Рішення № 8548465, 26.03.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2010 р.Справа № 11/2346 За позовом відкритого акціонерного товариства Подільська Телефонна компанія "Мітел" м. Хмельницький

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

про стягнення 7681,33 грн.

Суддя

Представники сторін:

Від позивача: Михайлова Н.В. за довіреністю від 20.01.2010 року № 02-22/54

Від відповідача: ОСОБА_1 приватний підприємець,

ОСОБА_3 за довіреністю від 19.01.2010 року

Суть спору:

Позивач відкрите акціонерне товариство „Подільська телефонна компанія „Мітел” м. Хмельницький звернувся до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький про стягнення 7681 грн. 33 коп., з яких 7310,33 грн. заборгованості за телекомунікаційні послуги (ADSL) - підключення до мережі ІНТЕРНЕТ та 370 грн. 60 коп.

В судових засіданнях повноважний представник позивача заявлений позов підтримує, наполягає на його задоволенні мотивуючим тим, що вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, при цьому з врахування поданих відповідачем заперечень щодо неотримання рахунків посилається на наступне.

Так, для отримання рахунків за наданні телекомунікаційні послуги то відповідно до договору про надання послуги ADSL-підключення до мережі Інтернет № 598 від 20.02.2008р. відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 - (представник) самостійно звертались за рахунками до розрахункової дільниці Оператора. При отриманні рахунку Абонент розписувався у спеціальному журналі реєстрації отриманих рахунків (копії додаються), а також в даних виставлених рахунках згідно п. 5.5.Договору вказується плата за використаний понад мінімальний обсяг послуг, п. 5 Договору про надання послуги ADSL - підключення до мережі Інтернет був складений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005р. №720 „Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг" відповідно до яких зазначено, що надання телекомунікаційних послуг здійснюється за попередньою оплатою (внесення авансу), а розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору за готівкову оплату в разі одержання споживачем замовленої за попередньою (авансовою) оплатою послуги.

Щодо заперечення відповідача про те, що відповідно до п.16 ст. 32. Закону України „Про телекомунікаційні послуги", споживач має право безоплатно отримати від оператора телекомунікацій рахунків за наданні телекомунікаційні послуги позивач стверджує, що зазначені умови договору та відповідних нормативних актів позивачем виконані.

Відповідно до п.21„Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг”, затверджених Постановою КМ України від 09.08.2005р. №720 передбачена таємниця телефонних розмов, електронних повідомлень і даних, що передаються технічними засобами телекомунікацій, охороняються згідно із законом. Зняття інформації з телекомунікаційних мереж забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Оператор, провайдер не несе відповідальності за зміст інформації, що передається (розміщується) споживачем, тому вимога відповідача, щодо подання позивачем до матеріалів справи детальної інформації про сервіси, якими він користувався в мережі Інтернет є безпідставною. При цьому детальна роздруківка технічних даних, на основі яких було зараховано заборгованість долучена до матеріалів справи. Послуга доступу до мережі Інтернет по пакету, який обрав відповідач, передбачає передплачений об'єм трафіку та понадлімітний. Згідно цього і ведеться облік лише об'єму трафіку за звітний період.

Надалі позивач звертає увагу суду увагу, що ВАТ ПТК „Мітел" надає згідно Договору послугу доступу до мережі Інтернет, а не до окремих сервісів.

Докази того, що дані про об'єм трафіку зняті з сертифікованого обладнання, викладені в письмовій довідці, яка долучена до матеріалів справи.

Що стосується невизначеності ІР-адреси у Договорі, позивач пояснює суду, що така адреса визначається у тому випадку, якщо абонент за додаткову плату (згідно тарифу) замовляє використання фіксованої ІР-адреси. В даному випадку Споживач не замовляв таку послугу, ІР-адреса відповідачеві надавалась тимчасово у користування на час роботи в мережі із наявних у Оператора „вільних” адрес. На технічній роздруківці (довідці) вона представлена, та вбачається зі змісту цієї довідки, що вона могла змінюватись в різних сеансах роботи.

Відповідач у письмових запереченнях по справі та його повноважний представник в судовому засіданні заперечує проти заявленого позову, вважає його безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає. При цьому зазначає наступне.

Так, відповідач стверджує, що на його вимогу позивач не надав йому достовірні відомості про програмне забезпечення, яке веде облік надання телекомунікаційних послуг та сертифікату відповідності на дане програмне забезпечення як того вимагає Закон України „Про телекомунікації", Закон України "Про підтвердження відповідності", Декрет КМУ „Про стандартизацію і сертифікацію", ДСТУ І8О 9001-2001 (системи управління якістю) та інші . нормативні акти.

Позивачем було подано Акт перевірки додержання суб'єктом ринку телекомунікацій законодавства про телекомунікації здійсненої державною інспекцією зв'язку. Проте ця перевірка стосувалась перевірки надання послуг телефонного зв'язку, де в пункті 44 даного Акту вказано, що ВАТ ПТК „Мітел" абонентам власної телекомунікаційної мережі надає послуги Інтернет, тобто даний акт не є належним по справі доказом.

На вимогу відповідача надати нормативні документи, що визначають вимоги до якості телекомунікаційних послуг, позивач їх не надав.

Тому, враховуючи на відсутність на його думку в матеріалах справи належних та допустимих доказів на обґрунтування заявлених вимог, просить суд в задоволені позову відмовити.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

20 лютого 2008 року між ВАТ ПТК „Мітел” м.Хмельницький (надалі Оператор) та приватним підприємцем ОСОБА_1 м. Хмельницькицй (надалі Споживач) укладено договір про надання телекомунікаційної послуги ADSL - підключення до мережі ІНТЕРНЕТ.

Відповідно до розділу 1 договору позивач зобовязався надати відповідачу на платній основі телекомунікаційну послугу доступу до мережі Інтернет шляхом включення до порталу вузла Інтернет Оператора по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL- асиметрична цифрова абонентська лінія технологія високошвидкісного передавання даних від Споживача та до Споживача.

Відповідно до п.3.1.1 договору позивач зобовязався забезпечити зєднання доступ до мережі Інтернет з використанням ADSL не пізніше 10 днів з дня отримання попередньої оплати у відповідності із замовленням, визначеним у додатку № 1 до договору.

Так, відповідно до обраного відповідачем пакету 79, місячна вартість становить 240 грн. з ПДВ., які відповідач зобовязався сплачувати за спільно погодженою авансовою системою оплати, тобто не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Взяті на себе зобовязання щодо своєчасного внесення коштів за надані послуги відповідач належним чином не виконав.

Так, відповідно до поданого детального розрахунку на час звернення до суду з даним позовом за ним рахується заборгованість за надані послуги в сумі 7310 грн.73 коп.

Зазначена заборгованість підтверджується „Технічними довідками щодо використання трафіку абонентом 8586 з логіном „vokwir 29” в період з 01.01.2009 року по 30.03.2009 року згідно даних, отриманих з сервера доступу”, наданими позивачем.

На час прийняття рішення по справі заборгованість за отримані послуги відповідачем в добровільному порядку не сплачена.

Крім сплати суми заборгованості, позивачем відповідно до ст. 36 Закону України Про телекомунікації,” п.5.8 договору та п.41 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг нараховано до сплати відповідачу пеню в сумі 370,60 грн. згідно поданого детального розрахунку яку просить стягнути з відповідача.

Дослідивши зібрані у справі докази щодо первісного позову та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобовязання сторони повинні виконувати свої обовязки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту

Якщо зустрічне виконання обовязку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обовязку, друга сторона повинна виконати свій обовязок.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. ст.525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи 20 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання телекомунікаційної послуги - ADSL - підключення до мережі ІНТЕРНЕТ.

За умовами укладеного договору (розділ 1) позивач зобовязався надати відповідачу на платній основі телекомунікаційну послугу доступу до мережі Інтернет шляхом включення до порталу вузла Інтернет Оператора по абонентській лінії за допомогою обладнання - ADSL- асиметрична цифрова абонентська лінія технологія високошвидкісного передавання даних від Споживача та до Споживача.

Відповідно до п.3.1.1 договору позивач зобовязався забезпечити зєднання доступ до мережі Інтернет з використанням ADSL не пізніше 10 днів з дня отримання попередньої оплати у відповідності із замовленням, визначеним у додатку № 1 до договору.

Так, відповідно до обраного відповідачем пакету 79, місячна вартість становить 240 грн. з ПДВ., які відповідач зобовязався сплачувати за спільно погодженою авансовою системою оплати, тобто не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Взяті на себе зобовязання щодо своєчасного внесення коштів за надані послуги відповідач належним чином не виконав.

Так, відповідно до поданого детального розрахунку на час звернення до суду з даним позовом за ним рахується заборгованість за надані послуги в сумі 7310 грн.73 коп.

Зазначена заборгованість підтверджується „Технічними довідками щодо використання трафіку абонентом 8586 з логіном „vokwir 29” в період з 01.01.2009 року по 30.03.2009 року згідно даних, отриманих з сервера доступу, наданими позивачем.

У відповідності до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

На час прийняття рішення по справі заборгованість за отримані послуги відповідачем в добровільному порядку не сплачена, тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Крім сплати суми заборгованості, позивачем відповідно до ст.36 Закону України Про телекомунікації,” п.5.8 договору та п.41 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг нараховано до стягнення відповідачу пеню за період прострочки в сумі 370,60 грн. Нарахування пені позивачем проведено правомірно є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстав своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст.36 ГПК України, які б спростували вимоги позивача про надання відповідачу послуг за договором № 598 від 20.02.2008 року.

Заперечення відповідача про неотримання наданих послуг спростовуються поданим позивачем по справі доказами які суд приймає як є належні та допустимі в розумінні ст. 36 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов відкритого акціонерного товариства „Подільська телефонна компанія „Мітел” м. Хмельницький до фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький про стягнення 7681 грн. 33 коп. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь відкритого акціонерного товариства „Подільська телефонна компанія „Мітел” м. Хмельницький, код 21322854), 7310 грн. 33 коп. заборгованості, 370 грн. 60 коп. пені, 102 грн. витрат на оплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя