Рішення № 8548463, 24.03.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2010 р.Справа № 11/366-10 За позовом селянського товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-науковеплемінне господарство по розведенню свиней - агрофірма "Маяк" м. Полонне

до фермерського господарства "Лан-1999" с. Велика Березна Полонського району Хмельницької області

про стягнення 118 130,14 грн.

Суддя

Представники сторін не з’явилися

Суть спору: Позивач –СТОВ „Виробничо-наукове племінне господарство по розведенню свиней –агрофірма „Маяк” звернувся до суду про стягнення з відповідача –фермерського господарства „Лан-1999” заборгованості в сумі 118130,14 грн., що утворилася через неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору позики від 25.03.2009р., з яких 100000грн. сума основного боргу, 12730грн.14коп. пеня, 1800грн. –річні та 3600грн. інфляційні.

Ухвалою господарського суду від 22.02.2010 року порушено провадження у справі №11/366-10. Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження у справі сторонам направленні рекомендованими листами.

В судовому засіданні 18.03.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримував та наполягав на їх задоволенні, а відповідач в свою чергу позовні вимоги визнавав, однак письмового відзиву на позов не подав.

В судовому засіданні 18 березня 2010р. по справі оголошувалася перерва на 24 березня 2010р.

В засідання суду 24.03.2010р. повноважний представник відповідача не з’явився, однак ним від імені господарства надано суду заяву, в якій позовні вимоги відповідач визнає, однак в зв’язку із кризою, різким збільшенням курсу гривні до долара США та із форс мажорними обставинами, що склалися в господарства, просить суд при прийнятті рішення відстрочити його виконання до 01 вересня 2010р. та зменшити розмір пені.

На підтвердження форс-мажорних обставин ним подано висновок торгово-промислової палати України від 20.08.2009р. № 2946/05-4.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінивши подані сторонами по справі докази рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

25 березня 2009року між СТОВ „Виробничо-наукове племінне господарство по розведенню свиней –агрофірма „Маяк” (кредитор) та фермерським господарством „Лан-1999” (позичальник) укладено договір позики, відповідно до умов якого кредитор передав, а позичальник отримав позику в сумі 100000грн., строком на 1 (один) місяць з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Підтвердженням виконання позивачем умов даного договору, тобто перерахунку коштів в сумі 100000грн. є виписка з особового рахунку позивача за 25.03.2009р.

Згідно 5 розділу договору, по закінченню строку (1 місяць) позичальник зобов’язується протягом місяця повернути суму позики.

Свої зобов’язання щодо повернення позики в сумі 100000грн. відповідач не виконав, в наслідок чого за ним утворилася заборгованість.

12 листопада 2009року позивач звернувся до боржника з претензією про повернення в досудовому порядку суми наданої позики та штрафних санкцій.

Дана претензія залишена боржником без відповіді та задоволення.

За порушення умов договору винна сторона відшкодовує завданні збитки у тому числі втрачену вигоду передбачену чинним законодавством та за прострочення виконання зобов’язання сплачує 3% суми боргу за кожен день прострочення. (п.7.1 договору).

У зв’язку із неналежним виконанням умов договору, позивачем нараховано відповідачу пеню за неповернення позики в сумі 12730грн. 14коп. та на згідно ст..625 ЦК України 1800грн. –3% річних та 3600грн. –інфляційних.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності до умов укладеного між сторонами 25 березня 2009року договору позики, позивач передав, а відповідач отримав позику в сумі 100000грн., строком на 1 (один) місяць з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок позичальника тобто з 25.03.2009р., підтвердженням чого є виписка з особового рахунку позивача.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Позичальник у відповідності до ст.1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Свої зобов’язання щодо повернення позики в сумі 100000грн. відповідач не виконав.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України за порушення зобов’язання (невиконання або неналежне виконання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з умов договору (п.7.1 договору) сторони досягли домовленості, що за порушення умов договору винна сторона відшкодовує завданні збитки у тому числі втрачену вигоду передбачену чинним законодавством та за прострочення виконання зобов’язання сплачує 3% суми боргу за кожен день прострочення.

Позивачем, виходячи з вимог договору та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, нараховано відповідачу пеню за неповернення суми позики за період з 26 травня по 30 грудня 2009року (219 днів) в сумі 12730грн.14коп.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. (ч.3 ст.549 ЦК України.)

За своєю правовою природою передбачені п.7.1 даного договору відсотки є пенею, а тому заявлена в позові пеня є законною.

Однак, згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В даному випадку позивачем взято за основу період, який значно більший шести місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, як визначено ст.232 ГК України.

Суд, перевіривши правильність нарахування пені, дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме за період починаючи з 26 травня по 23 листопада 2009 року включно, в сумі 8652грн.06коп.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Позивачем за порушення зобов’язання відповідачем нараховано до стягнення 1800грн. - сума 3% річних та 3600грн. сума індексу інфляції.

Суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних та 3% річних, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Виходячи із вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, інфляційних, річних та пені в сумі 8652,06грн. підлягають задоволенню, а в його решті частині –відмові.

Враховуючи вищевикладене, судові витрати згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Що ж до заяви відповідача про відстрочку виконання рішення до 01 вересня 2010 року та зменшення розміру пені, судом враховується те, що відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити чи розстрочити виконання рішення, а також зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарським судом враховується матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. (роз’яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування ст. 121 ГПК України”).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", відповідно до п. 10 якої - при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення ... суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідач заявляючи клопотання про відстрочку виконання рішення суду, просить суд взяти до уваги те, що одержуючи позику в березні 2009р., господарство „Лан-1999” розраховувало повернути позику на протязі травня 2009 р., так як боржники господарства „Лан-1999” запевнили, що розрахуються з господарством на протязі квітня-травня 2009 року. Проте боржники розрахунку не здійснили, пояснюючи це кризою, різким збільшенням курсу гривні до долара США, а власних коштів у ФГ «Лан-1999»не було.

Крім цього фермерське господарство „Лан-1999” у своїй господарській діяльності займається тільки вирощуванням сільськогосподарських культур, тому розраховувало одержати кошти від реалізації с/г продукції після жнив 2009 року. Однак погодні умови (форс-мажорні обставини) склалися так, що в ФГ «Лан-1999»на значній площі були пошкоджені і загинули посіви с/г культур. В підтвердження цього відповідачем надано довідку-висновок Торгово-промислової палати України, з якої вбачається, що внаслідок стихійного лиха 2009 року на площах ФГ "ЛАН-1999" на 19 серпня 2009року були пошкоджені і загинули; озима пшениця - 50 га, ячмінь - 97 га, Також внаслідок стихії були значно (на 50%) пошкоджені посіви кукурудзи на зерно на площі 275 га (Акт від 21 липня 2009 року, затверджений управлінням агропромислового розвитку Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області). Торгово-промислова палата України цим висновком підтверджує, що вищевказані несприятливі погодні умови, що спричинили пошкодження і загибель сільськогосподарських культур на площах ФГ "ЛАН-1999" станом на 19.07.2009р. є форс-мажорними обставинами.

Господарський суд, враховуючи вищевикладене, ступінь вини відповідача у виникненні спору вважає за можливе, як виняток, заяву відповідача задовольнити частково, зменшивши розмір пені та надати фермерському господарству "Лан-1999" відстрочку виконання судового рішення по справі строком до 01 червня 2010 року для закінчення проведення весняно-польових робіт.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов селянського товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-наукове племінне господарство по розведенню свиней –агрофірма „Маяк” м.Полонне Хмельницької області до фермерського господарства „Лан-1999” с.Велика Березна Полонського району Хмельницької області про стягнення 118130грн.14коп. задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства „Лан-1999” (с.Велика Березна Полонського району Хмельницької області, код 30156138) на користь селянського товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-наукове племінне господарство по розведенню свиней –агрофірма „Маяк” (м.Полонне Хмельницької області, вул. Лесі Українки, 184) - 110400грн. (сто десять тисяч чотириста грн.), (з яких 100000грн. сума основного боргу, 5000грн. пеня, 1800грн. –річні та 3600грн. інфляційні).

Видати наказ з відстрочкою виконання до 01 червня 2010 року.

Стягнути з фермерського господарства „Лан-1999” (с.Велика Березна Полонського району Хмельницької області, код 30156138) на користь селянського товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-наукове племінне господарство по розведенню свиней –агрофірма „Маяк” (м.Полонне Хмельницької області, вул. Лесі Українки, 184) –витрати по оплаті державного мита в сумі 1104грн. та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

                              Суддя