Ухвала суду № 85430451, 01.11.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 436/3116/12

Провадження № 6/206/107/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2019 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

в складі

головуючий суддя: Маштак К.С.,

за участю

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

боржника ОСОБА_1

представника боржника Яцура В.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» про поновлення пропущеного стоку пред`явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ

До Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернувся представник ТОВ «АНСУ» з заявою про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. В обґрунтування заяви останній посилався, на те, що 18.10.2013 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 206/7083/13-ц (провадження №6/206/147/13) здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ «АНСУ». Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2014 року по справі №206/1370/14-ц було задоволено заяву ПАТ «ПУМБ» та поновлено строк пред`явлення виконавчого документу до виконання, а саме виконавчого листа № 436/3116/12, виданого Самарським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року по справі № 206/1370/14 було скасовано ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2014 року по справі № 206/1370/14-ц про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання. На думку представника ТОВ «АНСУ» Дніпровським апеляційним судом при перегляді рішення суду першої інстанції не ставилася під сумнів поважність причини пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, а розглядався лише той факт, що заяву про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання подано не належною стороною. ТОВ «АНСУ» не припускало, що ухвала Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2014 року по справі № 206/1370/14-ц буде скасована з підстав, серед яких: ПАТ «ПУМБ» повинен був виконати взяті на себе зобов`язання згідно умов договору про відступлення прав вимоги № 1034/44 від 16.07.2013 року, а саме: надати ТОВ «АНСУ» оригінали виконавчих листів, в яких строк пред`явлення до виконання не пропущений, а у випадку необхідності їх пред`явити до органів державної виконавчої служби задля не пропущення цього строку. В зв`язку з наведеним, ТОВ «АНСУ» вважає, що пропущення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання сталося не з їх вини, так як вони діяли в межах постановленої Самарським районним судом м. Дніпропетровська ухвали від 14 березня 2014 року по справі № 206/1370/14, чинної на протязі п`яти років та просили поновити строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 436/3116/12, виданого Самарським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором у сумі 209964,47 грн. та судового збору в сумі 2099,64 грн.

Стягувач, представник заявника/стягувача, державний виконавець у судове засідання не з`явились, від представника ТОВ «АНСУ» Кононова І.К. на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання про розгляд заяви за відсутності представника ТОВ «АНСУ». Їх неявка не перешкоджає розгляду питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У судовому засіданні боржник та її представник подали письмові заперечення, згідно яких останні просили відмовити у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку із тим, що заявник не надав суду належних доказів, що він набув право звертатися до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості на користь ТОВ «АНСУ» до виконання, так як ТОВ «АНСУ не надано жодного документу про перехід до заявника права вимоги саме з ОСОБА_1 . Окрім цього, боржник вважає, що твердження ТОВ «АНСУ» з приводу того, що апеляційним судом не ставилося під сумнів поважність причини пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання є надуманими, так як апеляційний суд взагалі не розглядав питання поважності чи неповажності пропущення такого строку, оскільки предметом апеляційної скарги було звернення із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання особою, право вимоги якої було відступлено іншій особі. До того ж, підстава, зазначена ТОВ «АНСУ» для поновлення строку є не обґрунтованої, так як ТОВ «АНСУ» було відомо ще з березня 2014 року, що строк було поновлено ПАТ «ПУМБ» - особі, яка відступила своє право вимоги до ОСОБА_1 ТОВ «АНСУ» та яка фактично вибула із даних правовідносин як сторона.

Вислухавши думку боржника та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява ТОВ АНСУ» про поновлення пропущеного стоку пред`явлення виконавчого листа до виконання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

01 червня 2012 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено заочне рішення, яким позов ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, задоволено (т. 1 а.с. 40).

18 жовтня 2013 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська постановлено ухвалу, згідно якої замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ» у виконавчому провадженні по справі № 436/3116/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № 5959144 від 24.12.2007 року (т. 1 а.с. 92)

14 березня 2014 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська заяву Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання – задоволено, поновлено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, а саме - виконавчого листа по цивільній справі № 436/3116/12, по заочному рішенню Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.06.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» боргу за кредитним договором № 5959144 від 24.12.2007 року в сумі 209964 грн. 47 коп., та судового збору в сумі 2099,64 грн. (т. 1 а.с. 109).

14 січня 2019 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.2014, яку постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.06.2019 задоволено, ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмолено з задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Мотивами скасування даного рішення є те, що зобов`язання боржника за кредитним договором № 5959144 від 24.12.2007 року перед ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» є припиненими, тому ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» не може користуватися правами та обов`язками стягувача у даних правовідносинах та відповідно не мав підстав для звернення до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (т. 1 а.с. 194-196).

Згідно інформації про виконавче провадження, станом на 01.11.2019 виконавче провадження № 42909472 завершено у зв`язку із поверненням виконавчого документу стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року (т. 2 а.с. 10-14).

Вирішуючи дане питання, суд виходить з наступного.

Стаття 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року, яка діяла на момент даних правовідносин передбачала, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05.10.2016 набрав чинності новий Закон України «Про виконавче провадження».

У розділі XІІІ Прикінцевих та перехідних положень згаданого закону, а саме п. п. 5, 6 передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Так, ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 2016 року, передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Так, єдиною підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання є поважність причин пропуску строку.

Разом з тим, суд зазначає, що поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватись у кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому, поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії та підтверджені належними доказами.

Згідно з статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Так, заявником не надано жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, тоді, як згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

ЄСПЛ прийшов до висновку, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03 від 3 квітня 2008 року).

Зі змісту пункту 52 рішення у справі «Пономарьов проти України» вбачається, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що безпідставне поновлення судами строків пред`явлення виконавчих листів є порушенням конвенційних прав та порушенням права на справедливий суд.

Можливість отримати своєчасний судовий захист є головним аспектом реалізації права на доступ до правосуддя. Однак, вказане право не може бути абсолютним і його реалізація повинна бути здійснена в межах певних процесуальних строків.

Враховуючи той факт, що 04.03.2014 із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання звертався на той час представник ПАТ «ПУМБ» Кононов І.К., який наразі є директором ТОВ «АНСУ» та звернувся із аналогічної заявою тільки вже в інтересах ТОВ «АНСУ», що в свою чергу свідчить про те, що ТОВ «АНСУ» ще в 2014 році було відомо про те, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання було пропущено та ТОВ «АНСУ необхідно було звернутися, як правонаступнику ПАТ «ПУМБ» із відповідною заявою про поновлення пропущеного стоку пред`явлення виконавчого листа до виконання (т. 1 а.с. 87-88, 105, 220-221).

Натомість ТОВ «АНСУ» цього зроблено не було, а безпідставне поновлення процесуальних строків є порушенням правової визначеності.

В той же час ТОВ «АНСУ» не надано доказів поважності причин несвоєчасного звернення до суду з 2013 року (моменту заміни стягувача у виконавчому провадженню) до 2019 року із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, тому суд за таких обставин не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З приводу доводів представника ТОВ «АНСУ», що Дніпровським апеляційним судом при перегляді рішення суду першої інстанції не ставилася під сумнів поважність причини пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, при поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 не ставилося питання щодо поважності причини пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Окрім цього, предметом розгляду заяви ПАТ «ПУМБ» про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання було пропущення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання саме ПАТ «ПУМБ», а ТОВ «АНСУ» до вирішення даного питання ніякого відношення не має, так як ПАТ «ПУМБ» лише уклало з ТОВ «АНСУ» договір відступлення права вимоги 16.03.2013, згідно якого до ТОВ «АНСУ» перейшло лише право грошової вимоги за кредитними договорами, а ПАТ «ПУМБ» звернулося із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після цього.

Суд вважає необґрунтованими доводи боржника та її представника з приводу того, що ТОВ «АНСУ» не надав суду належних доказів, що він набув право звертатися до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості на користь ТОВ «АНСУ» до виконання, так як ТОВ «АНСУ не надано жодного документу про перехід до заявника права вимоги саме з ОСОБА_1 , оскільки вони спростовуються матеріалами даної цивільної справи, які містять договір відступлення права вимоги № 1034/44 від 16 липня 2013 року разом з витягом з додаткової угоди № 1, який містить реєстр боржників, серед яких зазначена ОСОБА_1 за кредитним договором № 5959144 (т. 1 а.с. 74-86).

Вислухавши доводи та пояснення боржника та її представника, враховуючи встановлені судом обставини справи, вищевикладені норми процесуального права, практику ЄСПЛ, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» про поновлення пропущеного стоку пред`явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором необхідно відмовити повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 22 ЗУ «Про виконавче провадження» у відповідних редакціях, ст. ст. 12, 76, 77, 81, 260-261, 263, 353, 433 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» про поновлення пропущеного стоку пред`явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі № 436/3116/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (ухвали) або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення у формі ухвали складено 06.11.2019.

Суддя К.С. Маштак