Рішення № 8542272, 21.12.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"21" грудня 2009 р. Справа № 19/246-09          

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька автомобільна

група», м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна технологічна

компанія», м. Вишгород;

про стягнення 287523,95 грн.           

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Михайленко Т.М. (довіреність б/н від 26.06.2009 р.);

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області, на підставі ст.ст. 15, 17 ГПК України, господарським судом м. Києва була надіслана справа № 27/399 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька автомобільна група»(далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна технологічна компанія»(далі –відповідач) про стягнення 287523,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повністю не розрахувався за надані на підставі Договору перевезення № 01/06/2008 від 01.06.2008 р. послуги з перевезення вантажу, в результаті чого виникла заборгованість у сумі 194588,73 грн., на яку нараховані за час прострочення платежу пеня в сумі 43130,42 грн., збитки від інфляції в сумі 42156,28 грн. та 3% річних у сумі 7648,52 грн.

Ухвалою від 21.09.2009 р. господарський суд Київської області прийняв справу № 27/399 до свого провадження, присвоїв їй № 19/246-09 та призначив розгляд справи на 29.10.2009 р.

Ухвалою від 29.10.2009 р. суд відклав розгляд справи на 16.11.2009 р., в зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.

Присутній у судовому засіданні 16.11.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи, в зв’язку з наданням можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена перерва на 21.12.2009 р.

Представник відповідача в засідання суду 21.12.2009 р. не з’явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, витребувані документи не подав.

Відповідач в засідання суду не з’явився, відзив на позов не надав і не надіслав, ухвали від 21.09.2009 р. та від 29.10.2009 р. не виконав, про причини неявки господарський суд не повідомив. Проте, відповідач належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, що підтверджується розпискою сторін від 16.11.2009 р.

Суд вважає, що у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна технологічна компанія»(за договором –замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Доненька автомобільна група»(за договором –перевізник) був укладений Договір перевезення вантажу за № 01/06/2008, згідно з умовами якого перевізник зобов'язався надавати послуги з перевезення вантажу, а замовник зобов'язався надавати своєчасно для перевезення вантаж, та сплачувати грошові кошти перевізнику за надані послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору, час і місце пред'явлення вантажу до перевезення, а також його номенклатура та об'єм визначаються замовником. Вантаж повинен бути пред’явлений перевізнику у стані, придатному для його перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з п.п. 5.1 - 5.2 договору, вартість транспортних послуг, що сплачується замовником перевізнику за перевезення вантажу за маршрутом, погодженим по кожному конкретному замовленню надання послуг, зазначається в рахунках-фактури, на кожне замовлення окремо. Вартість може змінюватись лише за письмовою домовленістю сторін. Замовник здійснює попередню оплату транспортних послуг, зазначену в рахунках-фактури, шляхом перерахунку повної вартості транспортних послуг на рахунковий рахунок перевізника згідно наданого замовником замовлення.

На виконання умов договору, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000049 від 31.07.2008 р. за транспортні послуги на суму 471244,18 грн. зі строком сплати до 31.07.2008 р.

Факт надання позивачем обумовлених договором транспортних послуги з перевезення вантажу відповідача на загальну суму 471244,18 грн., з урахуванням ПДВ, підтверджується також підписаним сторонами Актом № ОУ-0000034 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2008 р.

Виходячи зі змісту розділу 5 договору, відповідач повинний був оплатити вартість послуг з перевезення вантажу не пізніше 31.07.2008 р. Однак, у визначений договором строк відповідач не виконав свого грошового зобов'язання, оплативши надані послуги частково в загальній сумі 80000 грн., а саме: згідно платіжного доручення № 1523_9С006 від 12.09.2008 р. сплатив 20000 грн.; згідно платіжного доручення № 1597_9О010 від 24.09.2008 р. –50000 грн.; згідно платіжного доручення № 589 від 26.05.2009 р. –10000 грн.

Крім того, у відповідності з укладеною сторонами Угодою № 2 від 01.12.2008р., відбулось часткове погашення боргу шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 196655,45грн.

Таким чином, станом на дату подання позовної заяви у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 194588,73 грн., яка до теперішнього часу залишається несплаченою.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому міститься елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На день розгляду справи відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання та повністю не розрахувався за надані послуги .

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду справи відповідачем сума заборгованості не оспорювалась.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 7.3. договору, замовник у разі несвоєчасної сплати за надані перевізником послуги, відповідно до частини 5 договору, сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки встановленої Національним банком України за кожен день прострочення від несплаченої суми.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 43130,42 грн. за розрахунком позивача, наведеним у додатку до позовної заяви.

Крім того, у відповідності з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, а саме збитки від інфляції в сумі 42156,28 грн. та 3% річних у сумі 7648,52 грн. за розрахунками позивача, правильність яких перевірена судом,

Отже, виходячи з вищевикладених обставин, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна технологічна компанія»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 17; код 33447231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька автомобільна група» (83017, м. Донецьк, вул. Шевченка, 25, к. 623, код 35270426) 194588 (сто дев’яносто чотири тисячі п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 73 коп. –боргу, 43130 (сорок три тисячі сто тридцять) грн. 42 коп. –пені, 42156 (сорок дві тисячі сто п’ятдесят шість) грн. 28 коп. –збитків від інфляції, 7648 (сім тисяч шістсот сорок вісім) грн. 52 коп. –3% річних, 2875 (дві тисячі вісімсот сімдесят п’ять) грн. 24 коп. –державного мита та 316 (триста шістнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя