Рішення № 85483952, 28.10.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/4382/19

н.п. 2/415/1416/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2019 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

при секретарі судового засідання Гавриленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна, 3-тя особа: Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить скасувати арешт та скасувати запис про накладення арешту на нерухоме майно - нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення, загальною площею 175,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , винесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.03.2010 р. № АА 258714 року відділом державної виконавчої служби Лисичанського міського управляння юстиції у Луганській області по виконавчому провадженню № 18144877 та зобов`язати Лисичанський МВДВС ГТУЮ у Луганській області зняти арешт з зазначеного нерухомого майна.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, у наданій суду письмовій заяві позов підтримала, просила справу розглядати за її відсутності.

Представник відповідачки в судове засідання не з`явилась, у письмовій заяві позов визнала, попереджена про наслідки визнання позову, справу просила розглядати за її відсутності.

Представник 3-ої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини нез`явлення не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» код ЄДРПОУ 38750239 з приводу погашення заборгованості за кредитним договором № CML - ОВЕ/100/2007 від 21.09.2007 року, шляхом реалізації предмету іпотеки, а саме, нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У відповідь на звернення їй було надано гарантійний лист від 10.05.2019 р. Після чого вона надала згоду на укладання договору купівлі-продажу предмету іпотеки (договір іпотеки № PCML - ОВЕ/100/2007 від 21.09.2007 року), відповідно до ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

15.05.2019 р. між позивачкою та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», код ЄДРПОУ 38750239, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Пономарьовою Д. В., зареєстровано в реєстрі № 1337, відомості про право власності були внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, запис № 31548878, одночасно також було припинено обтяження нерухомого майна, індексний номер рішення 46864343.

Підчас укладення договору позивачці стало відомо, що на нерухоме майно, Лисичанським міським ВДВС ГТУЮ у Луганській області 29.03.2010 р. постановою АА№258714 накладено арешт (реєстраційний номер обтяження 9671742). З цього приводу позивачка звернулась до відповідачки, та отримала інформацію, що третя особа наклала на арешт на нерухоме майно в рамках виконавчого провадження № 18144877, яке на даний час є завершеним (постанова про повернення виконавчого документа стягувану від 19.09.2018 року). Також відповідачка, у зв`язку з цим, звернулась до третьої особи та просила зняти арешт з нерухомого майна, аргументуючи це вище викладеними обставинами. На своє звернення відповідачка отримала відповідь від 28.05.2019 р. у якій повідомляється про відмову у знятті арешту.

Таким чином, станом на дату звернення з позовом до суду, позивачка на законних підставах придбала нерухоме майно і є власником нерухомого майна, але не має можливості ним вільно розпоряджатися, через наявність арешту придбаного майна в рамках укладення договору купівлі - продажу предмета іпотеки, що на її думку порушує права та законні інтереси як власника нерухомого майна, зокрема з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 181 ЦК України, визначені поняття нерухомих та рухомих речей. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах не заборонених законом.

Відповідно до п. 3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає наслідки закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа.... «у разі закінчення, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку з закінченням виконавчого провадження.

Тобто по суті, з норм зазначеного Закону поняття припинення та закінчення виконавчого провадження взагалі тотожні. В даному випадку повернення виконавчого документа стягувачу або суду не може породжувати продовження виконавчих дій на користь стягувача, бо відсутній документ на підставі якого органи ВДВС проводять такі виконавчі дії.

Крім того, згідно ст. 1 Закону «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів...

Оскільки виконавчий документ був повернутий стягувачу 19.09.2018 р., то відповідно примусове виконання було припинене, тому арешти майна, як частина забезпечення виконання рішення, за відсутності виконавчого провадження є суттєвим обмеженням майнових прав боржника і є підставою для скасування всіх вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення.

Відповідно до п. 2 постанови від 03.06.2016 № 5 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Суд вважає, що визнання представником відповідачки позову не суперечить закону та не порушує права, інтереси інших осіб, тому визнання позову слід прийняти.

Судовий збір у розмірі 768,4 грн. на підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 206, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 до ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити.

Скасувати арешт та скасувати запис про накладення арешту на нерухоме майно - нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення, загальною площею 175,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , винесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.03.2010 р. № АА 258714 року відділом державної виконавчої служби Лисичанського міського управляння юстиції у Луганській області по виконавчому провадженню № 18144877.

Лисичанському міському відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області зняти арешт з нерухомого майна - нежитлового вбудовано-прибудованого приміщення, загальною площею 175,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Суддя: