Рішення № 8546962, 12.03.2010, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 2- 1661-2010

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2010 року Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Бакуменко А.В.

при секретарі – Кісточка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення,-

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” звернулось до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 29.08.2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КТТ5GІ0000002521 від 20.12.2007 року, згідно котрого останній отримав кредит в сумі 111100,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.12.2027 року. Умови договору ОСОБА_1 не виконуються, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, котра станом на 17.03.2009 року становить 114621,13 грн.

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки КТТ5GІ0000002521, згідно з котрим відповідач надав в іпотеку нерухоме майно , а саме квартиру загальною площею 52,30 кв.м., яка розташована АДРЕСА_1

Просять суд звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити відповідача з квартири АДРЕСА_2 , та стягнути з відповідачів судовий збір.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак від нього надійшла заява в котрій він просить справу розглянути за його відсутністю , на позовних вимогах наполягає.

Відповідач в судове засідання на призначений час та дату не з’явився, хоча повідомлявся про час та місце слухання справи в установленому законом порядку. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що заявлені вимоги ЗАТ КБ “ПриватБанк” підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в ході судового засідання між ЗАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1, 20.12.2007 року було укладено кредитний договір за № КТТ5GІ0000002521, відповідно до котрого позивач зобов’язався надати відповідачу кредит в сумі 111100,00 грн., а відповідач зобов’язався сплатити цей кредит на умовах передбачених даним кредитним договором.

ЗАТ КБ “Приватбанк ” свої зобов’язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши останньому кредит в сумі 111100,00 гривень, а відповідач умов договору не дотримується, не сплачує суму кредиту й відсотки за користування кредитом.

Станом на 17.03.2009 року заборгованість за кредитом становить 114621,13 грн.

Окрім того, між банком та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором були укладені договори застави та іпотеки, згідно котрих відповідачка передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_3.

Відповідно до вимог ст.577 ЦК України, - якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 572 ЦК України «в силу застави кредитор (заставодержатель) має право уразі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).»

Згідно до вимог ст. 589 ЦК України - у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою,заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.590 ЦК України - звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 591 ЦК України передбачено , що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Згідно до договору застави , укладеного між сторонами, звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя може здійснюватися шляхом продажу передмета застви із укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою.

У відповідність ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ст. 39 Закону Україн и «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Таким чином, суд набуває висновку, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави шляхом укладення договору купівлі-продажу – будь яким способом з іншою особою є обґрунтованими і відповідають діючому законодавству.

Стосовно вимог про виселення, суд вважає, їх передчасними , оскільки у відповідності до ст.. 109 ЖК - звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті. Таким чином, Приватбанком не виконано усих вимог, що передують виселенню з житла на яке звернено стягнення. При цьому вказаними нормами закону не передбачено згоди боржника для звернення стягнення на предмет застави вказаним способом. У відповідності до ст. 88 ч.1 ЦПК України «Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати..» Оскільки судові витрати, а саме судовий збір ., та витрати на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи позивачем підтвердженно документально (а.с.1,2), то вони підлягають стягненню з відповідачки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 526, 530 ч.1, 536, 610, 611, 612, 623-625 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” – задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 52,30 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_4, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з укладанням від імені Відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням Витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк на р\р 64993919400001, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 судові витрати:

- судовий збір в сумі 1154 грн. 71 коп.

- витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів і подачі після цього протягом 20 днів апелляційної скарги.

Рішення постановлене та підписано в нарадчий кімнаті в одному екземплярі.

Рішення ухвалене й надруковано у нарадчий кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя/підпис/

Рішення не набрало законної сили.

Суддя А.В. Бакуменко