Рішення № 8543928, 17.12.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

17.12.09           Справа № 41/662-09/284-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рось-1"

до Закрите акціонерне товариство "Трест Київміськбуд - 5"

про стягнення 30384,65 грн.

Суддя Сокуренко Л. В.

Представники:

Від позивача Столярчук М.Д. (дов. №18 від 08.05.2009р.)

Від відповідача Паньшина О.П. (дов. № 201 від 23.10.08р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось-1» до Закритого акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-5» про стягнення боргу на суму 30 384, 65 грн. за отримані нафтопродукти.

Позовну заяву Позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рось-1» передало товар для Закритого акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-5» на загальну суму 30 299, 98 грн., але Відповідач, станом на день подання позову, за наданий товар в повному обсязі не розрахувався.

Ухвалою суду від 16.11.2009р. порушено провадження у справі № 41/662-9/284-09 та призначено розгляд справи на 01.12.2009р.

В судове засідання 01.12.2009р. представник Відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 16.11.2009р. не виконав, про причини неявки належним чином не повідомив.

Представником Позивача були надані документи, витребувані ухвалою суду від 16.11.2009р.

В зв’язку з неявкою представника Відповідача в судове засідання, ухвалою суду від 01.12.2009 р. розгляд справи №41/662-9/284-09 відкладений на 17.12.2009р.

В судове засідання 17.12.2009р. представник Відповідача з’явився та надав відзив на позовну заяву, в якому проти основної суми боргу не заперечує, щодо нарахування з боку позивача штрафних санкцій (3% річних), то вважає їх безпідставними, оскільки строк оплати, на його думку, не встановлений.

Представником Позивача надана заява до суду про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої Позивач відмовляється від нарахування 3% річних Відповідачу та просить суд стягнути основний борг у сумі 30 299, 98 грн., щодо основної суми боргу, то представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та просить суд задовольнити позов.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви та заслухавши представників Позивача та Відповідача, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2009 р. Закрите акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-5»(далі Відповідач) звернулось до Товариством з обмеженою відповідальністю «Рось-1»(далі Позивач) з гарантійним листом про надання Відповідачу нафтопродуктів (далі Лист).

Тобто, 13.08.2009 р. між Закритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-5»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рось-1»було укладено усну домовленість щодо постачання нафтопродуктів.

Відповідно до ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до даного Листа, Відповідач просив Позивача відвантажити Бензин А-95 = 1500л, Бензин А-92 = 1500л, Дизпаливо –1500л на суму 30 299, 98 з ПДВ відповідно до рахунку №2-027462 від 13.08.2009р.

Відповідачем гарантовано сплату на протязі 7-ми банківських днів.

На виконання даного Листа, Позивач здійснив поставку нафтопродуктів Відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 2-052433 від 13.08.2009р. та довіреністю серії ЯОИ №265382 від 13.08.2009 р., виданою на представника Відповідача - Завальнюка Миколу Івановича.

За ствердженням Позивача, Відповідач покладені на нього обов’язки щодо оплати отриманого продукту не виконав, оплати в повному обсязі не провів.

Таким чином, станом на день звернення Позивача до суду заборгованість Відповідача становить 30 299, 98 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично між сторонами виникли правовідносини, що регулюються нормами поставки на підставі ст. ст. 712 Цивільного кодексу України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

В даному випадку між позивачем та відповідачем не виникло бажаного договірного правовідношення та відповідного правового результату.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Зобов’язальні правовідносини мають відносний характер, оскільки праву конкретного кредитора протистоїть обов’язок конкретного боржника.

Відповідно до ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в ході судового засідання наявність боргу підтвердив.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 30 299, 98 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Статтею 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У своїй заяві до суду від 17.12.2009р. представник Позивача відмовився від заявленої у позовній заяві вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних на суму 84, 67 грн.

Судом перевірені повноваження представника позивача щодо часткової відмови від позову.

Враховуючи зазначене, суд приймає заяву позивача про відмову від позову в частині 3 % річних.

На підставі ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені в сторону Позивача, то судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу покладаються на Відповідача в повному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст.526 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-5»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 24, ЄДРПОУ 33341484; р/р 26003000110634 в ВАТ КБ «Хрещатик»м. Києва, МФО 300670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось-1»(04071, м. Київ, вул. Спаська, 5, ЄДРПОУ 25636839; р/р 2600112231003 в АБ «Київська Русь»в м. Києві, МФО 319092) основний борг в сумі 30 299 (тридцять тисяч двісті дев’яносто дев’ять) грн. 98 коп., державне мито в сумі 303 (триста три) грн. 85 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 28.12.2009 р.