Рішення № 85470190, 28.10.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року Справа № 915/5/19

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль C.М.,

за участі секретаря судового засідання Сьянової О.С.,

від позивача: не присутні;

від відповідача: не присутні;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг”,

проспект Соборності, 15, м. Київ, 02160,

до товариства з обмеженою відповідальністю “Діонісій VN”,

вул. Миру, 13, с. Костянтинівка, Вітовський район, Миколаївська область, 57251,

про стягнення грошових коштів у сумі 1747710 грн. 43 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Хімагромаркетинг” пред`явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Діонісій VN” про стягнення з останнього грошових коштів у сумі 1747710 грн. 43 коп. – основного боргу, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з укладеним між ними договором поставки від 02.05.2018 № АП-08-0177, з урахуванням додаткових угод до нього, а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі.

У позовній заяві також викладено вимогу про стягнення з ТОВ “Діонісій VN” грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

Ухвалою суду від 14.01.2019 відкрито провадження в даній справі і визначено розглядати її за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 07.02.2019, з урахуванням відзиву від 05.03.2019, зазначає, що не відмовляється від оплати заборгованості, проте у зв`язку із тяжким фінансовим становищем не може оплатити борг. Крім того, такого поняття, як уточнення позовних вимог положеннями Господарсько процесуального кодексу України не передбачено; положеннями п. 2.12 договору не передбачено можливість самостійного зарахування продавцем оплачених покупцем сум в рахунок сплати покупцем штрафних санкцій; нараховано пеню та річні, що суперечить ст. 61 Конституції України, подвійне нарахування процентів.

Від ТОВ “Діонісій VN” до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі від 18.02.2019, із змісту якого випливає, що останній після відкриття провадження в даній справі погашено позивачу суму основний борг у розмірі 1747710 грн. 43 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 15.02.2019 №4387.

ТОВ “Хімагромаркетинг” 18.02.2019 через відділ документального забезпечення подано заяву про уточнення позовної заяви, у якій позивач просить стягнути 262156 грн. 56 коп. – основного боргу, 202973 грн. 83 коп. – пені та 299246 грн. 33 коп. – відсотків річних, оскільки ТОВ “Діонісій VN” оплатив суму основного боргу у розмірі 1747710 грн. 43 коп., позивачем на підставі п. 5.6 договору здійснено зарахування 262156 грн. 56 коп. – в рахунок сплати неустойки, 1485553 грн. 87 коп. зараховано в оплату основної заборгованості; а також унаслідок порушення строків оплати основного боргу позивачем нарахована пеня та річні у порядку п.п. 5.2 та 5.5 договору. У наданих запереченнях на заяву про уточнення позовних вимог, ТОВ “Діонісій VN” зазначає, що договором не передбачено самостійного зарахування оплачених відповідачем коштів в рахунок сплати штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Сторонами у справі укладено договір поставки від 02.05.2018 № АП-08-0177 (далі – договір), за умовами якого ТОВ “Хімагромаркетинг” зобов`язалося передати у власність ТОВ “Діонісій VN” засоби захисту рослин (далі – товар), а покупець – прийняти та оплатити поставлений товар у строк не пізніше 20.10.2018 (п.п. 1.1, 2.1 договору, п.п. 1, 3 додаткових угод № АП-08-0177ДС1, № АП-08-0177ДС2, № АП-08-0177ДС3, № АП-08-0177ДС4, № АП-08-0177ДС6, № АП-08-0177ДС9, № АП-08-0177ДС12).

На виконання умов договору ТОВ “Хімагромаркетинг” поставлено відповідачу товар на загальну суму 2088828 грн. 43 коп. за видатковими накладними: від 29.05.2018 № АП-08-0347 на суму 427128 грн. 96 коп., від 20.06.2018 № АП-08-0388 на суму 17252 грн. 64 коп., від 12.06.2018 № АП-08-0366 на суму 117567 грн. 00 коп., від 19.06.2018 № АП-08-0383 на суму 350664 грн. 00 коп., від 20.06.2018 № АП-08-0389 на суму 125312 грн. 76 коп., від 20.06.2018 № АП-08-0387 на суму 61354 грн. 07 коп., від 10.07.2018 № АП-08-0420 на суму 325900 грн. 80 коп., від 10.07.2018 № АП-08-0421 на суму 10958 грн. 00 коп., від 18.09.2018 № АП-08-0562 на суму 228206 грн. 56 коп., від 03.10.2018 № АП-08-0594 на суму 29473 грн. 39 коп., від 04.10.2018 № АП-08-0596 на суму 155868 грн. 90 коп., від 04.10.2018 № АП-08-0597 на суму 35141 грн. 35 коп. ТОВ “Діонісій VN” частково повернув товар позивачу на суму 341118 грн., що підтверджується прибутковими накладними від 18.07.2018 № АП-08-0006, від 18.07.2018 № АП-08-0007.

В подальшому ТОВ “Діонісій VN” в порушення умов договору оплатило товар несвоєчасно - після відкриття провадження в даній справі платіжним дорученням від 15.02.2019 № 4387 на суму 1747710 грн. 43 коп., у зв`язку з чим ТОВ “Хімагромаркетинг” подано до суду заяву, якою уточнено позовні вимоги, та просить стягнути 262156 грн. 56 коп. – основного боргу, 202973 грн. 83 коп. – пені та 299246 грн. 33 коп. – відсотків річних, оскільки ТОВ “Діонісій VN” оплатив суму основного боргу у розмірі 1747710 грн. 43 коп.,, на підставі п. 5.6 договору здійснено зарахування 262156 грн. 56 коп. – в рахунок сплати неустойки, 1485553 грн. 87 коп. зараховано в оплату основної заборгованості; а також унаслідок порушення строків оплати основного боргу позивачем нарахована пеня та 40 % і 96 % річних у порядку п.п. 5.2 та 5.5 договору, стягнення яких є предметом даного спору. Господарським законодавством визначено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України). Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо зарахування суми 262156 грн. 56 коп. в рахунок сплати штрафу в розмірі 15 % від суми заборгованості, то суд приходить до наступного. Позивач посилається на п.5.6 спірного договору, відповідно до якого у випадку порушення покупцем п.2.12. Договору продавець має право на власний розсуд зарахувати грошові кошти до будь-якої частини платежів незалежно від графіку погашення по цьому договору ( а.с.12). Проте, п. 2.12. договору сторони передбачили, що покупець зобов`язаний при перерахуванні грошових коштів на рахунок продавця в платіжному дорученні вказати номер і дату рахунку - фактури, на підставі якого проводиться таке перерахування, а в разі здійснення оплати за договором вказати його номер та дату. Якщо у покупця існує дебіторська заборгованість перед продавцем по іншим договірним відносинам (договорам та додатковим угодам до них), то платіж незалежно від його призначення зараховується на погашення даної дебіторської заборгованості покупця перед продавцем. Як випливає з платіжного доручення від 15.02.2019 № 4387 наданого відповідачем, покупцем при призначенні платежу вказано, що оплату здійснено за договором поставки № АП-08-0177 від 02.05.18 та додаткових угод до договору. Отже, відповідачем не порушено умови п. 2.12 договору щодо порядку перерахування грошових коштів на рахунок продавця, а тому позивач безпідставно зарахував 262156 грн. 56 коп. в рахунок суми штрафних санкцій, а саме 15% штрафу, який нарахував позивач відповідно до умов п.5.4 Договору на суму боргу в розмірі 1747710 грн. 43 коп., яку було погашено відповідачем після відкриття провадження у справі, а саме 15.02.19 р.

Ураховуючи наведене, суд вважає суму основного боргу в 262156 грн. 56 коп. погашеною відповідачем в повному обсязі згідно платіжного доручення № 4387 від 15.02.19 р. на сум 1747710 грн. 43 коп. до якої входить сума основного боргу 262156 грн. 56 коп., а тому відносно цієї частини стягнення між сторонами у справі відсутній спір. Викладене є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення 262156 грн. 56 коп., згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, яким передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Щодо нарахування позивачем сум пені та річних, то суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення стороною зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 2 ст. 193 ГК України, ст. 611 ЦК України). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України). Укладеним сторонами договором передбачено, що у випадку порушення більш строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати (п. 5.2 договору).

Отже, нарахування пені на суму допущеного відповідачем прострочення виконання грошових зобов`язань відповідає умовам договору, чинному законодавству і обставинам справи. Поданий позивачем розрахунок пені в сумі 202973 грн. 83 коп., нарахованої за період 21.10.2018-19.02.2019, суд визнає невірним, оскільки позивачем 15.02.19 р. було здійснено погашення суми основного боргу в повному обсязі. Суму пені було перераховано судом за допомогою програми «Законодавство» версія 2.9.2., за період 21.10.2018-15.02.2019, яка складає 201681 грн. 00 коп. та підлягає задоволенню за рахунок відповідача, а тому в частині стягнення пені у сумі 1292 грн. 83 коп., як надмірно нарахованої, слід відмовити. Разом з тим, виходячи з інтереси обох сторін, суд ураховує складне фінансове становище відповідача через знищення невідомими особами належного відповідачу майна, а також суму основного боргу сплачено, та строк прострочення, які є незначними, і, що порушенням відповідачем договірних зобов`язань не завдано позивачу збитків.

Викладені обставини суд визнає винятковими, які мають істотне значення і дають право суду зменшити суму пені, виходячи із положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, якими передбачено право суду зменшити розмір неустойки, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, суд вважає, що нарахована пеня є непропорційною допущеному правопорушенню, а тому її розмір належить зменшити до суми 100840 грн. 50 коп. (50 %).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення, якщо договором не встановлений інший розмір процентів. Пунктом 5.5 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару відповідач сплачує позивачу 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар мав бути сплачений покупцем та 96 % річних – до дня повної оплати за товар з дати закінчення 90 календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п.2.1 Договору ( до 20.10.2018 р.) вважається, що продавцем пред`явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення ( минулий та майбутній) та відсотків річних. Позовні вимоги про стягнення 299246 грн. 33 коп. річних за період з 21.10.2018 р. по 18.02.2019 р. (з 21.10.2018 по 18.01.2019 – 40 % річних нарахованих на суму 1747710 грн. 43 коп.; з 19.01.-14.02.2019 – 96 % річних нарахованих на суму 1747710 грн. 43 коп.; з 15.02.-18.02.2019 – 96 % річних на суму 262156 грн. 56 коп.) підлягають частковому задоволенню у сумі 296488 грн. 75 коп., оскільки позивачем безпідставно нараховано 96 % річних за період з 15.02.-18.02.2019 у сумі 262156 грн. 56 коп.

Стосовно посилань відповідача, що не передбачено положеннями Господарсько процесуальним кодексом України такого процесуального документа як заява про уточнення позовних вимог, судом не приймаються до уваги, оскільки п. 3 ч. 2 ст. 182 ГПК України, передбачено заслуховування судом уточнення позовних вимог.

Посилання відповідача на скрутне фінансове становище і неможливість сплатити борг суд не бере до уваги, оскільки ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо доводів відповідача стосовно подвійного нарахування штрафних санкцій, а саме пені та відсотків річних, в порушення ст.61 Конституції України, суд доходить наступних висновків.

Згідно з визначенням поняття неустойки, що закріплено в статті 549 Цивільного кодексу України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

В свою чергу, правовою підставою позовної вимоги про стягнення річних від простроченої суми за весь час прострочення позивачем зазначені норми статті 625 ЦК України.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України визначено право кредитора вимагати від боржника сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що спосіб розрахунку пені та річних є ідентичним, оскільки пеня розраховується виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, а річні розраховуються на всю суму заборгованості в розмірі процентів, визначених договором – 40%, а через 90 днів – 96%.

Посилання відповідача на правові позиції Верховного суду, Вищого господарського суду України та Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справах 3-32гс14, 5010/15/75/2012-20-83, 927/1091/17 судом не приймаються, оскільки у зазначених справах інші обставини, які не є подібними до обставин у даній справі, зокрема, сторони погоджували розрахунок відсотків виходячи з розміру відсотків за день, а не річних. Тобто, розрахунок процентів та пені здійснювався за однією формулою.

В договорі поставки від 02.05.2018 № АП-08-0177 сторони погодили, що пеня розраховується в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати; 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар мав бути сплачений покупцем та 96 % річних – розраховуються до дня повної оплати за товар з дати закінчення 90 календарних днів. (пункти 5.2, 5.5 договору).

Таким чином, формула розрахунку пені та річних не є однаковою у даній справі.

За таких обставин, суд вважає, що у даному випадку не відбулось подвійного стягнення штрафних санкцій, оскільки позивачем розраховано штрафні санкції, відсотки річних правомірно, обґрунтовано та відповідно до умов договору.

Отже, з огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати продукції позивачу є доведеним, врахувавши те, що в договорі передбачено право позивача на нарахування пені, відсотків річних, як захід відповідальності покупця за порушення строків виконання зобов`язання, а тому доводи відповідача підлягають відхиленню.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 73, 76 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Підсумовуючи вищенаведене, оскільки доводи відповідача, викладені у відзиві з урахуванням доповнення, не спростовують висновків суду, відповідачем частково визнані, отже вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг” підлягають частковому задоволенню.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі часткового задоволення позову, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог (ст. 129 ГПК України). ТОВ “Хімагромаркетинг” при зверненні в Господарський суд Миколаївської області з позовом у даній справі, оплачено його судовим збором у загальній сумі 26215 грн. 66 коп., згідно платіжних доручень від 28.12.2018 № 5776 на суму 6665 грн. 73 коп., від 28.12.2018 № 5777 на суму 1763 грн. 51 коп., від 28.12.2018 № 5778 на суму 7139 грн. 65 коп., від 28.12.2018 №5779 на суму 1762 грн., від 28.12.2018 №5780 на суму 1762 грн., від 28.12.2018 № 5781 на суму 5073 грн. 10 коп., від 28.12.2018 № 5782 на суму 3307 грн. 26 коп., що у загальній сумі складає 27473 грн. 25 коп., виходячи із ціни позову 1747710 грн. 43 коп.

В подальшому заявою за вх. № 2379/19 від 18.02.2019 ТОВ “Хімагромаркетинг” зменшив розмір позовних вимог до ціни позову 764476 грн. 72 коп., котра, згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом, мала бути оплачена судовим збором в сумі 11467 грн. 15 коп., який належить покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, з урахуванням закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ “Діонісій VN” основного боргу в сумі 262156 грн. 56 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Закрити провадження у справі в частині вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг” про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Діонісій VN” основного боргу в сумі 262156 грн. 56 коп., – у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг” задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Діонісій VN” (вул. Миру, 13, с. Костянтинівка, Вітовський район, Миколаївська область, 57251, ідентифікаційний код 33231825) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг” (проспект Соборності, 15, м. Київ, 02160, ідентифікаційний код 30262667) грошові кошти в сумі 100840 (сто тисяч вісімсот сорок) грн. 50 коп. – пені, 296488 (двісті дев`яносто шість тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 75 коп. – річних, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 7472 (тридцять тисяч п`ятсот дев`яносто одна) грн. 54 коп.

4. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 08.11.2019.

Суддя С.М.Коваль.