Рішення № 8544261, 22.12.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"22" грудня 2009 р. Справа № 9/285-09

Розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез"

До           ТОВ "Агрофірма"Світанок"

Про стягнення 245480,54 грн.

суддя Сокуренко Л. В.

Представники:

Позивача –Качанов М.М., дов. № 09/09 від 05.01.2009 року

Відповідача - не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма-Світанок»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки на умовах товарного кредиту № 73/2008К від 29.04.2008 року в сумі 245480,54 грн., з яких 49775,36 грн. –сума пені, 78046,85 грн. –сума штрафу, 6277,53 грн. –сума 3% річних, 34336,48 грн. –сума збитків від інфляції та 77044,32 грн. –сума індексації ціни поставленого товару.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору поставки на умовах товарного кредиту № 73/2008К від 29.04.2008 року в частині оплати позивачеві у строки, передбачені умовами зазначеного договору, вартості поставлених товарів, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 254480,54 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2009 року порушено провадження у справі № 9/285-09 та призначено її розгляд на 08.12.2009 року.

У судовому засіданні 08.12.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання 08.12.2009 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, документів, витребуваних ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2009 року, не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), в зв’язку з нез’явленням в засідання представника відповідача, ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2009 року розгляд справи було відкладено на 22.12.2009 року та зобов’язано відповідача виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 16.11.2009 року.

14.12.2009 року через загальний відділ суду надійшли письмові пояснення позивача до позовної заяви (у порядку ст.22 ГПК України) вих. № 18/09 від 08.12.2009 року щодо можливості одночасного застосування до відповідача штрафу і пені за прострочення ним виконання грошового зобов’язання по Договору поставки на умовах товарного кредиту №73/2008К від 29.04.2008 року, а також щодо поширення вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року на відносини по сплаті штрафу, передбаченого умовами вищевказаного договору за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

В судовому засіданні 22.12.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх в повному обсязі. Також, представник позивача надав в судове засідання письмові пояснення щодо можливості одночасного застосування до відповідача штрафу і пені за прострочення ним виконання грошового зобов’язання по Договору поставки на умовах товарного кредиту №73/2008К від 29.04.2008 року, а також щодо поширення вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№543/96-ВР від 22.11.1996 року на відносини по сплаті штрафу, передбаченого умовами вищевказаного договору за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання та просить суд, на підставі ст. 32 ГПК України, врахувати ці пояснення при оцінці доказів по справі, розгляді справи та прийнятті рішення.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання 22.12.2009 року не з’явився, не повідомив суд про причини неявки та повторно не виконав вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 16.11.2009 року щодо надання в судове засідання витребуваних вказаною ухвалою документів.

У зв’язку з повторним нез’явленням представника відповідача в судове засідання та не надання ним відзиву на позовну заяву та інших, витребуваних ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2009 року, документів, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути та вирішити справу без участі відповідача, за наявними в ній матеріалами, з урахуванням письмових пояснень позивача.

У судовому засіданні 22.12.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши усні пояснення представника позивача та розглянувши його письмові пояснення щодо стягнення з відповідача штрафу та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, наявні у матеріалах справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»(далі - позивач, за договором –Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма-Світанок»(далі –відповідач, за договором - Покупець) було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту № 73/2008К від 29.04.2008 року (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця Товар, відомості про який зазначені в пункті 1.2. Договору, а Покупець зобов’язується прийняти Товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 6.9. Договору передбачена можливість внесення змін до умов Договору за взаємною згодою сторін, на підставі додаткової угоди, підписаної уповноваженими на те представниками сторін, чиї підписи засвідчені відбитками печаток.

У порядку та на умовах, передбачених п.6.9. Договору, шляхом підписання Додаткової угоди № 1 від 08 травня 2008 року та Додаткової угоди № 2 від 02 червня 2008 року, Сторони внесли зміни до умов Договору, а саме, змінили відомості про Товар (асортимент та кількість Товару), передбачені п.1.2. Договору, та змінили порядок розрахунків відсотків за користування товарним кредитом, передбачений Додатком № 1 до Договору (належним чином завірені копії вказаних додаткових угод знаходяться в матеріалах справи).

Згідно п.1.2. Договору (викладеного в новій редакції Додатковою угодою № 2 від 02 червня 2008 року), Постачальник зобов’язувався передати у власність Покупця наступний Товар: кукурудзу Анаста, кукурудзу ЛГ 2244 та засоби захисту рослин «Нурел Д», «Зеллек Супер», «Дерозал», «Естерон 60», загальною вартістю 252622,73 грн., а Покупець зобов’язувався прийняти вказаний Товар та оплатити його вартість.

В своїй позовній заяві та в усних поясненнях суду позивач стверджує, що він якісно та у повній відповідності до умов Договору, виконав свої зобов’язання по Договору та у період з 01.05.2008 року по 20.06.2008 року поставив та передав Покупцеві визначений у п.1.2. Договору (з урахуванням змін до нього, згідно Додаткової угоди № 2 від 02 червня 2008 року) Товар на загальну суму 252622,73 грн., що підтверджується нижченаведеними належним чином оформленими видатковими накладними та довіреностями відповідача на отримання Товару (належним чином завірені копії вказаних документів знаходяться в матеріалах справи,

оригінали оглянуті в судовому засіданні):

-          видаткова накладна № РН-0192/К від 01 травня 2008 року (передано кукурудзу ЛГ на загальну суму 82 561,03 грн.);

-          видаткова накладна № А-00000684 від 05 травня 2008 року (передано насіння кукурудзи ЛГ на загальну суму 25 600,31 грн.), довіреність відповідача на отримання ТМЦ серії ЯМП № 647675 від 06 травня 2008 року;

-          видаткова накладна № А-00000728 від 08 травня 2008 року (передано гібридне насіння кукурудзи «Анаста»та засіб захисту рослин «Нурел Д»на загальну суму 46 893,82 грн.), довіреність відповідача на отримання ТМЦ серії ЯМП № 647684 від 09 травня 2008 року;

-          видаткова накладна № РН-0260/К від 22 травня 2008 року (засіб захисту рослин «Нурел Д»на загальну суму 1 684,80 грн.), довіреність відповідача на отримання ТМЦ серії ЯМП № 647673 від 22 травня 2008 року;

-          видаткова накладна № РН-0276К від 29 травня 2008 року (засоби захисту рослин «Зелек Супер»та «Естерон»на загальну суму 18 787,20 грн.), довіреність відповідача на отримання ТМЦ серії ЯМП № 647673 від 22 травня 2008 року;

-          видаткова накладна № РН-0311/К від 11 червня 2008 року (засіб захисту рослин «Зелек Супер»на загальну суму 7 102,56 грн.), довіреність відповідача на отримання ТМЦ серії ЯММ № 392290 від 11 червня 2008 року;

-          видаткова накладна № РН-ОЗЗО/К від 20 червня 2008 року (засіб захисту рослин «Дерозал»на загальну суму 69 993,00 грн.), довіреність відповідача на отримання ТМЦ серії ЯММ № 392290 від 11 червня 2008 року.

Також, факт поставки позивачем відповідачу вказаного в п.1.2. Договору (в редакції, згідно Додаткової угоди № 2 від 02 червня 2008 року) Товару, за вище переліченими видатковими накладними, підтверджується Актом взаєморозрахунків б/н від 11 грудня 2008 року (належним чином завірена копія знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до п.5.1. та п.5.2. Договору, приймання-передача товару по кількості і якості сторонами здійснюється на складі Покупця, що розташований за адресою: Київська область, Переяслав - Хмельницький район, с. Світанок. Покупець зобов’язується перевірити кількість товару, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони повинні бути присутніми), а також відсутність ознак ушкодження або псування товару, а у випадку їх виявлення, письмово заявити про це Постачальнику. Всі претензії, пов'язані з виявленими недоліками повинні бути заявлені до закінчення приймання та підписання накладної. Після підписання накладної приймання товару вважається таким що відбулася, і претензії Покупця не приймаються. Претензії пред'являються в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно з п.5.3. Договору, датою поставки Товару є дата, зазначена в товарній накладній.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості - згідно кількості, зазначеній в товарних накладних; по якості - згідно документів якості.

Матеріалами справи підтверджується, що жодних претензій по якості переданого йому Продавцем товару Покупець, в порядку та на умовах, встановлених Договором та чинним законодавством України, не заявляв. Але, в порушення умов Договору, Покупець несвоєчасно розрахувався з Постачальником за поставлений товар.

Договором встановлено, що Товар поставляється та передається у власність Покупцю на умовах товарного кредит зі сплатою відсотків за користування товарним кредитом.

Згідно з визначенням, наданим у п.1.11.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року, товарний кредит - це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Згідно п.2.3. Договору, сума відсотків за Договором за користування товарним кредитом, зазначена в Додатку №1, що є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що вартість Договору становить ціну товару (п.1.2 Договору, викладений в новій редакції Додатковою угодою № 2 від 02 червня 2008 року) та суму відсотків за користування товарним кредитом (Додаток № 1, викладений в новій редакції Додатковою угодою № 2 від 02 червня 2008 року) та складає 260 156,17 грн. (з розрахунку: 252 622,73 грн. (ціна поставленого товару) + 7 533,44 грн. (сума процентів за користування товарним кредитом).

Відповідно до п.2.5 Договору, оплата за товар здійснюється в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування платіжним дорученням коштів на поточний рахунок постачальника у строки відповідно до Додатку № 1 (викладеного в новій редакції Додатковою угодою № 2 від 02 червня 2008 року).

В Додатку № 1 (викладеному в новій редакції Додатковою угодою № 2 від 02 червня 2008 року) сторони передбачили наступні строки (дати) здійснення розрахунків за переданий на умовах товарного кредиту товар:

- 01.06.2008 року Покупець має сплатити перший платіж в сумі 24 942,03 грн.;

- 01.08.2008 року Покупець має сплатити другий платіж в сумі 25 273,18 грн.;

- 01.10.2008 року Покупець має сплатити третій платіж в сумі 209 940,96 грн.

В порушення умов Договору, відповідач сплатив позивачеві частину суми першого платежу у розмірі 15 334,11 грн. лише 06.12.2008 року, що підтверджується накладною б/н від 06 грудня 2008 року (належним чином завірена копія знаходиться в матеріалах справи).

Згідно усних пояснень позивача та Акту взаєморозрахунків б/н від 11 грудня 2008 року, накладною б/н від 06 грудня 2008 року відповідач передав позивачеві насіння соняшнику на загальну суму 242 000,00 грн. Дослідивши матеріали справи, суд визначив, що позивач та відповідач зарахували взаємні вимоги (вимога відповідача до позивача щодо оплати вартості переданого за накладною б/н від 06 грудня 2008 року товару та вимоги позивача до відповідача про оплату вартості товару, поставленого за договорами поставки, вказаними в Акті взаєморозрахунків б/н від 11 грудня 2008 року). Вказаним актом підтверджується, що сумою в 242 000,00 грн. було закрито Договір поставки на умовах товарного кредиту № 72/2008К від 29 квітня 2008 року, Договір поставки на умовах товарного кредиту № 93/2008К від 15 серпня 2008 року та частково, в сумі 15 334,11 грн., Договір поставки на умовах товарного кредиту №73/2008К від 29 квітня 2008 року (викладений в новій редакції Додатковою угодою № 2 від 02 червня 2008 року). Таким чином, станом на 06.12.2008 року, заборгованість відповідача перед позивачем по Договору поставки на умовах товарного кредиту №73/2008К від 29 квітня 2008 року складала 244822,06 грн. (з розрахунку: 252 622,73 грн. (ціна поставленого товару) + 7 533,44 грн. (сума процентів за користування товарним кредитом) - 15 334,11 грн. = 244822,06 грн.), що підтверджується вказаним актом взаєморозрахунків.

Повністю відповідач розрахувався з позивачем за переданий по Договору товар (на умовах заліку взаємних однорідних вимог) лише в липні 2009 року, що підтверджується накладною від 16.07.2009 року про передачу відповідачем позивачу товару на загальну суму 67 621,80 грн. та накладною від 19.07.2009 року про передачу відповідачем позивачу товару на загальну суму 178 361,00 грн. (належним чином завірені копії знаходяться в матеріалах справи). Згідно з поясненнями позивача різниця у сумі 1 160,74 грн. пішла в погашення інших договірних зобов'язань, які існують між відповідачем та позивачем. Таким чином, станом на 19.07.2009 року відповідач повністю сплатив позивачеві передбачену п.2.4. Договору вартість Договору, а саме ціну товару та суму процентів за користування товарним кредитом (з розрахунку: 260 156,17 грн. (ціна поставленого товару + проценти за користування товарним кредитом) - 15 334,11 грн. - 67 621,80 грн. –(178 361,00 грн. - 1 160,74 грн.) = 244822,06 грн.).

При розгляді вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми пені, штрафу, 3% річних та збитків від інфляції, судом враховано наступне.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ.

Згідно ч.1, ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених ЦКУ, зокрема, шляхом укладення договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦКУ).

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми Договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був, у господарського суду відсутні будь-які підстави вважати зазначену угоду недійсною чи неукладеною.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦКУ, ч.1 ст.173 ГКУ).

Згідно ч.1 ст.526 ЦКУ та ч.1 ст.193 ГКУ, зобов’язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства України.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено самим договором або законом (ст.525 ЦКУ).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦКУ порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно досліджених судом матеріалів справи, відповідач в строки, встановлені Договором, не сплатив позивачеві ціну поставлених товарів та суму процентів за користування товарним кредитом і цим порушив умови Договору та норми чинного законодавства України.

Згідно ст. 614 ЦКУ, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, що порушила зобов’язання. У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вжиття заходів відповідачем щодо належного виконання зобов’язань. Представник відповідача не використав своїх процесуальних прав, наданих ЦПК України, не з’явився в судові засідання та не надав суду відзив на позовну заяву.

Виходячи з вищенаведеного, до відповідача за порушення умов Договору може застосовуватися відповідальність, передбачена умовами Договору та нормами чинного законодавства України.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 49775,36 грн. за прострочення виконання зобов’язань по оплаті ціни товарів та суми нарахованих за користування товарним кредитом процентів, суд встановив наступне.

Згідно з п.3 та п.4 ч.1 ст.611 ЦКУ, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 230 ГКУ передбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (зокрема, пеню).

В ч.6 ст.231 ГКУ закріплено право сторони у господарському (грошовому) зобов’язанні визначати розмір штрафних санкцій (зокрема, пені) за порушення цього зобов’язання у відсотках обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст.3 зазначеного Закону.

Підпунктом 5.3.1 Договору передбачено, що за порушення строків платежів за Договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,25%, але не більше розміру, визначеного законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також додатково штраф у розмірі 30% вартості договору за кожен факт порушення строку платежу.

Дослідивши матеріали справи, та перевіривши розрахунки позивачем суми пені, викладені у Додатку № 1 до позовної заяви, суд встановив, що позивач вірно встановив розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ), згідно умов п.п.5.3.1. Договору, та період прострочення по кожному з платежів.

Відповідно до строків (дат) здійснення розрахунків за переданий на умовах товарного кредиту товар, визначених в Додатку № 1 (в новій редакції, згідно з Додатковою угодою № 2 від 02 червня 2008 року) та фактичних дат здійснення розрахунків (згідно досліджених судом накладних та Акту взаєморозрахунків б/н від 11 грудня 2008 року), період прострочення по першому платежу: з 02.06.2008 року до 15.07.2008 року (409 днів), по другому платежу: з 02.08.2008 року до 15.07.2008 року (348 днів), по третьому платежу: з 02.10.2008 року до 19.07.2008 року (290 днів).

Відповідно ч. 6 ст. 232 ГПК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

При визначенні періоду (строку) застосування пені за прострочення виконання грошових зобов’язань позивач застосував п.5.4. Договору, згідно з яким, частина шоста статті 232 Господарського кодексу України не поширюється на порядок нарахування неустойок (штрафних санкцій) за прострочення виконання зобов’язань за даним Договором.

Суд перевірив здійснені позивачем розрахунки суми пені, викладені в Додатку № 1 до позовної заяви та встановив, що позивач правильно визначив (розрахував) суму пені, що підлягає стягненню з відповідача за порушення умов Договору щодо строків оплати ціни товарів та суми нарахованих за користування товарним кредитом процентів.

Отже, з урахуванням викладеного та наявних у справі доказів, виходячи з відсутності підстав для застосування (згідно норм ч.1 та ч.2 ст. 258 ЦК України) строку позовної давності щодо вимог в частині стягнення пені за прострочення сплати (у матеріалах справи відсутня відповідна заява відповідача, передбачена ч.3 ст. 267 ЦКУ), суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми пені у розмірі 49775,36 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 78046,85 грн. за прострочення виконання зобов’язань по оплаті ціни товарів та суми нарахованих за користування товарним кредитом процентів, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Залежно від галузевої приналежності юридичних норм розрізняють такі види юридичної відповідальності - кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, тощо.

В свою чергу кожен вид юридичної відповідальності містить свої підвиди відповідальності (форми впливу), зокрема, цивільним законодавством (п.3 та п.4 ч.1 ст.611 ЦКУ) передбачена можливість одночасного застосування до суб’єкта правопорушення таких наслідків у разі порушення зобов’язання: сплата неустойки, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, тощо.

Тобто, зміст статті 61 Конституції України у контексті цивільної відповідальності зводиться до того, що до суб’єкта правопорушення за одне й те саме правопорушення не може бути двічі застосована цивільна відповідальність (тобто, двічі один із її підвидів).

Згідно із позовом позивач не просить двічі притягнути відповідача до цивільної відповідальності, тобто, до одного і того ж її підвиду.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦКУ, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, у тому числі грошового.

Згідно ч.2 ст.549 ЦКУ, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Ст.546 ЦКУ передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Тобто як штрафом, так і пенею, а не виключно одним із цих засобів.

Ст.611 ЦКУ передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Тобто, сплата і пені, і штрафів, якщо вони передбачені законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГКУ, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦКУ, з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ.

Штрафними санкціями у ГКУ визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст.230 ГКУ). Тобто, у розумінні ГКУ штраф є окремою господарською санкцією і не входить до поняття «неустойка».

Зокрема, ч.2 ст.231 ГКУ передбачає можливість застосувати цивільно-правову відповідальність у вигляді пені та штрафу, за порушення господарського зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Отже, суд вважає правомірним застосування до відповідача за порушення грошового зобов’язання, відповідальності, передбаченої п.п.5.3.1. Договору.

Частиною 1 ст.230 ГКУ передбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (зокрема, штраф).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст.3 зазначеного Закону.

В ч.6 ст.231 ГКУ закріплено право сторони у господарському (грошовому) зобов’язанні визначати розмір штрафних санкцій (пені або штрафу) за порушення цього зобов’язання у відсотках обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року встановлюються обмеження щодо визначення розміру пені за прострочення платежу.

Отже, розмір штрафу за порушення зобов’язання, або обмеження щодо його визначення, чинним законодавством України не встановлені.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГКУ, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Підпунктом 5.3.1 Договору передбачено, що за порушення строків платежів за Договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,25%, але не більше розміру, визначеного законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також додатково штраф у розмірі 30% вартості договору за кожен факт порушення строку платежу.

Також , суд врахував, що згідно з ч.4 ст.179 ГКУ, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Це право сторін врегульовувати в договорі свої відносини, не врегульовані актами цивільного законодавства та відступати в договорі від положень актів цивільного законодавства і врегульовувати свої відносини на власний розсуд, передбачено і ст. 6 ЦКУ.

В своїх письмових пояснення суду позивач зауважує, що домовляючись про умови Договору, сторони у пункті 6.5. Договору передбачили, що він відповідає волі сторін, а його умови сторони визнають розумними та справедливими.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вимога про стягнення штрафу не суперечить вимогам чинного законодавства, передбачена в п.п.5.3.1 Договору за згодою сторін та не визнана недійсною в судовому порядку.

Виходячи з вищевикладеного, суд перевірив проведені позивачем розрахунки суми штрафу, викладені у Додатку № 1 до позовної заяви (з урахуванням застосування позивачем відповідальності у вигляді штрафу лише за один факт порушення зобов’язання), та встановив правильність їх нарахування.

Отже, з урахуванням викладеного та наявних у справі доказів, а також наданих позивачем письмових пояснень щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми штрафу в розмірі 78046,85 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 277,53 грн. та суми збитків від інфляції у розмірі 34336,48 грн. суд встановив наступне.

Згідно досліджених судом матеріалів справи відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання по Договору щодо сплати позивачеві ціни товару та суми процентів за користування товарним кредитом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, відповідачу, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦКУ, нараховані 34336,48 грн. збитків від інфляції.

Суд, з урахуванням положень Листа ВСУ № 62-97р. від 03.04.1997 року «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»та Роз’яснень ВАСУ № 02-5/223 від 12.05.1999 року «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції», перевірив проведені позивачем розрахунки індексу інфляції (викладені в Додатку №1 до позовної заяви) та встановив їх правильність.

Також, суд перерахував розраховану позивачем у Додатку №1 до позовної заяви суму 3 % річних, та встановив правильність проведених позивачем розрахунків.

Отже, з урахуванням викладеного та наявних у справі доказів, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми трьох процентів річних в розмірі у розмірі 6 277,53 грн. та суми збитків від інфляції у розмірі 34336,48 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми індексації у розмірі 77044,32 грн. суд встановив наступне.

Відповідно до п.4.6. Договору, оплата Товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу Євро до гривні більше ніж 2% від його офіційного курсу на дату укладення договору, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу за договором. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0) х СП = ПСП, де А1- офіційний курс Євро на дату платежу; А0- офіційний курс Євро на дату підписання Договору; СП - сума поточного платежу; ПСП - проіндексована сума платежу.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування платіжним дорученням коштів на поточний рахунок постачальника у строки відповідно до Додатку № 1 (викладеного в новій редакції Додатковою угодою № 2 від 02 червня 2008 року).

В Додатку № 1 (викладеному в новій редакції Додатковою угодою № 2 від 02 червня 2008 року) сторони передбачили дату оплати першого платежу (товарного кредиту й відсотків) - 01.06.2008 року, дату оплати другого платежу (товарного кредиту й відсотків) - 01.08.2008 року та дату оплати третього платежу (товарного кредиту й відсотків) - 01.10.2008 року.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач порушив умови Договору та не сплатив в строки (дати платежів), передбачені Договором суми платежів, за що позивач застосував до нього відповідальність за прострочення виконання грошових зобов’язань, передбачену умовами Договору та нормами чинного законодавством України. При цьому, штрафні санкції нараховувалися позивачем виходячи з періоду прострочення, встановленого згідно з датами платежів, передбаченими Додатком № 1 (викладеному в новій редакції Додатковою угодою № 2 від 02 червня 2008 року)

Таким чином, датами платежу є дати, встановлені в Додатку № 1 (викладеному в новій редакції Додатковою угодою № 2 від 02 червня 2008 року) до Договору, а не дати фактичної сплати відповідачем заборгованості по Договору, які позивач застосував для проведення розрахунків суми індексації за Договором.

Відповідно до проведеної судом перевірки (з використання інформації щодо курсу гривні до іноземних валют, наведеної в мережі Інтернет на відповідній сторінці офіційного сайту НБУ, згідно до Листа НБУ № 24-211/113 від 23.03.1999 р. «Про інформацію щодо офіційного курсу гривні»), станом на визначені у Додатку № 1 до Договору (викладеному в новій редакції Додатковою угодою № 2 від 02 червня 2008 року) дати оплати платежів, збільшення офіційного курсу Євро до гривні більше ніж 2% від його офіційного курсу, встановленого НБУ на момент підписання Договору, не відбулося, отже, у позивача відсутні підстави для нарахування суми індексації на умовах п.4.6. Договору.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням наявних у справі доказів та встановлених судом обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми індексації у розмірі 77044,32 грн. необґрунтованими та такими, у задоволенні яких потрібно відмовити.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма-Світанок» (08472, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, село Світанок, вул. Ювілейна, буд. 36, код 35376084, р/р 26007060256698 в Переяслав-Хмельницькому відділенні Печерської філії «Приватбанка», МФО 300711, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Маяковського, буд. 3, код 30345439, р/р 26008976712744 в Запорізькій філії «Першого українського міжнародного банку», МФО 313623) 49775 (сорок дев’ять тисяч сімсот сімдесят п’ять) грн. 36 коп. - пені, 78046 (сімдесят вісім тисяч сорок шість) грн. 85 коп. –сума штрафу, 6277 (шість тисяч двісті сімдесят сім) грн. 53 коп. - 3% річних, 34336 (тридцять чотири тисячі триста тридцять шість) грн. 48 коп. - збитків від інфляції та судові витрати: 1 693 (одна тисяча шістсот дев’яносто три) грн. 82 коп. державного мита та 162 (сто шістдесят дві) грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя           Л.В. Сокуренко

Дата підписання рішення: 11.01.2010 року