Рішення № 85447746, 06.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5272/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про скасування рішення, визнання протиправної відмови, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просила:

скасувати рішення Суворовського об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одеси від 10 грудня 2018 року №154;

визнати протиправною відмову Суворовського об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одеси в нарахуванні ОСОБА_1 пенсії з урахуванням трудового стажу та довідки про заробітну плату;

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області виконати перерахунок, призначити та виплачувати пенсію у розмірі, передбаченому пенсійним законодавством України, виходячи з трудового стажу та розміру заробітної плати з урахуванням довідки ВАТ "Одесариба" про заробіток для обчислення пенсії, з моменту звернення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.08.2018 року позивач звернулася до Суворовського обєднаного управління пенсійного фонду України в м.Одесі для призначення пенсії за віком та надала довідку про заробітну плату з 01.01.1989 по 31.12.1993 року, яка була видана ВАТ «Одесариба».

Позивач зазначає. що їй була призначена пенсія у розмірі 1475 грн але в мінімальному розмірі, що не відповідає співвідношенню трудового стажу і одержуваної заробітної плати та вимогам пенсійнного законодавства України.

Відповідач рішенням від 10 грудня 2018 року за №154 відмовив в розрахунку пенсії із заробітної плати за період з 01.01.1989 року по 31.12.1993 рік з тих підстав,що довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами та не відповідає формі затвердженої п.4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846

Позивач вважає відмову УПФУ у Суворовському районі м.Одеси неправомірною та такою, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки для призначення пенсії вона надала до управління пенсійного фонду всі необхідні документи, передбачені законом,

Позивач звертає увагу, що довідка ВАТ «Одесариба» про заробітну плату у встановленому законом порядку недійсною не визнавалась, дані про те, що вона є неправдивою, в матеріалах пенсійної справи відсутні, тому посилання відповідача на те, що пенсія підлягала призначенню без урахування наданої довідки про заробітну плату за період з 01.01.1989 року по 31.12.1993 рік у зв`язку з відсутністью первинних документів, є неправомірними.

Позивач зазначає, що надана довідка відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також позивач зазначає, що нею, як особою, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком, було дотримано усі вимоги чинного на момент подачі заяви законодавства.

Позивач зазначає, що вона не може надати первинні документи на підтвердження відомостей зазначених в довідці ВАТ «Одесариба», оскільки товариство ліквідовано і первинні документи не збереглись. Разом з цим позивач зазначає, що надання таких документів не є її обов`язком, а тому вона не може нести відповідальність за дії посадових осіб, з вини яких на цей час невідомо місцезнаходження цих документів.

Ухвалою судді від 07.10.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відповідності до положень ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду від відповідача 28.10.2019 року надійшов відзив, в якому відповідач у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі з тих підстав, що

Під час розгляду наданої довідки про заробітну плату, виданої ВАТ «Одесариба» та при визначенні права на перерахунок пенсії Управлінням винесено рішення від 10 грудня 2018 року № 154 про відмову розрахунку пенсії із заробітної плати за період з 01.01.1989 року по 31.12.1993 рік, оскільки довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами та не відповідає формі, затвердженої Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.

Відповідач зазначає, що оскільки Позивач виявив бажання здійснити перерахунок пенсії із урахуванням заробітної плати за період роботи по 30.06.2000 року, підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, яка видана ВАТ «Одесариба» є обов`язковою умовою для перерахунку пенсії за віком.

Враховуючи те, що надана Позивачем довідка про заробітну плату для обчислення пенсії, яка видана ВАТ «Одесариба», не відповідає вимогам, визначеним в пп. 3 п. 2.1 Розділу 2 Порядку № 22-1, а саме довідка не відповідає встановленому зразку (додаток 1 до Порядку № 22-1), довідка не містить посилань на первинні документи на підставі яких вона видана, місцезнаходження таких документів та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам - в Управління відсутні були підстави для врахування такої довідки при обчисленні пенсії Позивача.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 03.08.2019 року звернулась до Суворовського об`єднаного УПФУ в м. Одеси з заявою про призначення пенсії за віком, до якої додала довідку ВАТ «Одесариба» про заробітну плату з 01.01.1989 по 31.12.1993 року

Позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з цим Рішенням від 10.12.2018 року №154 було ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку пенсії з більшого заробітку. Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що «Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі розглянуло заяву ОСОБА_1 від 03.08.2018 № 4327, щодо призначення пенсії за віком з урахуванням довідки про заробітну плату до 01.07.2000 та повідомляє наступне. Під час розгляду вищевказаної заяви та при визначенні права на розрахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату до 01.07.2000 були розглянуті надані Вами документи під час звернення, а саме довідка про заробітну плату видана ВАТ «Одесариба». Згідно ч. 1 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на обчислення пенсії з врахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами. Враховуючи вищевикладене та з урахуванням ч. 5 ст. 45, п. 11 ч. 2 ст. 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п.4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 Вам відмовлено в розрахунку пенсії із заробітної плати за період з 01.01.1989 року по 31.12.1993 рік, оскільки довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами та не відповідає формі, затвердженої вищезазначеним Порядком.».

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV, страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із ст.20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до положень ст.106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Таким чином, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника-роботодавця.

При цьому, відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Вказані положення Закону кореспондуються із приписами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно із п.2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Згідно із пунктом 4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

З матеріалів справи вбачається, що обєднання «Одесариба» було переіменовано в обєднання «Одесарибсбит», наказом Міністерства рибного господарства СРСР №260 від 01.06.1981р. Наказом ВРПО «Азчерриба» №171 від 29.06.1988р. обєднання «Одесарибсбит» переіменовано в Одеське обласне оптово-роздрібне підприємство «Одесариба». Наказом №1063 від 30.07.1996р. регіонального відділення Фонду Держмайна України по Одеській області підприємство «Одесариба» перетворено в відкрите акціонерне товариство «Одесариба».

Судом встановлено, що в період з 01.01.1989 по 31.12.1993 року ОСОБА_1 працювала в ВАТ «Одесариба». Зазначені обставини підтверджуються відповідними записами в трудовій книжці позивача а також довідкою (без номеру та без дати) про заробітну плату з 01.01.1989 по 31.12.1993 року.

22.04.2004 року ВАТ «Одесариба» було ліквідовано, що підтверджується відповідною довідкою Головного управління статистики в Одеській області.

При цьому, зі змісту листа Державного архіву Одеської області від 09.02.2015 року №Д-150 вбачається, що документи по особовому складу ВАТ «Одесариба» за 1985-1996 роки до Державного архіву Одеської області не надходили.

Крім цього, відповідно до листа Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 11.02.2015 року №317-Д-11.1-21 місцезнаходження документів ВАТ «Одесариба» невідомо.

У зв`язку з встановленими обставинами суд зазначає наступне.

Позивачем з свого боку, як особою, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком, було дотримано усі вимоги чинного на момент подачі заяви законодавства.

В свою чергу Суворовським об`єднаним УПФУ в м. Одеси не було вжито достатніх дій для перевірки правильності даних, наведених у довідці ВАТ «Одесариба» (без номеру та без дати) про заробітну плату ОСОБА_1 з 01.01.1989 по 31.12.1993 року, відповідно до його повноважень, передбачених Порядком.

При цьому стосовно доводів відповідача, що довідка ВАТ «Одесариба» не відповідає формі, затвердженої Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, суд зазначає, що ВАТ «Одесариба» було ліквідовано ще до того моменту як була затверджена форма такої довідки.

Щодо посилань відповідача на той факт що довідка не підтверджена первинними документами суд зазначає, що непідтвердження первинними документами заробітної плати не може бути однозначною та достатньою підставою для відмови в задоволені позову ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що у довідці ВАТ «Одесариба» містяться всі необхідні відомості стосовно заробітної плати та періоду роботи позивача в даній організації. Довідка підписана уповноваженими особами та містить відтиск кутового штампу підприємства та круглої печатки.

При цьому суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за дії посадових осіб, з вини яких на цей час невідомо місцезнаходження первинних документів на підтвердження інформації зазначеній у довідці ВАТ «Одесариба».

Такий висновок суду узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини.

Так, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch V. The United Kingdom " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS V. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що рішення Суворовського об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одеси від 10 грудня 2018 року №154 є протиправним та належить до скасування.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що позовні вимоги належать до часткового задоволення, оскільки позивачу вже було призначено пенсію, а з урахуванням того, що рішення Суворовського об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одеси від 10 грудня 2018 року №154 є протиправним та належить до скасування, суд дійшов висновку, що Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області слід зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.01.1989 по 31.12.1993 року згідно довідки ВАТ «Одесариба» та з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1536,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про скасування рішення, визнання протиправної відмови, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Суворовського об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одеси від 10 грудня 2018 року №154.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській областіздійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.01.1989 по 31.12.1993 року згідно довідки ВАТ «Одесариба» та з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1536 (тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.