Рішення № 8548114, 22.03.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.03.10 Справа № 15/284-09. за позовом Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Гедеон Ріхтер Укрфарм”, м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Суми

про стягнення 1467 грн. 47 коп.

СУДДЯ Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ковпаківським ВМ СМВ УМВС України в Сумській області 27.03.2002р.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 1467 грн. 47 коп. заборгованості за поставлений товар на підставі видаткових накладних у грудні 2008 року, а саме: 1200 грн. 00 коп. основного боргу, 143 грн. 52 коп. пені, 17 грн. 95 коп. 3% річних, 106 грн. 00 коп. інфляційних збитків.

Представник відповідача в судове засідання 04.03.2010р. подав докази сплати основного боргу у розмірі 1200 грн. 00 коп., а саме квитанцію №1 від 02.03.2010р. При цьому, у вказаній квитанції у графі призначення платежу зазначено, що борг сплачується за медикаменти згідно накладної №5587 від 17.11.2008р.

На виконання ухвали суду від 04.03.2010р. позивачем в дане судове засідання подано пояснення, в якому він зазначає, що відповідачем дійсно 02.03.2010р. була проведена оплата основної суми боргу в розмірі 1200 грн. 00 коп., а номер накладної №5587 від 17.11.2008р., на думку позивача, відповідач зазначив помилково. Розрахунок періоду заборгованості позивачем проводився виходячи з моменту прострочення оплати з 16.12.2008 року (день сплати зазначено в накладних 15.12.2008 року) і протягом 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України. Також позивач пояснив, що у звязку з тривалим невиконанням зобовязань, він просить в повній мірі стягнути з відповідача штрафні санкції та витрати по держмиту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, враховуючи викладене, і оскільки всім сторонам по справі була надана можливість обґрунтувати свою позицію по справі, справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем у грудні 2008 року була укладена усна домовленість на поставку позивачем відповідачу заборгованості, тому по видатковій накладній №5624 від 01.12.2008р., №5624/1 від 01.12.2008р., №5625 від 01.12.2008р., №5627 від 01.12.2008р., №5625 від 01.12.2008р., №5627/1 від 01.12.2008р., №5628 від 01.12.2008р., №5628/1 від 01.12.2008р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1709 грн. 31 коп.

Хоча у вищезазначених видаткових накладних зазначено, що поставка по видатковим накладним здійснювалася по договору №112/19 від 02.01.2008р., позивач в обґрунтування своїх вимог у позовній заяві зазначає, що поставка товару здійснювалася саме по видатковим накладним без укладання договору і до матеріалів справи належним чином засвідчена копія договору №112/19 від 02.01.2008р. позивачем не прикладена.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними №5624 від 01.12.2008р., №5624/1 від 01.12.2008р., №5625 від 01.12.2008р., №5627 від 01.12.2008р., №5625 від 01.12.2008р., №5627/1 від 01.12.2008р., №5628 від 01.12.2008р., №5628/1 від 01.12.2008р., на яких міститься підпис відповідача та відбиток його печатки, довіреностями на отримання товару №8 від 01.12.2008р. на імя ОСОБА_3 (копії вказаних документів долучені до матеріалів справи). Крім цього, факт отримання товару відповідачем в судовому засіданні не заперечувався.

Але, як зазначив позивач, відповідач за поставлений товар повністю не розрахувався, станом на 04.11.2009р. перед позивачем у відповідача залишилася заборгованість за поставлену відповідачу продукцію по видатковим накладним у грудні 2008р. у розмірі 1200 грн. 00 коп.

Тому, відповідно до ст. 530 ЦК України, 12.06.2009 року позивач направив відповідачу претензію №169 з вимогою погасити заборгованість в розмірі 1200 грн. 00 коп. до 30.06.2009р. (в підтвердження направлення відповідачу претензії позивач подав належним чином завірену копію з журналу обліку вихідної кореспонденції).

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Але, оскільки відповідач на претензію не відреагував, заборгованість не погасив, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, на день подачі позову до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 1200 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи і наявність вказаної суми заборгованості на день подачі позову до суду відповідачем не заперечується.

Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідачем до суду подано докази сплати основного боргу у розмірі 1200 грн. 00 коп., а саме квитанцію №1 від 02.03.2010р. При цьому, у вказаній квитанції у графі призначення платежу зазначено, що борг сплачується за медикаменти згідно накладної №5587 від 17.11.2008р.

На виконання ухвали суду від 04.03.2010р. позивачем в дане судове засідання подано пояснення, в якому він зазначає, що відповідачем дійсно 02.03.2010р. була проведена оплата основної суми боргу і розмірі 1200 грн. 00 коп., а номер накладної №5587 від 17.11.2008р., на думку позивача, відповідач зазначив помилково.

Тому, враховуючи вказані пояснення відповідача і оскільки судом встановлено, що відповідачем сума основного боргу 02.03.2010р. у розмірі 1200 грн. 00 коп. була сплачена повністю, в частині стягнення 1200 грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі припиняється згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з відсутністю предмету спору (так як вказана заборгованість була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі №15/284-09).

Крім того, за невиконання господарських зобов'язань позивач, керуючись ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 143 грн. 52 коп. пені за порушення терміну виконання зобовязання за період з 16.12.2008р. по 15.06.2009р.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняться у письмовій формі.

Оскільки договір між позивачем та відповідачем укладений не був, не було й передбачено у письмовій формі за неналежне виконання зобовязання нарахування пені, тому вимоги позивача щодо стягнення 143 грн. 52 коп. пені визнаються судом не обґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань позивач просить стягнути з відповідача 17 грн. 95 коп. 3% річних за період з 16.12.2008р. по 15.06.2009р. та 106 грн. 00 коп. інфляційних збитків за період з 16.12.2008р. по 15.06.2009р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 17 грн. 95 коп. 3% річних та 106 грн. 00 коп. інфляційних збитків за порушення терміну виконання грошових зобовязань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (25873, Сумська область, Сумський район, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Гедеон Ріхтер Укрфарм” (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 17-б, код 20005075) 17 грн. 95 коп. 3% річних, 106 грн. 00 коп. інфляційних збитків, 92 грн. 02 коп. витрат по держмиту, 212 грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 1200 грн. 00 коп. основного боргу - провадження у справі припинити по п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

4.В іншій частині позову відмовити.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 24.03.2010р.

Суддя