Ухвала суду № 85457250, 06.11.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/19143/19

Провадження №1-кп/127/559/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача Бернади Є.В.,

суддів: Бойка В.М., Дернової В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.,

сторони обвинувачення: прокурорів Ковтуна А.Ю., Миколайчук І.В.,

сторони захисту: адвокатів Гуменюка В.А., Дідиченка О.О.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьої статті 185 Кримінального кодексу України та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 187, частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьої статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 187, частиною третьою статті 185 КК.

Прокурори в судовому засіданні заявили клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовані тим, що останні обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів у період не знятої та не погашеної судимості, не мають соціально-стримуючих факторів, а тому існують ризики ухилення обвинувачених від суду та чинення ними тиску на потерпілих.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 , залучений для проведення окремої процесуальної дії -адвокат Дідиченко О.О. - заперечив щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу, посилаючись на ту обставину, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених кримінально-процесуальним законодавством. Крім того, зауважив, що тяжкість вчиненого злочину не може вважатися достатньою причиною для тримання особи під вартою, а тому просив змінити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Гуменюк В.А. - проти продовження строку утримання обвинувачених під вартою заперечив, стороною обвинувачення не доведено обґрунтованість підозри, а тому просив змінити обраний запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що в ирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Згідно з ухвалою суду від 13.09.2019 р. строк дії запобіжного заходу, обраного до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спливає 11.11.2019 р.

Таким чином, суд вважає, що в цій частині стороною обвинувачення було дотримано вимоги чинного кримінально-процесуального законодавства.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 18.05.2019 р. за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 187 КК було затримано ОСОБА_2 , і слідчим суддею 20.05.2019 р. до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Ухвалою слідчого судді від 11.07.2019 р. останньому продовжено строк дії запобіжного заходу в межах строку досудового розслідування до 18.07.2019 р.

Крім того, 18.04.2019 р. за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 185 КК було затримано ОСОБА_1 , 19.04.2019 р. до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який в подальшому було продовжено до 18.07.2019 р.В подальшому кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єднанні в одне та продовжено останнім строк дії запобіжного заходу.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинувачених під вартою суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»). Водночас наявність щирої впевненості є недостатньою для обґрунтування підозри. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 48, справа «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинувачених до вчинення інкримінованого їм злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинувачених потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час з`ясування обставин справи та перевірка їх доказів не закінчені, а тому вирішення зазначеного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що Європейським Судом з прав людини звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Суд приймає до уваги, що Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, вчиненого в період не знятої і не погашеної судимості, ОСОБА_2 - у вчиненні умисного тяжкого та особливо тяжкого злочинів проти власності, вчиненого в період не знятої і не погашеної судимості. Доводи захисників обвинувачених про відсутність у клопотанні посилання на нові дані, які б свідчили про необхідність продовження строку тримання обвинувачених під вартою, як підставу для зміни застосованого до обвинувачених запобіжного заходу суд до уваги не приймає. Зокрема, на даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершено і свідки у кримінальному провадженні судом не допитані. Вирішення питання щодо причетності обвинувачених до вчинення інкримінованих їм злочинів на даній стадії судового процесу є передчасним. Суд при цьому враховує, що об`єктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинувачених під вартою, суду надано не було. Тому з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченими позапроцесуального впливу на зазначених осіб, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, суд вважає за доцільне в задоволенні клопотання захисників обвинувачених про зміну застосованого до обвинувачених запобіжного заходу відмовити, продовживши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 06.11.2019 р. до 23:59 год. 04.01.2020 р.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: