власними коштами на рахунках. Для погашення існуючого боргу підприємству необхідно провести посівну компанію належним чином , провести збір врожаю та реалізацію продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

На підставі вищевикладеного , враховуючи негативну ситуацію , яка склалася в сільському господарстві через економічну кризу , що потягло важкий фінансовий стан підприємства, судова колегія вважає за необхідним задовольнити клопотання ТОВ «Донецьк-Агропродукт»та відстрочити виконання рішення суду щодо стягнення заявлених позивачем сум боргу до 01.10.2010року.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду частково не відповідає чинному законодавству, а мотиви з яких надана апеляційна скарга є підставою для його часткового скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101,104,105 Господарського процесуального кодексу України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьк-Агропродукт»м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2010 року у справі № 30/155 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2010 року у справі № 30/155 скасувати частково в частині звернення стягнення на майно.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк», м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії «Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Донецьк» м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334270) задовольнити частково.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк», м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії «Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Донецьк» м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334270) у задоволенні вимог щодо звернення стягнення на майно в рахунок виконання вимог Банку за кредитним договором №545/1 від 09.12.05р.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецьк –Агропродукт”, м. Донецьк про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2010 року у справі № 30/155 .

Відстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2010 року у справі № 30/155 щодо стягнення заборгованості у розмірі 4749893,01 грн., відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 837623,77 грн., комісійну винагороду в розмірі 60033,39 грн. до 01.10.2010р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 17.03.10р.

Головуючий          

Судді: