Рішення № 8548442, 25.03.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2010 р.Справа № 16/5280 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український харчовий продукт",

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Закритого акціонерного товариства "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл", м. Хмельницький

про стягнення 26 144,74 грн.

                                                                      Суддя

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Суть спору: Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 20272,50 грн. заборгованості за поставку борошна пшеничного, 5777, 52 грн. пені та 94,72 грн. 3 % річних, всього - 26144,74 грн.

          Представник позивача в засідання суду не прибув, проте факсограмою від 25.03.2010 р. надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк, у зв’язку із відрядженням директора ТОВ „Украхарчопрод”.

          При вирішені даного клопотання судом враховується, що у зав’язку із неявкою представника позивача в засідання суду 12.03.2010 р., ухвалою від 12.03.2010 р. розгляд справи вже відкладався на 25.03.2010 р. за поданим позивачем письмовим клопотанням про неможливість участі повноважного представника позивача. При цьому, суд визнавав обов’язковою участь повноважного представника позивача, а не конкретно директора ТОВ „Український харчовий продукт”. За таких обставин, клопотання позивача про відкладення розгляду справи від 25.03.2010 р., суд вважає таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідач своїм правом щодо участі в судовому засіданні відповідно до ст.22 ГПК України не скористався, письмового відзиву на позов не подав, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку суду не направив. При цьому відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Ухвала суду від 12.3.2010 р. відповідачем отримана 16.03.2010 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Тому справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

ТОВ „Український харчовий продукт” м. Дніпродзержинськ як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України згідно довідки №7215 від 07.10.2004р. Головного управління статистики у Дніпропетровській області.

01.01.2008 р. між ТОВ „Український харчовий продукт” (постачальник) та ЗАТ „Хмельницька кондитерська фабрика „Кондфіл” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №18, згідно умов якого постачальник зобов’язався на протязі строку дії договору поставити та передати у власність покупця товар, а прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах даного договора. Асортимент, кількість, ціна товару, строки та адреса поставки узгоджуються сторонами в замовленнях та зазначаються в специфікаціях (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п.п. 4.1,4.2 договору сторони передбачили, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 5-ти календарних дні від дня отримання рахунку за поставлений товар. Рахунки на оплату за фактично поставлений товар виставляються по факту поставки товару, але в будь-якому випадку не пізніше 5-ти календарних дні після проведення поставки.

Сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання умов оплати товару по договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки. (п.6.2 договору).

17.09.2008 р. між сторонами договору було укладено додаткову угоду (специфікація №6/18, додаток №6 до договору), згідно до якої позивач здійснив на адресу відповідача поставку борошна пшеничного вищого сорту у кількості 15 000 кг за ціною 1,71 грн. за один кілограм товару (без врахування ПДВ), на загальну вартість товару у розмірі 25625,00 грн. (без врахування ПДВ), всього загальна вартість товару (з урахуванням ПДВ) становить 30750,00 грн.

Відвантаження товару на адресу відповідача було здійснено за місцем знаходження товарного складу позивача, в підтвердження чого позивачем було видано видаткову (товарну) накладну № РН-00290 від 17.09.2008 р., яка була акцептована відповідачем, а товар було отримано представником відповідача на підставі виданої йому відповідачем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЛ № 598375 від 09.09.2008 р.

На виконання умов, що передбачені пунктами 4.1., 4.2. договору позивач надав відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0112 від 17.09.2008 р. на оплату вартості відвантаженого товару, який відповідач отримав 19.09.2008 р.

Згідно до умов, що передбачені п.4.1. договору, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату вартості поставленого товару на протязі 5-ти календарних днів з дня отримання рахунку на оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок позивача, тобто відповідач зобов'язаний був здійснити повний розрахунок за поставлений товар не пізніш 24.09.2008 р.

Відповідачем було здійснено часткову оплату вартості поставленого товару у сумі 10 477, 50 грн., решту суми заборгованості в сумі 20 272, 50 грн. відповідачем сплачено не було.

           Таким чином, позивач звернувся із позовом, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 20272,50 грн. основного боргу, 5777,52 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання та 94,72 грн. 3% річних, всього в сумі 26144,74 грн., посилаючись на подані в обгрунтування позову докази.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Обов’язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір поставки №18 від 01.01.2008 р., згідно якого відповідач взяв на себе зобов’язання вчасно розраховуватись за поставлений позивачем товар, проте в повному обсязі не виконав взятих на себе зобов’язань, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 20272,50 грн.

Дана заборгованість підтверджена поданим в матеріали справи розрахунком, видатковою накладною від 17.09.2008р. за підписом представників сторін, довіреністю на отримання товару від 09.09.2008 р., Доказів про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми боргу суду не подано, доводи позивача не спростовано.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення (п.6.2 договору) з 25.09.2008 р. за 57 днів прострочення, тобто по 20.11.2008 р., в сумі 5777,52 грн. згідно поданого розрахунку.

Щодо вимог про стягнення пені судом враховується наступне:

Частиною другою ст.551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною, однак при стягненні її в судовому порядку застосовуються обмеження встановлені в законі.

Відповідно до ч.1 ст.231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

При цьому судом враховується, що діючим законодавством не встановлено розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а передбачено право його встановлення за згодою сторін в договорі .

Однак, ч.2 ст.343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, ст.3 вказаного Закону передбачено що розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, нормами Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено порядок обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та обмеження її розміру, що підлягає стягненню.

Дана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України”, положення, зокрема п.49 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню”.

Враховуючи викладені норми, судом проведено самостійно перерахунок суми пені із врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла за період прострочення з 25.09.2008 р. по 20.11.2008р., кількість днів прострочення –57 днів, сума боргу –20272,50 грн. відповідно до формули (20272,50 грн.*57дн.* подв.обл.ставка*2:365дн.).

Таким чином, сума пені, яку необхідно стягнути з відповідача, становить 757,73 грн., решта 5 019,79 грн. пені заявлена позивачем безпідставно, всупереч вимогам чинного законодавства, тому не підлягає стягненню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, позивачем правомірно заявлено до стягнення також 94,72 грн. 3% річних із врахуванням вимог ст.625 ЦК України відповідно до поданого розрахунку.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 20272,50 грн. основного боргу, 757,73 грн. пені та 94,72 грн. 3% річних, всього в сумі 21 124,95 грн. В решті позовних вимог в сумі 5 019,79 грн. пені необхідно відмовити із вищевикладених підстав.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1,12, 44, 49, ст. 82-84, ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український харчовий продукт", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області до Закритого акціонерного товариства "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл", м. Хмельницький про стягнення 26 144,74 грн., задовольнити частково.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства „Кондфіл”, 29000, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 69 (код ЗКПО 00382289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український харчовий продукт", 51925, Дніпропетровська область м. Дніпродзержинськ, вул. Залізнична,2 (код 24984900) 20272,50 грн. (двадцять тисяч двісті сімдесят дві гривні 50 коп.) основного боргу, 757,73 грн. (сімсот п’ятдесят сім гривень 73 коп.) пені, 94,72 грн. (дев’яносто чотири гривні 72 коп.) 3% річних, 211,25 грн. (двісті одинадцять гривень 25 коп.) витрат по оплаті державного мита та 95,34 грн. (дев’яносто п’ять гривень 34 коп.) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В позові в частині стягнення 5 019,79 грн. пені відмовити.

          Суддя                                                                                          

Віддруковано 3 прим.

1-до матеріалів справи, 2,3-сторонам