Вирок № 85439224, 05.11.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4974/19

Провадження № 1-кп/645/718/19

В И Р О К

Іменем України

05 листопада 2019 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Федорової О.В.

при секретарі судового засідання - Синьогуб А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурорів - Асріян Л.А., Шалімової О.М., Суворової Ю.О.,

потерпілого - ОСОБА_2

захисника обвинуваченого - адвоката Мельниченка Є. О.

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 25.09.2018 приблизно о 05.30 годині, керуючи технічно справним автомобілем «Toyota Carina» р.н. НОМЕР_1 , рухався по прибудинковій дорозі зі сторони будинку № 262-А по вул. Салтівське шосе в напрямку проїжджої частини вул. Медична в м. Харкові, та виїжджаючи з житлової зони будинку № 262-А на проїзну частину вулиці Медична, діючи необережно, проявив неуважність, не переконався в тому, що це буде безпечно і не створить перешкод для інших учасників дорожнього руху, виїхав з житлової зони будинку на дорогу та не надав переваги в русі мотоциклу «YIBEN», р.н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по вул. Медична, чим порушив вимоги п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), згідно з якими: Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п. 10.1. ПДР); Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає (п. 10.2. ПДР), та допустив зіткнення з мотоциклом «YIBEN» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по вул. Медична, зі сторони вул. Салтівське шосе у напрямку вул. Амосова, внаслідок чого ОСОБА_2 отримав тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/792-А/18 від 16.11.2018 року потерпілий ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому діалізів обох кісток правої гомілки в нижній третині із зсувом та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому правої ключиці в середній третині із зсувом.

Порушення ОСОБА_1 п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, згідно висновку судово авто-технічної експертизи № 7/715СЕ-19 від 25.07.2019 року, перебувають у причинному зв`язку з подією та наслідками, що настали.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив суду, що 25 вересня 2018 року, приблизно о 05:30 годині, він, керуючи автомобілем «Toyota Carina» р.н. НОМЕР_1 , виїжджаючи з житлової зони будинку № 262-А по вул. Салтівське шосе в напрямку проїжджої частини вул. Медична в м. Харкові, подивився праворуч та ліворуч і побачив на відстані приблизно 100 метрів автомобіль «Камаз», що рухався ліворуч від нього, після чого розпочав рух автомобіля та на швидкості 5-6 км/год. відчув удар у передній бампер автомобіля. Вийшовши з автомобіля побачив потерпілого, який внаслідок зіткнення впав на землю з мотоцикла, яким він керував. Потерпілий повідомив його, що він зламав ногу та він викликав швидку допомогу.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду, не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутності сумнівів щодо добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розглянув справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками кримінального провадження змісту вказаних обставин, відсутність сумнівів у добровільності їх позицій та роз`яснено про правові наслідки, а саме позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає доведеною.

Згідно зі ст. 65 КК України, особі, що вчинила злочин, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого, добровільне часткове відшкодування завданої потерпілому внаслідок ДТП шкоди в розмірі 4500 грн., що підтвердив в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 ..

Разом з тим, суд критично оцінює посилання захисника обвинуваченого на наявність такої пом`якшуючої вину обвинуваченого обставини, як наявність в діях водія мотоциклу «YIBEN» р.н НОМЕР_2 ОСОБА_2 невідповідностей вимогам ПДР, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з подією ДТП, що відображено у висновку експерта № 7/715СЕ-19 від 25.07.2019 року, з огляду на те, що матеріали кримінального провадження не містять жодного судового рішення, що набрало законної сили, яким би була встановлена вина ОСОБА_2 у настанні ДТП від 25.09.2018 року.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, одружений, має малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, є інвалідом ІІ групи з дитинства.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини цієї статті.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи ступінь і характер суспільно-небезпечного діяння, тяжкість злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують його покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, ставлення потерпілого до призначення обвинуваченому міри покарання, який просив його не притягувати до кримінальної відповідальності, а також досудову доповідь Державної установи «Центр пробації» філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області Немишлянського районного відділу выд 21.10.2019 року щодо можливості виправлення його без позбавлення або обмеження волі на певний строк, що не становить високої небезпеки для суспільства, суд дійшов до висновку про звільнення від відбування основного покарання з іспитовим строком та застосовує ст. 75 КК України. На період іспитового строку суд покладає на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Згідно з пунктами 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно. Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України як факультативне, підлягає застосуванню у випадках, коли вчинення злочину було пов`язано з грубим або систематичним порушенням порядку користування цим правом.

Відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа №634/609/15-к, провадження №51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66,67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Враховуючи що ОСОБА_1 під час вчинення ДТП не знаходився у стані алкогольного сп`яніння, частково відшкодовував завдану шкоду потерпілому, є інвалідом ІІ групи з дитинства, використовує автомобіль, який переобладнаний на ручне керування для осіб з інвалідністю, та використовує його систематично, як засіб пересування, до того ж, стороною обвинувачення не надано доказів грубого або систематичного порушення порядку користування цим правом, суд вважає не доцільним застосувати до винного додаткове покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Потерпілим ОСОБА_2 був заявлений цивільний позов у даному кримінальному провадженні, який він просив залишити без розгляду, з посиланням на те, що після набрання вироком законної сили, він має намір звернутись з позовом в порядку цивільного судочинства.

Зі змісту ч. 7 ст. 128 КПК України випливає, що особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд вважає необхідним залишити цивільний позов ОСОБА_2 без розгляду, роз`яснивши йому, що він не позбавлений права пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України - суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суд м. Харкова від 26.09.2018 року по справі № 640/17780/18 було накладено арешт на транспортний засіб - «Toyota Carina» р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 шляхом заборони його ремонтування, користування, розпорядження ним та відчуження у будь-який спосіб та визначено місце зберігання даного транспортного засобу - спеціально обладнаний майданчик зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107.

Ухвалою Київського районного суд м. Харкова від 13.12.2018 року по справі № 640/17780/18 скасовано ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.09.2018 року в частині місця зберігання автомобіля «Toyota Carina» р.н. НОМЕР_1 , на штрафному майданчику за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107, та передано вказаний автомобіль ОСОБА_1 на відповідальне зберігання в металевому гаражі б/н за адресою: АДРЕСА_1 . Покладено на ОСОБА_1 обов`язки по зберіганню вказаного транспортного засобу до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку та, в разі необхідності, за першою вимогою надавати вказаний автомобіль слідчому, прокурору, експерту з метою його огляду та проведення слідчих дій. В іншій частині ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.09.2018 року залишено без змін.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 4 ст. 174 КПК України, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суд м. Харкова від 26.09.2018 року по справі № 640/17780/18 арешт на транспортний засіб - автомобіль «Toyota Carina» р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , підлягає скасуванню.

Питання речових доказів суд вирішує згідно зі ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст.ст. 124, 126 КПК України, суд покладає на обвинуваченого документально підтверджені витрати на залучення експертів.

З урахуванням вимог ст.ст. 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 п.п. 1, 2, ч. 3 п. 2 ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Цивільний позов ОСОБА_2 - залишити без розгляду, роз`яснивши йому, що він не позбавлений права пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави витрати за проведення судової автотехнічної експертизи за № 1101/18 від 26.10.2018 року в розмірі 3432,00 грн. (одержувач: код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 951011, УКДКС України в Слобідському районі м. Харкова).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави витрати за проведення судової автотехнічної експертизи за № 7/715СЕ-19 від 25.07.2019 року в розмірі 1884,12 грн. (одержувач: код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 951011, УКДКС України в Слобідському районі м. Харкова).

Скасувати арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.09.2018 року на транспортний засіб - автомобіль «Toyota Carina» р.н. НОМЕР_1 .

Транспортний засіб - автомобіль «Toyota Carina» р.н. НОМЕР_1 , переданий на підставі ухвали Київського районного суд м. Харкова від 13.12.2018 року ОСОБА_1 на відповідальне зберігання в металевому гаражі б/н за адресою: АДРЕСА_1 , після набранням вироком законної сили, вважати повернутим останньому.

Транспортний засіб - мотоцикл «YIBEN», р.н НОМЕР_2 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2 згідно із схоронною розпискою від 25.09.2018 року, після набранням вироком законної сили, вважати повернутим останньому.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Повний текст вироку складений та проголошений 06.11.2019 року.

Суддя О.В. Федорова