Рішення № 8546559, 15.02.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"15" лютого 2010 р. Справа № 4/303-09          

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніттранс", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця Козуб Маріанни Іванівни, с. Зелений Бір

про стягнення 17639,84 грн.

за участю представників сторін:

позивач –Біла Р.В. – предст., дов. від 26.12.2009р.;

відповідач –не з’явився.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніттранс", м. Київ (далі позивач) заявлено позов до Фізичної особи - підприємця Козуб Маріанни Іванівни, с. Зелений Бір (далі відповідач) про стягнення суми заборгованості за невиконання умов договору № 331 від 30.04.2009р. в розмірі 15827,30 грн. (основний борг), а також 1498,60 грн. пені, 126,62 грн. інфляційних втрат та 187,32 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2009р. було порушено провадження у справі, розгляд призначено на 12.01.2010р.

10.02.2010р. через загальний відділ канцелярії суду (вх. номер 18) було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно до п. 3 Роз’яснення ВГСУ від 23.08.1994 № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів по забезпеченню позову», заходи до забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання судового рішення. Умовою застосування заходів по забезпеченню позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери та т.п.), що знаходяться у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися або погіршитися на момент виконання рішення.

У пункті 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. №01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд, розглянувши вказану заяву, визнав її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 14.12.2009р., 12.01.2010р., 28.01.2010р., проте в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд,

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2009 року між ТОВ «Юніттранс»(перевізник) та Фізичною особою - підприємцем Козуб Маріанною Іванівною (експедитор) було укладено Договір № 331 про транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів (далі-Договір).

Згідно п. 1.1. предметом даного Договору є взаємовідносини Сторін, які виникають при транспортному обслуговуванню вантажів, що надаються Експедитором, тобто Відповідачем для перевезення автомобільним транспортом Перевізника, тобто Позивача в міському, міжміському та міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 2.3. договору,умови перевезень на транспортне обслуговування регулюються Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів - КДПВ, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, іншими міжнародними угодами та діючими нормативними актами України.

На виконання даного Договору, позивачем було надано відповідачу заявку на виконання перевезень на транспорт №147 від 02 червня 2009 року на виконання перевезення за маршрутом Німеччина - Україна.

24 червня 2009 року позивачем було здійснено міжнародне перевезення за напрямком Німеччина-Україна згідно заявки №147 від 02 червня 2009 року, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №0153 та №0157.

Згідно п. 4.4. Договору та заявки №147 від 02 червня 2009 року, відповідач здійснює оплату послуг позивача протягом 5 днів з моменту надання позивачем оригіналів рахунку, податкової накладної та міжнародної товарно-транспортної накладної.

12 червня 2009 року Позивачем було надано Відповідачу оригінали усіх необхідних документів та Акт прийому виконання міжнародного перевезення вантажів для підписання всього на суму 15827 (п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять сім) гривень 30 коп.          

Приписами частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 15827,30 грн. –заборгованості за надані позивачем послуги перевезення є обґрунтованою, і відповідно підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1498,60грн. пені.

Відповідно до п. 6.1. Договору в разі невиконання або неналежного виконання однією із Сторін зобов'язань, що виникають з цього договору, сторони несуть взаємну відповідальність згідно діючими нормативними актами України.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки сторонами в договорі не встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, позовні вимоги про стягнення 1498,60 грн. пені з Фізичної особи - підприємця Козуб Маріанни Іванівни задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з уточненим розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи інфляційні втрати складають 126,62 грн., а 3% річних –187,32 грн. Даний розрахунок є арифметично вірним, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15827,30 грн. боргу, 126,62 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 187,32 грн. В частині стягнення пені в розмірі 1498,60 грн. суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Козуб Маріанни Іванівни (08500, Київська обл., Васильківський р-н, с. Зелений Бір, вул.. Озерна,1, код 2737419828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніттранс" (01042, м. Київ, вул. Кловський спуск, 12-а, кв.13, код ЄДРПОУ 31112730) – 15827 (п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 30 коп. боргу, 126 (сто двадцять шість) грн..62 коп. інфляційних втрат, 187 (сто вісімдесят сім) грн.. 32 коп. 3% річних, 161 (сто шістдесят одну) грн.. 75 коп. державного мита та 215 (двісті п’ятнадцять) грн.. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1498,60 грн. пені – відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   О.В. Щоткін