Рішення № 8546509, 01.02.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"01" лютого 2010 р. Справа № 19/295-08

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж», м. Київ;

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Буча;

про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Король С.В. (дов. № 24-ДВ від 15.07.2009 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (дов. № 976 від 12.05.2009 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Південтеплоенергомонтаж»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач є власником виробничих будівель та споруд, розташованих за адресою: Київська область, АДРЕСА_2, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.07.2007 р., зареєстрованого Комунальним підприємством Київської області «Ірпінське бюро технічної інвентаризації». Проте, позивач не може використовувати належне йому на праві власності майно для задоволення своїх потреб, оскільки приміщення, а саме: Станція технічного обслуговування, яка розташована за адресою: Київська область, АДРЕСА_2, незаконно використовується відповідачем для ведення господарської діяльності, що підтверджується постановою Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.04.2008 р., у звязку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача припинити користуватися його майном шляхом звільнення приміщення.

Ухвалою від 04.07.2008 р. господарський суд Київської області порушив провадження у справі № 19/295-08 та призначив її розгляд на 22.07.2008 р.

Ухвалою від 22.07.2008 р. суд відклав розгляд справи на 26.08.2008 р., у звязку з неявкою відповідача в судове засідання та неподанням витребуваних судом документів.

22.08.2008 р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 19/295-08 до вирішення Ірпінським міським судом Київської області справи за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на спірне нерухоме майно.

Ухвалою від 26.08.2008 р. господарський суд, на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, зупинив провадження у справі № 19/295-08 до розгляду Ірпінським міським судом Київської області справи за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бучанської міської ради, Відкритого акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж» та товариства з обмеженою відповідальністю «Припять ЛТД»про визнання частково недійсним рішення виконкому, свідоцтва про право власності та визнання права власності.

23.10.2009 р. позивач звернувся до господарського суду Київської області з клопотанням про поновлення провадження у справі, оскільки ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 липня 2009 року скасовано рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 січня 2009 року та провадження у справі закрито, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Таким чином, обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунуті.

Ухвалою від 27.10.2009 р. суд поновив провадження у справі та призначив розгляд справи на 14.12.2009 р.

Присутній у судовому засіданні 14.12.2009 р. представник позивача, на підставі ст. 22 ГПК України, подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою просить суд: зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 припинити користування Станцією технічного обслуговування, що зазначена в свідоцтві про право власності на нерухоме майно ВАТ «Південтеплоенергомонтаж», видане виконавчим комітетом Бучанської міської ради 10.07.2007 р., як СТО літер «Є1», площею 251,8 кв. м., та розташованою на АДРЕСА_2, Київської області шляхом звільнення приміщення Станції технічного обслуговування, площею 251,8 кв. м. від персоналу та майна Фізичної особи підприємця ОСОБА_1.

Ухвалою від 14.12.2009 р. суд відклав розгляд справи на 28.01.2010 р., у звязку з неявкою відповідача в судове засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва на 01.02.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2010 р. позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в засіданні суду надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що він правомірно користується спірним приміщенням, а саме на підставі договору про передачу у користування об'єктів нерухомості від 4 листопада 1999 року, укладеного між ним та Фірмою «Припять ЛТД». Згідно умов зазначеного договору, спірне приміщення було передано відповідачу у користування разом з обладнанням на невизначений термін та безоплатно. Спірне приміщення було передане відповідачу за актом приймання приміщення та обладнання СТО від 20.12.1999 р.

Відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, зібрані докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Південтеплоенергомонтаж»є власником виробничих будівель і споруд, які розташовані за адресою: Київська область, АДРЕСА_2, в тому числі і спірного майна (станції технічного обслуговування, позначеної в свідоцтві літерою «Є1», загальною площею 251,8 кв. м. та складається із чотирьох гаражів боксів), що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Бучанської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету міської ради № 159 від 20 березня 2007 року. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно зареєстроване Комунальним підприємством Київської області «Ірпінське бюро технічної інвентаризації», про свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15185409 від 10 липня 2007 року.

Земельна ділянка, на якій розташоване спірне майно, належить позивачу на праві постійного користування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 49 10.08.2001р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 329 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права набуває права власності на майно, передане їй у власність, та на майно набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Станцією технічного обслуговування, що зазначена в свідоцтві про право власності на нерухоме майно відкритого акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж», як СТО літер «Є1», площею 251,8 кв. м., та розташованою на АДРЕСА_2, Київської області, використовується для здійснення підприємницької діяльності відповідачем.

При цьому, відповідач посилається, як на підставу користування спірним майном, на Договір про передачу у користування об'єкту нерухомості від 4 листопада 1999 року, укладеного між ним та Фірмою «Припять ЛТД». Згідно умов зазначеного договору, спірне приміщення було передано відповідачу у користування разом з обладнанням безкоштовно на невизначений термін, оскільки гр. ОСОБА_1 викупив усі акції. Спірне приміщення було передане відповідачу за актом приймання приміщення та обладнання СТО від 20.12.1999 р.

Однак, відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу Української РСР, що діяла станом на 04.11.1999 р., договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Договір про передачу у користування об'єкту нерухомості від 4 листопада 1999 року, укладений між гр. ОСОБА_1 та Фірмою «Припять ЛТД», не може вважатись належним доказом, що підтверджує за відповідачем право власності спірне майно, оскільки зазначений договір нотаріально не посвідчений та не зареєстрований у встановленому на момент його укладення порядку.

Судом також береться до уваги той факт, що в акті від 20.12.1999 р. зазначається про приймання приміщення та обладнання СТО, які належать Фірмі «Припять ЛТД», при цьому, даний акт підписаний гр. ОСОБА_1 в якості директора Фірми «Припять ЛТД», а не як новим власником спірного майна.

Крім того, із наданого суду протоколу засідання засновників Фірми «Припять ЛТД»від 04.11.1999 р. вбачається, що питання продажу або безкоштовної передачі спірного майна у власність гр. ОСОБА_1 шляхом укладення відповідної угоди на даному засіданні взагалі не обговорювалось та не розглядалось. Загальними зборами учасників Фірми «Припять ЛТД»тільки були прийняті рішення про призначення гр. ОСОБА_1 директором фірми та зобовязано попереднього директора до 20.12.1999 р. звільнити ремонтні майстерні та передати ключі від приміщень трьох боксів голові ревізійної комісії. Отже, зазначені обставини також ставлять під сумнів легітимність укладання наданого відповідачем Договору про передачу у користування об'єкту нерухомості від 4 листопада 1999 року, підписаного між ним та головою ради засновників Фірми «Припять ЛТД».

Згідно ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.

У відповідності зі ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості здійснюється відповідним органом, який зобовязаний надати інформацію про реєстрацію та зареєструвати права в порядку, встановленому законом.

Відповідач не надав суду доказів набуття права власності на спірне майно та його державної реєстрації у встановленому законом порядку.

Таким чином відповідач займає спірне приміщення незаконно, тоді як позивач є власником спірного майна з 2007 року, що підтверджено належними доказами наявними в матеріалах справи.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 вказаної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, одними з яких є: припинення дії, яка порушує право, та примусове виконання обовязку в натурі.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, підтверджуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (08292, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) припинити користування Станцією технічного обслуговування, що зазначена в свідоцтві про право власності на нерухоме майно відкритого акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж»(01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 27, код 00121146), видане виконавчим комітетом Бучанської міської ради 10.07.2007 р., як СТО літер «Є1», площею 251,8 кв. м., та розташованою на АДРЕСА_2, Київської області шляхом звільнення приміщення Станції технічного обслуговування, площею 251,8 кв. м. від персоналу та майна Фізичної особи підприємця ОСОБА_1.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (08292, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж»(01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 27, код 00121146) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя

рішення підписано 19.02.2010 року